Засідання Радбезу ООН, 23 вересня 2025 року. Фото: president.gov.ua
"Зараз війни стали інструментом вирішення світової політики"
Напередодні стартувала Генасамблея ООН, було засідання Радбезу, заяви Володимира Зеленського, Дональда Трампа. Розуміємо, що вам напевно не завжди є коли стежити за цими подіями, тим не менше, що ви думаєте про цю риторику на міжнародному рівні й наскільки це впливає на морально-бойовий дух бійців на фронті?
Частково зараз бійці можуть слідкувати за міжнародною ситуацією, тому що на більшості позицій є Starlink, особливо там, де працюють БПЛА чи роботизовані наземні комплекси. Це потребує якісного зв'язку і тому, звичайно, у вільний від роботи час ти слідкуєш за новинами. Але якоїсь особливої надії на міжнародну спільноту немає. Ми бачимо, що її захланність, її страх, її цинічність і лицемірство. З одного боку, декларуються одні речі, що дотримується територіальна цілісність, засуджуються війни. А з іншого боку, зараз сила і війни стали інструментом вирішення світової політики.
Чесно кажучи, після того, як певні наївні романтики думали, що зустрінеться Трамп із Путіним на Алясці й війна припиниться, ну не за день, а хоча б десь за рік і коли це все розсипалося в попіл… А потім після того, як дехто думав, що Сі покличе свого васала Путіна 3 вересня в Пекін і там щось вирішиться, то зараз якоїсь надії на те, що є в світі "дорослі", які мають серйозні наміри цю війну зупинити, дуже мало. Ми розуміємо, що ключ війни у нас самих, ключ війни в українській армії. На жаль, тільки військова поразка Росії дозволить якимось чином вирішити ситуацію миром. Або повне виснаження Росії. Як каже один український політичний діяч: "Мир – це не відсутність війни, а відсутність Москви". На жаль, світ не готовий до денуклеаризації, деколонізації, розвалу Російської імперії. Тому ми для себе чітко розуміємо, що ця ненормальна нормальність, в якій ми живемо останні чотири роки, триватиме або завжди, або дуже-дуже довго. І ніякого миру з Росією не буде, ніяке світове товариство цьому не допоможе. Ну, не можна одночасно бути на боці України і забезпечувати фінансово Росію, як роблять багато наших партнерів.
"Цвинтар ілюзій" розстріляний, там немає на що сподіватися"
На жаль, надії на те, що в світі є "дорослі", або якийсь дядько в якомусь новому "обкомі" в Брюсселі чи Вашингтоні, який подзвонить і вирішить цю війну, немає. Це екзистенційна війна, це дуже давня війна, це тисячолітня війна. Вона передбачає або існування незалежної України і вільної української нації, і тоді розвал Російської імперії, або поглинання Російською імперією України і перетворення її знову в світового поліцейського хижака. Багато хто це розуміє. Але ще раз зазначу, ми бачимо цю імпотентність і ми бачимо захланність. Навіть великі країни, які були колоніями, які переживали страшні окупації, все одно дуже спокійно купують у Росії газ, розуміючи, що кожна копійка з цього газу йде на вбивство українців. І це їм не заважає. Попри їхні дуже миротворчі релігії, це їм не заважає зранку снідати, попри те, що в Україні щодня гинуть мирні люди, діти. Тому сподіватися, що десь хтось за нас щось вирішить, на жаль, не доводиться. Тут треба зрозуміти, що той "цвинтар ілюзій" розстріляний, там немає на що сподіватися. Треба сподіватися тільки на себе. Така даність.
Юрій Сиротюк. Фото: uacrisis.org
"Зараз припинення війни можливо лише ціною українських втрат"
Зрозуміло, війна взагалі несправедлива. А як щодо завершення війни? Наскільки тут можна очікувати справедливості? Що могло б цьому посприяти і як взагалі це може вирішитися?
Ми бачимо, що логічного пояснення припинення війни немає ні в кого. Є якісь мрії, дитячі бажання, щоб вона припинилася. Зараз припинення війни можливо лише ціною українських втрат – ціною втрат українських територій, українського суверенітету, ціною втрати частини української ідентичності. Тобто, в будь-якому мирному плані – в американському чи в китайсько-бразильському – цей мир оплатиться ціною України. Зрозуміло, що це буде несправедливий мир, що це буде схоже на те, як починалася Друга світова війна. Зрозуміло, що ніколи не можна годувати агресора, тому що, якщо буде визнано хоча б сантиметр української території законною частиною РФ, то це буде означити… Світовий порядок вже зруйнований. Просто він зруйнований мовою факту. Але якщо буде зафіксована будь-яка угода, що вільна Україна, яка кинула виклик Російській імперії, має бути покарана тільки тому, що вона кинула виклик сильному, то це вже буде де-юре. І про це ми останнім часом чуємо дуже багато.
