Наслідки обстрілів Гуляйполя російськими окупантами. Вересень 2025 року. Фото: facebook/gylyajpole.city
"Це нормальна ситуація, коли стоїть питання зберегти особовий склад"
Речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин повідомив, що ЗСУ відійшли з позицій біля кількох населених пунктів на Гуляйпільщині через інтенсивні російські штурми, артилерійські обстріли та знищення укриттів. Які причини? Була загроза оточення, тому ухвалили таке тактичне рішення чи тут ще якісь фактори вплинули?
Це рішення ухвалено, щоб уникнути оточення на підставі тої ситуації, яка виявилася для наших бійців. Противник дійсно, з урахуванням того, що його основні сили зараз в районі Покровсько-Мирноградської агломерації, намагається розширити свої фланги. Крім того, він скористався десь туманом, іншими умовами і на цьому напрямку сконцентрував доволі велику кількість артилерії. А враховуючи, що ситуація відбувалася в межах малих населених пунктів, вибудувати якусь жорстку систему фортифікації з використанням якихось великих промислових забудов було неможливо, і маючи додаткову інформацію про те, що противник готується обходити наші позиції, було ухвалено рішення відходити. У війні – це нормальна ситуація, коли стоїть питання зберегти особовий склад. Тому й була дана команда зберегти особовий склад. Якщо є загроза обходу і розвідка доповідає, що концентрація сил, артилерії противника перевищує ваші можливості в декілька разів, то звичайно будуть відходити. Це не є катастрофа. Катастрофа була б, якщо б противник прорвав лінію оборону, бойовими порядками зайшов у тил і була б велика кількість оточених бійців, або якби противник взяв у полон велику кількість особового складу чи затрофеїв техніку. Чи, скажімо, він рухався б далі й не мав би спротиву. Тоді можна називати це проривами, колапсами чи катастрофами. Але зараз просто війна йде онлайн, все по суті видно, безліч моніторингових можливостей і, звичайно, що рух військ в той чи інший бік одразу фіксується. І дуже часто для того, щоб привернути до себе увагу чи в інший спосіб акцентувати про ситуацію, завжди можна подати її так, як це вигідно описувачу. Тому маємо таку ситуацію, яку маємо. Особливо, якщо це описують люди, які не живуть в Україні, не причетні до оборони і за великим рахунком нічим не ризикують, бо ні майно, ні діти, ні вони самі не перебувають в Україні.
"Зараз ми бачимо, що немає глибоких заходів противника в тил, немає його успіхів на оперативно-стратегічному рівні, але на тактичному вони тиснуть і сунуть"
Емоційно дійсно важко бачити просування ворога рідною землею, хай вони навіть міліметрові на мапі. Але тут ще починається певна математична екстраполяція, мовляв, такими темпами вони скоро дійдуть до… якогось там населеного пункту. Наскільки ці всі екстраполяції мають право на існування і чи можливе в нинішній ситуації якесь прогнозування? Наприклад, щодо Гуляйполя – що далі?
Насправді такі заяви свідчать про те, що людина дуже вузько оцінює ситуацію по факту вже і зараз. Вони не враховують безліч чинників, які впливають на лінію фронту, які можуть бути за межами поля бою. Або навіть у межах поля бою, але не володіючи ситуацією про наявні резерви, ресурси і стратегічні задуми обох сторін на напрямках, люди можуть так і оцінювати. За математичними розрахунками багато що можна було рахувати. Противник і під Києвом був, і через Сумщину рухався, але стратегічна операція, задум… Саме стратегічні операції змінюють поле бою. Наприклад, задум щодо окупації Сумщини в 25-му році для противника обернувся катастрофою. І якщо подивитись на мапи 22-го року давності, то вони значно глибше заходили в території. А зараз ми бачимо, що немає глибоких заходів противника в тил нашим військовим, немає противник успіхів на оперативно-стратегічному рівні, але на тактичному вони тиснуть і сунуть. І ця постійна інформація, яка подається кожен день, насправді, теж має дуже уважно вичитуватись і сприйматись. Не так, як хочеться, а так, як написано. Якщо є інформація, що противник поліпшив своє становище, ЗСУ поліпшили своє становище, то це не означає, що відбувся якийсь рух сил чи засобів на конкретному напрямі. Якщо, скажімо, сказано, що противник зайняв стільки-то квадратних метрів чи навіть кілометрів, то це зовсім не означає величезні території. Якщо подивитися по площі й порахувати умовний квадрат, то ми розуміємо, що це десь пів посадки буде або вулиця якогось населеного пункту. Тому тут потрібно дуже скептично, дуже виважено і уважно підходити до таких ситуацій. І розуміти, що не просто математичні цифри, а власне людські життя, людські долі і війська вирішують ситуацію на фронті.
