Ілюстративне фото: facebook/MinistryofDefence.UA
"Це показало свій колосальний результат"
Центр підтримки рекрутингу. Що це за надструктура, для чого вона, яке її призначення?
По-перше, дуже дякую за запрошення. По-друге, дуже дякуємо за те, що ви підтримуєте на системному рівні питання рекрутингу. Пізніше до цього повернемося, але за рік нашої дуже прицільної роботи на різних рівнях з темою рекрутингу це показало свій колосальний результат. Власне, постійна комунікація на всіх рівнях – від підрозділів бригад, до рекрутингових центрів, до держави в цілому.
Загалом, Центр підтримки рекрутингу — це наш проєкт. Станом на зараз він є одним з наймасштабніших. Ми його почали (розвивати - ред.) в 2025 році прямо активно, системно і дуже прицільно. А з 2024 року ми допомагали Міністерству оборони, дивились на ініціативи, які станом на тоді відбувались і реалізовувались міністерством, допомагали їм. І, власне, доходили вже до цього формату, який є станом на зараз. Тобто в кінці 24-го року система рекрутингу змінилась ще більше. Це був зародок цієї системи рекрутингу в Збройних силах. Головком Сирський видав наказ про формування власне рекрутингових груп в усіх бойових бригадах і приблизно з того часу почали з'являтись і рекрутингові центри родів і видів військ. І відтоді ми почали таку децентралізовану роботу з кожним із них. Тобто ми дійсно над усіма, поза усіма. Тобто ми така стороння структура, ціллю якої є, по-перше, підвищення спроможностей усіх гравців на ринку рекрутингу, грубо кажучи. А по-друге, це формування політики, якою зможуть користуватися як українська держава, так і наші західні партнери, тому що тема дуже актуальна. Наші західні друзі все більше і більше до неї приходять. Так, з обережністю, але приходять до розуміння, що їм це буде необхідно в найближчий час.
"Наша функція – посилити кожного гравця"
А чи немає перетину в тій роботі, яку ви виконуєте і ті структури, що нижче? Чи не дублюються функції?
Ні, насправді зовсім не дублюються. Тут зовсім ніякого дублювання немає. Ми не можемо рекрутувати за якусь бригаду, за якесь окреме військове формування або за рекрутинговий центр. Наша функція, те, що робить наша команда – це посилити кожного гравця. Тобто подивитись, зробити ревізію, що в них відбувається, як вони рекрутують, допомогти їм знайти власні інструменти, які будуть для них ефективними, "пофіксити" те, що в них уже є, якщо воно працює недостатньо добре, і дати їм підтримку в інформаційному просторі, щоб про них могли почути. Це і ефіри на телебаченні, в інтернет-ЗМІ, в тому числі поширення по соцмережах, Digital-реклама, яка також показала свою велику ефективність. Тобто, в принципі, тут дублювання зовсім ніякого немає. З іншого бокує певне дублювання зараз на рівні ЗСУ. Тобто, станом на зараз, держава ще шукає найкращий шлях, яким чином рекрутинг мав би працювати. Тобто рекрутингові центри до відносно недавнього часу, і зараз ще залишаються якісь залишки цього, були поставлені на рівень з підрозділами по тому, що вони мали так само рекрутувати людей до себе через себе.
"Безлике рекрутування не працює"
Але ще 2024 року ми зробили перше соціологічне дослідження, щоб побачити, що відбувається, як люди ставляться до військової служби. І ми побачили, що безлике рекрутування не працює, тому що люди хочуть бачити обличчя того, з ким вони будуть служити, до кого вони підуть служити, хто буде їхнім командиром, комбригом і аж до нижчого рівня, тобто хто будуть їхні побратими. Тобто тут виходить певне дублювання, воно дійсно трохи є, тому що рекрутинговий центр це запропонувати не може. Рекрутинговий центр – це більше організаційно-допоміжна структура, яка мала би допомагати власне підрозділам, які перебувають в складі конкретного роду чи видів військ, надавати їм методологічну підтримку, допомагати їм з якимись окремими послугами тощо. Тобто це питання дублювання ще має бути вирішене. І ми також це вкладаємо в нашу політику, яку ми будемо представляти найближчим часом і в Україні, і для наших партнерів.
Олеся Горяйнова. Фото: uscc.org.ua
"Суспільство наше динамічне, особливо під час повномасштабного вторгнення"
Щодо комунікації теми рекрутингу з суспільством загалом. У 22-23-му роках, коли почали з'являтися перші зразки зовнішньої реклами про той чи інший підрозділ, який запрошував до своїх лав, серед людей, як на мене, не завжди було розуміння. Чи сьогодні вже знайдені ці слова, інтонація і правдиві меседжі? На якому етапі ми зараз і в чому, на вашу думку, ще бракує досконалості?
