Фото: Facebook-сторінка Українського інституту книги
"Ми повертаємося туди, де нас завжди було місце"
Пані Тетяно, розкажіть, будь ласка, в цілому, як Україна цьогоріч представлена на Франкфуртському книжковому ярмарку. Що цього року ми показуємо? Тема нашого стенда звучить як "Доповнення". Кого саме ми доповнюємо?
Ми заповнюємо прогалини знань про себе, заповнюємо білі плями на власній культурній мапі для європейців, оскільки дуже довгий час Україна залишалася "terra incognita" для світу. Тут відбувалося щось, але ніхто не міг сказати точно що. Повномасштабне вторгнення сфокусувало увагу світу на нас, ми стали видимими і досі намагаємося скористатися цим шансом і показати, що, власне, ми таке є, що весь цей час Європа і світ пропускали про нас. Ми заповнюємо лакуни у знаннях про себе, ми доповнюємо європейську історію та культуру, ми повертаємося туди, де нас завжди було місце, і до чого ми завжди належали.
Дуже добре цю тему передає дизайн нашого стенда, оскільки на ньому ми бачимо патерни Кричевського, які є українським модерном і які водночас створенні з осмислення української культури, зокрема і барокової. Це відсилка до багатства нашої культури, зокрема, візуальної. В дизайні стенда цей патерн зображено таким чином, що він нібито є другим шаром, наче вся українська культура залита штукатуркою, фарбою, тобто імперським дискурсом, який весь цей час провадила Росія — і як Російська імперія, і як Радянський Союз, і як сучасна Росія. За цим шаром штукатурки, якщо його віддерти, проступають патерни Кричевського, проступає вся наша культурна, літературна традиція, яка є абсолютно європейською за своєю суттю, і без неї європейці і світ загалом дуже багато втрачають, зокрема і в розумінні себе.
"Дуже важливо, щоб іноземці бачили й людей у формі"
У чому, на вашу думку, основна відмінність цьогорічної презентації від попередніх? Як меседжі, які ми привозимо, міняються?
Якщо говорити про цьогорічну нашу програму, то вона полягає в тому, що зараз зʼявляється дуже багато перекладів української класики. Це надзвичайно важливо для відкриття нас, для становлення україністики в світі. Зокрема, в українській програмі на ФКЯ є кілька різних подій про українську класику, наприклад, про серію класичних книжок в перекладі німецькою мовою. Це проєкт, який здійснювала блискуча перекладачка Клаудія Дате і відома нам письменниця Таня Малярчук. Вони працюють тривалий час над цим проєктом і от зараз ми бачимо його плоди. Ці книжки тепер можна прочитати, їх можна передавати в університети для навчання, оскільки для того, щоб юні літературознавці та культурологи дізнавалися, вивчали, могли зрозуміти Україну та українську культуру, їм потрібні тексти тою мовою, яка є для них рідною. І оскільки ми зараз перебуваємо в Німеччині, німецькі переклади дуже важливі для нас і на них ми робимо потужний акцент. Це теж таке доповнення європейської літератури ХІХ століття українською класикою. Якщо ми будемо звертатися до візії України в минулому, то для неї було місце на культурній мапі світу. Варто згадати період романтизму, постать Мазепи, про якого писали абсолютно всі вагомі літературні постаті — Гюго, Байрон. Мазепа був потужним культурним персонажем, а козацтво було потужною культурною й літературною темою. І от зараз ми повертаємо нашу візію, зокрема й періоду ХІХ століття. Ми показуємо, як ми бачили цей світ і чому без нас, наших текстів цей світ багато втрачає.
Також ми показуємо наших письменників. Цього року нам пощастило мати у програмі нашого стенда чимало військових. В нас досі є проблема з тим, щоб запрошувати військових на міжнародні майданчики, оскільки дуже часто вони можуть їздити у такі відрядження тільки у власну відпустку. А провести після служби відпустку в такому робочому графіку — це велике навантаження, зокрема й емоційне. Деякі блискучі письменники відмовляються просто тому, що хочуть провести цей час з рідними, відпочити. Плюс військове командування дуже багатьох письменників не дуже охоче відпускає у відрядження поза відпусткою, тому цей рік став таким важливим для нас.
Зокрема, до нас долучилися кілька представників культурних сил — Олена Герасимʼюк, Остап Українець, Владислав Головін. Вони є видимими постатями на стенді.
