Саміт "Карпатської вісімки" в Україні, вересень 2026 року. Фото: Офіс президента України
"Безпекові виклики вже стосуються безпосередньо країн НАТО"
Україна започаткувала новий регіональний формат "Карпатську вісімку", який об'єднує Україну та сім європейських держав Карпатського регіону. Про це у перший день саміту повідомив президент України Володимир Зеленський, а ще наголосив, що такий саміт уперше відбувається в українській частині Карпат. На вашу думку, наскільки взагалі доречно було організовувати такий форум, чи він матиме майбутнє? А хто приїхав з іноземних лідерів і як виглядає "Карпатська вісімка" на сьогодні?
Там був різний рівень, але тут в різних державах по-різному організована державна влада. Серед найбільш значимих, як на мене, фігур були президент Румунії та прем'єр-міністр Польщі. Також інші держави були представлені достатньо гідно. Я подумав: окрім Карпатського регіону, за яким конкретно принципом і критерієм можна об'єднати ці держави? Можна згадати про те, що вони є або членами Європейського Союзу, або прагнуть до Європейського Союзу, як Україна. З іншого боку, те, що у нинішній ситуації об'єднує Румунію і Польщу — це те, що і Румунія, і Польща зараз усе тісніше стикаються з загрозами, пов'язаними з російськими гібридними актами агресії. Тобто і Польща, і Румунія останнім часом періодично стикаються з потраплянням об'єктів російського походження до власного повітряного простору. Там змушені це все збивати, і це насправді створює достатньо серйозні і значні проблеми. Все це прямо пов'язане з російською війною проти України. Тому я думаю, що це могло б бути однією з тем для об'єднання, для відповідних розмов і конкретних домовленостей.
На наших очах буквально розмивається європейська безпекова архітектура. І зараз уже прем'єр-міністр Польщі Туск говорить про те, що буквально найближчим часом можливі акти гібридної агресії проти Польщі. Ще відносно недавно достатньо важко було уявити, що, наприклад, будуть безпекові виклики безпосередньо для країн НАТО. Але тим не менше це реальність. Я думаю, що все це так чи інакше обговорювалося. І в контексті того, як, наприклад, вони могли б допомогти Україні й у такий спосіб стримувати російського агресора подалі від власних кордонів. Я думаю, тут повинна бути цілком конкретна мотивація. З боку польського уряду звучали заяви, які дозволяють тлумачити ситуацію таким чином, що вони теж у цьому напрямку думають. Але побачимо, які будуть конкретні кроки.
"Спершу безпека, а потім можна вирішувати будь-які питання"
До речі, президент Зеленський теж на установчому саміті говорив, що серед пріоритетів — безпека, енергетика, логістика, транскордонна економічна співпраця і підтримка громад. Який із цих напрямів може дати Україні найшвидший практичний результат? Саме безпека?
Мабуть, так, тому що це питання, яке зараз найбільше всіх турбує. Зрештою, більша частина держав входить до Європейського Союзу. Зараз в Україні треба буде вирішувати питання щодо євроінтеграції. Відповідно, для євроінтеграції потрібна згода усіх членів Європейського Союзу. Як показує практика, найбільші проблеми в України можуть бути зі східноєвропейськими державами через людські обставини. Тут нам доведеться шукати шляхи переконання цих країн. Наразі позиція уряду Польщі, яку озвучили і прем'єр-міністр, і міністр закордонних справ, полягає в тому, що Польща не буде блокувати євроінтеграцію України. Але там теж будуть вибори, як вони завершаться — незрозуміло. Очевидно, що треба шукати шляхи, як забезпечити надійну співпрацю з східноєвропейськими державами, щоб вони принаймні не блокували необхідні для України кроки з боку Європейського Союзу.
Все ж таки про гроші теж йшлося, й Україна пропонує партнерам інвестувати понад 10 мільярдів у понад 90 проєктів. Але чи будуть тут результати?
Зараз це достатньо важко прогнозувати, тому що ми перебуваємо в ситуації чергового етапу ескалації під час війни. Ескалація не припиняється, а навпаки — лише посилюється. Щодня обстріли, причому Росія останнім часом завдає ударів саме по підприємствах, по промисловості, економіці, складах тощо. І очевидно, що в таких ситуаціях достатньо важко серйозно розмірковувати про інвестиції.
Тут питання в тому, як стримати агресію і яким чином забезпечити в подальшому проєкти, пов'язані із відновленням української економіки. Усі прекрасно розуміють, що відновлення України після війни — це буде загальноєвропейський проєкт, нікуди вони від цього проєкту не дінуться. Їм доведеться у все вкладатися, інвестувати, і це навіть може бути потенційно достатньо вигідно. Але для цього спочатку треба забезпечити безпекові умови.
Пів року тому міністр фінансів Сполучених Штатів казав про те, що найкраща гарантія безпеки — це американський бізнес. Насправді, як виявилося, Росія саме американський бізнес найбільш послідовно винищує на території України. Тож все трошки не так працює в сучасному світі, як могло видаватися вчора. Тому логіка достатньо проста. Спершу безпека, а потім можна вирішувати будь-які питання. Все одно це все буде вирішуватися в рамках загальноєвропейських проєктів з відновлення. Європа буде в цьому зацікавлена, сусіди України будуть зацікавлені в тому, щоб у цьому взяти участь у різний спосіб — це зрозумілі речі. Але поки що це достатньо складно, коли ти думаєш про те, чи не переросте нинішня російська ескалація у глобальний військовий конфлікт на всьому континенті. І тут одразу думати про інвестиції достатньо проблематично, тому що зараз ми бачимо, як внаслідок дестабілізації ситуації у світі, дестабілізуються навіть ще буквально нещодавно потужні центри розвитку економіки.
