Дональд Трамп і Володимир Путін. Фото з відкритих джерел
"Ми змарнували можливість скористатися шансом мирного зміцнення нашої державності"
Що ви думаєте про наші стратегічні прорахунки? У військовій доктрині України не було зафіксовано Росію, як основного зовнішнього ворога. Далі скорочення Збройних сил України, обмежене фінансування і здача ядерної зброї, яка завершилася Будапештським меморандумом.
Знаходячись в тому історичному часі, коли ухвалювалися ці рішення керівники України і більшість політиків знаходилися в зовсім іншому уявленні про те, куди ми рухаємося, що ми здобули і де наші вороги. В уявленні більшості Росія була дуже дружньою країною, майже братньою. Це було всезагальне запаморочення. Люди, які попереджали, що Росія не змирилася з втратою імперської спадщини були екзотами. Їх називали русофобами тощо. Теза, що Росія ще прийде зі зброєю до нас не викликала великої підтримки. Складно сказати, хто тут курка, а хто яйце. Чи це були політики, чи інтелектуали. Такою була настанова абсолютної більшості українських громадян. Країни Балтії ще тоді розуміли, де майбутня загроза і з першого дня незалежності зробили все можливе, щоб якнайшвидше приєднатися до НАТО, коли це було ще реалістично, і таким чином отримати інструмент колективної безпеки. Вони ніколи не сумнівалися в тому, що це потрібно. Тоді як українське суспільство до 2014 року підтримувало членство в НАТО на рівні 15-25%. Більшість не підтримувало. Ми змарнували можливість скористатися шансом мирного зміцнення нашої державності.
"Було страшно, що з’явиться одразу кілька нових ядерних держав"
Ілюзії про Росію були глобальними. Коли західні партнери пропонували нам передати літаки стратегічної авіації та ракети росіянам в рахунок боргу за енергоносії, на той момент ніхто ні в Києві, ні у Вашингтоні, ні в Брюсселі не вірив, що Росія проявить своє імперське нутро аж так. Вважалося, що передача РФ стратегічної зброї, зокрема ядерної, працюватиме на зміцнення безпеки в регіоні. Увесь світ вірив в те, що набагато більше проблем буде, якщо залишити ядерну і стратегічну зброю в руках нових столиць і держав. Це було страшно, що з’явиться одразу кілька нових ядерних держав. А передати це Росії на той момент здавалося зовсім не страшним. У Росії був симпатичний президент Єльцин, який асоціювався зі свободою і демократією. Йому плескав у долоні весь демократичний світ. І ніхто не міг собі уявити, як швидко все повернеться до пекельного сценарію, який ми побачили зараз.
"Ніхто не очікує, що Путін швидко піде на прямі перемовини на найвищому рівні"
Коли можуть відбуватися прямі перемовини Зеленського і Путіна?
Ніхто не очікує, що Путін швидко піде на прямі перемовини на найвищому рівні. Вони будуть усіляко затягувати час, вигадувати нові і нові аргументи, чому вони не можуть. Разом з тим вони не хочуть повністю бити горщики з Трампом. Тому вони не будуть відкидати перспективу зустрічей і перспективу досягнення миру, однак реальний рух буде мінімальний. Вони щиро вірять у свою щасливу зірку, що вони і без мирних переговорів досягнуть краще воєнним шляхом того, що вони хочуть. Це для них зараз основний сценарій. Те, що з’явився додатковий переговорно-дипломатичний трек – це лише гра, в яку їх втягнув Трамп. Він відчинив їм двері, постелив червону доріжку. То чому їм тепер не походити по ній? Проте це не означає, що найближчим часом вони погодяться на завершення війни.
Без війни російська система може колапсувати
Тут не лише віра росіян у те, що вони переможуть, а ще й їхнє усвідомлення того, що без війни їхня система може колапсувати. Зараз увесь сенс нинішньої Росії – це війна. Суспільство мобілізоване відповідним чином, економіка перебудована на воєнний лад, політична система відрегульована з погляду на війну. Що станеться з цією системою, якщо війна раптом закінчиться ніхто не знає. Путін вважає, що є достатньо високі ризики дестабілізації системи після закінчення війни. Що станеться з економікою та накрученими верствами суспільства, які активно підтримують війну після повернення до мирного життя? Куди подіти понад мільйон людей, які зараз перебувають на фронті? Це величезний набір потенційно дестабілізуючих факторів. Менше ризиків продовжувати війну, ніж її зупинити. Цей фактор теж працює. Російська система – це бронепоїзд, який розігнався в режимі війни і як жити далі без війни ніхто там не знає і до цього не готовий.
