Ілюстративне фото: facebook/latifundistcom
Економіка України адаптувалася повністю
Станом на зараз, на грудень 2025 року можемо ми говорити, що українська економіка адаптувалася до умов війни і працює так, як би це мало бути? Чи ми все ще пасемо задніх і можна було б щось вирівняти, наскільки це можливо?
Економіка адаптувалася повністю. В принципі, вона швидко адаптувалася, але 2025 рік став таким собі роком стабілізації. Наприклад, 2023-й рік більшою мірою був роком відновлення, коли бізнеси намагалися зрозуміти, як далі працювати. Були великі проблеми з логістикою. Потім, після дій наших Сил оборони, які дозволили експортувати через порти Великої Одеси, суттєво поліпшилася ситуація з експортом. 2024-го року ми досягли фактично якоїсь межі внутрішнього потенціалу економічного розвитку під час війни, вперлися великою мірою в пропозицію робочої сили. І, власне, минулий рік став особливо в приватному секторі роком дуже великого зростання зарплат, зокрема і номінальних, і в реальному вираженні теж. Але ця ситуація суттєво підштовхнула інфляцію, яка в якийсь момент досягла максимуму – близько 15-16% у річному вимірі. Але далі, вже цього, 2025-го року, ситуація стабілізувалася в усіх вимірах. Зростання зарплат досі залишається суттєвим. Я дивився, що Держстат відновив публікацію щомісячних даних щодо середньої зарплати в українській економіці. Там немає даних за грудень і листопад 2024-го року, але є січень 2025-го. І в період з січня по жовтень 2025-го року зростання офіційної середньої зарплати по економіці загалом становило 17%. При тому, що інфляція цього року менша за 10%. Тобто це досі зростання реальних зарплат.
Є гальмування економічного зростання
Але ми бачимо, що є гальмування економічного зростання. Якщо на початку року ми виходили з того, що найімовірніше економіка зросте на 3% і більше, то зараз буде добре, якщо вона зросте десь на 2%. Це було наслідком, починаючи від тих старих проблем нестачі робочої сили. Просто в якийсь момент бізнеси припинили намагатися так масштабувати бізнес, якщо в тебе немає людей і ти стаєш не конкурентноздатним через зарплати. А влітку була дуже сильна повітряна кампанія росіян як по оборонних підприємствах, так і по всьому цивільному, що розташоване навколо. Ми розуміємо, що наш ворог міг бити і по наших оборонних підприємствах, але вони часто розташовані в межах промзон. А в росіян, як відомо, дуже "високоточна" зброя, тому дуже багато було бізнесів, які постраждали. Це теж мало свій негативний вплив на економіку. І починаючи з жовтня додалося ще два фактори, які теж для економіки є болючими. Один ми вже проходили і бачили в 22-му, 23-му і влітку 24-го року – це повітряні атаки росіян по об'єктах енергетики, що обмежило, власне, доступ до електроенергії за прийнятними для бізнесу цінами. І друге, що додалось відносно нове за останні два роки – це агресивні щоденні атаки по Одесі й Одеському регіону, по портовій інфраструктурі, що, звісно, здорожчує й ускладнює експорт української продукції.
Україна зараз експортує Європі безпеку
Із такою кількістю зовнішніх запозичень ми можемо про українську економіку сьогодні думати як, власне, про українську чи це все-таки економіка якоїсь коаліції держав, які вирішили не здатися на милість російської агресії?
Я б це переформулював. З однієї сторони, по суті, погодившись з вами, а з іншої – все ж таки обрав би перший варіант. По суті, ми зараз у ситуації… Я тут трохи виправлю. Наприклад, ті 90 млрд євро, які ми отримаємо протягом найближчих двох років від Євросоюзу, – це по формі буде кредит, але по суті ми не маємо його повертати, хіба що росіяни виплатять нам репарації. Тобто по суті ми експортуємо послуги безпеки. Так як ми експортуємо зерно, олію, і так само ми зараз Європі експортуємо безпеку. От буквально сьогодні по дорозі до вас читав інтерв'ю Тараса Чмута, де він сказав, що ми даємо їм можливість сидіти і спокійно пити пиво. Тобто це означає трохи перегортання сприйняття від того, що ми маленька, нещасна країна, якій допомагають, а ми випрошуємо, до того, що ми країна, яка надає послуги, які вона б, звісно, не мріяла абсолютно надавати, втрачаючи життя і здоров'я своїх людей, свою територію, фізичний капітал, який руйнується повітряними атаками росіян. Але ми надаємо ці послуги і ми теж можемо вести переговори щодо того, а скільки нам потрібно грошей на ці послуги, як зробити так, щоб ситуація в країні була достатньо стійкою для того, щоб, власне, Європа могла далі "пити пиво".