"Україна є одним із піонерів сучасних військових технологій"
Все ж як можна реалізувати понад 10 мільярдів доларів у 90 проєктів?
По-перше, Україна зацікавлена у розвитку власного військово-промислового комплексу, зокрема з залученням інших держав. Зрозуміло, що насамперед європейських держав.
Україна достатньо успішно вже давно реалізує так звану данську модель, яка полягає в тому, що, наприклад, європейські країни інвестують в українське ВПК, а потім переходять до спільного виробництва потрібних їм різновидів озброєнь. Таким чином вони себе переозброюють і готуються до відповіді на будь-які сучасні виклики. А Україна отримує конкретні гроші на те, щоб розвивати власне виробництво. От один із відповідних варіантів і конкретних напрямків. Я думаю, ніхто у світі не має особливих сумнівів, що Україна є одним із піонерів сучасних військових технологій. Україна не хотіла цього шляху для себе ніколи, але якщо вже Україну примусили стати на цей шлях, то достатньо дивно було б не скористатися тими нагодами, які в цій ситуації є. Тим більше якщо йдеться про сусідні для України держави, які теж можуть так або інакше зазнавати російсько-агресивного впливу.
По-друге, Україні потрібні гроші. Зараз у нас величезний дефіцит бюджету, Україна шукає відповідні ресурси для їхнього залучення. Насамперед — зовнішні ресурси. Економіка зазнає постійного тиску, Росія блокує чорноморські порти. Тож ситуація не найсприятливіша з точки зору економіки. Україні потрібні способи, як залучити зовнішнє фінансування у будь-який спосіб. Думаю, що в цій ситуації всі ці моменти можуть бути достатньо взаємовигідні. Тобто в Україні є технології, є відповідні способи, як забезпечити підготовку обороноздатності до сучасних умов. У держав є конкретні запити з цього приводу. Україна уже частково це реалізує через механізми дрон-діл, і думаю, що це буде розвиватися в подальшому так само. Зрозуміло, що такі інвестиційні проєкти, як туризм, наприклад, зараз це не дуже актуальні. А дрони-перехоплювачі, ракети, система ППО — це дуже актуально. І тут Україні є що запропонувати, але так само і є потреби щось залучити від інших держав.
Петро Олещук. Фото з відкритих джерел
"Євроінтеграція України для східноєвропейських країн буде стратегією перемоги"
Дональд Туск, прем'єр-міністр Польщі, сказав, що новий формат "Карпатської вісімки" може допомогти Україні на шляху до членства в Європейському Союзі. А чи дійсно може і яким чином?
Я думаю, що може допомогти. Шляхом залучення до цього процесу інших країн, щоб у них був конкретний стимул, конкретний інтерес, чому вони повинні сприяти євроінтеграції. Тобто, якщо ми реалізуємо спільні проєкти, їх простіше реалізовувати через Європейський Союз. От у нас конкретна причина, чому вони повинні підтримувати вступ України в Європейський Союз. Зрозуміло, що всі будуть думати насамперед про власні інтереси. І ми знаємо, що, наприклад, вся агітація проти членства України в Європейському Союзі ведеться якраз окремими політиками країн Європи, зокрема Східної Європи, довкола ідеї: "О, дивіться, не можна пускати Україну, бо втратить наше сільське господарство, будуть проблеми з іншими галузями економіки". Україна може запропонувати щось, що може бути цікаве. І тоді євроінтеграція України для східноєвропейських країн буде стратегією перемоги, якщо може допомогти. Питання в тому, як це все організувати і продати партнерам України.
Велика проблема Європейського Союзу, що вони привчили своїх громадян до того, що все сприймається як певні привілеї, а не як те, що ти повинен здобувати на конкурентному ринку. І це дуже серйозно стримує розвиток Європейського Союзу і дає відповідь на питання, чому Європа зараз не має геостратегічних лідерських позицій.
Сербія та Румунія для України
Президент Сербії Александар Вучич також прибув до України, а Сербія залишається однією з тих небагатьох країн Європи, які не приєдналися до санкційних обмежень Європейського Союзу проти Росії. Наскільки запрошення Вучича було правильним?
Це про продовження налагодження стосунків. Не так давно був візит президента України до Сербії і були відповідні домовленості. Відносини із Сербією — це складне питання. Тому що в Сербії багато проросійських настроїв, це теж факт. Але Сербія продовжує рухатися на шляху євроінтеграції. У цьому плані вона достатньо близька до України. У Європейському Союзі є дискусії, що, мовляв, треба спочатку прийняти до складу Сербію, а потім Україну. Тобто так або інакше Сербію з Україною постійно десь асоціюють і постійно прив'язують до євроінтеграції. Тому я думаю, що в України і Сербії можуть бути спільні інтереси, пов'язані з євроінтеграційними процесами. Щоб не протиставляти один одного на шляху до євроінтеграції, а навпаки – якось це все прив'язати, щоб не було зайвих затримок. І пояснити, чому це все може бути вигідно і для однієї країни, і для іншої, і для всього Європейського Союзу загалом.
Говорячи про представництво з інших країн на саміті, ви виокремили ще й Нікушора Дана, президента Румунії. Чому поставили його одним із перших?
По-перше, Румунія — важливий сусід України. По-друге, представництво на рівні президента. По-третє, Карпатський регіон — це значною мірою якраз і є Румунія. Крім того, є загрози, які є для Румунії як для східного флангу НАТО. Далі — це останні логістичні проєкти, які Україна реалізує спільно з Румунією. Це нові магістралі, які Україна планує використовувати в майбутньому для прямого виходу на південний напрямок транспортування усіх відповідних вантажів. Тому Румунія — стратегічний партнер для України, як не крути.
