"Вітання з Варшави"
Програми українською мовою з'явилися на польському радіо одразу після проголошення незалежності України ще у серпні 1991-го. А вже через місяць на тодішньому радіо "Polonia" разом з іншими мовними редакціями було створено повноцінну українську редакцію. Українська служба на польському радіо для закордону готувала до ефіру щоденні невеликі україномовні випуски. Але після повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році, коли українців у Польщі офіційно стало понад півтора мільйона, назріла потреба в оновленому інформаційному ресурсі, розповідає координаторка співпраці Українського Радіо та Польського радіо для України Світлана Мялик:
"Коли почалась повномасштабна війна, то зрозуміло, що виникла велика потреба в інформації, в тому, аби польське суспільство, європейське суспільство розуміло, що відбувається, знало правду про війну. І зважаючи на це, а також на те, що дуже багато українців, переважно жінок з дітьми, українських родин, стало воєнними мігрантами, біженцями і приїхало до Польщі, то виникла така потреба в створенні такої платформи — великої, україномовної, набагато більшої, ніж просто українська служба Польського радіо, яка до того нараховувала, не можу сказати точно, але можливо 10-15 працівників.
Тож на базі цієї служби було ухвалено рішення урядом Польщі створити таку програму, канал "Польське радіо для України". Головні теми, які висвітлювалися і висвітлюються зараз, — це, зрозуміло, повномасштабна війна Росії проти України, це ситуація на фронті, це українсько-польські, польсько-українські відносини, це економіка, це культура, історія, тобто все те, що єднає наші народи, та проблемні питання, які існують також між нами".
Зокрема, Світлана Мялик почала робити програму "Я у Польщі": її проблематика — життя мігрантів з України.
"На початку повномасштабної війни брались такі теми, як "приїхали, що робити, з чого починати, як жити, тимчасово перебувати в Польщі, як отримати тимчасовий захист, як дитину влаштувати в садочок, в школу, як можна знайти якусь роботу". В програмах все розповідалося, інформували нашу українську спільноту. І навіть був зворотній зв'язок. Люди зверталися з якимись питаннями. Журналісти Польського радіо для України інформували".
Польське радіо для України мовить українською мовою. Якщо запрошуються польськомовні фахівці, то програму перекладають. Позаяк основна аудиторія каналу – це українці у Польщі. Раніше Польське радіо для України можна було почути в FM-діапазоні. Нині ситуація змінилася, розповідає Світлана Мялик:
"Зараз FM-хвилі немає в Польському радіо для України, але можна почути в DABі, можна почути на сайті, можна почути в мобільних застосунках, на стрімінгових платформах. Також Польське радіо для України зараз вже активно десь, можливо, рік виходить з промотуванням youtube-платформи своєї, тобто можна навіть і подивитися".
Цьогоріч у квітні українське Суспільне мовлення підписало угоду про співпрацю з Польським радіо на 5 років. В межах цієї співпраці радіостанції почали обмінюватися контентом.
"Якщо говорити про програми Українського Радіо, то це три програми, які виходять в Польщі. Це "Твоє право" Наталки Параки, "Музичні історії" від каналу "Культура" і "Підтекст" — дуже цікава програма, яка, власне, аналізує закордонні медіа, що пишуть вони про Україну і щодо України.
Якщо говорити про програми Польського радіо для України, які виходять в Україні, їх можна слухати на сайті Укранського Радіо, то це також три програми: "Я у Польщі", яку я готую для Польського радіо для України, "Енергетична трансформація" Володимира Гарматюка і програма "Розмовник" від Яни Стемпнєвич на тему польської мови, вивчення польської мови, якісь особливості українсько-польських культурних відносин і так далі".