Дуже багато чинників впливає на перебіг подій на полі бою. Наприклад, те, як Збройні сили чи навіть противник знищує тилову інфраструктуру військ. Це теж впливає на просування чи не просування сил противника. Росіяни свого часу на Запорізькому напрямку були впевнені, що вони підійдуть до Запоріжжя, прориваючи нашу оборону в районі Степногірська, Приморського вздовж русла річки Дніпро. Вони вважали, що вони там порухаються, теж математично намалювали стрілки, але забули, що на цьому напрямку, як і Херсонському, в них найдовше плече логістики. І не настільки широка лінія окупованих територій на Запорізькому напрямку, щоб давала їм можливість безпечно і безперебійно постачати туди сили і засоби. Крім того, дуже вдалі удари по Криму вибили фактично ворожу систему ППО і удари по їхніх аеродромах змусили противника відтягувати авіацію в Криму. І все. По суті від цього напрямку вони відмовилися з великими втратами. Тому противник і переконцентрував свої сили в районі Гуляйпілля, Олександрівки, Покровського. І таких багато прикладів можна наводити, коли одне виглядає, а насправді після якогось серйозного удару повністю змінюється весь підхід до тактики і стратегії противника, до наступу на конкретних напрямках.
Росіяни заявляли, що Костянтинівку окупують до лютого-березня 2025-го року. У листопаді навіть до району оборони не підійшли. Ну так, Герасимов із Путіним ще кілька тижнів тому виступали і сказали, що Покровськ і Мирноград вони нібито окупували. Але й до сьогодні, по суті, не змогли завести лінійні підрозділи у ці міста, а бойові дії там тривають по дузі фронту в межах 50 км. І таких багато прикладів можна наводити.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
На рішення західних лідерів впливає багато чинників
Німецький глядача Bild Юліан Рьопке оцінив ситуацію на Гуляйпільщині як "локальний колапс" української лінії оборони на цьому напрямку. Як і наскільки такі оцінки впливають на трансляцію думок на Заході і на рішення лідерів окремих держав?
Це не тільки Рьопке, там і Інститут вивчення війни і дуже часто різного роду блоги іноземних медіа видають ту інформацію, яку вони вважають за потрібне. Або інтерпретують поле бою за інформацією із загальнодоступних джерел, не маючи детальної інформації про склад сил і засобів обох сторін, зокрема, резервів, їхніх задумів тощо. Європейські лідери чи лідери країн союзників, партнерів приблизно всі отримують однакову інформацію від своїх розвідувальних служб. Швидше за все, максимально наближену інформацію до реальності на полі бою. Але не завжди вони її використовують для того, щоб публічно ухвалювати відповідні рішення до реального стану справ на полі бою. Там впливає багато інших чинників: політична упередженість, орієнтування на свого виборця, стан економіки країни, потенціал, військові спроможності країни. Від консультацій з союзниками, партнерами цих країн, які десь думають, яку вони мають проводити геополітичну чи внутрішню політику. Тому вони дуже часто, володіючи реальною інформацією, все одно ухвалюють ті рішення, які вигідні їм вже і зараз, чи будуть вигідні в короткостроковій перспективі, не прив'язуючись до поля бою. І навпаки, доволі часто вони вкладають додаткові сили і ресурси, особливо сусіди України, розуміючи, що після того, якщо ми впадемо, наступними будуть вони. А ситуація в них не настільки буде хороша в плані мобілізації, організації населення, щоб бути готовими до спротиву противнику на такому рівні, якиф зараз ми чинимо. Тому казати, що навіть отримавши реальну інформацію, вони будуть поступати належним чином чи відповідно до інформації,.. тут теж дуже часто насправді є велика невідповідність.
