Що таке накопичена виснаженість і причому тут кортизол: поради психолога

Що таке накопичена виснаженість і причому тут кортизол: поради психолога

Після тривалої зими, після роковин повномасштабного вторгнення, після постійних обстрілів, щоденних поганих новин ми відчуваємо себе хворими і виснаженими. Як виживати з підвищеним рівнем кортизолу в умовах війни і постійної тривожності? Ведучі Анна Заклецька і Денис Денисенко вирішили поговорити про це з професіоналом – і запросили до бесіди психолога, експертку з біохімії, стресу і нутриціології Анну Федоренко. Говоримо про накопичену виснаженість, про пов'язаність нашого самопочуття з гормональними процесами, зокрема з кортизолом.

Фото: Pexels.com

Ми вже пройшли той етап, коли просто надихатись, просто щось дивитись на приємне, прекрасне і відпочити – не працює

Анно, доброго ранку, вітаємо вас!

Добрий ранок, вітаю. 

Анна Заклецька: Я дуже радію цій розмові, тому що я прямо цілова аудиторія: 40+, виснажена, втомлена, не можу сфокусуватись, набираю вагу…

Денис Денисенко: Я взагалі вже місяць як перейшов на антидепресанти клінічно призначені. Тому ми не з чуток знаємо про цю тему, а хотіли би підтримати наших слухачів і дати їм пораду про те, що робити, як діяти. Розкажіть, коли бити тривогу, як розпізнати, що ми переживаємо той самий стан накопиченого виснаження….

Анна Заклецька: А ти знаєш, мені здається, що те, що ми переживаємо стан виснаження накопиченого, це вже факт. Швидше цікаво, який вихід з цього, яким чином починати виходити з цього тунелю затяжного виснаження. 

Денис Денисенко: Мабуть, ти маш рацію. Ми вже всі в курсі, нема чого розпізнати. Тепер говоримо про вихід. 

Анна Федоренко: Так. Ми вже пройшли той етап, коли просто надихатись, просто щось дивитись на приємне, прекрасне і відпочивати – вже не працює. На жаль, ми вже цей етап пройшли. У нас вже цього немає. Короткочасне виснаження – це коли людина поспала, відпочила, поїхала в Трускавець, Моршин і за буквально тиждень-два провела себе до тями. Але, на жаль, ми зараз з вами увійшли в таке виснаження, яке переходить у довгострокове.

І це виснаження перейшло вже в депресивний стан. Багато з нас вже увійшли в клінічну депресію, так – як пан ведучий сказав, – що вже призначили антидепресанти. Тому що потрібно жити це життя, потрібно комусь будувати бізнес, комусь збирати на дрони, комусь приймати надзвичайно важкі рішення. І дійсно, ми вже не можемо просто обійтися без антидепресантів. 

Що я можу запропонувати? Перше: дуже важливо про цьому мати фундаментальне харчування. І я знаю, що дуже складно звернути увагу на харчування саме тоді, коли людина в депресії. Це надзвичайно важко. Але, якщо ми хочемо вижити, якщо ми хочемо, скажімо так, почувати себе досить таки непогано, нам дуже важливо звернути увагу на харчування, бо це є наш фундамент. І я побачила, що саме антидепресивні препарати розкриваються в своїх найкращих якостях і дають максимальну потрібну дію саме тоді, коли людина харчується більш-менш адекватно.

А що таке більш-менш адекватне харчування? Це щось індивідуальне чи загальне? 

Анна Федоренко: Ми зараз не говоримо про індивідуальне. Давайте поговоримо про загальні правила, які має дотримуватися кожна людина. От самі прості.

Перше: харчування має базуватися біля білка. Тобто, коли ви сідаєте до сніданку, подивіться, що у вашій тарілці є білкове. Не кава, не солодощі, не мюсли, не вівсянка – білок.

Фото: Facebook-сторінка Анни Федоренко (https://www.facebook.com/annafedorenkodietolog)

Денис Денисенко: Ну от у мене сьогодні було два великих яйця в ранковій тарілці. І не допомогло. Кисломолочний сир, а вдень будуть дві курячі грудки. І тим не менш, я на антидепресантах. 

Анна Федоренко: Все правильно. Сніданок базується біля білка. Обід обов'язково також білок. І ввечері я б дуже рекомендувала прибирати вуглеводи –  а замість цього брати білкову їжу і плюс обов'язково салати овочеві. А вуглеводів якнайдалі від себе тримати.

Якщо людина на антидепресантах і дуже погано їсть… бо Денис, наприклад, я б сказала, входить в категорію свідомих людей. А у людиниа, яка знаходиться під обстрілами і перебуває в епіцентрі подій, цієї свідомості немає – і дуже важко себе контролювати. Така людина хватає все, що є: тістечко якесь, печиво, якийсь хліб. Така їжа лише пригнічує її загальний стан.

Коли до мене приходять клієнти, перше що ми обговоримо – що ви їсте? Виявляється, що люди часто їдять не білки. І про білки вони абсолютно не думають. Якщо людина вживає білок, це говорить про те, що в цієї людини більш-менш добре функціонує робота шлунково-кишкового тракту… 

Анна Заклецька: А якщо говорити про мене. Я дійсно виснажена, втомлена, в мене троє дітей. І зазвичай, коли доходить саме до мого харчування, то в мене не вистачає сили волі на те, щоб приготувати щось. Я дійсно хапну який-небудь сендвіч, яку-небудь булку. Який тоді вихід? Як мені рятуватися? 

Анна Федоренко: Якщо взяти Дениса, я б сказала, що йому потрібно додати нутрієнти – такі як омега-3, комплекс вітамінів групи B. Саме додати окремо. Тому що через їжу ви не отримуєте повного комплексу. Вітаміни групи B мають бути в метильованій формі. Не просто покладатися на вітаміни, які ви споживаєте разом їз їжею – бо це біохімія. А в нас на сьогоднішній день через стреси не проходять повністю всі біохімічні процеси в організмі. Не вистачає у організму ресурсів. 

Якщо, Анна, брати вас, то, звичайно, це моя сама важка категорія клієнтів – жінки. Бо українська жінка – вона така: я допомагаю всім, а собі не встигаю. Але хворіє якраз українська жінка. Тому вам потрібно, дівчата, поставити себе на перше місце. Встала вранці – поснідай! Це саме головне. Вже потім роби всі свої справи.

Анна Заклецька: Це, звичайно, я теж знаю в теорії. Я от хочу зараз взяти таку аскезу публічну при всіх і домовитись з вами, Анна, що рівно за місяць ми з вами так само в ранковому ефірі зідзвонюємось і… Справа в тому, що єдине, на що я спромоглась за ці вихідні, – це купити собі смузі-мейкер портативний. Купити собі набір хлорела-спіруліна плюс інші такі речі – вітаміни групи B, вітамін С, – які, можливо, будуть мене витягувати, тому що через харчування я це все не отримую. І от з сьогоднішнього дня я починаю цю аскезу і, відповідно, обіцяю, що за місяць доповім вам з приводу того, чи вдалося мені це зробити і покращити свій загальний стан.

Отже, друзі, давайте будемо разом із вами ставити себе на перше місце. Тому що здоров'я, наше життя, коли ми будемо виснажені, то ми нікому не зможемо допомогти.