Запуск крилатої ракети "Фламінго". Фото: Fire Point
"Дроновий компонент широкомасштабної війни теж підтверджує це"
Під час виступу на Радбезі ООН президент України Володимир Зеленський наголосив, що ключем до зупинення російської агресії є перевага в небі. Він, зокрема, сказав: "Якщо не буде війни у небі, Росія не зможе вести бойові дії на землі". Наскільки тісний взаємозв'язок повітря-земля, чи реалістично здобути цю перевагу і що для цього потрібно?
Тут треба нагадати історію, коли ще в Першу світову війну фактор появи авіації, літаків привів до того, що сформувалась ціла стратегія. Вона по-своєму трансформувалась у Другій світовій війні. Це не означає приниження ролі і значення дій на суходолі. Але тепер, як бачимо, цей дроновий компонент широкомасштабної війни підтверджує це на лінії зіткнення. Наприклад, за останній рік ми бачимо таке явище як "кілзона" по 20 км з обох сторін лінії зіткнення. Вона розширюється до 30 км, вводяться нові дрони з більшою дальністю, роль і значення яких досить велике безпосередньо на лінії ведення бойових дій. Але ми знаємо і значення безпілотників стратегічного порядку, тобто завдання ударів по різних об'єктах, на жаль, і цивільних з боку ворога по всій країні і відчуваємо його на собі. Тобто роль і значення боротьби за контроль над українським повітрям, над лінією бойового зіткнення надзвичайно велике.
"Є протидія по всьому фронту"
Генсек НАТО Марк Рютте заявив, що США забезпечать Україну постійними поставками озброєння. Що конкретно там буде, зокрема, стосовно захисту неба і як це нам допоможе?
Ми з вами проаналізували мимохідь роль і значення контролю ситуації в повітрі як на лінії ведення бойових дій, так і по всій країні. А тепер виникає друге питання, яким чином це забезпечувати. Росіяни починали цю війну з великою перевагою в повітрі і за кількістю, та й за якістю засобів ураження вони перевищують наші можливості. Але за рахунок того, що в нас залишилась потужна протиповітряна оборона, пізніше сформувалась протиракетна оборона, нам вдалося все це вирівняти. На жаль, ворог продовжує завдавати удари, і не тільки авіацію застосовує. Але їх знищують засоби протиповітряної оборони, наприклад нещодано був збитий Су-34. Тобто є протидія по всьому фронту.
Про завоювання переваги в повітрі поки що складно говорити, але на свої території ворога ми не пускаємо. Для цього треба більша кількість переданих F-16 і наші спроможності нарощуються за рахунок зростання їхньої кількості. Тут потенціал наш збільшується. І ми боремося за засоби ППО, зенітно-ракетні комплекси. Йде розвиток, в тому числі і виготовлення наших зенітних ракетних комплексів близької дії, середньої і великої дії. Але до фіналізації цього процесу ще далеко, бо це складний процес. За радянських часів на території України взагалі не було підприємств, які б займались протиповітряною обороною і зараз нам доводиться наздоганяти цю ситуацію. Тому треба відповідним чином нарощувати наш потенціал боротьби у повітрі і за рахунок цього допомагати поліпшувати ситуацію на суходолі. А головне завдання нашої стратегічної оборонної операції на суходолі полягає в тому, щоб зупинити просування ворога, який володіє стратегічною ініціативою і просувається з кінця 2023 року.
"Засоби повітряного нападу треба вже збивати"
Міністри оборони європейських країн зараз дискутують щодо створення "стіни дронів". До обговорення залучена й Україна, яка ділитиметься своїм досвідом. Наскільки цей досвід може бути масштабований в європейських країнах і наскільки вони готові його перейняти?
Якби не було парадоксально, але (останні інциденти з порушення повітряного простору ЄС - ред.) повернули у чомусь обличчя країн Європи, їхнього керівництва і змусили змінити позицію американців з цього приводу. Раніше вони пригнічували керівництво східних країн НАТО відносно не застосовування своїх засобів ППО, виконуючи своє законодавство щодо цього. Не давала можливості збивати засоби повітряного нападу адміністрація Байдена, потім Трампа, втім зараз ситуація змінюється. Після 10 вересня Путін перейшов "червону лінію", тобто від окремих ударів дронами він перейшов до групових, було два десятки дронів у Польщі, і ці удари показали неефективність наявної системи протиповітряної оборони як Польщі, так і країн НАТО.
"Ефективну ППО і ПРО без України сформувати неможливо"
Але тут є і позитивний момент. Після цим подій і того, що було зроблено Росією і Путіним, європейці повернулися обличчям до ППО. А що на землі, що в повітрі ефективну протиповітряну і протиракетну оборону без України сформувати неможливо. Тому що у нас є потенціал. До речі, польський потенціал був міцніший і сучасніший, але ефективність ви бачили – там знешкодили 4 із 19 безпілотників. У цей же день наша ППО позбивала сотні засобів повітряного нападу ворога. Тому поляки сказали: "Пришліть інструкторів, навчайте". Інші країни теж задумались над цим. І поляки тепер уже реально над цим працюють. Із червня, а тим більше після цих подій, вони почали формувати закон, який б дозволяв незалежно від поглядів НАТО, окремо над своєю державою спільно з Україною, підкреслюю це, формувати протиповітряну оборону, яка буде діяти починаючи з України. Це дуже важливо. Вони в прискореному порядку хочуть це ухвалити і це дуже добре. І третє позитивне, що пропонував Сікорський та інші – сформувати над Україною "закриту зону" з повітря. На що росіяни, і це зрозуміло, відреагували негативно. Медведєв сказав, що якщо це будуть робити над Україною, то це початок Третьої світової. Але це більше пропагандистська риторика, ніж по суті. Тому на поточний час такий стан справ у цьому напрямі.