Як на мене, дуже важливо, щоб іноземці бачили й людей у формі. Зараз вони бачать цих письменників, журналістів у формі і таким чином сама ця картинка доповнює їхнє відчуття реальності. Бо як би багато Європа не писала про війну і не думала про нас, відчуття того, наскільки фронт близько до них і є загрозою, є далеко не в усіх. Звісно, наша культурна "бульбашка" краще це розуміє, але ми мусимо це показувати, давати майданчик людям, які зможуть говорити про це від першої особи. Тому письменники, які є військовими, як ніхто інший можуть і мають пояснювати, показувати, що в нас відбувається. Їхній голос зараз є дуже вагомим, в європейському культурному полі зокрема.
Також ми продовжуємо показувати, що у війні, яка зараз відбувається, росіяни передовсім намагаються стерти нашу ідентичність і нашу культуру. Тому кожного року, показуючи, якою багатогранною є наша культура, ми теж дещо відвойовуємо нашу територію. Дуже добре, що наші партнери розуміють це. Зокрема, німці, які є організаторами цього ярмарку, і які є в уряді. Я говорю про нового міністра культури, який теж був присутній і висловлював свою підтримку.
"Ми зачепилися в свідомості європейців як автори, як певні тайтли книжок і зараз важливо, щоб цей процес не припинявся"
Пані Тетяно, а яким ви сьогодні бачите запит на українські книжки в світі? Як він змінюється за останні роки? Чи є інтерес до української літератури з боку іноземних видавців?
Так, і з року в рік ми бачимо, як зростає кількість перекладів української літератури. Сьогодні ми можемо говорити про понад 170 перекладених українських книжок німецькою мовою. Якщо говорити про англійську, польську мови, то це теж будуть чималі цифри. Чим більше таких перекладів зʼявляється, тим краще, бо ми зачепилися в свідомості європейців як автори, як певні тайтли книжок і зараз важливо, щоб цей процес не припинявся. Люди вже почали приходити до нашого стенда саме по книжки. Вони вже читали в перекладі тих чи інших авторів і їх цікавить, що зʼявилося нового, що зʼявилося у цих самих авторів. Наприклад, йдеться про відомих авторів, які вибудували собі потужний бренд, як Юрій Андрухович, який теж буде цього року на Франкфурті. Ними заздалегідь цікавляться, по їхні книжки приходять. Тобто важливо зачепитися і продовжувати цю роботу в межах таких ярмарків.
В перший день ми вже бачили, наскільки важливим є переклад на німецьку мову книжки Вікторії Амеліної. Її знають теж в Німеччині, у світі, її книжки перекладаються. Ми можемо теж говорити про переклади Андрія Любки, Артема Чеха, тобто переклади есеїстики письменників, які є військовими. Це потужні книжки, тексти і на них є запит. Їх вже впізнають потрохи і будуть впізнавати тільки більше. Головне — аби їхні книжки не припиняли перекладати, бо це процес, який має тривати постійно.
Видавництва з РФ: Франкфурт шукає, яким чином можна заборонити їм брати участь у ярмарку
Поговорімо ще про Росію: з початком повномасштабного вторгнення керівництво ФКЯ заборонило участь РФ в ярмарку, але зараз ми бачимо три російські видавництва у Франкфурті. Як ви пояснюєте, що така участь стала можлива попри заборону?
Якщо ми говоримо про росіян і національний стенд, його не було і він не зʼявився цього року теж. Наші німецькі партнери під час відкриття що цього року, що минулого запевняють нас, що це є для них важливо і вони не збираються відкликати свою заборону саме для національного російського стенда. Наразі ми говоримо про окремі видавництва і, звісно ж, про присутність російських літературних агентів на таких майданчиках. Вони нікуди не зникали і тут викликом і проблемою є те, що Франкфурт не має інструменту, щоб заборонити їм брати участь. Фактично, це не є російські видавництва з російського погляду. Це видавництва зареєстровані в різних європейських країнах. Тож з юридичного боку Франкфурт перед ними не те, щоб безсилий, але не має чіткою юридичної аргументації, чому їм це треба заборонити. Тут ми заходимо в площину бізнесу та юриспруденції. Франкфурт над цим працює і справді шукає, яким чином можна заборонити таким видавництвам брати участь у ярмарку. Але для цього потрібні сильні аргументи.
Також викликом є те, що ми не ввели санкції проти цих видавців. Тобто, якби в німців були ці юридичні підстави, вони могли би з ними працювати. Їм зараз немає на що спертися й тут ми, як країна, дещо не допрацьовуємо. Нам потрібно більше працювати в цьому напрямку й показати, зокрема й нашим закордонним партнерам, що ми поставили цих видавців, гравців ринку під заборону, в санкційні списки.
