Фото з відкритих джерел
Роботодавець не може вимагати від працівника виконувати роботу в умовах небезпеки
Що говорить на сьогодні закон або правила? Це правила окремих компаній, роботодавців чи все-таки є визначене одне єдине правило, як діяти під час повітряних тривог?
Законодавство, яке регулює трудові відносини та цивільний захист, недосконале. Але поступово вдосконалюється. Воно ще не повністю відповідає існуючим обставинам. В Конституції України, статті 3 говориться, що людина, її життя, гідність, здоров'я є найвищою соціальною цінністю. Тому будь-які рішення, які ухвалюються керівництвом суб'єктів господарювання, мають аналізуватися в контексті того, чи дотримано пріоритет життя і здоров'я працівників. Змушувати людей допрацьовувати через те, що сталася тривога з незалежних від них причин – це морально і юридично неприйнятно. Є відповідні галузеві акти, які регулюють це питання: Кодекс законів про працю, Кодекс цивільного захисту України. Є Закон України про охорону праці. Роботодавець не може вимагати від працівника виконувати роботу в умовах небезпеки. Якщо роботодавець економічно шантажує працівника, що не доплатить зарплату, змусить його перепрацьовувати після робочої зміни і змушує підписувати якісь папірці, що працівник бере на себе відповідальність – це все є юридично нікчемним. Бо роботодавець не мав права давати такі вказівки. А право перебувати в укритті чи іншому сховищі або споруді цивільного захисту є безперечним правом працівника. Він має там перебувати, тому що повітряна тривога є свідченням, що наближається та чи інша надзвичайна ситуація чи загроза. Тому тут не має бути якихось різночитань. Змушувати перепрацьовувати людей після роботи теж неправильно, тому що люди вийшли на роботу з добросовісними намірами, вони на роботі перебували і, коли було безпечно, роботу виконували. Те, що стався форс-мажор – це не їхня вина. І змушувати їх перепрацьовувати – неприпустимо. І якщо настане нещасний випадок і хтось травмується, то з роботодавця будуть питати в першу чергу. Той, хто є керівником підприємства, буде розглядатися, як особа, що ухвалює рішення і її дії можуть розглядатися в площині кримінального законодавства. Оскільки таке грубе нехтування технікою безпеки і правилами охорони праці є злочинною поведінкою.
Як щодо різниці підходу до вироблення таких правил на рівні великих компаній, підприємств, середнього бізнесу та малого?
Війна ставить підвищені вимоги до усіх суб'єктів господарювання, незалежно від того, вони малі, великі чи середні. Можливості у них можуть бути різні. Але ми переслідуємо одну мету: залишити якомога більше українців і українок працездатними, здоровими і живими. В цих умовах, як би не було складно, треба вживати додаткових зусиль, щоб регламентувати поведінку в умовах надзвичайної ситуації, щоб навчати персонал, як він має діяти, наданню домедичної допомоги. Бізнес має проявити свою повну соціальну відповідальність, не примушувати людей працювати під тривогами, допомагати подолати наслідки обстрілів, якщо люди травмувались. І тут роботодавець теж може допомогти з реабілітацією, оплатою ліків, медичних послуг.
Якщо звернутися до роз'яснень Державної служби з надзвичайних ситуацій України, то робиться наголос на необхідності розробки порядку дій працівників під час оголошення сигналу повітряної тривоги. Він має бути затверджений кожним роботодавцем на рівні підприємства чи фізичної особи підприємця. Там буде написано, як пройти в укриття і куди. Бо не на всіх підприємствах може бути укриття фізичне. Залежно від масштабів бізнесу, можливості можуть бути різні. Але можна написати, що в укриття можна піти до іншого підприємства, з цим підприємством іншим домовитися, запитати у місцевої влади, де є надійні укриття, якщо немає найпростішого укриття, яким є цокольний або підвальний поверх. Ситуації різні, але не зробити нічого і не регламентувати ці відносини буде абсолютно неправильно.
Працівник повинен прямувати до укриття
Якщо працівник на робочому місці не чує тих правил, не виконує їх, не йде в укриття і щось стається, на кому відповідальність, що далі?
