Пол Томас Андерсон отримав "Оскар" як найкращий режисер за свій фільм "Одна битва за іншою". 15 березня 2026 року. Фото: AP/Chris Pizzello
"Фільми Андерсона "Майстер" і "Нафта" — просто неймовірної сили драми"
У Лос-Анджелесі відбулася 98-ма церемонія вручення премії "Оскар". Знаємо, що серед головних фаворитів року були стрічки "Грішники" та "Одна битва за іншою". Наскільки збіглися ці передбачення із результатами? Вашим фаворитом на це нагородження теж був фільм "Одна битва за іншою"?
Звісно, це теж був мій фаворит. По-перше, з огляду на те, які фільми вийшли в номінанти у короткі списки, було зрозуміло, що це справді найсильніший фільм. А друге – просто в кіноакадемії не залишалося іншого виходу, як нарешті дати Полу Томасу Андерсону "Оскара", якого він заслужив за великим рахунком, я думаю, ще років 12-14 тому, як мінімум.
Чому?
Тому що він, по суті, вже є живим класиком американського і світового кіно. У нього, наприклад, є фільми "Майстер" і "Нафта" – просто неймовірної сили драми, які не просто є драмами інтимними, психологічними, а ще й драмами про Америку як таку. Про те, як народжувалася Америка, як вона розвивалася, як ставала Америкою. "Нафта" вийшла в 2007 році, "Майстер" – в 2012-му. Неймовірної сили роботи, але вони тоді статуетки не отримали. Він взагалі мало не рекордсмен за кількістю номінацій. В нього вже 14 номінацій, фільми неймовірні, видатні й жодної статуетки не було. Гірка іронія з фільмом "Одна битва за іншою"…, хоча по-хорошому тут краще було б перекласти його просто "Битва за битвою". Але це вже таке. А гірка іронія в тому, що на моє кінокритичне око, на око людини, яка дуже шанує Пола Томаса Андерсона, "Битва за битвою", можливо, навіть не найкращий вже його фільм. Але треба було давати, і нарешті дали. Крім того, там ще й актуальні теми підіймаються – це теж у випадку з "Оскаром" треба враховувати.
"Тут усе зійшлося"
Ви маєте на увазі політичний контекст?
Політичний контекст – мені не дуже подобається. Я б краще це сформулював як суспільний запит. Запит суспільства, бо "Оскар" – це ж не фестивальна нагорода, як у Каннах. Це нагорода масова, індустріальна. Вона враховує, що кіно – це масовий жанр. А запит суспільства сьогодні який? Свавілля правоохоронних органів в Америці, самодурство щодо мігрантів, які часто на законних підставах перебувають, але їх все одно арештовують. Авторитарні тенденції в уряді й розгул ультраправих сил, які теж дуже сатирично показані в цьому фільмі. Тому тут усе зійшлося. З одного боку – мистецька якість, яка поза будь-яким сумнівом є в Андерсена, а з іншого боку – відповідність суспільному запиту.
І бачимо суцвіття імен в цьому фільмі. Головні ролі виконали Леонардо Ді Капріо та Шон Пенн. До речі, він не з'явився на церемонію нагородження, бо в цей час якраз мандрував до України.
Я думаю, що Шон Пенн із тих людей, яким вже нікому нічого не треба доводити. Він також, по суті, живий класик американського акторського мистецтва. До речі, на BAFTA він теж не з'явився. Судячи з усього, він трохи байдужий до цього блиску. Але все одно прикметно, що його причина дуже поважна – він їхав підтримати Україну.
"Джессі Баклі – найкраще, що взагалі є в фільмі "Гамнет"
Найкращою акторкою стала Джессі Баклі за жіночу роль у фільмі "Гамнет". Ви теж так думали?
Безумовно, так. Я передивився фільми, які мали номінацію на найкращу головну жіночу роль і Джессі Баклі там поза конкуренцією. Ба більше, за моїм уїдливим спостереженням, Джессі Баклі – це найкраще, що взагалі є в фільмі "Гамнет", тому що в мене до нього багато претензій за прямолінійність режисури тощо. Але це той випадок, коли одна акторка, по суті, робить свій фільм всередині фільму і таким чином просто витягує весь фільм на собі. Саме це Джессі Баклі й зробила. По суті, витягла весь фільм на своєму неймовірному таланті. Але британська акторська школа – це традиційно дуже сильна.
"Це мене трохи здивувало"
Чи були для вас якісь несподіванки в цій церемонії?
Майже не було. Я погортав, подивився цей список і переважно все більш-менш було так, як воно й мало бути. Хоча в категорії "Найкращий міжнародний художній фільм", наприклад, переміг норвежець Йоакім Трієр із драмою "Сентиментальна цінність" і це мене трохи здивувало, тому що в нього були дуже сильні конкуренти. Фільм "Проста випадковість" іранського режисера Джафара Панагі – просто вражаюча політична драма. І бразильський "Таємний агент", зрежисований Клебером Мендонсою Фільо – дуже цікаве, дуже вишукане, неквапливе кіно. І теж із сильним політичним підтекстом – боротьба з тиранією, репресії проти опозиції. Тобто я б скоріше на ці два фільми поставив. Але кіноакадемія купилася на те, що в "Сентиментальній цінності" грає Ель Фаннінґ – прекрасна американська акторка і, мабуть, там трошки більше звучить англійської мови. Тому може через це. Не знаю.