Росія сильно розвинула свій військово-промисловий комплекс і зараз він фактично доведений до такого стану, що його зупинити швидко неможливо. Наступного року вони не передбачають згортання військового виробництва. А військове виробництво – це основне. Вони нікуди не подінуть ці шахеди, якщо їх не можна буде сотнями кидати по українських містах. Нікому в світі в такій кількості ця продукція не потрібна.
Наскільки два раунди перемовин дали розуміння і чи наблизили вони нас до реального миру?
Безумовно це дає можливість чіткіше зрозуміти, де ми знаходимося. можливо це і крок до миру, але цей мир ще дуже далекий.
У Трампа є серйозні плани стосовно перемир’я і припинення вогню в Україні?
Я вірю, що Трамп хоче завершити цю війну, бо його репутація значною мірою буде залежати від цього і що про нього потім напишуть у підручниках з історії. Очевидно, що він інвестує в ці зусилля. Разом з тим він не хоче, щоб уся його кар’єра крутилася навколо цього, на відміну від Путіна, для якого ця війна – справа його життя.
.jpg)
Олександр Сушко. Фото: ФБ-сторінка
"У Трампа немає сентиментів з приводу незалежності України і збереження демократії"
Що дав Україні Трамп?
Він дав Путіну червону доріжку в надії, що Путін прийме більш глибокий компроміс і піде на більші поступки. Він робив усе можливе в плані ритуалу і театрального дійства, щоб тільки створити ті умови, в яких на його думку Путін зможе піти на поступки і припинити війну на прийнятних умовах. Це єдине, що він зробив. За президентства Байдена Україна отримала понад 130 мільярдів доларів прямої безповоротної допомоги. Трамп не схильний допомагати іншим. Така його зовнішня політика. У нього немає сентиментів з приводу незалежності України і збереження демократії.
Відмова від вимоги припинення вогню дуже віддаляє весь процес укладання мирної угоди
68% американців проти передачі Україною будь-яких територій Росії. Трамп, ухвалюючи рішення, змушений орієнтуватися на волю свого електорату?
Безумовно Трамп зважає на громадську думку і на ситуацію в медіа. Він досить ревниво ставиться до того, як сприймаються його кроки в ЗМІ. Проте для цих виборців питання зовнішньої політики не є основним.
Трамп істотно поступився Путіну. Ще кілька тижнів тому він наполягав на повному припиненні вогню. Це була його позиція і він від неї відмовився після Аляски. Це прикро, оскільки якщо одразу говорити про повномасштабне врегулювання без припинення вогню, то це може зайняти роки. У росіян дуже багато пунктів порядку денного в частині можливої мирної угоди. Тому ця поступка не дуже виправдана. Путін хоче перепрошити всю Україну. Йому важливо, щоб Україна змінила свій внутрішньополітичний і зовнішньополітичний курс, щоб вона прийняла Росію як свого гегемона, який визначає напрямок руху України. Відмова від вимоги припинення вогню дуже віддаляє весь процес укладання мирної угоди.
Найголовніше – це здатність самої держави забезпечувати свою обороноздатність, військо і ВПК
Який варіант безпекових гарантій влаштує Україну?
Стовідсоткових гарантій безпеки не існує. Проте є складові, які в комплексі можуть дати нам відносно спокійне життя. Це міжнародна угода, де інші держави беруть на себе певні зобов’язання. Держави-гаранти можуть взяти на себе зобов’язання надавати країні негайну військову допомогу у випадку повторення агресії. Це те про що зараз говорять, як замінник НАТО. Ми не можемо бути найближчим часом в НАТО, але якийсь замінник, який передбачає військову допомогу може бути. Проте лише цього точно не достатньо. Найголовніше – це здатність самої держави забезпечувати свою обороноздатність, військо і ВПК. Лише ці речі є фундаментальними.