Гліб Вишлінський. Фото: facebook/hlib.vyshlinsky
"Ми вийшли на рекордні обсяги валютних резервів НБУ — 54 млрд доларів"
Упродовж цього року було багато викликів, починаючи від курсу валют до якихось більш основоположних речей, що стосуються української економіки. Наскільки Національному банку вдавалося лавірувати у цих викликах?
Ви знаєте, повномасштабна війна є незвичною, порівняно до того, що ми бачили і в історії війн, і навіть в історії мирного часу в Україні. Якщо відсортувати ті проблеми, які є в людей, то це період, коли добробут буде для більшості далеко не на першому місці серед проблем, тому що є ризики, пов'язані з агресією, є нерви, є побоювання за життя та здоров'я своїх родичів, які служать, зокрема. І друге – це те, що навіть в межах цього добробуту питання фінансових ризиків знаходиться ще нижче. Бо ми звикли до того, що в Україні кожна криза супроводжувалася фінансовою дестабілізацією, коли була різка девальвація гривні, була висока інфляція, банкрутіли банки, люди й компанії залишалися без своїх заощаджень і коштів. Цього року воно взагалі відійшло на дальній план. Частково це пов'язано з тим, про що я відповідав у попередньому питанні, бо якщо ми експортуємо послуги безпеки – це означає, що ми отримуємо велику кількість іноземної валюти. І цього року ми вийшли на рекордні обсяги валютних резервів Національного банку – 54 млрд доларів. Це дозволяє нам не переживати щодо доступності імпортних товарів чи послуг, які є як критичними, так і, часто критикують, не критичними під час війни. І так само інфляція. Вона більшою мірою в останні роки спричинена просто врожаєм в Україні. Наприклад, чи він є рекордно високим, як це було 23-го року, чи поганим, яким він був 24-го року і також не дуже хороший цього року.
Сільське господарство під час війни є однією з найстійкіших галузей
Чи правильно я розумію, що через свою чутливість до метеорологічних умов і попри технологічний прогрес, наша економіка, наш агросектор вже ще дуже сильно залежить від просто банальних речей – вологості, температури, вітру, сонця тощо?
Так, звісно. Тому що через російське повномасштабне вторгнення ми не вийшли на той рівень стабільності, заможності і, відповідно, відкритості до інвестицій для того, щоб почалися великі інвестиції в систему зрошування, зокрема в тих регіонах, які стають дедалі ризиковими для вирощування будь-чого.
Куди тоді це все нас приведе в 2026 році?
Будемо сподіватися на те, що, якщо в 2023-му природа нас потішила хорошим урожаєм, то в 2026-му теж є надія. Чому б ні. Насправді, сільське господарство під час війни є однією з найстійкіших галузей через дуже зрозумілі причини, тому що воно, власне, всюди. Тобто не може Росія вдарити своїм "Кинджалом" по сільському господарству України, бо це вся територія країни. Звісно, росіяни намагаються створювати несприятливі умови для експорту ударами по портах, але вирощування вони ніяк не можуть зупинити. Тому на сільське господарство ми й дивимося більш уважно, ніж це було до повномасштабного вторгнення. Наприклад, протягом десятиліть сільське господарство змагалося з металургією за першість серед галузей, які експортують найбільше своєї продукції за кордон. Зрозуміло, що після окупації Маріуполя, після руйнування "Азовсталі", ми не можемо вже на металургію покладати такі надії. Зрозуміло, що ми стаємо дедалі більш залежними від сільського господарства.
