Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка. Фото: сommons.wikimedia.org
До третьої річниці визволення Херсона з-під російської окупації ГУР України оприлюднило інформацію про понад тисячу культурних цінностей, викрадених окупаційними військами із Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка. Під час тимчасової окупації міста росіяни під керівництвом російських музейників системно вивозили експонати з художнього музею. Серед них були живопис, графіка, скульптура, іконопис. Частину з них було незаконно перевезено на територію тимчасово окупованого Криму. І не лише туди. З майже 14 000 творів мистецтва, які налічувала музейна колекція до повномасштабного вторгнення, викрадено понад 10 000 експонатів. Чому мова йде про саме цю тисячу?
Питання по цифрах до правоохоронних органів: скільки вони обробили нашої інформації і яка обробка у них? Я не можу знати. Але достеменно ми обробили всі викрадені роботи. Це понад 10 000. У нас на січень 2022 року була остання перевірка фондів – понад 14 000. І коли вивозили, то допомагали крадіям окупаційним колаборанти нашого музею, які зрадили музей і допомогли наш музей захопити 19 липня. З 1 березня, коли Херсон був окупований, до 19 липня, патріотична команда музею намагалася дотримуватися тієї придуманої версії, коли намагалися потрапити в музей у фонди окупанти, що директорка вивезла всю колекцію ще в 2021 році до початку ремонтних робіт, які розпочались в жовтні 2021 року. Але серед музейників патріотичних, які майже пів року ризикували життям в окупованому місті, тримаючи тиху оборону за будівельним парканом та будівельними риштуваннями, ховали ми безцінну колекцію, одну із найкращих в Україні. Це сказала міжнародна спільнота, музейники великих музеїв світу. І нас недаремно називали українським Лувром. І тому, ризикуючи життям, ми намагалися тримати цю оборону. 19 липня нас здали. Прийшли озброєні в масках, разом із новопризначеними директоркою, співробітниками – це ті, що зрадили музей, яких моїм наказом ми пів року під різними поглядами не допускали до музею. І з нами ще в цей час була наша українська поліція переодягнена, молоді особи, яких знали всі в обличчя і могли їх здати. 3 березня разом з очільниками поліції охорони ми поміняли на людей старшого віку, але це були офіцери, переодягнені у цивільне. І я всім заявила, що розірвала договір із поліцією і що це просто охорона. Це були поліцейські, які зараз, як і наші патріотичні музейники, які були зі мною разом з музеєм до того, як викрали, зараз головні свідки.
Чому таку цифру оприлюднило ГУР? Мабуть тому, що вони опрацювали її. Вони працюють спільно із Генеральною прокуратурою. Генеральна прокуратура спільно з нами працює, я звернулася в травні 2022 до Генпрокуратури, СБУ і вони з нами працюють. Вже був створений департамент саме по нашому питанню в Генпрокуратурі в травні 2023 року, з яким ми тісно співпрацюємо. І Інтерпол на запит Генеральної прокуратури цього департаменту розробив зразки формулярів. Ми заповнили формуляри на зразок Інтерполу на всі викрадені роботи. Але обробляли правоохоронні органи, у них своя специфіка нашу інформацію обробляти. Але ми точно знаємо кількість викрадених і ту кількість, яка була у нас. У нас декілька фондів: головні фонди, державні фонди, допоміжні, навчальні. Викрали державні фонди, з Криму приїжджали музейники. Керував процесом вивезення з Криму Андрій Мальгін, директор краєзнавчого музею Тавриди із Сімферополя. І деякі ще були співробітники так званого "Міністерства культури" Криму. І тут музей вже був два місяці захоплений зрадниками і колаборантами. Вони допомагали. І так п'ять днів: з 30 жовтня по 4 листопада організовано великою кількістю людей, великим транспортом це все вантажилося, вивозилося. А навкруги музею в той час, коли ще окупанти були в Херсоні, стояли озброєні автоматники. Ми знали все, що відбувалося, як вантажать машини, фури з кольоровими знаками на брезентових бортах. Ми знали завдяки людям патріотичним Херсона. Вони зупинитись не могли, тому що автоматники стояли, їздили колами навколо музею по кварталах, знов поверталися і робили відеозаписи. А вже 7 листопада я отримала від кримських патріотичних людей фото всіх фур, які ми тільки за п'ять днів бачили під нашим музеєм – стоять ці фури під краєзнавчим музеєм Тавриди. Із цих фур люди виносять наші роботи. Тому ідентифікація почалася із перших днів, коли ми побачили ці фото