Ілюстративне фото: facebook/latifundistcom
"Шлях у євроспільноту – шлях до іншої якості життя"
29 жовтня набула чинності оновлена угода про торгівлю України із Євросоюзом. Що вона передбачає для наших експортерів і чому вона важлива для всіх українців?
Щоб наші слухачі зрозуміли, чому для нас важлива дорога в ЄС і чому важливо, щоб наші виробники агропромислової продукції були направлені і експортували до європейської спільноти, а не, скажемо, до колишніх країн Радянського Союзу… Пам'ятаєте, десь в середині 2000-х в середині України була така дискусія, коли росіяни тягнули нас у митний союз і йшла альтернатива – вступ у ЄС. І здавалося б, та які проблеми, російський ринок бездонний, туди можна продавати любу продукцію і, чесно кажучи, будь-якої якості. Не продали в Ростові, то продали в Іркутську. А в ЄС продавати складніше. Чому? Тому що там на перше місце ставиться якість і безпека з точки зору споживання. Ми з вами, як споживачі, зацікавлені в тому, щоб українські продукти харчування були якісні. І від того, що наші виробники, щоб продавати в ЄС змушені думати не тільки про кількість, а й про якість і безпечність продукції, в першу чергу ми з вами виграємо. Ми зможемо їсти якісний сир, якісний шоколад, м'ясо тощо.
Тобто навряд чи виробники будуть робити щось окремо для українського ринку, а щось для європейського. Так?
Так. Тому треба розуміти, що шлях у європейську спільноту – це шлях до іншого рівня життя. А тепер кажуть навіть не рівень життя, а якість життя. Тому наші виробники змушені будуть. Бізнес не зацікавлений у додаткових витратах. Але для того, щоб продати товар повинен бути кращої якості і меншої ціни, бо там велике конкурентне середовище. Наприклад, ЄС не вводить обмеження на тверді сири, які робляться. У нас, в принципі, це відносно новий продукт, тому що українці традиційно їли кисломолочний сир. Тверді сири ми почали робити тільки в останні 20 років. Але ж європейці всі роблять сири, кожна країна: Польща, Німеччина, Угорщина, не кажучи про Францію, яка є лідером сиру. І для того, щоб український сир продати на європейський ринок, він повинен бути кращої якості і дешевшим. Але ж це і для нас цікаво, бо ми тоді будемо мати можливість купувати більш дешевий і якісний сир. Тому, чим більше експорту в ЄС, тим краща якість продуктів харчування буде в Україні.
"У більшості випадків ці положення вже працюють"
В угоді йдеться про те, що Україна зобов'язується у прискореному порядку до 28-го року імплементувати в національне законодавство широкий перелік доволі жорстких агровиробничих стандартів і вимог ЄС, зокрема, щодо утримання свійських тварин, застосування засобів захисту рослин. І Єврокомісія суворо прив'язує збереження чинності оновлених квот до прогресу України в їхній імплементації.
Це довга бюрократична фраза. Я поясню, що це означає на практиці. У нас, до речі, вчора була зустріч з віцепрем'єром з питань євроінтеграції Тарасом Качкою і це питання щодо вимог до безпеки та якості продуктів харчування теж задавали. І його відповідь була досить оптимістична, тому що половина з тих вимог, які записані в довгі бюрократичні фрази, вже впроваджена, а іншу половину вони мають намір встигнути впровадити за ці 4 роки. Я його загалом підтримую, тому що в більшості підприємств вони вже працюють, бо інакше б в ЄС вони не продавали, вони б не отримали сертифікат. Тому з цієї точки зору я не бачу великих проблем, і Тарас Качка це теж підтвердив, бо в більшості випадків ці положення вже працюють.
.jpg)
Михайло Непран. Фото: facebook/ucci.org.ua
"Органічне виробництво – один із хороших напрямків експорту агропромислової продукції"
В угоді йдеться про застосування засобів захисту рослин. Я так розумію, це різні добрива і тут є проблема, так?
