Ілюстративне фото: facebook/PvkZahid
"16 супутників — не та кількість, яка може забезпечити росіянам повну автономність"
Росіяни намагаються замінити Starlink і запустити власний супутниковий інтернет. Їхнє "Бюро 1440" днями запустило 16 супутників зв'язку "Рассвет". Чи правильно я розумію, що всі їхні намагання знайти якісь шпарини, щоб все-таки користуватися Starlink не дали результату?
Практично так. Самі розумієте, Starlink як засіб комунікації є захищеним, тому навряд чи Російська Федерація змогла знайти рішення. Це просто фізично неможливо. Саме тому Росія вимушена виділяти додаткові ресурси, гроші для того, щоб хоч якось вирішити питання забезпечення бездротовим зв'язком військ, які ведуть війну проти України.
Які загалом можливості вони мають у космосі чи на землі, щоб якось змінити ситуацію на свою користь, щоб чимось замінити Starlink?
Проблема в тому, що технічні шанси у них існують. Вони можуть це зробити. Питання – як швидко вони можуть це зробити. І є ще один фактор, на який треба зважати – наскільки ми можемо вплинути на цю ситуацію, з огляду на те, щоб завдавати удари по об'єктах, які забезпечують запуск космічних станцій чи супутників. Тому ми й говоримо про те, що РФ може таке робити, але треба усвідомлювати, як і якими темпами. Тобто, якщо сьогодні вони запустили 16 супутників, то це не та кількість, яка може забезпечити їм повну автономність і потреби їхнього зв'язку. Але проблема полягає в тому, що противник може запускати їх більше і більше. Тому від того, наскільки ефективно ми будемо впливати на цю систему, наскільки ефективно зможемо відпрацьовувати по цих цілях, від того, як ми будемо взаємодіяти з нашими партнерами щодо запобігання використання росіянами цих засобів зв'язку і буде залежати їхня ефективність. Але є певні індикатори, які кажуть про те, що якщо Росії вдасться запустити приблизно 50-80 таких супутників, то вони зможуть закрити так звані першочергові потреби своїх військових підрозділів, які діють проти України. Якщо йтиметься про подвоєння цієї цифри до сотні, до 150-160 одиниць, то це дасть їм можливості більш-менш стабільно це робити. Тобто в нас є проміжок часу орієнтовно до 28-го року, протягом якого ми маємо вирішити цю проблему або хоча б працювати в напрямку вирішення цієї проблеми. На сьогоднішній день кількість супутників, які запускаються, можна назвати тестовою. Щоб було зрозуміло, Ілону Маску і системі Starlink знадобилося запустити понад 2 тисячі супутників для того, щоб створити більш-менш стабільну систему забезпечення інтернетом.
"Це вже дає нам дуже серйозну перевагу"
З'явилася інформація, що українські оператори дронів-перехоплювачів почали працювати по ворожих цілях "дистанційно", використовуючи нові технології віддаленого керування. Я правильно розумію, наші оператори БпЛА тепер можуть перебувати де завгодно і керувати дронами чи я переоцінюю цю технологію?
Технічно так. Вони можуть перебувати навіть в якомусь готелі, насолоджуватися життям, при цьому відпрацьовувати ці питання. Проблема в тому, як забезпечити стійкість передачі сигналу. Бо якщо ми навіть говоримо про супутниковий інтернет, то проблема полягає в тому, як забезпечити надійність сигналу, передачі імпульсу від супутника до супутника в разі зміни орбіти, переміщення тощо. Тому технічно можемо передбачити, що існують певні обмеження. Але те, що ми можливо можемо подвоїти відстань – це вже дає нам дуже серйозну перевагу в збереженні життя і здоров'я нашого персоналу. Ми прекрасно знаємо, що на лінії фронту зараз основний акцент "полювання" і нашого, і російського зміщений якраз на операторів дронів. І на це не шкодують жодних ресурсів. Якщо викривається така позиція, то по ній відпрацьовують усім, чим можна і що дотягнеться до цієї позиції. А коли ми маємо відстань навіть 90-100 км, то це серйозно зменшує спектр засобів ураження, який може бути використаний. Тому навіть така відстань для нас вже є прийнятною і такою, що може забезпечити виконання наших бойових задач.
"Поле для створення нових технологій дуже велике"
Наскільки такі технології ще можуть масштабуватися, тут є якісь межі розвитку?
Перше. Про такі технології краще не говорити, тому що найменший витік інформації або навіть радісне повідомлення про те, що ми, наприклад, покриваємо таку-то відстань і забезпечуємо це відповідними технологіями, може дати ворогу інструмент щодо відслідковування і можливої протидії. Тому задля збереження цих технологій в таємниці, і зрештою найціннішого – життя і здоров'я наших хлопців, будь-яка інформація щодо специфіки технології чи її використання фільтрується і розмивається. Тому давайте не забувати про "туман війни" і будемо надзвичайно обережними в наших висловлюваннях, щоб "благими намірами не вистелити собі шлях до пекла". Це може бути небезпечно. Але ці технології розвиваються, вони існують. Ми зараз спираємося на науково-технічну підтримку цивілізованого світу, який на покоління випереджає російські технології, які можуть тільки дублюватися і перебувають під тиском санкцій. Тому тут поле для розвитку, для створення нових технологій дуже велике.