В рамках цієї співпраці вперше в стінах Польського радіо у Варшаві писали Радіодиктант національної єдності. Нагадаємо, це традиційна щорічна акція, яку організовує Українське Радіо в День української писемності та мови, розповідає Світлана Мялик:
"Прийшло дуже багато і українців, і поляків, десь пів сотні людей, причому це мовознавці, експерти, історики, журналісти, польські друзі України. І не лише транслювався радіодиктант на хвилях Польського радіо для України, а й писався. В історичному приміщенні на Польському радіо є така музична студія імені Шпільмана. Вона чимось трошки схожа на Будинок звукозапису Українського Радіо, але маленька. І люди писали цей диктант вперше. Хочуть і просять, щоб наступного року і в подальші роки, щоб це стало певною традицією, коли саме Польське радіо буде долучатися до написання Радіодиктанту національної єдності України".
Безумовно, така співпраця між двома радіостанціями дозволяє полякам і українцям краще зрозуміти один одного ментально. Та не менше, каже Світлана Мялик, слухачі цінують практичні поради у програмах. Зокрема, юридичні, інформацію про гуманітарні ініціативи, матеріали на тему енергетики та поради з вивчення мови.
"В ефірі Бухарест"
У Румунії перші регулярні радіопередачі українською мовою для закордону почали транслюватися ще під час Другої світової війни. Виходили вони з літа 1941 року і до осені 1942-го. Зрозуміло, що ті передачі мали пропагандистський характер та були спрямовані на підтримку військових та політичних дій Румунії, яка на той час була союзником Німеччини. Тож днем заснування української редакції Всесвітньої служби радіо Румунії вважається 25 вересня 1994 року. Нині цю редакцію очолює Василь Каптару:
"Я сам родом з Чернівецької області. В 90-ті роки, після закінчення школи, я переїхав вчитися в Румунію. Вступив на юрфак, мені тоді право дуже подобалося. Але доля так склалася, що шукаючи можливість працювати юристом, я став журналістом. Це було як кохання з першого погляду. Радіо мені дуже сподобалося, журналістика мені дуже сподобалася і відтоді я працюю. З часом став керівником української редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія і якось продовжив те, що почав робити на юрфаку, де я зосередився на міжнародному праві. Тепер я більше цікавлюся міжнародними відносинами і пишу переважно про румунсько-українські стосунки в усіх сферах.
Наші передачі — це своєрідна радіодипломатія. Ми представляємо Румунію — все, що відбувається, всі зміни політичні, економічні і так далі — українські аудиторії. Тому що, якщо відверто говорити, то в Україні дуже мало знають про Румунію. Принаймні так було до початку війни. Зараз ситуація трохи покращилася, але загалом за останні 20-25 років в Україні дуже мало знали про Румунію, хоча ми сусідні країни і маємо дуже багато спільного в історії. Тому на рівні радіо на початку 90-х було ухвалене це рішення почати іномовлення, робити, створювати передачі українською мовою для українців, розказувати їм про Румунію і, фактично, намагатися зближувати наші народи, говорячи про все — і про успіхи, і про невдачі, і про абсолютно все, що стосується повсякденного життя, і що може бути цікавим сусіду про сусіда".
Контент української редакції Всесвітньої служби радіо Румунії нині створюють троє співробітників редакції. Хоча раніше їх було значно більше, каже Василь Каптару:
"На початку нас було багато, нас було десь 10 осіб. Це були такі золоті часи нашої редакції. На жаль, зараз ми стикаємося, напевно, як і всі інші редакції, радіостанції, з гострим браком фахових журналістів, які б володіли румунською, українською мовою і мали якусь спеціальність. Якщо не журналістом, то якусь спеціальність, яка більш-менш накладається з тим, що ми робимо тут. Зараз нас троє: я і мої колеги Христина Манта і Христина Штербець, які є етнічними українками. Майже 30 років працюємо.
