Президент Азербайджану Ільхам Алієв, президент США Дональд Трамп і прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Вашингтон, 8 серпня 2025 року. Фото: AP/Mark Schiefelbein
"Підписаний меморандум – один із кроків на шляху до підписання мирного договору"
8 серпня Вірменія та Азербайджан за посередництва США підписали меморандум про мирні відносини між їхніми країнами. Що саме юридично вони підписали і яка роль у цьому процесі США? .
У першу чергу хочу зазначити, що те, що підписано, має більше символічне характер. І воно вже зіграло цю важливу символічну роль, тому що сьогодні в різних куточках світу якраз говорять про роль Трампа, про те, що обидва президенти – і Вірменії, і Азербайджану – хочуть його висувати на Нобелівську премію миру тощо. Але, якщо говорити про саме змістовність, то підписаний меморандум – це лише один із багатьох кроків на шляху до підписання, власне, мирного договору і врегулювання мирного між двома країнами.
"Росія втрачає свій вплив на Кавказі"
І тут варто зазначити, що підготовка до підписання цього меморандуму і парафування мирного договору відбувалися виключно у двосторонньому діалозі між Баку та Єреваном. Це те, на чому наголошували обидві країни – що діалог має бути без посередництва третіх сторін. І в першу чергу, мова йшла про Росію. Просто вони цього не озвучували, тому що Росія агресивно хотіла бути присутньою, по-перше, військово і в Вірменії, і в Азербайджані. А по-друге, під час мирного процесу між обома країнами, зрозуміло, що Росія хотіла залишати свій вплив у зовнішніх відносинах Азербайджану та Вірменії. Двом країнам вдалося вивести Росію з цього двостороннього процесу. Вони на рівні Баку та Єревану готували документи і залучення Трампа мало символічний характер, що принесло користь Трампу, а також обом країнам. І це один із тих аспектів, які підсилюють те, що Росія втрачає свій вплив на Кавказі. І те, що було підписано, дратує не лише Росію, а й Іран. Тому що підписання цих договорів передумовлює й те, що мають бути розблоковані транспортні шляхи. А це зовсім якісно новий буде рівень життя у Вірменії та Азербайджані. Зокрема, для Вірменії це означає, що вона нарешті буде отримувати прибуток і зможе вивести рівень життя в Вірменії на вищий рівень. Сьогодні він бажає кращого, тому що, незважаючи на вигідне геополітичне становище Вірменії, вона може заробляти величезні гроші від транспортних коридорів тощо, але вона не використовує ці ресурси через заблокування дипломатичних відносин з Туреччиною, з Азербайджаном. Я думаю, що для Вірменії важливо те, що той відрізок транспорту, який буде проходити через її територію, умовно, "імені Трампа" буде мати дуже важливе значення для початку економічних відносин між Вірменією та Азербайджаном.
"Іран відомий своїми агресивними погрозами"
Звичайно, що Росія та Іран вже встигли агресивно висловитися про це. Зокрема, Алі Акбар Велаяті – старший радник верховного лідера Ірану аятоли Хаменеї, вже дуже агресивно висловився, що нібито дорога "імені Трампа" стане "кладовищем для найманців Трампа" і так далі. Насправді, цей персонаж дуже відомий в Ірані тим, що свого часу він займав посаду міністра закордонних справ і відзначився тим, що заявляв, що Іран ніколи не визнає незалежність Азербайджану, що він за збереження Радянського Союзу тощо. Але потім він забув про ці слова і приїздив в Азербайджан. Окрім того, сам Іран відомий своїми агресивними погрозами. Я читала реакцію азербайджанських експертних кіл на ці висловлювання цього іранця і вони згадували про те, що Іран свого часу військовими кадрами блокував, наприклад, видобуток нафти на азербайджанських родовищах у Каспії тощо. Але ці всі погрози все одно не доходили до якихось реальних блокувань. Тому, я думаю, якщо все ж таки докладуть зусилля і Вірменія, і Азербайджан, то цей транспортний коридор буде відкритий.
Марина Гончарук. Фото: facebook/GoncharukMaryna
"Азербайджан змінив своє становище на світовій арені"
Як вірмени сприймають цей меморандум? Які були реакції всередині країни, від вірменських діаспор в інших країнах?
У вірменському суспільстві реакція різна. Але для того, щоб розуміти, як вірменське суспільство сприймає, треба розуміти контекст.
І значення Нагірного Карабаху взагалі для Вірменії.
Так. І я скажу, що воно дуже змінилося після Другої карабаської війни. Тому що Перша карабаська війна відбулася і вірмени змогли захопити азербайджанські території через всебічну підтримку Росії як на рівні регулярних військ, так і на рівні військової допомоги, політичної, дипломатичної тощо. А далі до влади прийшли агресивні кола, які були за те, щоби тримати в окупації азербайджанські території, які часто агресували і заявляли, що захоплять нові азербайджанські території. Але за великий проміжок часу, за майже 30 років ситуація дуже змінилася і Азербайджан змінив своє становище на світовій арені. Він значно зміцнив своє економічне становище, розвинув нафтогазовий промисел, зміцнив відносини зі стратегічними партнерами, зокрема Туреччиною і одночасно з Ізраїлем у нього відносини на високому рівні, зокрема, в сфері закупівлі військової техніки тощо. Відповідно до Другої карабаської війни Азербайджан був готовий на дуже високому рівні.