"Поле бою в інформаційному просторі не менш активне, ніж на полі бою"
Президент Володимир Зеленський, напередодні свого від'їзду в європейський тур, сказав, що дамо додаткові ресурси на Запорізький напрямок. Чи є ці ресурси, чи встигли вони туди надійти і як це пов'язано з цим оперативним відходом?
Мені важко сказати, але додаткова підтримка чи додаткові сили і засоби розподіляються за низкою чинників. Коли завершився, скажімо, певний процес накопичення озброєння, він дуже часто не пов'язаний з лінією фронту, там є свої терміни і строки. Вони можуть співпадати і тоді, звичайно, перерозподіл відбувається відповідно до потреб. Другий момент – це надходження зброї від союзників, який теж прив'язаний до поля бою, але не завжди строки поставок відповідають ситуації на полі бою. Ситуація завжди активна, динамічна. І крім Запорізького напрямку, інтенсивність бойових дій також дуже висока на Покровському, Маріупольському, Костянтинівському напрямках. На Слов'янському, Лиманському, Куп'янському, Слобожанському. Тобто ми можемо говорити, що насправді є низка активних напрямків, де навіть лінія фронту набагато ширша і набагато довше інтенсивна, ніж на Запорізькому напрямку. Всі ми сконцентровуємо увагу на Запорізький напрямок, тому що на цій ділянці фронту зміни відбулися порівняно недавно. І ми пам'ятаємо заяву Герасимова, що, мовляв, вони будуть відкривати новий стратегічний наступ на Запорізькому напрямку. Хоча ця його заява відбулася вже після того, як вони, по суті, провалили операцію на Степногірськ. Але ці всі фактори наклалися і увага до Запорізького напрямку сконцентрувалась. Тим паче, що про відхід Збройних сил, насправді, стало відомо пізніше. Хтось з експертів закцентував на ньому увагу лише через тиждень після того, як війська відійшли і закріпилися на інших позиціях. Просто хтось детально під лупою вивчав моніторингову карту, заявив і це підхопили.
І звичайно, що Головнокомандувач змушений реагувати і на інформаційні виклики, а не тільки на ті, які він має з поля бою чи потреби на інших напрямках. Також розуміємо, що відбувається процес підтягування резервів, тому що додаткові засоби навіть в озброєнні і їх хтось мусить застосовувати. А це, як правило, військовослужбовці, які з собою її привозять. Але не забуваємо, що точних заяв про те, де, які підрозділи, які додаткові засоби ураження підтягуються, публічно озвучуватись не можуть. Я вважаю, що це і не потрібно, тому що автоматично ставляться під ризик війська і сили. У нас війна гібридна. І поле бою в інформаційному чи в кіберпросторі не менш активне, ніж на полі бою. Тільки що, на жаль, у медіа ранять словами, а на полі бою ранять зброєю. Це базові відмінності, але вони дуже сильно впливають на стан готовності військ, населення до спротиву чи до готовності воювати.
"Війна – завжди ризик, виклики і втрати"
Чи є ризик для ближніх населених пунктів на Запорізькому напрямку зараз?
Війна – це завжди ризик. Війна – це завжди виклики і втрати. Для того органи місцевого самоврядування працюють на місцях. І органи виконавчої влади, відповідні сили і структури, відповідно до планів і завдань, які приймаються на місцях, проводять евакуацію чи не проводять її, але проводять оповіщення. Все залежить від ситуації.