Ми маємо щодня передачі по пів години, які лунають о 6, 8 і 10 вечора. Переважно щодня ми маємо якусь специфіку. Наприклад, в понеділок ми маємо передачу про історію на різні історичні теми з минулого Румунії. У вівторок ми маємо рубрику, яку назвали "Неповторна Румунія", де представляємо різні цікаві аспекти. В середу це "Суспільство" і це моя рубрика "Взаємини", де я висвітлюю румунсько-українські відносини. В четвер в нас є рубрика про українців Румунії. Вона є цікавою як для українців Румунії, так і для всіх українців, тому що українці мають потужну діаспору. До речі, нас слухають і в Америці, і в Канаді. Ми отримували листи з різних куточків світу, в тому числі, наприклад, з Фінляндії, Бельгії. В пʼятницю ми розказуємо більше про політику і найбільш нагальні політичні питання, а в суботу наша передача присвячена культурі. Завжди ми говоримо про світ кіно, театру, фестивалі і так далі. В неділю ми трохи розповідаємо про туризм: Румунія, як сусідня країна, і де є можливість відпочити, людей досить багато цікавить".
Із початком повномасштабного вторгнення програми Україномовного радіо в Румунії частково змінилися. Журналісти вирішили зосередитися на важливих для мігрантів з України питаннях. Продовжує Василь Каптару:
"Багато українців опинилися в Румунії і вони не знали, куди йти, до кого звертатися, кому дзвонити, які державні установи можуть допомогти і так далі. Ми зосередилися на потрібній, корисній інформації про державні установи, які можуть підтримати, допомогти, надати прихисток і так далі. Крім цього, ми долучилися до ініціативи нашої внутрішньої радіостанції, Радіо Румунії, і щоденно робили добірку новин для українських переселенців. Всю інформацію, яка може бути корисною для українців, які були змушені переїхати або були транзитом в Румунії.
Так само у нас були рубрики пізніше вже про те, що роблять українці тут, про їхню діяльність, організацію. Не пам'ятаю точно, але це було десь два роки тому. Нам написав один слухач з Харкова. Він розповідав, що коли бомбардують Харків, він ховається в метро, але потім не може дочекатися, щоб вийти і послухати наші передачі. Вражає, що люди попри війну, попри проблеми, які викликані війною, намагаються бути поруч, вони намагаються бути в курсі справ.
Після війни речі трохи заспокояться і ми зможемо продовжити наш діалог і бути в контакті з людьми".
У планах української редакції Всесвітньої служби радіо Румунії приділити більшу увагу європейському майбутньому України. Досвід Румунії у цьому сенсі буде корисним для українців, вважає Василь Каптаро.
"На зв'язку Тайваньщина"
Польща і Румунія – близькі сусіди України. Тут живе чимало українців, тому те, що в цих країнах є україномовні редакції радіо – цілком логічний факт. Натомість українська громада Тайваню налічує всього 250 осіб за останніми даними. Але тут серед 20 іноземних редакцій на радіо також є українська служба. Очолює її Олександр Шин. Він розповідає свою історію:
"В мене обидва батьки українські корейці, радянські корейці, вже в четвертому поколінні, ще від депортантів сталінських. Багато з нас опинилося в Узбекистані, в Казахстані, а вже в 90-х на хвилі повернення кримських татар на Батьківщину багато корейців так само переїхали з Центральної Азії в Крим і на південь України. Ну, власне, так там я і опинився. Корейську мову я почав вивчати підлітком, тому що, звісно, я виріс в Україні, але в мене було усвідомлення, що чогось бракує і не вистачає. Батьки мої трохи говорять північно-корейським таким якимось діалектом, який ще лишився після стількох поколінь. Але я вже свідомо почав вивчати південно-корейський стандарт і в кінці поїхав на навчання в Південну Корею, в Сеул. І тоді ж почав вивчати і китайську, і знайомитися з Тайванем. Через кілька років опинився тут.
Я приїхав вперше в 2017 році робити дослідження, потім в 2019 ще приїздив під час навчання в Кореї, бо це ж близько. І в останній раз в 2021 році, в жовтні я приїхав сюди. Почалося вже навчання, але обірвалося, звісно, через повномасштабну війну. Довелося трохи сфокусуватися більше на волонтерстві, активізмі в перший час. А вже потім мене запросили працювати сюди на радіо".
Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян, Олександр Шин уже був у Тайвані. Там він проводив соціологічні дослідження. Зокрема, вивчав мовну освітню політику корінних народів Тайваню. Після лютого 2022 року чоловік почав активно волонтерити. Також Олександра запрошували різні тайванські ЗМІ, щоб той розповідав про Україну, Росію, відносини між двома країнами. Приблизно тоді Міжнародне радіо Тайваню ухвалило рішення створити ще одну редакцію – україномовну.
"Було 18, і з них однією була, звісно, російська, історична редакція російська вже тут. Радіостанції зараз 97 років вже. І російська існувала, значить, але після війни багато слухачів, які насамперед були в Україні, перестали слухати російську службу, їхні програми, тому що перестали споживати контент російською взагалі. І тоді в адміністрації радіостанції з'явилась ідея відкрити українську службу. Так само, як знак солідарності, аби показати світові, що вони розуміють мовну ситуацію в Україні, розуміють, що таке російська мова для України, і важливість рідної мови. Тоді до мене вже звертались з радіостанції з пропозиціями допомогти їм в пошуку кадрів. Але кадрів насправді тут не вистачає, тому що в нас громада, діаспора дуже маленька. І тому вже, здається, чотири місяці минуло після початку проєкту, як вони сказали, що “давайте ми вас краще запросимо”. В мене тоді був трохи інший фокус, але проєкт був дуже цікавий і, я вважаю, дуже важливий. Тому я долучився.
Ми — одна з шести нових мов RTI, в нас немає короткої хвилі. Решта радіостанцій працює на короткій хвилі. Це дуже незвично для радіостанцій в цьому регіоні, мені здається. Але звісно, це буде критично для Тайваню, якщо щось станеться тут в плані воєнному. Але новим мовам вже не додавали коротку хвилю, бо це дуже складно логістично втілити. І тому українську мову, і після нас ще малайську, відкривали на соціальних мережах. Тобто була фейсбук-сторінка, де ми писали новини, і потім був інстаграм. Вже потім, в серпні цього року, в нас офіційно запрацював вебсайт українською мовою".
Олександр Шин поки єдиний ведучий в штаті. Він працює над щомісячним подкастом. Також ще є автори-фрілансери. Олександр був би радий збільшити кількість працівників у команді, але нині дуже важко знайти людей, які володіють публіцистичним стилем української мови, розуміють Тайвань та живуть тут, продовжує Олександр Шин:
"Буквально все роблю сам. Це дуже важка праця, тому що дуже важко з нуля повністю до повного випуску і до промоції на соцмережах це все робити. Але так, в нас, на жаль, декілька мовних служб на RTI, вони саме так і працюють в дуже маленьких колективах. Ми, звісно, тішимося, що щось краще, ніж нічого, але так, команда дуже маленька.
Аудиторія в нас – це українськомовний слухач і читач. Якщо дивитись, наприклад, на наш подкаст, це аудиторія в Україні, це 60 з чимось відсотків Україна, решта – Європа. Дуже маленька аудиторія в Тайвані, але ми на це і не розраховували, тому що ті, хто живе тут в Тайвані, напевно, споживають так само новини китайською і англійською мовами. Так що в нас слухач в Україні.
В нас є веб-сайт, і звідти можна отримати доступ і до соцмереж. Якщо людям зручніше, звісно, заходьте до нас на Інстаграм або Фейсбук. Там ми викладаємо новини, анонси нових випусків, передачі і відео. Так само на Youtube можна нас знайти.
Наші найпопулярніші теми серед наших слухачів і читачів — це те, що стосується саме тайвансько-українських контекстів. Тобто це ніколи не зовсім відірвано від Тайваню, але я думаю, в 2025 році будь-який контекст Тайваню дотичний до України через геополітичну ситуацію, яка складається. Дуже популярні в нас статті і випуски програм, які стосуються тайвансько-українських контекстів в політиці, економіці і, звісно, у воєнній стратегії".
