Фото: Пресслужба IRYN
Коли залишаєшся наодинці, ти починаєш розуміти себе більше
Назва твого треку — "Наша тиша". Яка історія в ньому захована?
Насправді тут є декілька моментів, які мене спонукали створити цей трек. Перший — це коли в серпні я зі своєю подругою потрапила під зливу. Ми стояли в повній тиші в Київській області й просто кайфували від того, що ніби вся твоя тривожність, увесь твій сум просто змивається дощем, і ти відчуваєш себе комфортно. І я така: "Вау, ми на пів шляху до її дому, тут повна тиша". І це якось просто дало мені цей поштовх, що мені хочеться щось написати таке дуже комфортне, спокійне, під гітару, мінімалістичне, щоб я могла послухати цю пісню під таку зливу.
А як ти взагалі розумієш той момент, коли з людиною вже можна не говорити, й це не про якусь байдужість, а про те, що це максимальна довіра між вами?
Це відчуття. Мені здається, тобі треба опинитися в цій ситуації. Треба опинитися в цій тиші, відчути, що ти можеш нічого не казати й почуватися комфортно, і тільки тоді ти зрозумієш.
У тебе є якийсь портрет людей, яким ти писала цю пісню? Чи це все ж таки портрет відчуття?
Це не портрет, це більше така присвята моїм друзям, зізнання в любові до них, нагадування про те, що вони для мене такі люди. Всі, хто належать до цього списку, я всім відправила окремо, показала й сказала: "Це тобі".
А взагалі, для тебе тиша — це про комфорт, чи це такий виклик? Тобі завжди легко мовчати з близькими?
Так, з близькими дуже легко. Буває, що з чужими людьми не так прикольно і приємно, але буває, що ти можеш уперше зустрітися з людиною і відчути, що реально тиша може бути комфортною. І це як таке зерно, яке заклалось у відчуття того, що, можливо, потенційно ця людина буде близькою.
Чи аналізувала ти, що допомогло тобі навчитися бути з собою наодинці й не "тікати" в шум?
Мені здається, що я дуже сильно відчула такий стрибок у цьому всьому, коли був ковід. Тому що не було нормального конекшену з людьми, і все, що я могла робити, — це виходити в парк, який був навпроти мого дому, гуляти там сама й сидіти сама вдома. І коли ось так залишаєшся наодинці, ти починаєш розуміти себе більше і починаєш розуміти, що насправді мені прикольно з самою собою. І мені весело, мені буває сумно, я можу сама себе якось втішити. Тому мені не особливо потрібен хтось поруч постійно, я навпаки люблю так перезаряджатись — посидіти вдома, нічого не робити, ні з ким не розмовляти, тому що я дуже активно спілкуюсь з людьми про музику, якісь свої справи, я вчу вокалу, тому це постійна комунікація з людьми, й мені треба ця тиша.
Мене ніхто ні в чому не обмежує в моїх рішеннях і піснях
У пісні звучить, що "все криється в деталях: у краплях, у повітрі, в тиші". Як ти ловиш ці деталі у своєму житті? Вони приходять самостійно чи їх треба вміти помічати?
Я думаю, що я цьому ніколи не вчилась, але думаю, що цьому можна навчитись, як мінімум просто гуляти поруч зі мною, тому що я — та людина, яка буде йти й казати: "Боже, як красиво зараз сонце впало на оце дерево, подивись, як там переливається листя". Я просто з дитинства помічаю це завжди. Я така трішечки гіперактивна в цьому плані, я постійно щось помічаю, фоткаю. Я — та сама, хто буде ходити з камерою, все знімати, документувати, а потім робити з цього відео, якісь фільми тощо.
Ти зараз інді-артистка. Що для тебе означає це на практиці? У чому свобода, а, можливо, в чомусь є складність?
Свобода в усьому, напевно, тому що мене ніхто ні в чому не обмежує в моїх якихось рішеннях, піснях, у тому, як і що я маю написати, як це має звучати й про що я маю говорити. Абсолютно все це я роблю сама зі своїми друзями — з класними саундпродюсерами, музикантами. Але при всьому цьому грошей-то немає. Гроші — теж справа, яку ти оформлюєш для себе сам, тому треба працювати на двох роботах.
А чи буває так, що на створення музики йде більше грошей і сил, ніж вона приносить у відповідь? І як ти тоді знаходиш ресурс?
Звісно, це приносить набагато менше, ніж я вкладаю, але я дивлюсь на це як вклад у майбутнє, в якийсь свій розвиток, у те, щоб зробити собі якусь репутацію, ім'я, створити навколо себе якийсь такий свій маленький всесвіт, у який зможуть зануритись. Тому що я люблю різних великих артистів, навіть та Сабріна Карпентер — я дивилась її ще з Діснея. І я знаю, що там не дуже класні пісні були. А зараз — це рівень, але до нього треба було дорости. І тому я дивлюсь на це як на шлях, до якого просто треба дійти.
А ти часто озираєшся на інших артистів?