.jpg)
Ігор Романенко. Фото: apostrophe.ua
"Інформаційна війна – дуже важлива складова широкомасштабної війни, але не треба втрачати відчуття міри"
Якщо говорити про конкретні наші розробки, то довкола деяких найменувань, можливо, це трохи різко, але піар-галас іноді надмірний. Наприклад, славнозвісна ракета "Фламінго", про яку хіба що лінивий не говорив, інші найменування. Яка ваша думка щодо такого рясного розголосу і щодо практичного застосування та масштабування цього проєкту?
Принципово приєднуюсь до вашої позиції, що тут більше піару, ніж дій. Це не правильний підхід в інформаційній сфері. Ми ж розуміємо, що інформаційна війна – це дуже важлива складова компонента широкомасштабної війни, але не треба втрачати відчуття міри. Це однозначно. Але досягнення є, ми просунулись суттєво. Як ракетник можу нагадати, що з 22-го року ракетні програми сформовані, вони просуваються вперед. У нас пройшли бойові іспити, а це означає завдання ударів по ворожих об'єктах, такі програми як "Сапсан". Це балістична ракета, дуже важлива, нам її не вистачає. Це та ж ракета "Фламінго", далекобійний "Нептун" і кілька дуже важливих програм "ракети-дрони". І треба сказати, що йде процес масштабування, але нині швидко це зробити не вдається. Тобто зайнятися випуском і організувати все під ворожими ударами складно, бо ворог розвідує, завдає удари і це сповільнює процес. Але, реалістично оцінюючи цю ситуацію, треба сказати, що скоріш за все масштабування тих же "Фламінго" відбувається. Раніше виробляли одну ракету в день, відповідно за місяць 30. Тепер уже виробляємо 50. Є завдання збільшити кількість до 7 в день. Перспективи і можливості такі є. Чому не застосовується? Відповім, як фахівець з протиповітряної оборони. Це досить велика ціль, дозвукова, її під час польоту можна виявляти, супроводжувати і ефективно знищувати. Що нам робити в цих умовах, щоб її застосування було ефективним? До речі, ця ракета – це вже стратегічний елемент, її дальність 3 тисяч км і бойова частина 1150 кг. Тому її застосовувати треба від декілька десятків на один об'єкт і комплексно. Тобто, щоби система ППО противника була перевантажена з одного боку, щоб доходили до цілі ці ракети та інші засоби нашого повітряного нападу. Крім того, на цих маршрутах треба пробивати так звані "коридори", як це робиться в Криму. Тобто попередньо знищити РЛС, ЗРК, інші засоби ППО, а потім запускати ударні дрони і ракети. І тоді це відбувається ефективно. Тому маю надію, що по "Фламінго" це буде зроблено таким чином. Треба трішки дочекатися цього і ми побачимо такого роду роботу.
Стратегічні завдання: "Справедлива мобілізація, переведення економіки на воєнні рейки..."
Окрім ракет, ворог застосовує проти нас набагато менші цілі, ті ж "шахеди", інші безпілотники. Вони не дуже високотехнологічні, але їх буває дуже багато. Наскільки це змінює підходи з нашого боку щодо боротьби з такими засобами повітряного нападу?
Тут треба мати на увазі, що ворожі засоби повітряного нападу постійно удосконалюються. Це ж не йде мова, що ми над цим працюємо, а ворог чекає. Ні. Крім того, треба розуміти, що ще 2 роки тому економіка Росії переведена на воєнний лад, що не зроблено досі в Україні. На мій погляд, це не правильно. Це треба вирішувати. Для того, щоб досягти суттєвих змін на фронті, треба вирішувати складні стратегічні завдання. Тобто повна і справедлива мобілізація, переведення економіки на воєнні рейки, і третє – зміни законодавства на рівні "війна" щодо відповідальності громадян за захист своєї держави і народу. Поки цього не буде, ефективних позитивних зрушень не відбудеться для Сил оборони України, на мій погляд.
Але є і позитивна тенденція. Незважаючи на паузу у 8 місяців, Америка все ж на мільярд доларів двома траншами за європейські кошти уже постачає нам озброєння. Тому питання в тому, що треба набрати потенціал зовнішній для того, щоб змінити ситуацію на фронтах. Ця допомога суттєва, швидка в широкому аспекті, з сучасним озброєнням. І внутрішній фактор – це виконати домашні завдання, про які йдеться, щоб підняти потенціал Сил оборони України, тому що їм не вистачає саме військових у комплектуванні на своїх підрозділів. А з такою укомплектованістю підрозділи і частини ефективно вести бойові дії довго не можуть.
