Ілюстративне фото із сайту Pixabay
"Вперед і весело"
У жовтні на ринках ЄС мали збільшитися квоти на український мед і цукор у чотири і пʼять разів. Замість 20 тисяч тонн виробники цукру мали б експортувати 100 тисяч тонн, а меду — 35 тисяч тонн замість 6. Розкажіть, будь ласка, наскільки дані обсяги меду і цукру експорту вагомі? Європейських споживачів і компанії, мабуть, обурює те, що їм доведеться поступатися якоюсь долею ринку, так?
Спробую по порядку. Перше — інформація про 1 жовтня "різночитабельна", якщо так можна висловитися, тому що є певні дані, що з 1 жовтня начебто вже набувають чинності квоти, про які ви зазначили. Тобто з 20 тисяч тонн, які діяли до 2022 року, маємо 100 тисяч тонн по цукру і мед, відповідно, до 35 тисяч тонн зростає. Але, з іншого боку, поки що немає рішення з боку самої Європи. Є якісь попередні домовленості, які були ще в липні, але остаточного рішення, принаймні офіційного, я не бачила.
Щодо того, чому Європа обурена. Справа в тому, що якщо ми беремо цукор, то вітчизняний бізнес, після того, як в 2022 році почалася велика війна і Європа, умовно кажучи, гостинно відчинила нам двері й скасувала всі квоти і тарифи на українське продовольство, цим скористався. Але скористався, мабуть, так як і завжди користуються українці, — продаємо сьогодні, а завтра — будь що буде. Плюс-мінус десь в такому порядку. Ми туди (в ЄС — ред.) продавали забагато і вже з 2024 року почало спрацьовувати, умовно кажучи, екстрене гальмування. В перші місяці 2025 року, коли скасували весь цей безлімітний доступ до ринку ЄС, українські компанії, які займаються цукром, почали досить обережно постачати цукор на ринки європейських країн, але це вже не допомогло. Чому так відбулося? Тому що замість того, аби продавати цукор в тих обсягах, в яких ми можемо продавати, ми його продавали, аби продати, за цінами, де плюс-мінус якась маржа. Вперед і весело. Швидше за все, європейців, які працюють трохи за іншими системами, обурює не кількість українського цукру, а бажання продати, як казали і український бізнес, і чиновники, "ми допомогли, бо знизили їм ціни на цукор". Ні, ми не допомогли ані їм, ані собі, тому що європейський ринок як був із цукром, так і залишається. Частина українського цукру в окремих країнах трошки змінила парадигму ринку, от і все.
"У нас було 192 цукрові заводи, а зараз — 28"
Тут можна додати також, що очікуване збільшення квот суттєво менше за наші експортні можливості. Ми маємо можливості вивозити до 500 тисяч тонн цукру, а тут — лише 20.
За останніми домовленостями ми будемо мати тепер 100 тисяч тонн доступу на європейський ринок. Питання в тому, що на інші ринки Україна так легко не може продавати цукор, тому що якщо брати цукор з буряків і цукор із тростини, то цукор з тростини завжди був дешевший. Якщо брати можливості українського ринку, які ми колись мали, то в нас взагалі було 192 заводи, ми там виробляли більше 6 млн тонн і активно це експортували. Наразі цього сезону в нас працюватиме плюс-мінус 28 заводів, бо їх більше й немає. Й обсяги виробництва зараз 1,4-1,5 млн тонн. Для внутрішнього ринку, зважаючи на те, що через обставини, в яких ми живемо, частина людей змушена жити поза межами України, нам потрібно 900 тисяч тонн. Решту можна було би експортувати і на тому заробляти якусь валюту. Але ми заробляли її останні, умовно кажучи, два сезони за рахунок Європи. Але заробляли так, що сьогодні продам, а завтра — будь, що буде.
.jpg)
Лариса Гук. Скриншот із відео
Українські цукор і мед будуть на ринку Європи, але якщо їх порівнювати, то, найімовірніше, більше занепокоєння у цукроварів
Пані Ларисо, а яка ситуація по меду? Квота складає 35 тисяч тонн, а наші експортні можливості — 50. Це невеликі по мірках ЄС обсяги, але тамтешні аграрії просять захисту. Про аграріїв яких країн йдеться? Це економіка чи політика?
Я питання політики відмітаю відразу, бо це чисто бізнес. Насамперед є пʼять країн, прикордонних з Україною, де агропромисловий комплекс є досить потужною галуззю. Саме ці країни виступають проти українського продовольства і, зважаючи на те, що Україна обрала інтеграцію в ЄС, починають точитися дискусії про те, яку частину європейського бюджету в рамках спільної аграрної політики може забрати Україна.
Що стосується меду, то тут ситуація трохи інша, ніж з буряками. Буряки — це все таки площі, які засіваються, буряк збирається й потім виробляється цукор. Мед же залежить від фактору погоди і не все так просто з пасіками, зважаючи на обставини, в яких ми існуємо. Ви маєте рацію, що наші потужності більші, ніж ми можемо експортувати. Й до 2022 року, поки не ввели так званий "торговельний безвіз" з Європою, український мед був у досить великих обсягах на ринках країн ЄС, але мало хто знав, що він український, бо він не маркований. Якщо дивитися цифри, то за вісім місяців цього року ми продали на експорт 28 з копійками тисяч тонн меду проти минулого року, коли було майже 59 тисяч. Основа цього всього йшла на Європу, тож тепер нам треба шукати інші ринки. В чому проблема? Продавати на інші ринки теж можна, але виникає питання логістики і заробітку. Тому що чим більше транспортне "плече", тим менша маржа в того, хто експортує. Ринок Європи з його ємністю в 450 млн споживачів — найбільш комфортний і, з точки зору фінансової спроможності, — найбільш вигідний для України. Можна продавати і в Африку, яка страждає від голоду, але Африка не готова платити за ті продукти харчування, які хоче купувати. А тут Європа поруч, вона ліквідна, самодостатня і велика. Але поки маємо те, що маємо.
Українські цукор і мед будуть на ринку Європи, але якщо порівнювати мед і цукор, то, швидше за все, більше занепокоєння є у цукроварів.
Продаж цукру понад квоту обкладатиметься митом у 419 євро за тонну
Я хотів уточнити ще щодо квоти: більше за неї постачати не можна зовсім? Чи експорт все-таки можливий на певних умовах?
Він можливий, але по цукру мито складає 419 євро на тонні. Тож буде така ціна, яка нікому не буде цікавою. Тож це не та позиція, де ми можемо щось робити. Давайте не забувати, що Європа сама має хороших виробників цукру. Плюс є домовленості відповідно до торговельних угод з іншими країнами, де Європа закуповує цукор з тростини. Якщо взяти, наприклад, Францію, то французький бізнес має свої власні виробництва у світі і звідти вони підтягують цукор. Якби ми в 2023 році, коли пішли перші тривожні дзвіночки — протести поляків, почали дивитися, аналізувати зовнішню торгівлю продовольством і домовлятися, тоді, можливо, була б інша ситуація.