Так, я дивлюсь усі новинки, якісь огляди, наприклад, подкасти "Звучить!" і від Макса Нагорняка. І мені просто цікаво дивитися, що виходить у моїх знайомих, тому що є дуже багато артистів.
Ти вже сказала, що треба працювати на двох роботах. Чим ти заробляєш на життя, коли не виступаєш і не пишеш музику?
Ну, по-перше, я графічний дизайнер. Я на нього вчилась. У мене є освіта. Тому я фрилансом працюю графічною дизайнеркою. А ще також парт-тайм я працюю викладачем вокалу.
Попри всю рутину, втомленість або нестабільність, що конкретно тебе радує у цьому шляху настільки, що ти не уявляєш себе і своє життя без музики?
Я думаю, що, по-перше, це фідбек від оточення, коли я розумію, що ця пісня реально допомогла, вона зробила якийсь такий відгук у твоєму серці. Коли мені пишуть і кажуть: "От я послухала пісню «Слід», і вона допомогла мені сьогодні просто пройти цей день" — ну, це все, це 100% мене спонукає продовжувати далі. Окрім цього, я думаю, що це просто якесь внутрішнє відчуття, яке було з дитинства, яке було зі мною завжди, тому що не було дуже супорту в плані продовжувати музику, але був дуже супорт мене в тому сенсі, яка я людина. І я завжди, як була мала, показувала всім: "Ой, я пісеньку написала, ще щось, ще щось, ще щось". І я завжди просто знала, що це буде великою частиною мого життя. Не було просто навіть іншої думки.
Я б хотіла заспівати про тривожність
А ти пам’ятаєш якийсь ключовий фідбек — можливо, коментар від конкретної людини, — який кардинально змінив твоє ставлення до музики?
Мені здається, що або це було дуже-дуже давно, коли я була мала, тому що я співала з дитсадка. Всі вчителі музики в школах помічали: "Я чую, що вона так класно співає". І тому це завжди якось так підштовхувало.
А є якийсь побутовий момент, про який ти хотіла б заспівати пісню?
Я думаю, що я б хотіла заспівати про тривожність. Це побутова штука, яка кожного дня з нами.
Якщо говорити про тривожність, тиша часто навіває сумніви, які до нас приходять. Який сумнів ти вже навчилася не слухати й не чути в тиші?
Я намагаюсь навчити себе не чути якісь погані слова про себе: щось, що я кажу собі, де я себе демотивую або знецінюю. Коли я тільки починаю щось таке, одразу кажу: "Ти краще, ти супер, у тебе все вийде".
А в тебе є щось таке, у що ти свято віриш, навіть якщо розумієш, що це трохи наївно?
Я думаю, що в добро в людях. Не просто якесь загальноусвідомлене добро, а в те, що якісь деталі, які ти робиш, просто створюють навколо нас атмосферу того, що: вау, заради цього варто жити. Всі, хто роблять якісь маленькі донати, всі, хто допомагають людям, навіть якась маленька допомога, наприклад, у метро допомогти бабусі донести цю її сумку. Люди просто можуть пройти повз. І коли я бачу, що хтось відгукується раніше, ніж я, то я така: "Фух, слава Богу, немає втрати віри в людство, моя віра є".
Якби ти, як інді-артистка, мала можливість замовити собі якусь суперсилу, якою б вона була?
Я взагалі гік. Я люблю Marvel, тому в мене дуже багато зараз у голові різних супергероїв. Найулюбленіше у мене — я думаю, що це Ванда, Scarlet Witch. Я б хотіла її силу. Я б хотіла просто змінювати матерію й реальність навколо себе так, як я хочу. І мені байдуже, що вона несправжня.
Дуже б хотілося зробити якийсь такий супермасштабний сольний концерт і випустити мініальбом
Уже стартував сезон Різдвяних свят. Зазвичай у цей період ми підбиваємо підсумки року й будуємо собі якісь плани. Яким для тебе був цей рік? І які б, можливо, ти вже зараз підсумки вписала у свій список про цей рік? Що ти вважаєш найкращим досягненням?
Я думаю, що цей рік — якийсь пошук себе, своєї творчості, вектору руху, куди я хочу рухатись далі, що я хочу далі робити. Тому що я насправді в цьому році зробила дуже різні пісні. Вони були і R&B-шні, і дуже dance-pop з BADWOR7H, були спокійні під гітару. Тому я така: "Вау, що я хочу, що я хочу, я пробую все". Це якийсь такий рік випробувань для себе і пошуків своїх орієнтирів. Я думаю, що найприкольніше, що можна підбити, — це те, що нарешті я почала відчувати якусь впевненість у тому, що я роблю, відчувати, для чого я це роблю, і розуміти, що є якісь правила гри, за якими треба грати.
Що б хотілося собі записати у 2026 рік як обов'язкове для реалізації?
Дуже б хотілося виступити, зробити якийсь такий супермасштабний сольний концерт. Не Палац Спорту, але щось таке своє, прикольне, камерне, навіть у якомусь маленькому "Хвильовому". І дуже хочеться випустити мініальбом.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