Працівник повинен прямувати до укриття. Це загальне правило, воно рятує життя. Що може зробити роботодавець? На рівні підприємства розробити порядок дій працівників у разі оголошення сигналу повітряної тривоги і контролювати, щоб працівники виконували ці правила. Папірець, який висить на стіні – це не гарантія того, що все буде виконуватись. Щоб воно працювало, треба проводити тренінги, навчання, семінари з питання надання допомоги людям, які постраждали в разі нанесення шкоди на території підприємства. І також роботодавець повинен довести, що він працівників належним чином сповістив про тривогу, щоб ніхто не сказав, що він не почув, бо був у навушниках чи виконував якусь важливу роботу.
Такі локальні правила є локальним нормативно-правовим актом і за їхнє невиконання роботодавець може притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани або у разі повторення порушення у вигляді звільнення. Ці правила не просто для галочки, вони можуть мати конкретні юридичні наслідки.
У разі настання нещасного випадку працівник має право спочатку на лікарняні, а потім на виплату страхових коштів від органів Пенсійного фонду України. Це якщо реально буде спричинено шкоду здоров'ю. Якщо працівник є працівником об'єкту критичної інфраструктури, по закону 2980 встановлені додаткові, підвищені розміри виплат. У разі настання інвалідності ця виплата може сягати 200, 500, 800 тисяч грн, у разі загибелі працівника родина може отримати 1 млн грн. Що стосується виконання цього закону, то з цим є серйозні проблеми, бо далеко не всі підприємства, навіть енергетичні, залізничні входять до так званого реєстру об'єктів критичної інфраструктури. Тому бюрократія послаблює ефективність цього закону.
Щодо відповідальності роботодавця: якщо буде встановлена його вина у настанні нещасного випадку, то він може понести кримінальну відповідальність, буде змушений виплачувати моральне відшкодування потерпілій особі або його рідним. Але за загальним правилом шкода, спричинена російською агресією, вважається форс-мажорною і такою, що не залежала ні від роботодавця, ні від працівника. Але в кожному окремому випадку комісія, створена органами Держпраці, буде ретельно перевіряти порядок дій кожного учасника цих правовідносин: чи виконав працівник ті правила, які є, чи не нехтував безпекою? Що зробив роботодавець, чи навчав людей правильно, чи були укриття обладнані або інші засоби колективного захисту?
Якщо працівник травмувався, то він все одно має право на лікарняні і страхові виплати від Пенсійного фонду України. Якщо буде встановлена його недбалість і порушення правил безпеки, то може йтися про зменшення цих виплат. Якщо він перебував у стані алкогольного сп'яніння, то це теж буде використано проти працівника. В будь-якій ситуації, якою б вона не була страшною і небезпечною, треба дбати про елементарні правила. Якщо ми говоримо про виплати для працівників критичної інфраструктури за законом 2980, то тут вина працівника не береться до уваги. І встановлені суми виплат мають бути призначені, незалежно від того, як людина себе вела.
Щодо укриттів…
Не будь-яке підвальне укриття може використовуватися для комфортного перебування людей. Ми можемо перечитати норми Кодексу цивільного захисту України, де написано, якими критеріями має оцінюватися приміщення, яке використовується, як укриття. Там навіть регламентується перебування, протягом якого часу це укриття має бути підхоже. Є так звані мобільні укриття, пересувні сховища на вулицях Дніпра, Кривого Рогу. Вони розраховані на перебування в них людей впродовж чотирьох годин безперервно. Найпростіші укриття призначені для перебування людей впродовж більш тривалого часу, тому вони повинні бути належним чином обладнані. Якщо у роботодавця цього не зроблено, то працівники мають право поставити питання: чому цього немає? Якщо це не порушувати і не намагатися вирішувати в нормальній ситуації шляхом соціального діалогу між уповноваженими працівниками трудового колективу, зокрема профспілкою і роботодавцем, то уже в напруженій ситуації це зробити буде важко і буде переведення стрілок, від чого ніхто не виграє. Тому роботодавець повинен або обладати те приміщення належно, яке є, або вказати, куди прямувати працівникам, до якого іншого укриття.
Щодо інженера з охорони праці, то обов'язком роботодавця є призначення на підприємстві уповноважених осіб, які відповідають за охорону праці. Якщо буде нещасний випадок, то відповідатиме роботодавець. І буде ствитися питання, чому він цю особу не призначив.
