Ілюстративне фото: facebook/UA.KyivPolice
"Проблема безпеки безпосередньо пов'язана з питанням обігу зброї"
Рік тому в Україні стартувала кампанія з добровільного декларування вогнепальної зброї. Про її результати поговоримо трохи згодом, а спершу нагадайте про юридичні параметри. Що має зробити людина, в якої є вогнепальна зброя і як їй діяти, якщо вона вирішила її задекларувати?
Нещодавня стрілянина у Львівській школі, де батько учня відкрив вогонь із травматичного пістолета, сколихнула країну і, по суті, актуалізувала одну з найважливіших проблем – відсутність реальної, а не декларативної безпеки, і не тільки у школах, а взагалі в суспільстві, в державі. Я маю на увазі на відносно мирних територіях, де немає лінії бойового зіткнення. Ця проблема безпеки безпосередньо пов'язана з питанням обігу зброї.
"У 2025 році понад 6300 громадян задекларували майже 7 тис одиниць вогнепальної зброї"
Я хочу сказати, що Україна, по суті, десятиліттями жила без повноцінного закону про цивільну зброю і лише після початку повномасштабної війни держава почала впорядковувати цю сферу. У 2023 році в нас було створено Єдиний реєстр зброї, в 25-му році вже понад 6300 громадян задекларували майже 7 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Відповідно, можна говорити про те, що цей процес зрушив з мертвої точки. Але наскільки все добре чи погано? Тут треба розуміти процедуру декларування цієї зброї, яку ще торік розробили представники Національної поліції. Вони говорили про те, що сьогодні в нас дуже багато зброї на руках має нелегальний характер. Ця зброя потрапляє до людей у різний спосіб: хтось бере трофейну зброю, хтось на звільнених територіях знаходить зброю, хтось приховав зброю до "кращих часів". Варіантів тут може бути безліч. Але для того, щоб принаймні держава могла бачити цю зброю, щоб ця зброя стала безпечнішою, бо коли зброя зареєстрована, її можна ідентифікувати, вона розробила відповідну процедуру.
"Задекларована вогнепальна зброя зберігається особою на період дії воєнного стану"
Як це виглядає в реаліях? Громадянин приходить з одиницею зброї до поліції, уповноважені працівники поліції проводять візуальний огляд вогнепальної зброї, перевіряють отримані про неї відомості, обліковують її і видають особі повідомлення про декларування. Тобто про те, що вона зробила вольовий крок для того, щоб легалізуватися. Вони роз'яснюють особі правила безпеки, носіння, зберігання, перевезення зброї та боєприпасів до неї. І повідомляють про відповідальність за їх порушення. Після процедури декларування поліцейські повертають зброю декларанту. Далі ця вогнепальна зброя і боєприпаси до неї вже вважаються законними. Законом встановлено, що задекларована вогнепальна зброя і боєприпаси до неї зберігається особою на період дії воєнного стану. Тобто, поки триває воєнний стан, вона зберігається у особи.
Є ще одна процедура, коли люди, наприклад, знаходять зброю. Скажімо, на звільнених територіях України, які раніше перебували в окупації. Що робити в таких випадках? По-перше, потрібно негайно повідомити в поліцію про знайдену чи наявну зброю за номером 102. Це стандартна історія, це всі знають. Другий крок – впродовж 24 годин треба прибути до підрозділу поліції за місцем перебування для декларування. І сам декларант має визначитись – задекларувати цю зброю, залишити собі, або ж добровільно здати її поліції. Це вже на розсуд особи, яка цю зброю декларує.
"На руках у населення сьогодні до 3 мільйонів нелегальних стволів вогнепальної зброї"
Це така загальна процедура. Наскільки вона вдала, наскільки поширена сьогодні, наскільки люди пішли здавати зброю я вже сказав. Повторю лише, що в 2025 році понад 6 300 громадян задекларували майже 7 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Багато це чи мало? Я так розумію, що це не зовсім велика цифра, тому що за різними підрахунками у нас тільки зареєстрованих одиниць зброї понад мільйон. Я дуже стримано ставлюся до різних оцінок щодо кількості зброї, бо мені незрозуміла методика їх розрахунку, але деякі підрахунки говорять про те, що на руках у населення сьогодні до 3 мільйонів нелегальних стволів вогнепальної зброї. І якщо порівняти цифри, що задекларовано в цьому році 7 тис одиниць зброї, а на руках нелегально 3 млн, то висновки робіть самі.
Я тут не хотів би критикувати правоохоронців, тому що з боку держави – це абсолютно правильний шлях. Це проходили дуже багато держав, які воювали, і в післявоєнний період. Тут треба розуміти, як легалізувати незаконний обіг зброї. Треба передбачати кроки, які точно врятують країну і зараз, і в подальшому після завершення війни від спалахів насильства, озброєної злочинності. Тобто держава має розуміти, як вона забезпечуватиме безпеку своїх громадян.
"Ми єдина країна в Європі, яка немає зброярського закону"
Яке бачення в експертів стосовно того, що треба робити?
