Переможців та учасників Ігор Нескорених відзначили державними нагородами від імені Президента України. 13 березня 2026 року. Фото: facebook/mva.gov.ua
"Ветеранська політика і наші захисники — пріоритет"
У Києві відбулася урочиста церемонія нагородження учасників та учасниць збірних команд України на Invictus Game 2023 та 2025 років. Як пройшла церемонія і хто до неї долучився?
Руслан Приходько: Перш за все, дякую за висвітлення цієї теми, бо ветеранська політика і наші захисники – сьогодні є пріоритетом, і такі історії успіху світового рівня мають лунати з усіх ЗМІ. Зазначу, що президентом України Володимиром Зеленським було підписано декілька указів, якими встановлено державні нагороди – ордени "За заслуги" і "За мужність" III ступеня – для наших ветеранів і ветеранок, які в складі збірної України брали участь у всесвітніх іграх Invictus Games, заснованих принцом Гаррі та Invictus Games Foundation. До слова скажу, що буквально два дні тому я спілкувався з Лондоном, з командою принца і говорив про те, що ми плануємо таке вручення урочисте. І вони були дуже в захваті, бо це дійсно висока міжнародна дипломатія і велике всесвітнє ком'юніті, частиною якого Україна вже стала і збільшує свої масштаби. А сьогодні, власне, спільно з заступницею керівника Офісу президента Іриною Верещук та міністеркою у справах ветеранів Наталею Калмиковою ми нагороджували наших хлопців і дівчат. Також були присутні їхні рідні. Незабаром будуть ще укази і кожен член національної збірної зі спорту ветеранів війни, які представляють Україну на найпрестижніших змаганнях, матимуть можливість одержати такі державні нагороди. Але це державні нагороди не тільки про їхнє досягнення в спорті, це більше відзначення внеску і того складного шляху, який вони змогли подолати під час свого відновлення, реабілітації. І не просто подолати, а стати лідерами, стати проактивними, повернутись до активного життя, мати можливість представляти Україну і в подальшому бути провідниками ветеранської політики, підтримувати своїх побратимів, посестер, розбудовувати нові підходи у відновленні через спорт ветеранів війни.
"Це спосіб держави та суспільства подякувати за служіння і особистий внесок кожного та кожної"
Вероніка Бучельнікова: Мені важко тут щось додати, але насправді, дякую за висвітлення цієї теми. Бо Ігри Нескорених – це не тільки міжнародний захід для ветеранів та ветеранок, це й про спільноту. Тобто це про людей, які мали в собі сміливість стати на захист країни, прийняти свій перший бій і потім приєднатися до ветеранського спорту як до шляху відновлення, зокрема через спільноту Нескорених. І, власне, державні нагороди дійсно є не стільки безпосередньо за медалі або за спортивні досягнення на Іграх Нескорених у 23-му році в Дюссельдорфі в Німеччині чи ті, що відбулися в Ванкувері/Вістлері минулоріч в Канаді. Тобто це спосіб держави й суспільства подякувати за службу, служіння і особистий внесок кожного та кожної з учасників національної збірної за захист України, українського народу і загалом нашого спільного майбутнього, починаючи з 14-го року. Тому дійсно важливо відзначати, дякувати і проводити подібні урочисті нагородження.
"В основі Invictus лежить відновлення"
Із багатьма ветеранами-учасниками змагань ми спілкувалися, слухали їхні історії відновлення після поранення, їхні плани на майбутнє і загалом ми розуміли, що для них навіть самі ігри Invictus є важливим виміром їхнього прагнення жити. Наскільки наша ветеранська політика в цьому сенсі є цивілізованою і ми можемо сказати, що ми суспільство, яке знає, як шанувати своїх ветеранів, як їх мотивувати і доводити, що за ними майбутнє нашої держави?
Руслан Приходько: Знаєте, я б тут додав одну емоційну ремарку. Уявіть собі бійця, який лежить з важким пораненням у госпіталі, дізнається про те, що в нього ампутована кінцівка або якась інша складна травма і ту перспективу або відсутність перспективи, яку він бачить у цей момент… А тепер уявіть собі наступний кадр, коли він йде по одній з найбільших арен тої чи іншої країни світу і десятки тисяч глядачів з усього світу аплодують стоячи. Це про ціну цього відновлення і роль Invictus на шляху до повернення, це про мотивацію працювати над собою. І якщо говорити про філософію Нескорених загалом, то в основі Invictus лежить відновлення. І про це завжди наголошується. Я торік був на одному заході з принцом Гаррі в Лондоні і це основні тези, які вони закладають – це підтримка побратима, це відновлення, це пошук рішень. І, власне, філософія нашої ветеранської політики в цілому сьогодні побудована абсолютно ідентичним чином. Якщо подивитися на ті рішення, які сьогодні впроваджуються, то ключовими і засадничим для нас є відновлення. А це і фізична реабілітація, і допоміжні програми, які ми запроваджуємо для того, щоб досягнути максимального ефекту. Це і психічне здоров'я наших захисників. Очевидно, це й питання забезпечення житлом і створення умов для гідного життя, а гідне життя – це коли ти не потребуєш підтримки. Тобто, якщо розкласти весь маршрут ветеранської політики і повернення ветерана до цивільного життя, то ми покроково розбудовуємо ці складові. Є проблеми, є маленькі громади, є не дуже активні громади, але крок за кроком впорядковується і система на рівні законодавства, і забезпечення з точки зору бюджету реалізація таких програм і так далі. Тому ми дуже на правильному шляху, дуже багато зроблено. Тепер задача зробити так, щоб це запрацювало скрізь і не тільки наша збірна Invictus мала можливість відчути на собі вплив цієї ветеранської політики, а й кожен ветеран і ветеранка.
