Російські окупанти перед відправкою в Донецьку та Луганську області України, під час присяги у Ростові-на-Дону, РФ. 16 листопада 2024 року. Фото: Getty Images/Arkadii Budnitskii/Anadolu via Getty Images
Краматорський напрямок: "Зона відповідальності 5-ї ОШБр лишається непорушною"
За нашою інформацією, частина вашої бригади зараз перебуває на Краматорському відтинку фронту, а частина на Новопавлівському. Що там нині відбувається?
Ви частково правильно володієте інформацією. Наша бригада штурмова, тому там, де тяжко, де найважчі ділянки фронту – там достатньо часто з'являється 5-та окрема штурмова бригада. Не завжди про це відомо, але завжди окремі наші підрозділи беруть участь у найгарячіших місцях. Тому ми дійсно і на Краматорському напрямку тримаємо фронт вже більше 2 років по каналу Сіверський Донець-Донбас. Хоча противник там постійно намагається свої "прапорці" розставляти за спинами наших бойових порядків, але це роблять "москалі-смертники". Тобто лінія там майже не рухається. Зона відповідальності 5-ї окремої Київської штурмової бригади лишається непорушною на цій ділянці.
"Новопавлівський напрямок зараз дуже гарячий"
Що стосується нового, так званого, Новопавлівського напрямку, то ми бачимо, що ворог не буде зупинятися на жодних адмінмежах жодних областей. Там, де йому вдається рухатися – він рухається. Навіть ціною величезних втрат. Навіть ціною того, що географія місцевості не дуже дозволяє застосовувати, наприклад, важку механізовану техніку, організовувати якісну логістику, забезпечення своїх вояків, ворог все одно намагається використовувати цю тактику "прапороносців". Дуже малими групами – по одному, по два – десь проникати за бойові порядки української армії, вивішувати свій триколор, одразу ж помирати, але пропагандистськи в інформаційній сфері формувати уявлення про те, що в нього є якісь "великі" уявні успіхи. Тому тут ми бачимо те, що приростання території, оця давня московська тактика будь-якою ціною, ціною неймовірних жертв працює і тут. Путіну байдужі його люди, йому важливий сантиметр української території. Але, на жаль, Новопавлівський напрямок зараз дуже гарячий, можливо, один з найгарячіших після Покровського. Тут постійні бойові зіткнення. Тут ворог активно використовує артилерію, тут неймовірна концентрація ворожих безпілотників. І тут ворог, якщо треба зруйнувати якусь нашу позицію, то він дуже спокійно використовує велику кількість керованих авіаційних бомб просто на якусь маленьку посадку. Тому ситуація тут гаряча. За моїм внутрішнім відчуттям, вона дуже схожа на ситуацію, яку ми мали в Бахмуті наприкінці 22-го – на початку 23-го року, коли відбувалися постійні зустрічні бойові зіткнення. Ворог намагається просочуватись, ми його зачищаємо, він знову просочується. Це відбувається десятки разів.
"Війна – не завжди мистецтво говорити всю правду"
Це ви говорите про населені пункти південніше Новопавлівки, де на мапі Deep State ми бачимо стрілки на захід із тимчасово контрольованих Росією територій?
Те, що я бачу перед своїми очима в зоні відповідальності 5-ї ОШБр. Що на адміністративній межі Донецької, Дніпропетровської і Запорізької областей ворог намагається долати цю межу. Долає переважно віртуально. Тут не можна говорити про військовий контроль будь-яких територій, тому що є величезна "сіра зона" у зв'язку зі зміною тактики війни, зі зміною технологій, з величезною глибиною роботи наших і ворожих дронів. І ворог намагається просочуватися на територію Запорізької чи Дніпропетровської областей. Це давно вже було. Якщо ви стежите за російськими "воєнкорами", то вони ще десь пів року тому ці "прапорці" дуже активно розвішували на адмінкордоні областей, салютували, що зайшли у Дніпропетровську область. Як на мене, це більше інформаційно-психологічна операція, що в них є якісь успіхи. Якщо успіхів немає, то їх треба намалювати.