Українська служба міжнародного радіо Тайваню не просто готує журналістські матеріали, а й, як зазначає Олександр Шин, сприяє зближенню України і Тайваню:
"В нас є декілька проєктів, які не напряму дотичні до якихось певних матеріалів, але ми намагаємось залучити українських журналістів в Тайвань і тайваньских журналістів привезти поближче до України. Як я вже зазначив, пул кадрів дуже маленький. Ми сподіваємося, що через кілька років, через такі ініціативи він розшириться. І от вже цього року до нас на двомісячне резидентство приїдуть двоє журналістів з Польського радіо для України і наступного року двоє журналістів із Київ-24. Тому ми такими проєктами займаємось.
Ми ж маємо розуміти, що попри те, що українська служба тут започаткувалася, тайванці загалом не дуже близько знайомі з Україною, бо, звісно ж, це інший кінець світу, контекст дуже відрізняється. Більше були знайомі, власне, з Росією, як і всюди в світі, ніж з Україною. І от коли служба була ще в нас в перший рік дуже молода, на наших сторінках виклали про святкування Різдва в січні. І там одразу описали, так красиво обгорнули українську і російську службу, буцімто ми зараз разом святкуємо. Звісно, довелося трохи поспілкуватися з колегами і пояснити, наскільки це делікатна річ. Звісно, в Україні багато людей досі святкують в січні, але обгортати нас так в одній публікації із російською службою, не дуже доречно, не на часі взагалі. І колеги, звісно ж, нам подякували за таке пояснення. Такі моменти трапляються, ми не ображаємося, тому українській службі проробити ще цю роботу треба не тільки з українською аудиторією, говорячи про Тайвань, а і тут з тайванськими колегами, говорячи про Україну".
Олександр Шин розповідає, що інколи йому доводиться стикатися з колегами з російської редакції. Там є і росіяни, і представники корінних народів Росії, і тайванці.
"Одразу, коли українська служба починалась, ми зробили дуже чітке розмежування. Що українська служба – це українська служба, ми працюємо незалежно. Контакти є, звісно, ми бачимося, спілкуємося, у нас спільна мова — це китайська, англійська для деяких служб. Але дуже рідко перетинаємось насправді. Я особисто працюю в англійській службі, в мене там ще окрема програма є, з російською дуже мало. Але вони дружні до України і свідомі. Тобто це тайванська російська редакція, а не, знаєте, в такому типовому розумінні російське ЗМІ. Це люди, які прожили дуже багато років в Тайвані, розуміють, як працює тутешня демократія, розуміють важливість, власне. Це люди, які приходили на проукраїнські заходи,дуже активно підтримували і донатили".
За словами Олександра Шина, найбільше слухачів вражають паралелі між Тайванем та Україною. Насамперед, це наявність поруч сильного сусіда, який має територіальні претензії. В Україні це Росія, в Тайваню – Китай.
"Пишуть відгуки. Це, як правило, така певна проєкція того, що відбувається в Україні. Якщо в нас виходить новина або програма про те, як в Тайвані, скажімо, випустили посібник з цивільної оборони, про правило двох стін, що для українців вже звична річ. Звісно, люди до нас приходять і вони лишають свої коментарі, діляться порадами і кажуть, от в Україні воно працювало так і так. І так само, коли приходить критика не стосовно нашої роботи, а радше стосовно Тайваню або уряду Тайваню, так само люди, як правило, говорять в контекстах таких дуже близьких до України. Наприклад, якщо в Тайвані прийшла до влади, в парламенті домінує опозиція, які закидають прокитайські настрої, то люди можуть прийти і писати, "о, так це ж ваше ОПЗЖ", скажімо. Тобто, хоча українська аудиторія ще не вникає в тайванські контексти дуже глибоко, але в темах політики або в темах геополітики український глядач, слухач дуже активно реагує. Про це можна буде більше почитати на сторінках української служби".
Прочитати, подивитися і послухати матеріали української служби міжнародного радіо "Тайваню" можна також і на окремому офіційному сайті, який ведеться українською мовою. Сайт відкрили цьогоріч в кінці літа. Запуск приурочили до Дня Незалежності України. Для оформлення ресурсу використали шрифт, створений українськими дизайнерами.
