Фото ілюстративне
"Тут трошки простіше робити реформи, зміни та інновації"
Як ви потрапили до лав Нацгвардії, чому вибір пав на "Хартію"?
В 2024 році, після двох років служби у Збройних Силах України, я перевівся до "Хартії", до Нацгвардії, оскільки познайомився із командиром тоді ще бригади. Нині це командир корпусу полковник Оболєнський. Він поставив дуже амбітну задачу побудувати систему підготовки гуманітарної, ідеологічної, історичної в рамках корпусу, в якій би були задіяні всі: від рекрута, який щойно прийшов до бригади, до командира, який керує бригадою. Солдати, сержанти, офіцери – всі мали би проходити певне донавчання або покращувати свої наявні знання і плюс проводиться робота із цивільним населенням. Це була амбітна задача, я написав рапорт, мене відпустили в попередній частині і я перевівся в НГУ. Це менша структура, ніж Збройні сили. Тут трошки простіше робити реформи, зміни і інновації. Цим і займаємося.
Нацгвардія і воює, і охороняє
Яку роль сьогодні відіграє Нацгвардія в Силах оборони?
Термін "Сил оборони" покриває той комплекс задач, які Національна гвардія вирішує. Це воєнізоване формування із правоохоронними функціями. Бойові підрозділи та бригади виконують задачі, які нічим не відрізняються від задач, які виконують наші побратими і посестри в Збройних Силах України. Але, водночас, є певні специфічні задачі конвоювання, охорона дипломатичних представництв, внутрішнього порядку, чим Збройні сили не займаються. Тому Нацгвардія і воює, і охороняє.
Як "Хартія" трансформувалася в корпус?
В Національній гвардії України більша частина бригад – це бригади класичні, деякі існують вже дуже багато років, які були в Нацгвардії, потім у Внутрішніх військах, потім знову в Нацгвардії. А "Хартія" на початку Великої війни була добровольчим підрозділом, навіть не батальйоном. Але впродовж перших двох років війни вояки "Хартії" брали участь у захисті Харкова, у війні на Луганщині, захищали Бахмут. І після цього керівництвом держави було ухвалено рішення розгорнути цей добровольчий підрозділ у бригаду. Біографія "Хартії" відрізняється від бригад інших, які є в Нацгвардії. І там, і там проходять службу люди подібного гарту. Є певний сплав між кадровими військовими і добровольцями, які набували і набули вже ознак військових і в професійному, і в ціннісному сенсі. Тому, будучи кожного дня в підрозділах, ніколи, дивлячись на людину, не зможу збагнути, чи це є людина позавчора мобілізована, чи людина, яка дванадцятий рік воює. Люди виконують задачі з однаковим завзяттям і з бажанням знищити все російське на нашій землі.
Як за 12 років від початку відновлення Нацгвардії вона змінилася?
Я прийшов тоді, коли Нацгвардія вже виконувала властиві їй військові функції і приєднався до військового організму. Ті традиції, нові ритуали і правила, які зараз діють у багатьох підрозділах Національної гвардії – це вже продукт нашого часу. У нас деякі бригади носять імена героїв не тільки далеких часів, наприклад одна із бригад носить ім'я полковника Болбочана. Інша носить ім'я Сергія Михальчука – воїна, зовсім молодої людини, яка загинула вже зараз в російсько-українській війні. Це означає, що стара історія важлива для музею НГУ, для книжок про історію. Але реальність в тому, що і старі, і нові бригади, і кадрові, і мобілізовані виконують подібні задачі. І різниці практично немає. Важливіше те, що відбувається зараз. А зараз це пошук людей, виконавців для багатьох позицій, в армії сотні професій. І на кожному місці мають бути люди не просто формально присутні, а мають "горіти". Бо, як часто говорять командири, всі ми тут заради обслуговування солдата, піхотинця – того, хто тримає фронт. Відповідно задача, ким би ти не був у штатному розкладі, працювати на цього хлопця чи дівчину, яка тримає фронт. В цьому сенсі Нацгвардія є дуже гарним показовим прикладом, як можна підтримати і посилити солдата на фронті силами людей різного фаху, досвіду життєвого, які прийшли сюди в Нацгвардію служити.
Фото із особистої ФБ сторінки
Жінки долучаються до лав Нацгвардії?
Так, у нас їх доволі багато. Візуально не менше 10%, а в деяких підрозділах навіть більше. У бригаді "Хартія" є один повністю жіночий підрозділ наших воячок, які літають, виконують задачі підрозділу БПЛА. Є жінки в піхоті. Я бачив дівчину, яка рвалася стати танкістом. Вони є в розвідці, є бухгалтерія, юридична, патронатна служба, логістика.
І ЗСУ, і НГУ, і поліцейські батальйони, які воюють, і колеги з СБУ, інших силових структур, прикордонники – всі виконують одну задачу.
Що цікавить людей найчастіше?
Чи в нас нормальні умови служби, чи нормальні командири, чи є можливість помитися, про зарплату, де буде відбуватися навчання, скільки часу, чи справді є навчання. У нас людина максимально задіюється одразу в солдатську роботу і виконує все те, що треба потім для виживання, самопорятунку, порятунку своїх товаришів і для ефективного знищення ворога. Це пріоритет побудованої системи навчання.
"Нацгвардія – це пазл Сил оборони, без якого було б набагато важче тримати фронт і відбивати російську атаку"
Як змінилася Нацгвардія після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну?
Раніше нацгвардієць – це була людина, яку ми бачили на масових мітингах або біля дипустанов. А зараз це людина, яка на танку, володіє навичками роботи з артилерійською технікою дуже різною: від старих радянських зразків до найновіших шведських та американських. Це люди, які вміють робити те, що раніше вміли робити, наприклад, підрозділи Сил спеціальних операцій. Це люди, які літають на всіх типах дронів, використовують наземні роботизовані комплекси, рятують себе, товаришів. Нацгвардія – це пазл Сил оборони, без якого було б набагато важче тримати фронт і відбивати російську атаку.
На що починають бити росіяни своєю пропагандою, якщо ми говоримо про Національну гвардію?
Нас традиційно росіяни називають "нациками". І в цьому не просто скорочення від "національний". У них уявлення, що в Національну гвардію йшли найбільш відбиті крайні бандерівці, які будуть різати і рвати зубами будь-що російське. Це сильне перебільшення. Ми дуже патріотична складова Сил оборони і в нашій гуманітарній роботі ми звертаємо увагу на наших героїв націоналістів попередніх історичних епох. Але, водночас, ми є звичайні громадяни України, які виконують свої задачі. Всі ми є об'єктами російських інформаційних атак. Вони здійснюються через Telegram-канали, Reels, ТікТоки. Внесок росіян в сум'яття в головах існує. І якраз має бути протидія. Ми частково будуємо її. Наша зброя – правда. Ми живемо в нормальній країні і хочемо, щоб до війська приходили і залишалися люди, свідомі свого вибору. Якщо люди вже потрапляють в наші навчальні центри та полігони, побудуть в тих умовах, які є – тиждень, два, три, чотири, то далі із 95% вже переконані, що вони прийшли у військо добровільно.