Ми ж розуміємо ще одну особливість. Поки в Росії буде можливість повзти хоча би на 1 см вперед, вони будуть повзти на цей 1 см ціною будь-яких втрат. На жаль, поки ситуація така, що ворог остаточно не зупинений і тому вони намагаються просочуватися, залазити. Росте ця "сіра" зона. Це не завжди означає, що ворог реально контролює якусь територію. Я теж часто дивлюся карти Deep State і розумію, що місце, в якому ми сидимо, 100% наше, але на карті воно позначено ворожим кольором. Це може й добре. Бо тоді ворожі піхотинці дуже безпечно заходять в такі місця, потрапляють в полон, гинуть. Тому війна – це не завжди мистецтво говорити всю правду. Але ситуація на цій ділянці дійсно дуже складна.
Юрій Сиротюк. Фото: facebook/nac.ussd
"Це як орда, як міль, як саранча"
Чим Новопавлівський напрямок загалом цікавий росіянам? Чому вони на ньому зосереджують стільки своїх сил?
Важко сказати, що в голові в орди. З одного боку мені здається, що Путін кидає ту кількість жертв російських солдатів, яких ми бачимо в найменших посадках, те, як вони їх кидають, як вони просто йдуть полями, перепливають річку Вовчу з одним автоматом, парою ріжків і російським триколором, щоб втикнути його і десь померти, то є два варіанти: або Путін вважає, що він нас може перетиснути, або він безумно вважає, що він може десь натиснути і український фронт посиплеться.
А яка особливість цієї ділянки? Тут немає природних перешкод. Він переходить річку Вовча і далі степ. У ньому немає великих населених пунктів, немає великих промислових міст. Є степ, маленькі села, інколи по 20 хат чи менше, маленькі посадки і поля, поля, поля, де дуже важко зачепитися. Ми не готові воювати так, як противник – розмінювати війська на війська. Противник вважає, що він готовий розмінювати війська на території. З одного боку, він думає, що можливо ми посипимося, бо в Путіна постійно така думка, що ось-ось і українська армія не втримається. З іншого боку, тактичні успіхи на цьому напрямку дозволять йому загрожувати Гуляйпільському напрямку, тобто більш активно рухатися в бік Запоріжжя і Запорізької області. Зі ще одного боку, тут він хоче рухатися до великого логістичного хабу – міста Павлоград. Тобто він має і певні оперативні цілі. Але зрештою ми помітили, що там, де йому вдається рухатися, він рухається. Така особливість "військового мистецтва" російської армії. Це як орда, як міль, як саранча. Тому поки у нього виходить трохи, хоча це дуже важко з військової точки зору, доти вони лізуть. Але це рабська психологія москаля. Вони знають, що 90% із них помре і вони все одно йдуть лізуть вперед.
"За 2 роки вони добряче отримали по зубах"
Яка зараз ситуація довкола Слов'янсько-Краматорської агломерації і чи відрізняється чимось ворожа тактика там від того, що вони роблять на Новопавлівському відтинку?
Там за 2 роки вони добряче отримали по зубах. Там усі спроби механізованих штурмів, рухів мотоциклістів, піхотних груп натикаються на одну і ту ж ситуацію – вони гинуть. Там фронт весь прострілюється, він зрозумілий. Чим та ділянка відрізняється від цієї? Тут ситуація мобільна, рухома. А там ситуація статична. Тобто той відтинок фронту, який там тримає 5-та ОШБр, практично незмінний. Теж бувають випадки, коли ворогу вдається просочуватися за спини і десь з'являється російський триколор, досить часто його могли просто скинути з дрона, але там ситуація більш стабільна і статична. Вона важка, ворог і там намагається перти. Для ворога це близька осяжна ціль. Там особливістю є те, що не маючи якихось тактичних успіхів, ворог просто стирає з лиця землі практично все. Спочатку стер Часів Яр. Тепер стирає Костянтинівку. Під атакою Олексієво-Дружківка, Дружківка, Краматорськ. Тобто насправді ворог нічого не "звільняє", як він каже, він просто знищує все живе. Тактика дуже проста – там, де приходить російський солдат, нічого не залишається. Але той напрямок все-таки більш статичний, більш зрозумілий. Там ситуація більш стабільна.
