Прес-конференція путчистів ГЧКП 19 серпня 1991 року в Москві. Архівне фото TASS
"Ляльковий театр комуністичних ретроградів"
Що передувало путчу в Москві 19 серпня 1991 року? Чому саме цей день обрали для старту?
Путч – це був своєрідний ляльковий театр комуністичних ретроградів. Він став можливим через те, що на той момент радянська політична система досягла такого стану, коли криза могла бути розв’язана у два способи. Або розвал, колапс самої системи і усунення чинників, які загрожували (демократизація, гласність, громадсько-політична активність) або залишити стару систему і повернутися до монопартійності й відсутності демократії. Керівники "Державного комітету з надзвичайного стану" (ДКНС, російською ГКЧП – ред.) пішли шляхом придушення всього позитивного: інтелектуальної й політичної свободи, яка на той час вже була в тодішньому СРСР.
Партія вже не була монолітною
Усіх збентежив референдум 17 березня 1991 року, присвячений збереженню СРСР. Більшість проголосувала за збереження, якщо вірити даним підрахунку голосів. Путчісти розраховували на важливі елементи самої політичної системи. Це Компартія, КДБ і армія. Це три стовпи, на яких тоді трималася влада СРСР. Проте вони не врахували, що партія вже була не єдина. Сили свободи і гласності увійшли в саму партію і вона вже не була монолітною. Вона розкололася на прибічників реформ. А КДБ і армія – це такі структури, які дуже тонко відчувають вітри епохи. Тому, як виявилося, і на них не можна було особливо розраховувати.
Кравчук не допустив запровадження на території України надзвичайного стану
Як Україна використала ці дні? Якою була її реакція і чи була тут імовірність, що Верховна Рада УРСР стане на бік так званого ДКНС?
Дата 19 серпня не була випадковою і це важливий елемент розуміння ситуації в Україні. На 20 серпня Москвою було заплановане підписання нового "союзного договору". Цей документ мав змінити ситуацію з тим, як була побудована держава СРСР. ("Союзний договір" просував останній генеральний секретар ЦК КПРС (1985 – 1991 роки), перший та єдиний президент СРСР (1990 – 1991 роки) Михайло Горбачов – ред.). Із федеративної держава фактично перетворювалася на конфедеративну. По суті це означало кінець диктату Москви. Вона вже не могла диктувати правила гри 15 республікам СРСР. Усі ці вітри дуже чітко відчував тодішній голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук. Його позиція була вдавати, що нічого не відбувається. Колективи працюють, плани виконуються. Своєю хитрістю він довів до нестями генерала Варенникова, який 19 серпня 1991 року вимагав від імені ГКЧП від Кравчука запровадити в Україні воєнний стан. Натомість Кравчук сказав, що для цього немає підстав. Його заслуга в тому, що він не допустив запровадження на території України надзвичайного стану. Водночас Леонід Кравчук не робив жодного поруху, за що його Москві можна було звинуватити в екстремізмі, націоналізмі. Вже пізніше Президія Верховної Ради зробила заяву про те, що ми будемо відстоювати державний суверенітет, проголошений ще в 1990 році. Єдине, що створювало дискомфорт – це Компартія України. Дуже багато було незадоволених. Щербицького вже не було (багаторічного керівника Компартії УРСР – ред.). Не було консерваторів при владі. Тому Кравчуку вдалося вирішити цю ситуацію в такий спосіб і вже 20 числа зробити заяву, що ГКЧПісти – це антиконституційна влада. Він закликав до захисту суверенітету і навіть вийшов із партії. Як політична фігура Леонід Кравчук продемонстрував свою позицію.
Юрій Шаповал. Фото: Українське Радіо
Поразка путчістів стала шансом вийти на новий рівень, на прийняття Акта Незалежності
Наскільки дії Леоніда Кравчука мали вагу і були вирішальними для проголошення нашої незалежності?
Це були дуже важливі кроки. Це була демонстрація легітимності української влади. Кравчука кваліфікували як суверен-комуніста. І йому можна було висунути багато звинувачень. У Москві після невдалої спроби заколотників захопити будинок уряду СРСР у ніч з 20 на 21 серпня стало зрозуміло, що ГКЧП – кінець. Тоді Кравчук здійснив другий крок. Він зрозумів, що це шанс вийти на новий рівень, на прийняття Акта незалежності України. Як бюрократ він діяв абсолютно чітко. Прийшла ідея провести референдум 1 грудня про питання незалежності України і вибори президента. Він зрозумів, що історія дає йому унікальний шанс. Він досягнув цього успіху з двох питань. 8 грудня 1991 року в Біловезькій пущі підписується документ про створення СНД і також він стає президентом України. Борис Єльцин (тодішній президент Росії – ред.) спочатку не хотів підписувати цей документ. Але Кравчук його переконав.
Тобто, путч ГКЧП став подарунком історії, який відкрив нам вікно можливостей для проголошення Незалежності?
Безумовно.