Дмитро Десятерик. Фото: facebook/dmitro.desaterik
"Це прикрість нашого становища"
Перемогу в документальній категорії здобув пропагандистський фільм "Містер Ніхто проти Путіна", який зняли російські автори. Чому кіноакадемія обрала цю стрічку і чи справді світ шукає вже балансу, щоб згладити наслідки цієї війни і якось виправдати "хороших русскіх"?
Я би тут так сказав – це така прикрість нашого становища. Безумовно, в Америці, в американській кінематографічній спільноті і в міжнародній кінематографічній спільноті нам дуже співчувають, підписують листи, все це є. Але це протистояння Росії проти України для них не є таким гострим, бо вони не живуть у цьому протистоянні щодня. Вони нам співчувають, але не живуть. І коли людина, кіноакадемік лишається сам на сам з електронним бюлетенем голосування, вона, звісно, співчуває Україні, але вона хоче відзначити якесь, на її думку, цікаве кіно. І обирає той фільм, який…
Тобто йдеться про голий професіоналізм без будь-якого контексту?
На жаль, так. Більшість кіноакдеміків – це, наприклад, актори, акторки і часто вони цілком і повністю перебувають у світі своєї професії. Не в світі політики, а цілком ліберальних переконань. Але цей конфлікт – не те, що їм болить щодня. Тому вони голосують за цей, до речі, не російський, а формально данський фільм, який викриває машину російської пропаганди. Правда, що шляхетно звучить? Правда. От і результат.
"Головне, щоб ми продовжували знімати хороше кіно"
Чи означає це, що ми й надалі будемо натикатися на таку стіну нерозуміння чи небажання розуміння нашої історії, наших драм, наших ран цієї війни?
Тут діло таке... Все ж таки "20 днів у Маріуполі" були відзначені "Оскаром". Наступного року україно-американський фільм "Порцелянова війна" пробився в номінацію. Тобто не можна сказати, що вони аж так нас ігнорують чи щось подібне. До речі, цього року, хоч це наче й другорядна номінація, але все ж таки у номінації був "Озброєний лише камерою: життя і смерть Брента Рено" – американський фільм про американського репортера, якого вбили російські окупанти в Ірпені. Тобто найкращий документальний короткометражний фільм пробився в номінацію і тема хоч трошки, але була представлена. Але відповідаючи на ваше запитання… Ну, це так є і так буде. Головне, щоб ми продовжували знімати хороше кіно. Це єдина відповідь. До речі, а знаєте, що мене обурило найбільше? Навіть не те, що цей фільм нагородили, а те, що цей "хороший росіянин", який вийшов на сцену, наговорив такої нісенітниці на тему того, що припиніть усі війни, що одразу захотілося віддати піонерські салюти закричати "ганьба американській воєнщині" чи щось таке.
"Холодний розрахунок – не про кіноакадемію"
Фільм Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки" в деяких сенсах був навіть сильніший за його передню роботу, за яку він отримав "Оскара", але навіть не потрапив до номінації. Тут був якийсь холодний розрахунок кіноакадемії, мовляв, у нього вже є "Оскар" чи ні?
Холодний розрахунок – це не про кіноакадемію. Це тисячі людей з різних країн, різних культур, різних професій. Тут не до холоду. Це сума голосувань, індивідуального вибору, який, я думаю, робиться не тільки розумом, а й серцем теж. Тобто це не холодний розрахунок. Хоча, можливо, дійсно спрацювало, що "Оскар" у цього автора вже був, тому, мовляв, давайте краще проголосуємо за такий чи такий-то фільм.
Церемонія вручення премії "Оскар" у Лос-Анджелесі. 15 березня 2026 року. Фото: AP/Chris Pizzello
"Тема війни нікуди не подінеться"
Які б теми ви зараз відзначили як теми майбутнього, тенденційні теми в кінематографі, які від сьогоднішньої церемонії далі розвиватимуться і які згасатимуть?
Тема війни нікуди не подінеться, тому що ми маємо вже війну в Перській затоці, в Ірані. Буде загострюватися політична боротьба і протистояння Трампу в Америці і це точно буде їхньою темою на найближчий рік. Я думаю, ми точно побачимо в номінантах наступного "Оскара" багато фільмів на цю тему, або хоча б кілька.
Якщо тема протистояння в американському суспільстві наступного року буде у фільмах, то, можливо, будуть відзначені актори за найкращу роль – роль Трампа?
Цілком можливо. Трамп і саме багато в чому свою кар'єру побудував на ролях у кіно і на телебаченні. Тому він може отримати у відповідь цілком.
