Фото: KCNA
"В північних корейців вже закладено, що США і демократія — це зло і ти не повинен доводити, чому вони мають йти і воювати"
Пане Тарасе, давайте поміркуємо про співпрацю Росію з Північною Кореєю. Навіщо Кім Чен Ину Путін і навпаки?
За останні декілька десятків років стало модним, щоби кожна країна, яка вважає себе великою і сильною, мала певні проксі-групи, особливо військового характеру, через які вона могла би реалізовувати свою політику. Очевидно, мова йде про силову політику. Такими проксі-групами, наприклад, володіє Іран і ми це бачили на Близькому Сході, особливо коли йдеться про напади на Ізраїль або певні терористичні активності в Червоному морі. Такі проксі-сили плекає й Китай, Росія також хоче мати таку проксі-силу, яку буде безмежно використовувати в своїх цілях. Йдеться, по-перше, про людський ресурс.
Сьогодні Росія дає Північній Кореї можливість реалізовувати військовий потенціал, який накопичувався протягом десятиліть після зупинки війни між Північною та Південною Кореями. Все, що економіка Північної заробляла, інвестувалося у зброю, у максимальний вишкіл всього населення і ворожі настрої щодо капіталістів, США і щодо демократії загалом. Тому те, що відбувається сьогодні, — це реалізація цього накопиченого військового капіталу, який дає можливість Кім Чен Ину будувати свою суб'єктність в світовій політиці. Завдяки Путіна він присутній в Китаї і це певний проміжний результат. Адже ізоляція країни є надзвичайно високою, але спроби витягнути Кім Чен Ина серед лідерів додає певної субʼєктності такій закритій і войовничій державі й добре мати такого проксі-партнера, на території якого є один з найбільший військово-промислових комплексів, що може виготовляє зброю в безмежній кількості.
Розрахунок РФ на власні сили та безмежний ВПК фактично під ударом
Населення Північної Кореї на 2024 рік складає 26,5 млн осіб. Це достатньо, щоб у військовому сенсі обіцяти Путіну нескінченний ресурс?
Коли ми говоримо про нескінченність, то це певна абстракція. Звісно, завжди є певна межа. Але очевидно, що це ресурс, який не буде питати "а навіщо?", ти не повинен їх переконувати, що треба йти на війну і захищати якісь ідеологічні цінності. Там населення вже готове. В північних корейців вже закладено, що США і демократія — це зло і ти не повинен доводити, чому вони мають йти і воювати, тим більше, — добровольцем на війну в Україну. Адже згідно ідеології Кремля йдеться про війну проти Заходу. Тож ти маєш вже ідеологічно підготовлений ресурс. Корейці сприймають цю війну як певний шанс взяти участь в священній війні проти Заходу. Їхні батьки й діди не мали такого шансу, а от діти отримали.
Зверніть увагу, що перед самітом в Китаї, який відбувався на початку вересня, північнокорейська газета та телебачення показали, як Кім Чен Ин зустрічає домовини з вбитими північними корейцями на війні. Тобто він страждає з народом, демонструє начебто максимальну близькість. Чи потрібно щось ще показувати такому ідеологічно зашореному народу? Адже він не має сумніватися в закликах вождя йти і продовжувати воювати. Думаю, що ні.
Північна Корея має невдосконалений військово-промисловий комплекс, але наукову досконалість їй буде давати Росія. Взамін РФ отримає боєприпаси, включно з балістичними ракетами. Але ресурс, який Росія черпає з Північної Кореї, означає, що РФ не може своїми силами впоратися. Розрахунок на власні сили та безмежний ВПК фактично під ударом.
А що Північна Корея може отримати, розвиваючи свою "оборонку", зважаючи на те, що вони відкидають заклики про ядерне роззброєння? Чи можуть вони стати загрозою і для кого?
Перш за все, Північна Корея буде загрозою для Південної Кореї, тому що згідно реалій вони й надалі перебувають в стані війни. Там немає підписаного мирного договору, війна просто призупинена. Нагадаю, це сталося одразу після смерті Сталіна. Тож це тліючий конфлікт, який може в будь-яку хвилину розвʼязатись. Й на фоні того, що нещодавно Трамп зупинив поставки зброї Тайваню, очевидно, що Південна Корея як союзник США може хвилюватися, тому що в будь-який момент Трамп може зупинити певну співпрацю і з ними. Це все робиться для можливої дестабілізації регіону. Якщо Китай не планує втручатися у війну напряму, то це може робити Північна Корея, яка може бути дестабілізуючим фактором як для Японії, так і для Південної Кореї. Думаю, ці країни працюють над тим, щоб дати відповідь, але Китай вміло може використовувати такий спектр напруги для того, щоб досягати своїх політичних цілей. Проте навряд чи мова йде про пряме втручання Китаю, як про інколи говорять деякі експерти.
"Немає союзів між диктаторами — є лише розрахунки"
Пане Тарасе, а як щодо міцності і тривалості союзів Росії і Північної Кореї, а також Ірану, з яким на початку 2025 року РФ підписала довгострокову угоду про всеосяжне стратегічне партнерство?
Міцні союзи можуть тривати між демократичними державами. ЄС — це модель довготривалого миру та співпраці, яка може працювати, якщо всі демократичні держави укладають відповідну угоду. З диктаторами працює дещо інша історія. В такій моделі кожна з держав хоч і укладає союз, але за спиною тримає ніж або пістолет, щоб вбити свого суперника, коли настане на це час. Там зовсім інша модель поведінки і очікувань. Тому Росія, демонструючи свою єдність, наприклад, з Китаєм, розуміє, що сьогодні Китай може забезпечити РФ безперебійними поставками комплектуючих, яких Росія не має через втрату європейського ринку. Вона змушена демонструвати свою прихильність, але попри це очікує слушного моменту, щоб змусити Китай грати за її правилами. Тому немає союзів між диктаторами — є лише розрахунки.
Іноді кажуть, що Іран та Росія є союзниками. Я б так не сказав. Це просто тимчасові партнери.
При розпаді Росії Китай та Північна Корея можуть претендувати на частину територій
А якщо подивитися на співпрацю Росії та Північної Кореї: наскільки вона може бути довготривалою?
Допоки ресурси не закінчаться і допоки Росії буде вигідно використовувати Північну Корею в своїх цілях. Кожна з країн-диктаторів має свої цілі. Як тільки відбувається колапс якоїсь із сторін, інша сторона починає діяти в своїх інтересах. Я не виключаю розпад Росії і тоді Китай буде претендувати на нові території, в які давно вже інвестує. Така ж ситуація і з Північної Кореєю. Якщо територія залишиться без господаря, то чому Північна Корея не може собі цього дозволити? Історія показує, що це можливо.
