Фото з відкритих джерел
"Наше військо та суспільство показало, що треба рахуватися з фактором українського спротиву"
Завищені очікування і втрачені ілюзії зазвичай обертаються колосальним розчаруванням. Ваш колега Микола Княжицький вважає, що не варто сподіватися на жодні прориви у цих перемовинах, проривів не буде. Тому треба зберігати спокій, зміцнювати обороноспроможність країни, плекати єдність влади і суспільства. Яка ваша думка?
Я абсолютно згодна, що нам не потрібні жодні завищені очікування. Складно прогнозувати, що може бути досягнута якась домовленість із кровожерливим диктатором, який зовсім не змінив своїх цілей у війні. І далі сподівається, що це своє "досягнення" ― зустріч із Трампом ― він зможе перетворити на подальший успіх у знятті санкцій і тиску на РФ. Ми маємо насамперед зосереджуватися на своїй власній спроможності. Тому що саме українське військо та суспільство показало протягом років війни, що треба рахуватися з фактором українського спротиву і готовності захищати свою землю, свої переконання і майбутнє. Саме на цьому потрібно далі будувати нашу політику, працюючи активно та якісно з тим, щоб отримувати далі зростання допомоги наших партнерів. Адже самого лише духу українців не достатньо, щоби впоратися з викликом російського монстра.
"У цій війні ми вперше за нашу кількасотлітню історію реально відчуваємо, що ми не самі"
Микола Княжицький застерігає також від ейфорії, мовляв, що завтра може закінчитися війна. Але, попри песимістичні прогнози, чи не видається вам, що підготовка до цього саміту на Алясці зайвий раз нагадала: ми не самотні, за нас потужно виступає Євросоюз, зі спільною позицією якого навіть погодився Трамп?
Стосовно очікувань, що завтра завершиться війна, це дуже небезпечна історія. Бо вона розслабляє, демотивує, створює дуже неправильну ілюзію у той час, коли нам навпаки ― треба максимально мобілізуватися. А щодо нашої несамотності, я вважаю, що у цій війні ми вперше за нашу кількасотлітню історію реально відчуваємо, що ми не самі, знаємо, що у нас є партнери, які точно націлені на повноцінну допомогу Україні та прагнуть зробити все, щоб нам спільно вдалося (захиститися ― ред.). Це особлива відмінність цієї війни у нашій столітній боротьбі за визволення від тієї чи іншої варіації імперії ― Росії, Московії, Радянського Союзу чи Російської Федерації. Це дуже цінно і важливо, що відбулася онлайн-зустріч між європейськими партнерами, президентом Зеленським і президентом Трампом, і ми почули, що справді є узгоджена позиція України та Європи. В Америці її почули, але питання ― чи дійсно взяли повноцінно у свій підхід до розмови США із РФ? Остаточної впевненості немає. Сьогодні продовжуються непублічні перемовини, консультації, намагання донести якісь останні елементи спільної позиції до США. Але мене трохи непокоїть намагання Сполучених Штатів показати себе як неупередженого, рівновіддаленого, зовнішнього спостерігача, гравця-фасилітатора у розмові між Росією та Україною. Бо ця війна є достатньо чорно-біла, вона про добро і зло, про порушення міжнародного права і захист залишків цього права. Тож хотілося б, аби США виходили зі своєї позиції на стороні добра, із можливості спільного тиску на країну-агресорку, країну-злочинця, країну-порушницю усіх базових правил світу.
Іванна Климпуш-Цинцадзе. Фото: Європейська Солідарність
"Ніяких підписаних домовленостей між Путіним і Трампом не може відбуватися, якщо за столом немає України"
Спостерігаємо таку картину, що Трамп занадто говіркий, а Путін занадто мовчазний. Заяви, часто суперечливі, виходять здебільшого від американського президента. Наскільки прогнозованою є позиція Трампа?
Ми точно розуміємо, що кадебіст Путін переважно не є говірким. І його комунікаційна стратегія точно відрізняється від будь-якого реального лідера демократичної країни. А президент Трамп ― відомий своєю манерою оголошувати свої очікування, завжди трохи гіперболізувати і саме в такий спосіб переконувати людей в тому, у що він вірить. Щодо можливого предмету обговорення на зустрічі, ми за цей тиждень вже почули величезну кількість різних інтерпретацій. Але мені видається дуже важливим, що ми змогли спільно з нашими європейськими партнерами донести до Сполучених Штатів, що не може бути угоди про Україну без України, що ніяких підписаних домовленостей, навіть про досягнення припинення вогню, між Путіним і Трампом не може відбуватися, якщо за столом немає України. Це спричинилося до того, що з’явилися коментарі, мовляв, американський президент розглядає цю зустріч як можливість почути позицію Росії та зрозуміти, чи взагалі можлива якась домовленість. Але все одно ми опинились у ситуації, коли Путін виставляє свої умови, для того щоб розглядався навіть елемент режиму припинення вогню. Це, безперечно, турбує. Тяжко прогнозувати, як піде розмова двох людей з абсолютно різними установками і цілями. Для нас критично, щоб ніякі інтереси вільного світу не були підважені у результаті цієї зустрічі.
"Формат перемовин має включати і нас, і європейців"
Президент Трамп оцінює успіх чи неуспіх саміту в діапазоні від 25% до 100%, а далі каже про необхідність тристоронньої зустрічі ― Трамп, Путін і Зеленський. Яка ймовірність такого сценарію, на ваш погляд?
Почали з’являтися повідомлення, що така зустріч можлива вже наприкінці наступного тижня. Я вважаю, це також неправильний формат. Щиро переконана, що за столом перемовин про завершення цієї війни повинна бути Україна, Росія і наші партнери ― як США, так і представники Євросоюзу. Європейська спільнота, щоб там не говорив президент Трамп, дуже багато вклала у наш захист і захист європейської безпеки. Тому я вважаю, що нам потрібно добиватися саме такого формату, якщо взагалі може йтися про які-небудь реальні перемовини з Путіним. Особисто я в це не вірю і вважаю, що тільки тиском можна досягнути якихось домовленостей. Але формат перемовин має включати і нас, і європейців.
