Американська та українська делегації під час зустрічі в Маямі. США, 30 листопада 2025 року. Фото: facebook/rustemumerov.ua
"Усе впирається в РФ"
Видання The Washington Post пише, що США розглядають "корейський сценарій" для припинення війни в Україні. І серед ключових моментів цієї мирної угоди, зокрема, може йтися про те, що США надають Україні гарантії безпеки, аналогічні до статті 5 НАТО, що території, які Росія контролює Україна не визнаватиме за російські, але буде створена певна демілітаризована зона. Що ви думаєте про такий сценарій?
США багато що пропонують. Зараз довкола цього точаться дискусії, але тут питання ще й до Російської Федерації – чи буде вона згодна цей план підтримати. Бо все впирається в РФ. У неї є певні умови, які не змінювалися жодним чином. І в цих умовах не йдеться про демілітаризовану зону, не йдеться про зупинку війни на поточних лініях фронту, і не йдеться про Запорізьку АЕС. Більше того, зараз Путін каже про "Новоросію". А "Новоросія" – це не лише відхід українських військ із Донбасу. "Новоросія" – це певна маріонеткова територія, яка підконтрольна РФ і включає в себе Крим, Донецьку, Луганську, Харківську, Запорізьку Херсонську, Миколаївську, Одеську області. І здається ще й Дніпропетровську. Тому там "апетити" у Путіна присутні. Я, чесно кажучи, не думаю, що він пристане на той план, який опублікувало американське видання. Відповідно, я б не брав цю публікацію зараз за основу. Вважаю, що немає шансу чогось конкретного досягти в цьому році.
"Врегулювати усі проблеми неможливо за такий короткий проміжок часу"
Але чимало речників кажуть про те, що ми досить близькі до угоди. До речі, Україна вже передала США свою відповідь на мирний план, порадившись із європейцями. І президент Зеленський зазначав, що в принципі є шанс, що угода буде укладена. Проте ви вважаєте, що позиції України і Росії зараз настільки розбіжні, що примирити нас Сполучені Штати не зможуть?
Я сказав, що це неможливо в цьому році, оскільки Трамп вимагає, щоб все це було підписано до Різдва. А Різдво у нас 25-го грудня. Сьогодні 11-те, залишилося два тижні. Я не бачу можливості за два тижні врегулювати такий масив проблем. Їх створила РФ, це зрозуміло. Але вона їх створила в такому обсязі, що врегулювати всі проблеми неможливо за такий короткий проміжок часу, що залишився до Різдва. Через якийсь час це можливо, але не в таких часових рамках.
"Висловлювання Трампа скинули його до "заводських налаштувань"
Чи є бодай якась мотивація в Росії йти за цим мирним планом чи за будь-яким іншим?
По-перше, ми не знаємо, що є в цій відповіді, яку європейська та українська сторони передали США. Ми тут послуговуємося публікацією західного видання. Так, Володимир Зеленський обіцяв це зробити до кінця середи і він це зробив. Але ми не знаємо, що в цьому плані. Цей план очевидно розбіжний з тим, що пропонували США і чого хоче Росія. Якщо він не буде задовольняти РФ, то вона його відхилить і ми повернемося в точку "нуль", де зараз, власне, ми й перебуваємо. І взагалі висловлювання Трампа, які ми чуємо останні два дні, скинули його до "заводських налаштувань", які були в лютому цього року, коли він починав цей шлях. Ми знову чуємо про вибори. По суті він ставить під сумнів легітимність Зеленського, якщо він каже про вибори. А це позиція Російської Федерації, яка вважає Зеленського нелегітимним, тому з ним не можна розмовляти. Про це Путін неодноразово казав. Відповідно, на чиєму боці зараз Трамп? Це ми все чули від нього ще в лютому. Ще не чули, що Зеленський диктатор. Але не виключаю, що знову почуємо.
Денис Попович. Фото з особистого архіву
"Питання територій — наріжне"
Окрім територій, де позиції сторін зараз дуже розбіжні, є ще питання гарантій безпеки. Для нас це теж одне з ключових питань. The Washington Post пише, що згідно з цим планом США нададуть Україні гарантії безпеки аналогічні 5 статті НАТО. При цьому Україна вимагає, щоби це було ратифіковано Конгресом США. Такий сценарій можливий і чи будуть ці гарантії справді дієвими?