Руслан Приходько. Фото: facebook/ruslan.prihod.ko.47782
"Це був дуже емоційний момент і пік емоцій для всієї національної делегації"
Чим відрізнялися виступи нашої збірної на Invictus Game 23-го року і 2025-го. Наскільки змінилася, скажімо, емоційна підтримка тих залів, де вони виступали? І які результати вони показували, хоча тут це не головне?
Вероніка Бучельнікова: Якщо говорити про різницю між 23-м роком і 25-м, то це безпосередньо в кількості національної збірної. Квота змінилася на 10 людей. Але тут важливим є те, що це про спільноти, про підтримку. І якщо говорити про дійсно класні приклади, то наша команда на Іграх Нескорених в 25-му році вперше взяла бронзу, тобто свою першу нагороду в волейболі сидячи, і загалом в командних видах спорту. І це було навіть важливо не стільки через те, що хлопці та дівчата посіли призові місця. Це було важливо з точки зору підтримки, взаєморозуміння та командної взаємодії безпосередньо серед учасників та учасниць, які брали участь у цьому виді спорту. Це був дуже емоційний момент і пік емоцій для всієї національної делегації, яка була присутня.
Руслан Приходько: Я б тут додав ще один цікавий момент. Якщо говорити про підтримку, про ставлення до наших захисників і захисниць, то в минулому році було два візити принца Гаррі в Україну, була зустріч у Києві та Львові, і вони були виключно з метою підтримки наших ветеранів і ветеранок.
"Бачу зацікавленість ветеранів"
Чи змінюється ставлення самих ветеранів до їхньої ролі в житті суспільства тепер, до їхньої ролі на міжнародній арені, можливо, як культурних, спортивних чи громадських дипломатів?
Руслан Приходько: Ви знаєте, дуже сильно зростає. Звісно, це дуже індивідуальна історія, але я бачу зацікавленість ветеранів. Наприклад, я бачу, як багато хто навчається на різних курсах лідерства в Києво-Могилянській академії, в УКУ, в інших закладах освіти, де впроваджуються школи ветеранського лідерства. Мене це дуже тішить, бо наше завдання – не просто створити умови, а й забезпечити спроможності й можливості для того, щоб наші захисники дійсно стали отими лідерами, як ми це декларуємо в політиці. І очевидно, ця зацікавленість і активність ветеранів зростає постійно.
"Найважче – зробити цей перший крок"
Де і коли відбудуться наступні Ігри Нескорених? І що потрібно зробити в Україні, аби якомога більше ветеранів проявили волю активно реабілітуватися після важких поранень і навіть брати участь у цих іграх?
Руслан Приходько: Наступні ігри у нас відбудуться в наступному році в Бірмінгемі (Велика Британія). І ми вже буквально скоро розпочнемо величезну систему циклу відборів і підготовки. Тому ветерани – долучайтесь.
Вероніка Бучельнікова: Зазвичай, ми для себе визначаємо перший крок, тобто входження в Ігри Нескорених для потенційних учасників та учасниць – це якраз прийти на національний відбір. Національні відбори відбуватимуться цьогоріч, далі буде формуватися окрема команда. І ми знаємо, що якраз найважче – це зробити цей перший крок. Тобто, коли ти на етапі медичної реабілітації або при поверненні в цивільне життя, коли немає поруч когось, хто міг би тебе інколи навіть притягнути за руку і привести в національний відбір… Це може бути зробити важко, але це те, що подарує і принесе нові знайомства, нові можливості підтримки. Тобто це якраз найважче зробити, але це те, що потім принесе набагато більше ресурсу в життя кожної та кожної. Далі це потрапляння в збірну серед визначеної квоти осіб, хто пройде національний відбір. Але якщо людина навіть не потрапляє в команду, то спільнота Нескорених все одно пропонує дуже різні можливості. Пан Руслан згадував за навчальні програми, ми також їх проводимо. Зокрема, плануємо запуск навчальної програми "Спортивні амбасадори" для більшої залученості ветеранів та ветеранок у розбудову адаптивного спорту в громадах. Окрім цього, навіть після участі в міжнародних іграх наші учасники мають можливість зробити ще дуже багато кроків. Тобто вони можуть стати наставниками для наступних поколінь, стати тренерами і вводити у ветеранський, адаптивний спорт інших учасників. І коли це безпосередньо роблять самі ветерани та ветеранки – це найбільша цінність. Бо вони самі проходили через цей шлях, вони безпосередньо можуть підставити плече, підібрати правильні слова і на своєму досвіді розказати, як це зробити.
Вероніка Бучельнікова. Фото: invictusgames.in.ua
"Виступили вони дуже потужно"
Жінки-ветеранки теж охоче приєднуються до ігор?
Вероніка Бучельнікова: На жаль, менш охочі. Тому, якщо тут є хтось із наших захисниць, то ми дуже будемо раді вас бачити на наступному національному відборі й на інших наших заходах.
Руслан Приходько: До речі, на останніх змаганнях Air Force and Marine Corps Trials, які пройшли у Сан-Дієго на базі морської піхоти США, наша збірна була представлена 15 ветеранами і ветеранками, із них 2 – ветеранки і виступили вони дуже потужно.