завдяки патріотичним людям вже в Криму. І ми бачили ці роботи, коли несуть їх лицьовою стороною. Якщо несуть зворотною, бачимо інвентарні номери на рамах. Але, коли ми почали на весь світ розповідати про цей страшний військовий злочин в культурі – було багато фільмів, багато журналістів, багато інтерв'ю – вже зупинились рахувати після тисячі. З усіх держав проукраїнських від Америки до Японії були у нас журналісти, кінокоманди. І на наше звинувачення музей Тавриди під керівництвом Мальгіна почали робити фільми і показувати, як вони бережуть нашу колекцію. Що вони вже з концертної зали, куди в перший день заносили, ставили під стінками, клали на підлогу наші роботи, вже зробили фанерні стелажі і вже стоять, мов їхні роботи. "Дивіться, як ми обережно ставимося". Але стоять роботи не найкращі. Ми не бачимо в їхніх фільмах робіт Шовкуненка, Пимоненка, Пузиркова, Яблонської, Глущенка, Серебрякової, Айвазовского, Врубеля, Полєнова, Шибанова. Ми не бачимо роботи Августа фон Байєра, Пітера Лелі, Ван Дейка XVII століття. Ми не бачимо мистецтва Німеччини, Китаю, Японії, Франції, Італії, Голландії, Бельгії. А чи довезли до музею Тавриди роботи Херсонського художнього музею, завдяки яким музей наш називали Лувром міжнародні гості, музейники, мистецтвознавці різних держав? А чи не розпорошили їх дорогою? Я не можу зараз це засвідчити. Ми не бачимо ці роботи на їхніх відео. А може їх і немає.
Можливо, є інформація, куди ще переміщували роботи, викрадені з Херсона?
Не маю даних. У нас співробітники – в нас мало залишилося, але такі, на яких можна покластися. І ми якраз і надаємо матеріали, найбільше інформації правоохоронним органам. З перших днів, як викрали колекції. Ми такі люди, такий колектив, який не здав музей. Не запроданці. Ми зберегли всю фондову документацію. На жорсткі диски були перенесені всі кольорові документи, які я заховала в перші дні березня у довірених людей. Потім, коли Херсон звільнили, я їх забрала, зараз ми працюємо, працюють з ними правоохоронні органи. Головна зберігачка зуміла зберегти всю фондову картотеку, паспорт на кожну роботу. Вона просто їх заховала в коробки, які накрила пакувальним матеріалом. І коли викрадали, вона сказала: "Чого ви туди лізете? Там пакувальний матеріал". А там були на всю колекцію фондові картки. А потім із жорстких дисків, де кольорові фото наших робіт, де з карток, які заповнювалися із 1978 року на кожну роботу – це паспорт на кожну роботу – ми вносили інформацію до формулярів для Інтерполу. Майже два місяці тому єдиний музей, який постраждав в Україні, з матеріалами якого почав працювати Інтерпол. Це завдяки нашим співробітникам, завдяки Офісу Генеральної прокуратури, який закріпили за нашою темою, завдяки СБУ, які теж потужно працюють по нашій темі. Зараз підключилось ГУР. Понад 1500, з яких вони впевнені, що дійсно кудись вони потрапили, які може одним оком вже їх там бачили. Я ж не можу знати. Вони мені не доповідають. Це я їм надаю інформацію, матеріал.
Аліна Доценко. Фотоколаж: Суспільне Культура
У Львові відкрилася виставка "ХЕРСОН: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі"
Для мене ці два дні, коли ми будували експозицію, коли розвішували все, коли був вернісаж, на якому присутні львів'яни настільки зацікавлені в цьому проєкті… Були куратори, були люди, які підняли цей проєкт. Коли ти заходиш до зали, де стоять, чекають розвішування ці роботи… Я плакала від захвату, від того, що я побачила, як через серце, через душу пропустили автори?! Вони зробили роботи, написали на тему викрадених робіт, але вони не робили копії. Вони зробили, як вони бачать, але бачать вже це через свої страждання. А в їхніх стражданнях, які вони відтворили в цих роботах, наші страждання. Вони просікли. Я їх питала: "Як ви зуміли так зробити, що я, яка вже пережила з кінця жовтня-листопада 2022 року, з початку війни захоплення Херсона. А зараз я ще раз пережила так потужно, тому що ви вклали – я не знаю, що за сила, що за крик душі кожний в кожну роботу"... Я повернулась із таким відчуттям. І настільки щира, вдячна, тому що ця виставка планується за кордоном. Коли роблять фото будь-якого розміру викрадених робіт. А тут авторська робота має цінність вже по собі, тому що відомі українські митці це робили. Але ж вони зробили на тему і вже зі свого погляду через, мабуть, сльози в очах. Так, дійсно, деякі митці і розповідали, коли я з ними вчора-позавчора спілкувалась.
