Ілюстративне фото: facebook/proagro.ic
"Наразі в Україні 179 сортів картоплі"
Які основні контрольні точки має пройти українське картоплярство для повноцінної інтеграції з ЄС?
Для того, щоб ми говорили про повну інтеграцію, ми повинні зосередитися на трьох точках. Перша точка – це визнання сортів. Друга точка – це відповідність нашої схеми сертифікації насіння європейській. І третя точка – це відповідність фітосанітарним вимогам.
Скільки сортів картоплі наразі в Реєстрі сортів України і як швидко їх можна зареєструвати?
Наразі в Україні 179 сортів картоплі, 60 із них – це українська селекція, 50 – німецька, 45 – нідерландська, 18 – французька і по декілька селекцій США, Данії, Ірландії та Словаччини. І насправді, зараз дуже легко зареєструвати свій сорт в Україні. Це той пункт з євроінтеграції, який ми пройшли. Кожен сорт, як в Європі, так і в Україні, коли він вперше виведений в своїй країні оригінаторів, проходить сортовипробування, яке триває 3 роки. І якщо сорт пройшов сортове пробування в Європі і ми визнаємо їхні результати, то логічно, що проходити другий раз сортовипробування в Україні не потрібно. І справді цього не відбувається. Заявник просто подає документи і протягом двох тижнів, якщо це максимально швидка процедура, цей сорт можна зареєструвати. По факту ця реєстрація відбувається місяць, тому що завжди є якісь людські фактори, але справді в цьому проблем немає. Під час обговорення цієї теми виникає питання про те, що український сорт картоплі наразі буде реєструватися 3 роки, а закордонний – два тижні або місяць. Але той закордонний сорт свої 3 роки уже проходив випробування. Тому, в принципі, якщо ми говоримо про інтеграцію і взаємне визнання, в цьому пункті ми повністю відповідаємо.
Експорт насіннєвої картоплі з України в Європу відсутній
А наші сорти за кордоном теж мають пройти сертифікацію, якісь дослідження чи вони там теж вливаються дуже швидко?
Теоретично Європа має визнати наші сорти картоплі, так само, як ми їхні. Чому теоретично? Тому що наразі ми говоримо про повну відсутність експорту насіннєвої картоплі з України в Європу. Тобто перевірити по факту, чи справді вони це роблять так швидко, як ми, ми не можемо, тому що в нас просто закритий експорт насіннєвої картоплі. А це наші дві наступні контрольні точки.
"Це вимагатиме певного часу"
Скільки часу на це може знадобитися?
Якщо ми кажемо про повноцінну інтеграцію, про повноцінну рівноцінність і в частині насінництва, то це вимагатиме певного часу. Але не треба дивитися на це з поганого боку. Давайте будемо говорити про сертифікацію насіння і про визнання, наприклад, нашої і взаємне повне визнання схеми сертифікації. Коли ми кажемо про повну інтеграцію, то ми кажемо про те, що процеси, які відбуваються в Європі, зрозумілі нам і ми все робимо відповідно до європейських процесів. Це повна інтеграція. Те саме стосується насіннєвої картоплі. Ми євроінтегруємося, схема сертифікації загальновизнана по всій Європі і вони в результаті видають сертифікат на насіння, і логічно, що ми маємо робити все те саме для того, щоб і вони нас зрозуміли. Наразі, на жаль і водночас на радість, в Україні склалася подвійна ситуація. З одного боку, ми повинні завжди пам'ятати про нашу національну особливість, її захищати і берегти. А наша національна особливість – це справді досить специфічна ситуація з ґрунтами і з насіннєвим матеріалом. Не найкраща ситуація з зараженістю, скажімо так. Але чому важливо говорити про це в позитивному руслі? Нам потрібно будувати свою систему так, щоби вона відповідала повністю європейській. І зараз на законодавчому рівні в нас європейські вимоги щодо сертифікації насіннєвої картоплі фактично імплементовані. У нас є наказ, який відповідає дуже значною мірою європейському. І якщо хтось із українських виробників насіннєвої картоплі захоче сертифікувати свій насіннєвий матеріал відповідно до європейських правил, то він може це зробити. Тобто наш уряд цю процедуру виконав. Але, якщо зробити це обов'язковим зараз для всієї української картоплі, то на жаль, більшість картоплі в Україні буде визнана некондиційною і не буде сертифікованою.
Чому так? Тут ми починаємо говорити про відмінності в схемах сертифікації. Так роками складалося, що в Україні діяла така схема сертифікації, коли насіннєвий матеріал не потрібно було обов'язково перевіряти на віруси. Його не перевіряли. Перевіряли за бажанням. В Європі наявність вірусів у сертифікованому насіннєвому матеріалі допустима в певних межах. В залежності від цього класифікується картопля і вона отримує свій певний клас. В Україні цього не було. Відповідно склалася ситуація з великою зараженістю вірусами. Також треба врахувати наш національний фактор. В Європі насінництвом займаються в таких географічних регіонах, де близько до моря, де сильні вітри, де клімат холодний, тобто рознощикам вірусів по факту важко розвиватися і розмножувати в тих умовах. Тому в Європі справді дуже сильно слідкують за якістю, чистотою насіннєвого матеріалу під час процедури сертифікації. Це в них обов'язково. Але вони пройшли довгий шлях до того, поки вибрали ті регіони, в яких вони можуть проводити сертифікацію картоплі. Вони за цим слідкують, у них були дотації. Вони мали підтримку на тому етапі, коли треба було вибудувати цю систему. Тому схема у нас відрізняється.
