Лауреат премії імені Василя Стуса Тімоті Снайдер в ПЕН-клубі у Києві. Фото: pen.org.ua
Цьогоріч Премія говорить про українських дисидентів
11 вересні відбулася церемонія вручення Премії імені Василя Стуса. Її отримав американський історик, професор Єльського університету Тімоті Снайдер. В промові він вкотре наголосив, що багато думає про українців, які переживають важкі часи, а також – про українських дисидентів, які шукали правди. Про що нам говорить цьогорічна Премія?
Вона вперше говорить нам про те, що українські дисиденти, які вірили в найбільше і найважливіше, ніколи не забували про якісь засадничі цінності. Навіть в тих ситуаціях, коли це здавалося неможливим: в ув'язненні, перед загрозою смерті. Ця традиція важлива не тільки для нас. Вона важлива для всього світу. Тімоті Снайдер – не лише історик.
Він вже написав дуже потужну філософську книжку "Про свободу" (книга вийшла українською мовою; в ній автор аналізує сутність свободи; базується на філософських працях, досвіді Снайдера та його роздумах, викликаних візитами до України під час повномасштабної війни — ред.). Якщо ви вчитаєтеся в цю книжку, ви побачите, як багато для нього значить традиція українських дисидентів і дисидентів Центрально-Східної Європи. Тому мені здається, що нинішня Премія про те, що голос України все більше ціннісно чутний в усьому світі. І не лише через наш нинішній спротив, але й через нашу набагато глибшу традицію.
Від історії до філософії
Те, що ми маємо глибоку послідовну роботу Тімоті Снайдера з історією України і те, як він її просуває за кордоном, цей — неймовірний внесок, який важко переоцінити. Розкажіть про його роботу не лише в історичній, а й у філософській площині.
Тімоті Снайдер перейшов від історії до філософії, до ціннісної рефлексії невипадково. Він займається насамперед темами ХХ століття, такі як Друга світова війна або 30-40 роки. А ці теми порушують передовсім філософські ціннісні питання. Тімоті Снайдер порушує питання, а чи є цінності чимось реальним. Чи можливо це просто вигадки людей, і ними можна жонглювати як завгодно. І Снайдер дуже послідовно показує в кількох своїх філософських і політичних працях – книжці про тиранію "Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка" і книжці "Про свободу", що цінності реальні.
Він називає себе ціннісним реалістом і доводить, що ними не можна жонглювати. Що все наше життя визначається тим, наскільки ми віддані цінностям. І це насправді дуже важливе повідомлення, дуже важлива звістка для всього світу, в тому числі і для західного світу. Світу, який все більше потопає в релятивізмі і, як наслідок, у фанатизмі. І ще раз повторюся, що натхненням цього бачення є мислення дисидентів, мислення антитоталітарне. І мені здається, що зв'язок проблемами нинішнього дня фігури Стуса, який є величезним грандіозним поетом і грандіозним громадським діячем і Премії імені Василя Стуса очевидний. Я говорю зараз і про війну, і про ціннісну розгубленість, яка існує в світі.
Тімоті Снайдер і Володимир Єрмоленко. Фото: facebook.com
Премія з передісторією
Маю припущення, що для великого загалу будь-яка премія – це щось дуже формальне, те, що не змінює реального плину речей. Мовляв, якщо здобутки є, і діяльність людей варта уваги, то їхні книжки розкуповують і читають. Але оскільки тяглість Премії імені Василя Стуса доволі тривала, нагадаю, вона заснована в 1989 році. Починаючи з 2016 року, Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера" продовжили цю ініціативу. Поговорімо про важливість Премії як явища.
У Премії є передісторія. Передісторія, пов'язана не з іменем Василя Стуса, а з іменем Євгена Сверстюка, теж нашого видатного дисидента і мислителя, який відіграв дуже важливу роль в народженні і становленні українського ПЕН. Якщо говорити загалом про премії, то міркування журі, з одного боку, дуже суб'єктивні, з іншого боку – це завжди якесь повідомлення, якась звістка суспільству.
Наприклад, минулого року Премію отримала Тетяна Пилипчук, харківська культурна діячка, директора Харківського літературного музею, який є одним з дуже потужних центрів культури не лише в Харкові, а й в Україні. Харків нині – надзвичайно важливе місто для України. І для нас тоді було дуже важливо донести цю звістку, що в ситуації постійних обстрілів і загрози життю в Харкові відбувається надзвичайно цікавий і потужний Ренесанс. Зокрема, завдяки Харківському літературному музею. А цього року ми хотіли донести думку про те, що українська тема – глобальна. Вона впливає на весь світ. Певною мірою це ризиковане і несподіване рішення. Але чому б не дати Премію людині, яка має глобальний фокус. Номінувала Тімоті Снайдера Оля Гнатюк (членкиня журі премії Стуса, дослідниця, професорка НаУКМА та Варшавського університету, радниця Президента Українського ПЕН – ред.). Теж фігура дуже важлива і для українського, і для польського контексту.
Нам справді спочатку ця пропозиція видалася несподіваною і дивною. Але ми подумали і дійшли згоди, що це можливість і спосіб висловити подяку Тімоті Снайдеру за те, що він робить. Тому що до цього часу у Снайдера не було премій, які б він отримував в Україні. У нього дуже багато нагород, серед яких є нагороди і від української діаспори. Але не було премій, які б давала Україна. І це досить дивно. З іншого боку, присудження Премії — це ще одна можливість розповісти світу про те, хто такий Василь Стус і хто такі українські дисиденти. Мені здається, це дуже важливе повідомлення для світу.
КОНТЕКСТ
Тімоті Снайдер — американський історик, письменник, дослідник історії Східної Європи. У 2020 році українською переклали його фундаментальну працю для розуміння України і її ролі в сучасній світовій геополітиці "Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка".
Снайдер підтримує Україну з 2014 року. У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну історик почав читати курс лекцій про створення сучасної України в Єльському університеті та зробив їх публічними. За один рік вивчив українську мову.
У 2024 році видав книгу "Про свободу", в якій наголошує на тому, що поняття свободи часто неправильно розуміють і що це поняття потребує переосмислення. Робота Снайдера підкреслює важливість боротьби України за свободу, наголошуючи на її наслідках для глобальної демократії та необхідності міжнародної солідарності.
