Меморіальна інсталяція "Дорога життя". Фото: facebook/MykolaKabluka
"Захист і оборона Київщини – героїчна історія"
Із часу визволення Київщини від російських окупантів минуло вже 4 роки. І щоб зберегти пам'ять про ті події обласна влада реалізує соціальний проєкт "Київщина. Місця пам'яті". Як виникла ідея створити такий проєкт?
Після деокупації ми зразу почали думати про те, щоб нічого не втратити і зберегти для жителів Київщини і всієї України пам'ять про ті дні, які були надзвичайно героїчними. Я впевнена, що захист і оборона Київщини – це героїчна історія, одна з багатьох героїчних історій нашого спротиву окупантам.
"Романівський міст став символом порятунку людей"
Якщо зараз проїхатись Київщиною, то можна побачити просто живі рани на тілі столичної області. Ірпінь, Буча, Гостомель, Мощун – вже самі собою є "живими пам'ятниками". Як у художньому сенсі буде вирішуватися цей соціальний проєкт?
Усі місця, які ви називали та й інші, в нас об'єднані спільним проєктом "Маршрути пам'яті". Якщо зайти на створений сайт, то там навіть можна створити маршрут, відповідно, проїхатись і подивитись. Проєкт Київської області – це "Київщина. Місця пам'яті. Туди на сьогодні вже включено більше 10 локацій – це всім відомий меморіал "Янголи Перемоги", "Аеропорт", "Військове містечко", Романівський міст в Ірпені, храм святого Андрія Первозванного в Бучі, Бородянка і площа Шевченка, яка стала відомою всьому світу. І ми продовжуємо цю роботу. Які сенси ми вкладаємо в ці проєкти? Ми маємо показати світу, що ці руйнування можуть нести шлях до відновлення. Тобто, Київщина після деокупації активно відновлюється і показує світу, що ми не здалися, ми працюємо, розвиваємося і відновлюємо навіть краще, ніж було. І ці пам'ятки, які входять до "Маршруту пам'яті", говорять про стійкість і незламність українського народу в часи війни. Вони поєднують мистецтво із тими жахливими наслідками, які принесла нам ця окупація. Вона була хоч і нетривала , але її наслідки жахливі. Серед них і Романівський міст, який став символом порятунку людей, символом жаги до життя. Ми дуже уважно підходили до розробки цієї концепції. І всі наші точки, зокрема й Романівський міст, мають і сенсорні інформаційні термінали, доповнену реальність, інформаційні стели для того, щоб відвідувачі могли подивитися і зрозуміти, як це відбувалося. А "Дорога життя" на Романівському мосту – це ще й світлова інсталяція. Там ключове – червоні стрічки (промені), які є символом єднання лівого і правого берегів. З одного боку це свіжа рана на тілі нашої області, нашої України, а з іншого – це та дорога, яка допомогла вижити понад 40 тисячам мирних мешканців, які змогли вийти під обстрілами за допомогою наших військових, волонтерів, всіх Сил безпеки та оборони.
"Головна філософія в тому, що життя повертається"
У Бородянці під час окупації практично всі будинки, особливо на центральній вулиці, були зруйновані. Зараз їх відновлюють, будують нові. Але як зберегти те, що ми побачили після деокупації? Це тільки у фотографіях збережеться?
Я говорила про доповнену реальність... Якщо ми говоримо про Романівське місто, то ви бачили, що міст був відновлений в найкоротші терміни, тому що це важлива транспортна артерія для всієї Київської області. І на Київщині практично всі ключові мости були відновлені в найкоротші строки , тому ми дякуємо всім, хто до цього був дотичний. Відповідно і державі, яка знайшла в такий важкий час фінансування, розуміючи важливість цих мостів і доріг для Київщини і загалом для України.
Якщо ми говоримо про Бородянку, то є комплексний проєкт відновлення Бородянки. Він активно рухається і Бородянка вже має зовсім інший вигляд, ніж, наприклад, у квітні-травні 22-го року. Зрозуміло, що ті будинки, які можна було відновити – відновлюються. Але в Бородянці є будинки, які неможливо відновити, тому вони були розібрані, але на їх місці будуються нові. І тому так важливо мати оці документальні фото-, відеосвідчення, які ми переводимо в доповнену реальність. Щоб людина, наприклад, стоячи на площі біля Шевченка, могла побачити, що цей будинок був спалений, зруйнований і виглядав ось так, а зараз він відбудований і там живуть люди. Тут головна філософія в тому, що життя повертається. І надзвичайно важливий принцип, що ми відновлюємо краще, ніж було. Тобто з усіма вимогами доступності і з урахуванням побажань людей, які там мешкають. Тому що для нас найбільший капітал – це наші люди, які живуть, творять і відновлюють. Відповідно, ми підтримуємо наш сайт, де зібрані всі наші точки. І хочу сказати, що скоро там з'являться і нові маршрути, бо ми продовжуємо працювати, досліджувати, а найголовніше – берегти для нащадків історію героїчного спротиву нашого народу.
Жанна Осипенко. Фото: facebook/koda.gov.ua
"Напрацьовуються підходи до формування "Маршрутів пам'яті" в межах всієї держави"
Такі проєкти теж потребують фінансування. Де ви брали кошти на цей проєкт?
Якщо говорити про "Маршрути пам'яті", то це фінансування здійснювалося коштом обласного бюджету. Розуміючи важливість збереження і те, що, наприклад, через рік чи два ми вже не зможемо це зафіксувати, ми з перших днів включилися і в розробку концепції, і в фінансування. Зараз на рівні держави створена також робоча група, куди входять працівники нашої обласної держадміністрації і напрацьовуються підходи до формування "Маршрутів пам'яті" в межах всієї держави. Тому ми продовжуємо далі працювати, відшукуємо можливість виділяти кошти для того, щоб зберегти цю пам'ять для майбутніх поколінь.
"Це важлива складова національно-патріотичного виховання"
Чи цікаві туристам ці локації? Окрім закордонних урядовців і різних офіційних делегацій, звичайні люди цікавляться цими місцями?
Так, приїжджають на всіх локації – і в Мощун, і в Бучу, і в Ірпінь, і в Бородянку, і на Романівський міст. Проводяться екскурсії як для жителів України, так і для представників іноземних держав. Є школярі, студенти. Треба зазначити, що в нас навіть є спеціальний забрендований автобус, який щосуботи має такий екскурсійний маршрут через наші місця пам'яті – через Ірпінь, Бучу на Бородянку. На нашу думку, це теж надзвичайно важливо, про це треба говорити і показувати всьому світові. У нас для цього підготовлені гіди, які пройшли спеціальне навчання. І це важлива складова національно-патріотичного виховання. Тому ми цю роботу також ведемо активно.
Чи плануєте розширювати проєкт, додавати якісь нові локації?
Звісно, плануємо додавати. Найближчим часом у нас додасться ще кілька міст. Там буде не тільки Мотижин, а й Дмитрівка, і траса на Чернігів, де була танкова битва, і Баришівська громада. Ми над цим зараз активно працюємо.
Як ставляться до цієї ініціативи місцеві жителі, значною мірою свідки всіх цих трагедій?
Місцеві мешканці ставляться позитивно. У нас є багато прикладів, коли ми збирали матеріали і люди теж приносили свої фото, відео тих подій. Тому тут у нас теж налагоджена комунікація з жителями цих населених пунктів. Нам важливо по максимуму зібрати ці свідчення.