Зараз по факту в Україні вся насіннєва картопля сертифікується за національним стандартом, який не передбачає перевірку на вірус. Це той крок, про який ми кажемо "національна особливість". Цей крок дозволяє жити і розвиватися українському картоплярству в цих умовах. Якщо ми візьмемо нашу насіннєву картоплю і будемо її сертифікувати за європейськими правилами… Так, є господарство, які дотримуються всіх вимог, і в них насіннєва картопля буде сертифікована, і вони її теоретично змогли би продати в Європу, якби не діяли фітосанітарні вимоги. А це вже наше третє питання.
"Більшість вимог Євросоюзу в нас імплементовані"
Цим взагалі займається Держпроспоживслужба чи хто?
Так, цим питанням займається Держпродспоживслужба. І хочу сказати, що цим питанням вона займається належним чином. Зараз Українська асоціація виробників картоплі переймає це питання. Ми торік запланували і в цьому році вже виконуємо, у нас діє проєкт Україна-ЄС "Насінництво та фітосанітарна експертиза". У нас працює прекрасний експерт, спеціаліст Інституту картоплярства з багаторічним досвідом Ольга Володимирівна Вишневська, яка допомагає нам розібратися в ситуації, де ми відповідаємо, де ми не відповідаємо, що для нас критично, а що для нас допустимо. Наразі вже відбулося дві зустрічі. Ми розібрали дві дуже важливі теми. Перша тема стосується картопляних цистоутворюючих нематод, а друга – бурої картопляної гнилі. Залишилось ще два карантинних організми – кільцева гниль і рак картоплі. Але загалом, у відповідь на ваше питання я хочу сказати, що так, більшість вимог Євросоюзу в нас імплементовані. Ми повинні і можемо вже зараз працювати як Європа, але для цього по факту нам потрібно проходити дуже велику кількість перевірок. На жаль, зараз війна, зараз обмежені ресурси і проводити таку кількість перевірок неможливо. Але загалом ситуація така, що якщо ми будемо рухатися вперед і ми рухаємося вперед, то з часом ми зможемо відповідати вимогам.
Ольга Самойліченко. Фото: facebook/ol.ga.samojlicenko
"Ризики є, але.."
Скільки господарств потрапляє в зону ризику, якщо їм, скажімо, доведеться пережити оці перевірки?
На буру картопляну гниль потрібно, щоб моніторилися 100% картопляних насаджень в Україні. Для насіннєвих – щороку, а для виробників столової картоплі або на переробку – раз у два роки. А зараз в Україні моніториться приблизно 16%. І це ми кажемо про один лише шкідник – буру картопляну гниль. Решта відсотків виходить в зоні ризику.
Це покладе наших виробників на лопатки чи ні?
Не все так погано. У нас є виробники картоплі, які давно працюють і для яких питання відсутності цих карантинних організмів – це не питання отримання якихось документів, а це питання якості їхнього насіннєвого матеріалу. Так, можливо, при такій моделі виживуть найсильніші. Але не завжди це погано, тому що ми цього року бачимо перевиробництво картоплі і воно не принесло нічого гарного. Тому однозначно великим господарствам буде легше встояти, бо вони вже моніторять. І я це знаю напевне, я спілкувалася з учасниками Асоціації і вони кажуть: "Так ми вже останні п'ять років, як мінімум, точно моніторимо все. Це для нас не проблема". Є такі господарства. Найважче невеликим господарствам, які тільки починають. Вони, можливо, взяли землю в оренду, вони і не знають, що було на цій землі. А якщо говорити, наприклад, про нематоди, то постійне вирощування одного сорту, стійкого до нематод, дуже небезпечне для землі. І виробник картоплі, який працює багато років на цій землі, він її береже, він про неї піклується, він знає, що треба міняти сорти, використовувати як стійкі сорти до нематод, так інколи і не стійкі. Він планує сівозміну, тому що це боротьба. І в нього проблеми цієї немає. Найважче молодому фермеру або малому господарству. Але йому також може пощастити і він може працювати на землі, де немає нематод. Тобто ризики є, але не потрібно казати, що абсолютно всі 100% буде закрито. І для того, щоб ми не монополізували цей ринок, щоб підтримати українського фермера, має бути фінансова підтримка.
"Зараз ці двері відчинені в один бік"
Це нам треба пройти цей етап, щоб у 2028 році ми були більш відкриті для Євросоюзу, для цих ринків і взагалі, щоб ми відчинили їхні двері, так?
Зараз ці двері відчинені лише в один бік. Зараз в Україну можна привезти все, що завгодно. У нас від початку війни діють лібералізовані умови ввезення продукції рослинного походження, і що стосується картоплі теж. Це означає, що столову картоплю для споживання можна привезти за спрощеною процедурою фітосанітарної експертизи.