"Вірмени не хочуть воювати за ці території, тому що вони своїми їх не вважають"
Вірменія ж була не готова. Але у Вірменії є декілька фондів, зокрема державний "Айастан", які наповнювалися нібито фінансовими внесками від діаспори з різних країн світу. А я нагадаю, що вірменська діаспора за рівнем своєї впливовості на другому місці в світі після єврейської общини. І вірменська діаспора на високому рівні організована. Відповідно у вірмен, які проживають у Вірменії, були очікування, що ці кошти якраз допоможуть їм у їхніх цілях. Але виявилося, що ці кошти були розграбовані на місцях або діаспорою, або політичним керівництвом країни. І це був один із прикладів того, що вірмени, які проживають на своїй історичній батьківщині, зрозуміли, що для діаспори в багатьох моментах питання Карабаху було просто інструментом для своїх інтересів – для збору коштів, лобіювання якихось своїх інтересів тощо. Але про саму Вірменію ніхто з діаспори особливо не буде думати.
До речі, коли була Друга карабаська війна, то азербайджанці з різних країн світу приїздили на свою історичну батьківщину, щоб воювати на боці своєї країни. А з вірменською діаспорою такої історії не було. Це перше. Друге – вірменська діаспора "підливала масло у вогонь", але самі вірмени не хочуть воювати за ці території, тому що вони своїми їх не вважають. Карабах увесь замінований вздовж і впоперек. Там дуже мало жило людей. Вірменська діаспора придумала програму, за якою вони виділяли фінансування і різні стипендії для людей, які переїжджають жити в Карабах. Але вибачте, якщо ви вважаєте ці території своїми, то там має хтось жити.
Життя в Карабасі відновлюється, але багато міст "стерті з лиця землі"
Як ситуація там зараз? Чи живуть люди, чи є комунікації, чи можливе повсякденне життя?
Після деокупації Карабаху і прилеглих районів там відновлюється життя. По-перше, там нарешті побудовані дороги. Тяжко, але йде процес розмінування. До речі, Азербайджан і Україна в цьому на високому рівні обмінюються досвідом. Азербайджан нам безкоштовно передав техніку для розмінування тощо. І там відновлюється життя. Азербайджанці, які були біженцями… Я нагадаю, після Першої карабаської війни близько мільйона людей були біженцями і це була просто гуманітарна катастрофа. Тоді Україна допомагала Азербайджану, ми передавали модульні будинки для біженців. І зараз всі ті люди повертаються. На жаль, багато людей не дочекалися того моменту, коли побачать свої території. Окрім того, там багато міст, зокрема Агдам, "стерті з лиця землі", вони розграбовані. Але все одно житло будується, Азербайджан вкладає величезні кошти у відновлення цього. До речі, до повномасштабного вторгнення РФ, між нашими країнами навіть йшов діалог про обмін досвідом щодо відновлення деокупованих територій, відновленя життя на цих територіях. Тому зараз туди повертається життя і повертаються місцеві мешканці, які колись там жили.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв, президент США Дональд Трамп та прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян у Білому домі підписали декларацію про мирні відносини між країнами. Вашингтон, 8 серпня 2025 року. Фото: facebookPresidentIlhamAliyev
"Це в дусі Трампа"
У меморандумі йдеться про створення транзитного коридору, який називатиметься "Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання" (TRIPP). Що це за маршрут, яке його значення і кому більше він потрібен?
Це скоріше про той саме відрізок, умовно, Зангезурського коридору, який буде пролягати через територію Вірменії. До речі, Трамп сказав, що не він був ініціатором назвати "імені Трампа", але йому приємно, що назвали його іменем. Це в дусі Трампа. Але незалежно від того, як його називати, я думаю, що якщо воно буде реалізовано, то це відкриє якісно нову сторінку життя в регіоні з точки зору економіки і підвищить рівень життя, зокрема, у Вірменії. Вони будуть менш залежними від своїх діаспор, бо сьогодні багато вірмен живуть за рахунок фінансової підтримки своїх родичів, знайомих, які проживають за кордоном. А тут є можливість вже розвивати свою країну не залежачи від РФ чи підтримки діаспори з Франції, Каліфорнії чи Росії.
"Кавказ – регіон, який пам'ятає цілі геноциди"
Крім того, це відкриє якісну нову сторінку в культурі і якомусь діалозі між народами Кавказу. Тому що, на жаль, цей регіон століттями страждав від того, що був майданчиком для з'ясування відносин між різними імперіями, які ніяк не ставили в цінність ні людське життя, ані почуття цих людей. І Кавказ – це регіон, який пам'ятає цілі геноциди, "стерті з лиця землі" цілі народи, тому люди там дуже недовірливі. І навіть зараз, я думаю, всі ці кроки будуть доволі складними. Тому що є певні моменти, які не пропишеш у мирному договорі – це те, як буде проходити робота з суспільством.
"Мирна угода може бути приблизно через 2 роки"
Меморандум підписано, коли реально може бути укладена мирна угода між країнами?
Реально мирна угода може бути приблизно через 2 роки, коли вірменське суспільство проголосує за те, щоб вивести зі своєї Конституції територіальні претензії до Азербайджану.