Законодавство на боці працівника
Щодо робочих годин, на які впливає затяжна тривога. Як це коригується з правилами, виконанням, оплатою праці, з усім?
Тут норми сконфігуровані таким чином, що платити треба. І законодавство на боці працівника. Його добробут має бути захищеним, незважаючи на різні форс-мажори. Тому за загальним правилом треба платити повний заробіток працівнику за винятком ситуації, коли роботодавець оголосив простій і тоді ці години можуть бути оплачені у розмірі 2/3 тарифної ставки. Якщо такого наказу немає, а він має видаватися в кожному окремому випадку, то виникає питання, чому працівнику не виплатили повний заробіток. Тому діють правила на користь працівників.
Щодо тривалості тривоги, особливо у прифронтовій області?
Треба враховувати виробничі нюанси. Але роботодавець може звернутися до держави, якихось міжнародних донорів за фінансовою підтримкою, якщо він не вигрібає. І виробничі показники не досягаються. Але працівники мають бути захищені понад усе. Це особливо важливо, коли у нас страшний дефіцит кадрів на прифронтових територіях. Якщо ці люди звідти виїдуть, там уже не буде кому працювати. Знайти нових працівників на прифронтових територіях в рази складніше, ніж на безпечних територіях. Є підприємства, які оголосили простій, який триває роками, зокрема в Запоріжжі, Чернігівській області. Підприємства не працюють, тому що власники наперед зрозуміли, що вони не зможуть забезпечити людей роботою. І тому просто оголосили простій, люди отримують 2/3 тарифної ставки, якщо перебувають в Україні. Такі домовленості. Це зроблено, щоб у разі покращення безпекової ситуації, людей можна було повернути на робочі місця.
Різниця між бюджетними підприємствами, приватним бізнесом…
Прибутковість впливає на те, чи захоче роботодавець далі підтримувати існування цього підприємства. Тут суттєвої різниці немає. Кожне рішення має ухвалюватися і на бюджетних підприємствах, і на приватних за результатами реального вивчення ситуації і консультації з колективом. Треба людей запитати, що вони хочуть, які у них плани. Вони готові працювати в умовах ризику, в умовах того, що треба буде бігати до укриття. У прифронтових територіях ці тривоги не просто так.
Якщо працівник не доїхав до роботи і з ним сталося якесь лихо внаслідок ракетного обстрілу, то низькі шанси за нинішнім законодавством визнати це нещасним випадком, пов'язаним з виробництвом. На жаль, таких випадків багато і це треба змінювати в більш вигідний для людей спосіб, щоб добирання до роботи теж було пов'язано із виробничим процесом.
У час відсутності працівника на роботі під час тривоги з нього ніхто не запитає, чого він на роботі не був. Оці дві-три-чотири години, поки лунала тривога, працівник не зобов'язаний був перебувати на робочому місці. Роботодавець може з'ясувати причини відсутності і пересвідчитись, чи дійсно людина в укритті, чи ні, може зателефонувати і запитати. Якщо людини цілий день немає, от тоді у документах, які фіксують облік робочого часу, говориться, що людина була відсутня з нез'ясованих причин. Але у разі відсутності пару годин я би паніки не піднімав, тому що це зараз звична ситуація, якщо ця відсутність синхронізована з повітряною тривогою.
Диференційовані повітряні тривоги, які зараз йдуть районами однієї області.
У Харкові це сприйняли позитивно, це призводить до безперервного виробничого графіку і передбачуваності. Поки що не було випадків, коли оголошувалась тривога в одному районі, а потім щось сталося погане в іншому районі. Працівники це сприймають, як елементи визначеності і крок у правильний бік.
Щодо злісних трудоголіків, які не хочуть іти в укриття, а роботодавець їх просить, то їх небажання виконувати ці правила, якщо вони особливо конкретизовані на рівні підприємства, може стати підставою для дисциплінарної відповідальності. Можуть оголосити догану, а потім і звільнити за повторне порушення. Невиконання актів з охорони праці, актів з цивільного захисту, з протипожежної безпеки, зокрема локальних – це невиконання тих обов'язків, які покладені на працівника.