Щодо масштабування. Європа прокинулася. Принаймні ті країни, які біля Російської Федерації цілком усвідомлюють, що це таке. І цього вже достатньо, адже це країни Скандинавії, Балтії, це Польща, Румунія. Інша Європа прокидається. Німеччина її будить. Тому відповідь однозначна – так, такі технології можуть масштабуватися і розширюватися. І саме тому я кажу, що незабаром може настати час, коли наш оператор насолоджуватиметься кавою в Римі і відбиватиме ворожу атаку або атакуватиме противника десь в районі Бєлгорода, Брянська, Курська чи Смоленська.
.jpg)
Сергій Грабський. Фото: facebook/1newszp
"Ми фактично досягли світової межі ефективності використання ППО"
Захист нашого неба. Після нещодавної ворожої атаки й пошкодження, зокрема, спадщини ЮНЕСКО у Львові соцмережами прокотилася хвиля емоцій щодо роботи нашої ППО. Хоча констатуємо мало не 97% збиття. Що в сухому підсумку? Яким цей "залізний купол" є і може бути в найближчій перспективі?
Я, на жаль, мушу сказати, що ми фактично досягли світової межі ефективності використання протиповітряної оборони. Скажіть, будь ласка, в Ізраїлі всі ракети збиваються? Ні. Тому говорити про те, що в світі десь існує система ППО, яка забезпечує стовідсоткове збиття, неможливо. У своїх виступах я завжди підкреслюю три основні фактори напрямків розвитку протиповітряної оборони. Вони складаються з наступних елементів: перший – ударний наступальний елемент, другий – ударний оборонний і третій – пасивний оборонний. Ударний наступальний – це знищення об'єктів на території противника. І найяскравішим прикладом задіяння цього елементу є удар по установках "Бастіон", які запускають "Циркони". Тобто йдеться про знищення бойових потужностей противника на його території. До речі, операція "Павутина" теж вкладається в цю схему, бо навіть під час найпотужнішої атаки, коли було задіяно понад 900 повітряних цілей, кількість ракет складала всього-на-всього 36.
Щодо того, що ми можемо зробити. Ми і так вже зробили глибоко-ешелоновану протиповітряну оборону, яка показує просто феноменальні результати. А так званий пасивний фактор ППО – це захист об'єктів і укриття людей. Я, до речі, сам зі Львова і дуже добре знаю цю локацію, по якій був удар. Яскравим прикладом і описом цього фактору є те, що ще на початку широкомасштабної агресії для захисту вітражів церкви Святого Андрія були поставлені фанерні щити. Вони й прийняли на себе удар і ті безцінні вітражі були врятовані. Тобто це те, про що ми говоримо постійно – захист об'єктів, укриття людей, розосередження потужностей. Але треба розуміти, доки йде війна, ми не можемо забезпечити стовідсоткове збиття всіх повітряних цілей. Тому емоції ховаємо і готуємося до майбутніх битв.
"Україна пішла іншим шляхом — ми зробили своє"
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц сказав, що Німеччина не передасть Україні ракети Taurus, бо Київ, мовляв, і сам зараз виготовляє набагато кращі ракети. Це така філігранна відмова чи констатація факту, що ми дійсно можемо робити і маємо подібні ракети?
Ми зробили неможливе. Що таке ракета Taurus? Це виріб середини 70-х років, який є на території Німеччини у досить обмеженій кількості. Скажіть, будь-ласка, якщо ми вдень запускаємо до 400 повітряних цілей по Російській Федерації, то чи не будуть просто краплею в морі ці ракети Taurus? Це по-перше. По-друге, я завжди ставив питання про те, а з чого ми їх будемо запускати, з яких літаків? Це німецька розробка і вони для цього мають спеціальні літаки. У нас таких літаків немає. Тобто, маючи певні можливості і певну кількість грошей, ми маємо або створити свої ракети і запускати їх з того, що маємо, або витратити ту ж саму кількість грошей на переобладнання літаків для того, щоб запустити умовні 80-100 ракет. А потім що? Німеччина не робить ці ракети, не випікає їх як пиріжки. Це дуже дорогий товар і його в Німеччині десятки. І не всі з цих ракет боєздатні. Це треба розуміти. Тому так, було б добре, щоб у нас були ракети Taurus, але через те, що ця сага триває вже дуже довго, Україна пішла іншим шляхом – ми зробили своє. І тепер задача – масштабувати те, що ми маємо.