Це доволі цікаве запитання. Я можу сказати, що відповідь на нього змінюється з часом. Тобто ми розуміємо, що суспільство наше динамічне, особливо під час повномасштабного вторгнення. І те, наприклад, як в 22-му році ми закликали людей доєднуватися до новосформованих Сил територіальної оборони, які меседжі тоді використовувались і ті меседжі, які можуть використовуватись і будуть більше або менше ефективними зараз є різними. Тобто суспільство розуміє в якій ситуації ми зараз перебуваємо, зокрема, з цим перемовним процесом, це все дуже сильно впливає. У 22-му році ми закликали найбільше до патріотизму, до героїзму, до захисту своєї Батьківщини. А зараз ми бачимо, і це показують наші дослідження, що в принципі ці тези далі відіграють роль для українців, і це очевидно, бо ми бачимо, як суспільство наше тримається навіть в умовах цього блекауту, але тези, які закликають лише до патріотизму, героїзму і "приєднуйся до найкращих", не можуть йти самостійно. Ми це використовуємо, але самостійно воно вже йти не може. Тобто станом на зараз для людей важливо розуміти до кого вони йдуть, яка команда на місці в тому підрозділі, до якого людина збирається приєднуватись. Для людини важливо розуміти, як про неї там попіклуються, які умови служби. І ми це бачимо по підрозділах, в яких найбільші є маркетингові спроможності, фінансові – та ж сама Третя штурмова, 3-й армійський корпус. Вони це активно комунікують. Їхня остання інформаційна кампанія з бордами, з усім якраз конкретно про це. Тобто, що ми цінуємо кожну людину, про тебе попіклуються, ти будеш забезпечений. В разі поранення, в разі будь-чого, ти будеш забезпечений всім необхідним. Тобто всі ці моменти, які для людей важливі, вони намагаються прокомунікувати. Але тут важливо зауважити, що Третя штурмова так само пробує. Це не те, що вони знайшли якесь маркетингове рішення і в них воно неймовірно спрацювало. В них рекрутинг йде на стабільному рівні. Там немає якихось понад показників, порівняно з іншими.
"Кожен підрозділ має знайти свій тон, орієнтований на аудиторію, яку вони хочуть залучити"
А з того, що ми бачимо станом на зараз, – це те, що люди більш схильні до меншого героїзму, якщо можна так сказати. Воно звучить дуже грубо, але на людей, які зараз доєднуються до війська, гірше працює меседж про "приєднуйся до найкращих", "у нас найкрутіші рекси", "ми супер неймовірні вояки", тому що для людей це звучить страшно. Тобто звичайна людина розуміє, що треба буде йти на військову службу, але ось такі надто героїзовані речі – це трошки звучить страшно. Ми це, до речі, дуже показово бачили в соціології, яку ми робили наприкінці 24-го року. Ми опитували людей, які на той час проходили базову військову підготовку і вони прямо казали, що все добре, я прийшов служити, але до тих підрозділів і структур, які себе позиціонують як супер-супер, більшість не хотіла доєднуватися. Тобто це звучить трохи страшно. А загалом воно залишається так само як і було, тобто кожен підрозділ має знайти свій тон, орієнтований на ту аудиторію, яку вони хочуть до себе залучити.
Готовність європейців до захисту свого виглядає трохи ефемерно
У 2023-2024 роках Міністерства оборони різних країн проводили опитування щодо готовності їхніх громадян до мобілізації, тобто йти на захист своєї країни. І, наприклад, у Естонії – це 34%, в Німеччині – 17%, у Великій Британії добровольцями пішли б до армії 11%, а мобілізувалися б 23%. У Польщі –16% пішли б добровольцями. Як ви оцінюєте цю готовність загалом, від чого вона залежить і про що вона може свідчити?
Тут насправді питання дуже широке. Тобто ми розуміємо, що готовність Європи загалом до захисту свого, по-перше, для них може виглядати трохи ефемерно, якщо говорити дуже конкретно, дуже прямо. Ми ж пам'ятаємо себе перед початком повномасштабного вторгнення. Це все витало ніби в повітрі, ця можливість того, що Росія нападе, але вона все одно залишалася не дуже конкретною. Тобто ніхто не розумів, яким чином це буде відбуватися. Те ж саме, в принципі, я можу сказати про Європу. Але їхні військові, політики розуміють більше цю загрозу і те, що вона для них реальна.