Ми не єдині такі, ми не оригінальні. Багато держав проходили подібний шлях. Але я можу сказати точно, що ми єдина країна в Європі, яка немає свого зброярського закону. Тобто в нас обіг зброї неврегульований рамковим спеціальним законом, який би передбачав обіг цивільної вогнепальної зброї. Якось нам не дуже повезло з відповідними законопроєктами. Їх було понад 10 за останні 5-7 років. Один найбільш просунутий законопроєкт просунувся навіть трохи далі, ніж задум, ідея – це законопроєкт про право на цивільну вогнепальну зброю. Але його спіткала така доля, що рівно за день до повномасштабного вторгнення цей закон було ухвалено за основу із скороченням строку підготовки. Тобто повномасштабна війна почалася і ми досі не маємо закону про обіг вогнепальної зброї. Я думаю, що цей закон про право на цивільну вогнепальну зброю мав би визначити чіткі параметри для України, як нам рухатись далі. Це такий загальний трек.
Що далі робити? По-перше, треба врегулювати ці питання в законі. По-друге, і ми від цього нікуди не дінемось, треба посилювати контроль за обігом зброї. Тобто з одного боку – це заохочення, ми даємо населенню можливість легалізувати зброю, задекларувати її. З іншого боку, якщо закон не забезпечений відповідальністю, то він не діє. Тому в нас вже дуже давно встановлена кримінальна відповідальність за незаконне поводження зі зброєю. Це стаття 263 Кримінального кодексу, яка передбачає достатньо серйозну відповідальність – від 3 до 7 років позбавлення волі. Відповідно, треба забезпечити правоохоронцям, щоб ця норма максимально запрацювала.
"Щоб закон належним чином запрацював, треба забезпечити його виконання"
Як пояснити те, що мільйони стволів на руках, а лише 6 тисяч громадян цьогоріч легалізували приблизно 7 тисяч одиниць зброї. Це говорить про те, що люди не бояться кримінальної відповідальності чи правоохоронці просто не володіють інформацією або не мають інструментів впливу? Що на ваш погляд відбувається?
Ви абсолютно вірно наводити акценти. Я ж про це і говорю. Для того, щоб закон належним чином запрацював, треба забезпечити його виконання. Мало того, що в нас є відповідна стаття у Кримінальному кодексі. Треба, щоб була максимальна робота правоохоронців за цим напрямом. Таким чином, ми б забезпечили контроль за обігом вогнепальної зброї. Тобто населення б розуміло, що якщо ти не здаєш зброю, не декларуєш її, то над тобою постійно висить "дамоклів меч" відповідальності. І якщо не сьогодні, то завтра до тебе прийдуть, при обшуку вилучать цю зброю і в тебе є цілком реальна можливість понести відповідальність до 7 років позбавлення волі. Очевидно, ті речі, які відбуваються з декларуванням зараз, свідчать про те, що тут багато причин. Перша причина – те, що в нас все ж таки повномасштабна війна і вважається, що не на часі. Тобто в нас є проблеми важливіші – зберегти державу. Але я думаю, що це хибна уява, тому що такі внутрішні проблеми всередині держави не менш важливі, бо це про безпеку громадян. Другий момент – у правоохоронних органів не вистачає ресурсу. Їм банально не вистачає ресурсу для того, щоб реагувати на подібні факти. Третій момент – це належна боротьба з нелегальними каналами постачання зброї. Ви ж розумієте, що вона з фронту йде. Тому ці "сірі канали", шляхи нелегального переміщення зброї повинні стати одним із пріоритетів правоохоронних органів. Проведення інформаційних кампаній теж важливе, бо в нас воно зараз має якийсь "акційний характер". Рік тому повідомили про те, що декларується зброя і на тому все. А насправді населення, можливо, і не знає, що декларування і здача зброї триває перманентно постійно.
"Я би так не робив"
Розкажіть про алгоритм дій. Що людині потрібно робити і які документи з собою мати? Можливо, люди просто бояться, що вони не зможуть пояснити, як ця зброя потрапила їм до рук, і тому сидять вдома?
Тут логіка є. Але якщо людина розуміє, що їй є чого боятися, то очевидно вона розуміє незаконність знаходження на руках такої зброї. Це та додаткова обставина, додатковий доказ того, що особа свідомо порушує норму закону, вчиняє злочин умисно. А правоохоронці, звісно, будуть перевіряти цю зброю. Тут жодного сумнів немає. Адже якщо вони не будуть перевіряти зброю на наявність кримінального минулого, то уявіть собі, що може бути… Умовний злочинець вчиняв з цієї зброї злочини, наприклад, вбивство, приходить, декларує її і вона тепер у нього на легальних підставах.
Тобто перевірятимуть у будь-якому разі, так?
Звісно, будуть перевіряти. Тому що кожна зброя має свій номер, з кожної зброї повинна відстрілюватися куля, бо це унікальний слід. У нас є кулегільзотека. Тобто це як ідентифікувати людину за відбитками пальців. Тому і є мета привести декларування в нормальне русло для того, щоб люди реєстрували зброю, тому що правоохоронцям так простіше контролювати її.
Як це практично зробити? Куди йти з цією зброєю?
У поліцію. Краще набрати 102, повідомити, що є зброя і дочекатися приїзду поліції. Хоча правоохоронці на початках говорили, що громадянин може сам привезти зброю в розрядженому стані і здати. Але я би так не робив, тому що формально людина все ж таки підпадає під дію статті 263 (незаконне поводження зі зброєю).
Що відбувається далі? Якщо зброя некримінального походження і людина хоче її залишити собі, то насправді не так вже й багато документів треба. Потрібна письмова заява, паспорт книжечка або ID-картка, фотокартка розміром 3,5х4,5, витяг про місце проживання, реєстрацію та ідентифікаційний номер. Відповідно, громадянин має чітко розуміти, що якщо він не декларує зброю, то він перебуває під кримінальною відповідальністю, яка точно настане – не сьогодні, так завтра.
