Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Покровськ зараз відіграє роль сірникової коробки для росіян, де ми їх перемелюємо і не даємо вийти на оперативний простір"
Пане Дмитре, я хотів би ще поговорити про те, що називають "оточенням", а деколи — "котлом", й що достатньо сильно "прогрівається" росіянами в інформаційному просторі. Росіяни намагаються писати про нібито оточення Покровська й сусіднього Мирнограда. А зараз поповзла інформація про начебто спроби оточення на Запорізькому напрямку. Хоча сьогоднішня лінія фронту — це, власне, не лінія, це такі взаємні інфільтрації з одного боку, з іншого боку — величезні протяжні, інколи на 10-20 кілометрів "killzone", де все контролюється дронами. Чи при такій технології війни можливе взагалі те оточення, про яке ми знаємо з часів Другої або Першої світової війни, чи все ще доречне слово "котел"?
Війна змінилася радикально. Характер бойових дій зараз в російсько-українській війні і характер бойових дій рік тому – це абсолютно різний характер бойових дій. Якщо рік тому наші військові боялися, і це природньо, бути на "нулі", то зараз важче до того "нуля" дібратися і з того нуля вийти чи доставити провізію, чи евакуювати поранених.
Ми говоримо про те, що є позиції. І коли ми говоримо про оточення, то ми говоримо не про фізичне оточення, що нарили окопи, протягнули колючий дріт, як у фільмах про Першу світову війну. Щоб зробити так зване оперативне оточення, інколи потрібно просто зайняти одну позицію.
Наша проблема полягає в тому, що в нас недостатньо людей саме в піхотних підрозділах. І ми намагаємося це компенсувати саме наземними роботизованими комплексами і дронами, для того, щоб здійснювати цей ефективний контроль. Але не можуть 3-4 людини ефективно тримати смугу в 1-1,5 кілометра до наступного, наприклад, опорного пункту, на якому 30 людей, які так само намагаються піднімати дрони і контролювати територію навколо.
Тому відбувається взаємна інфільтрація, тобто росіяни пробігають між нашими позиціями, і ми робимо те саме, як, наприклад, коли в Покровськ зайшли наші спецпідрозділи. І тому таким чином ми намагаємося і створювати оці так звані "killzone" і росіяни десь нас перетискають числом.
Чому ми тримаємося за міста? Бо це місця великого скупчення особового складу противника на дуже-дуже обмеженій території і Покровськ в нас зараз відіграє роль сірникової коробки для росіян, де ми їх перемелюємо і не даємо вийти на оперативний простір. Бо ми пам'ятаємо, як, наприклад, після Авдіївки, як після Вугледара росіяни розповзалися по полях і дуже-дуже було їх важко зупинити. Тому наразі є такий характер війни, і це дуже і дуже величезний виклик — що для нас, що для росіян. Війна відбувається, м'яко кажучи, дуже і дуже маневрено.
Дмитро Жмайло. Фото: facebook
"Втрати у них більшають і кожен метр української землі стає набагато дорожчим"
Але дуже важливий нюанс — росіяни нас переважають числом. На тому ж Покровському напрямку російських окупантів є 170 тисяч, а безпосередньо в штурмі міста задіяно 12 тисяч. Ми змогли виставили приблизно 30 тисяч проти 170. В нас кругова оборона, яка починається від Волинської області і завершується Придністровʼям. І саме росіяни оці свої просування по полях і посадках хочуть показати як велику перемогу.
Рік тому росіяни просувалися зі швидкістю 35-45 квадратних кілометрів. На один кілометр у них припадало 16 втрат осіб особового складу. Зараз цей показник складає 10-15 кілометрів і на один квадратний кілометр в них гине приблизно 40-60 бійців. На 10 кілометрів — від 400, тобто від батальйону до бригади. Втрати у них більшають і кожен метр української землі стає набагато дорожчим. Але наш головний пріоритет — в обороні стерти ворога і зберегти життя наших військовослужбовців. Немає сенсу захищати руїни і класти життя наших військових. Тому це наша, на жаль, тактика, така, яка вона є, але вона вже перемолола не одну сотню тисяч життів російських військовослужбовців. Тому ми, власне, намагаємося її дотримуватись.
КОНТЕКСТ
Як повідомив сьогодні 16 листопада о 16:00 Генштаб ЗСУ, на Покровському напрямку з початку доби окупанти здійснили 58 атак на позиції наших захисників у районах населених пунктів Володимирівка, Білицьке, Нове Шахове, Никанорівка, Червоний Лиман, Мирноград, Родинське, Новоекономічне, Покровськ, Сухий Яр, Котлине, Удачне, Молодецьке, Новомиколаївка, Дачне, Філія та у напрямку Новопідгородне, Гришине, Кучерів Яр, Вільне. Стримуючи ворожий натиск, українські захисники вже відбили п'ятдесят атак. Загалом на даний час ворог 151 раз атакував позиції Сил оборони.