По-перше, ми не можемо винести за дужки питання територій – це наріжне питання, довкола якого зараз точаться всі дискусії. Настільки наріжне, що якщо брати питання території за перший пункт цих всіх мирних планів, то невиконання цього пункту ставить під питання виконання всієї цієї конструкції. Тобто питання території за дужки винести неможливо. Друге питання – чи приймуть це США. Я не можу на нього відповісти, бо це абсолютно внутрішньополітичне питання США. Якщо це положення має схвалити Конгрес, то треба розуміти ситуацію в самому Конгресі. А її до кінця ми не знаємо. Там є проукраїнське крило, там є Трампівське крило, там є власний порядок денний. Більше того, скоро Різдво. І навіть якщо уявити, що буде згода, що вони візьмуть це за основу і на це погоджується РФ, то для винесення цього питання в Конгрес точно не вистачить того часу, що залишиться до кінця цього року. 100% не вистачить.
А загалом Сполучені Штати можуть надати гарантії таким чином? І уявімо, наприклад, якщо потім настане день "М" і треба буде застосувати якусь силу для захисту України, то хто або що може змусити США виконати рішення Конгресу? Можливо, краще мати гарантію у вигляді, умовно кажучи, 2 тисяч "Тамагавків", які б ми самі могли застосувати у відповідний час?
Якщо це ухвалить Конгрес, то це матиме силу закону. Це буде закон США, який зобов'язуватиме стати на захист України за таких чи інших умов. Але, що буде в цьому законі, який порядок його виконання буде, хто його вноситиме, які положення цього закону Конгрес буде готовий ухвалити, яка буде політична ситуація в США… тут купа питань, які зараз ми не можемо осягнути. Але якщо його ухвалять, то тоді так, США повинні будуть його виконувати, коли настане якийсь день "М" і положення цього закону мають запрацювати. Але чи готові вони брати на себе такі зобов'язання – питання.
"Обіцянка взяти Україну в ЄС у 27-му році не корелюється з намірами Євросоюзу"
Ще один пункт мирного плану, який Washington Post обговорює, стосується того, що Україна стане членом Євросоюзу в 2027 році. При цьому адміністрація США вважає, що зможе подолати спротив Угорщини, яка є найбільшим опонентом вступу України в ЄС. Звідки взялася ця дата, зважаючи, що європейці кажуть, що найоптимістичніша дата вступу – січень 2030 року?
Ну, це сатисфакція для України, тому що, якщо взагалі подивитися збоку на будь-які пункти мирного плану, то він не на користь України. Він ставить Україну в позицію країни, яка програла війну. Тобто на поступки йдемо ми. Ми позбавляємося території, ми маємо на своїй території демілітаризовану зону, за нас вирішують, якими територіями маємо поступитися, які залишаться тощо. Тобто це не позиція жертви, це позиція більшою мірою країни, яка змушена поступатися.
Взагалі американці, демонструючи прихильність Доктрині Монро, зараз дистанціюються від Європи. З іншого боку, вони дуже активно намагаються втручатися в справи Європи. І ви маєте рацію, ця обіцянка взяти Україну в ЄС в 27-му році не корелюється фактично з намірами Євросоюзу, який має власний порядок і власну політику ухвалення рішень щодо нових членів. Вони начебто не проти цього загалом, є більшість країн, яка хотіла б бачити Україну в ЄС, але є певний порядок, який потрібно виконати. Так, було б дуже класно, щоб ми стали членом Євросоюзу в 27-му році, ми б точно не заперечували, але американцям напевно варто було б запитати Євросоюз спочатку, чи готові вони за рік провести таку процедуру. Тому цей пункт теж викликає дуже багато питань.
"Це абсолютно гіпотетична історія"
Згідно з цим планом, Запорізька АЕС має бути під контролем США. І видання заявляє, що це начебто знаходить підтримку в української сторони.
А в російської сторони це знаходить підтримку? Бачите, ми зараз обговорюємо якийсь мирний план, який з'явився у шановному виданні, і цілком можливо, що такий план існує, але він гіпотетичний абсолютно. На кожен цей пункт може бути зустрічне питання: "А Росія, як щодо цього ставиться?" Якщо Росія зараз це відкине, то ми знову повертаємося в точку "нуль". Тому це абсолютно гіпотетична історія, яка може бути не такою, може бути змінена або не може бути прийнята апріорі.
"Ще не склалися ті умови, які б змусили РФ вести предметні переговори щодо миру"
Як ви гадаєте, українська влада, президент Зеленський вірять, що рухаючись цим треком справді можливо кудись пройти чи ми все-таки усвідомлюємо, що Росія ні на що зрештою не погодиться, але ми не можемо зараз сказати Трампові "Ні", тому граємо в цю гру далі?
Я думаю, ви маєте рацію. Цей потяг зараз котиться по двох шляхах. По-перше, ми не хочемо дратувати Трампа, йдемо на обговорення всіх його мирних планів. І водночас ми розуміємо, що на сьогоднішній день не склалися ті умови, які б змусили Російську Федерацію вести предметні переговори щодо миру.