Це проблема всієї Європи. Є таке поняття як "зелена революція". Є декілька таких тенденції і це те, що називається якість життя. Тобто Єврокомісія на рівні свого об'єднання ухвалила кілька принципових, я б сказав, перспективних напрямків. Один з них – це декарбонізація. Це стосується промисловості. Вводиться квота на викиди вуглецю, щоб зменшити вплив на довкілля, а значить, повинні мінятися технологічні процеси в промисловості. Якщо говорити про сільське господарство, то ставиться завдання, щоб при вирощуванні продуктів харчування, агропромислової продукції вплив на природу був мінімальним. Тобто вплив усіх цих гербіцидів, пестицидів, добавок, добрив повинен бути мінімальний. Тому і було ухвалено рішення Єврокомісії про поступове зменшення використання цих препаратів, бо вони з одного боку дають можливість кращий урожай отримати, а з іншого – негативно впливають на здоров'я людини. Але... Так, це благородна гуманітарна ціль, але з точки зору економіки, з точки зору бізнесу, вона призводить до того, що падає урожайність.
Тобто з добривами проблема все-таки є, тому Єврокомісія і ставить питання, що Україна має впродовж цих 4-х років прискореними темпами провести всі ці реформи.
Тут не стільки добрива, скільки гербіциди, пестициди тощо. Тобто жорсткіші засоби, тому що суть хімічного добрива не міняється. Чи це в селі перегній вивезли на город, чи фабричне добриво – хімічний процес однаковий. Але з іншого боку, органічне виробництво – це один із доволі хороших напрямків експорту агропромислової продукції. До війни він у нас дуже активно розвивався. На жаль, війна багато в чому його загальмувала. До речі, в нас у Торгово-промисловій палаті колись на засіданні комітету екології розглядали питання – екологічна продукція та органічна продукція. І я задав питання як споживач: що для мене вигідніше – органічна продукція чи екологічна продукція? На що фахівці, екологи мені сказали: "Знаєте, ви, як споживач, нічого не відчуєте". Чому? Тому що органічна продукція – це там, де зведено до мінімуму, або зовсім не використовуються пестициди, гербіциди та інші добавки. А екологічна – це там, де процес вироблення продукції завдає найменше шкоди екології. Тобто на смакові якості продукції ні те, ні те не впливає.
"Квота – не покарання, квота – шлях компромісу"
У цій угоді квоти, наприклад, на продаж меду в ЄС зросли на 483%, на яйця – на 200%, на м'ясо птиці – на 33%. Це все начебто чудово, але наші колеги з "Європейської правди" пишуть, що в нас наслідок запровадження цих квот українські агроекспортери не дорахуються близько 900 млн євро експортної виручки на рік. Чи поділяєте ви такі оцінки і чи зможуть наші виробники надолужити ці втрати на інших ринках?
От люблять українські журналісти-експерти поплакати, кругом пошукати зраду, розказати, що "все пропало". Пам'ятаєте, ми з вами у червні обговорювали цю історію, коли казали, що все, колапс. Європейці вели мита – "все пропало". Але пройшло 3 місяці і виявляється, що нічого не пропало. Зради ніякої немає. Квота – це не покарання, квота – це шлях компромісу між інтересами сторін. Те, що було введено з 5 липня цього року, вони переглянули і пішли в сторону збільшення. Тобто угода – це живий процес. Це залежить від того, яка ситуація на ринках. Вона кожні 2-3 місяця переглядається. Якісь позиції збільшуються, якісь зменшуються. Тому казати, що все пропало – це не так. Називається цифра 900 мільйонів. Коли я всім задаю питання, хто її порахував, мені кажуть: "ну, це орієнтовно, це десь так". Тому не треба на цьому акцентувати увагу. Треба акцентувати увагу на створенні нової конкурентної продукції, яка може конкурувати в Європі і зайняти своє місце.
