Ілюстративне фото з відкритих джерел
Найманий працівник, військовий і ФОП
Візьмемо для прикладу трьох людей, які працюють на різних роботах, але отримують однакову зарплату: найманого працівника, військового і ФОПа. Уявімо, що всі троє все життя отримували середню зарплату, в кінці 2025 року вона становила приблизно 20 000 гривень. Якщо вони одночасно вийшли на пенсію, то перший отримає близько 4500, другий 14 000, а третій 2360. Чому так виходить? Військові – це спецпенсіонери, їхня пенсія дорівнює 70% зарплати при максимальному стажі, а двоє інших виходять на пенсію на загальних підставах. Це актуально як для найманих працівників, так і для ФОПів. Пенсійний вік – 60 за наявності повного страхового стажу і 65 при мінімальному. Для розрахунку пенсії за основу береться поточна середня зарплата по країні за три останні роки. Наприклад, середня зарплата за 2023-25 роки приблизно 17350 гривень. Вона множиться на 2 індивідуальних коефіцієнти, які розраховуються для кожного пенсіонера окремо. Перший – коефіцієнт стажу. Кожен рік додає у ньому одну соту. Якщо ви працювали 35 років – ваш коефіцієнт 0,35, якщо працювали 42 роки – 0,42. А другий – коефіцієнт зарплати. Він показує, наскільки ваша зарплата за всі ці роки була більше чи менше середньої. Отримували весь час середню – коефіцієнт одиниця. Отримували вдвічі більшу за середню – коефіцієнт 2, вдвічі меншу за середню – коефіцієнт 0,5. І якщо сплачувати внески з мінімальної зарплати, то і коефіцієнт буде мінімальний, а відповідно і пенсія.
Саме у спрощеній системі оподаткування і криється причина такого великого дисбалансу між пенсіями ФОПів і найманих працівників. У них єдиний соціальний внесок (22%) знімається з різної бази оподаткування. У найманих працівників з усієї заробітної плати. А у ФОПів – ні. ФОП на спрощеній системі може завжди платити мінімальний ЄСВ, скільки б не заробляв. Якщо ти найманий працівник, і у тебе мінімальна зарплата (8000 гривень) – платиш 22% (1760), якщо отримуєш 80 000, то 22% – це вже цілих 17600. А якщо ти ФОП з оборотом 80 000 в місяць (та хоч 780 000!) – все одно у Пенсійний фонд платиш 1760. Мінімальний ЄСВ – це гарантовано мінімальна пенсія. Держава дає право спрощенцям платити мінімум, але не обмежує їх у цьому. Фізичні особи-підприємці мають цілих два інструменти, аби сплачувати більший єдиний внесок і збільшити свою пенсію. Перший – перейти на загальну систему оподаткування (але багато хто вважає це невигідним), другий – укласти договір добровільної участі у пенсійному страхуванні і самостійно визначити базу сплати ЄСВ: від 1 до 15 мінімальних зарплат. Це дає право також "докупити" стаж за попередні періоди. Продовжує Голова комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова:
Коли ФОПів на мінімальну ставку включили в пенсійне забезпечення, то вони платять мінімум, а розраховують на більшу заробітну плату. Економічно ми ФОПів утримуємо на пенсії за рахунок інших платників ЄСВ – найманих працівників. Вони лише додали в Пенсійний фонд якусь величину доходу. Водночас гідного пенсійного забезпечення на цю суму організувати навряд чи можна. Якщо ФОП не докуповує стаж. Ми дали можливість людям докуповувати стаж. От вони вийшли, а у них 0,32 чи взагалі 0,20 – 20 років. Ми кажемо: "Докуповуй стаж, заплати разово платіж в Пенсійний фонд і тоді в тебе буде пенсія більша". Все, що ти не сплачував до держави, держава тобі не винна.
Галина Третьякова. Фото: сайт політичної партії "Слуга народу"
"Це вплинуло тільки на мій загальний трудовий стаж"
Можливість є, та чи багато підприємців нею користуються? Про свій досвід розповідає колишній підприємець Віталій Новодворський:
З 2003 до 2014 року я був діючим ФОПом. Це вплинуло тільки на мій загальний трудовий стаж. А оскільки я платив мінімальний ЄСВ, то це не вплинуло на мою пенсію. Коли я був ФОПом, я тільки заробляв у якості ФОПа. Один із моїх колег фопівців працював у галузі меблів. Платив значно більше, ніж мінімальний ЄСВ, тому що у нього стаж не фопівський був досить незначний. Він це робив, щоб мати не мінімальну пенсію. І не даремно. Моя жінка працювала продавчинею на ринку, мала свою торгову точку. І вона теж платила підвищений ЄСВ.
Голова комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова радить усім заздалегідь дбати про пенсію. Разом з пані Галиною рахуємо, хто буде мати більшу пенсію: вчитель у школі, чи ФОП-айтішник? І з’ясуємо, що буде, якщо взагалі не платити ЄСВ?
ФОП-айтішник, якщо сплачує мінімальну пенсію, то він буде мати менше, ніж вчитель. А якщо ФОП-айтішник буде сплачувати ЄСВ на повну, з повної заробітної плати, то буде мати більше. Якщо ФОП-айтішник сплачував мінімально ЄСВ зі своєї великої заробітної плати, але потім докупив стаж, то буде отримувати більше, ніж сільський вчитель. Платить мінімально - держава йому теж буде оплачувати мінімум, але він може у недержавному пенсійному фонді собі накопичити щось.
Моя порада завжди – диверсифікація всіх інструментів, які є, особливо якщо ти айтішник, в тебе велика заробітна плата і ти можеш робити диверсифікацію в немаленьких розмірах по кожному напрямку. Наприклад, купити військові облігації, ОВДП, накопичити в недержавному пенсійному фонді, докупити стаж в Пенсійному фонді. У вас не просто диверсифікація, вона з різними ризиками. Причому в частині цих накопичень тобі винна держава, яка завжди буде мати якийсь бюджет і щось тобі надасть. Користуватися потрібно декількома інструментами. Якщо якийсь із них впаде, то інші три, чотири чи п'ять тобі допоможуть.
А якщо особа взагалі не має страхового стажу, за своє життя не сплачувала жодного єдиного соціального внеску, то вона вийде на пенсію в 65 років на так звану соціальну пенсію. Це прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність.
І ФОП на спрощеній системі, який працював 30 років, і людина, яка не була на роботі жодного дня, у 65 років отримають однакові виплати
Соціальні виплати для осіб, які не набули права на пенсію, дорівнюють мінімальній пенсії. І ФОП на спрощеній системі, який працював 30 років, і людина, яка не була на роботі жодного дня, у 65 років отримають однакові виплати. Тому великий стаж більше 35 років, і сплата внесків більше мінімальних, мають велике значення. Або самостійні накопичення через недержавний пенсійний фонд. Чи справді більшість людей настільки відповідальні, що здатні самостійно дбати про свою пенсію? Чи справді самостійне відкладання на пенсію надійніше і вигідніше за державну пенсію? Про це ми запитали у доктора економічних наук Андрія Длігача:
75% українців очікують, що держава подбає і про робочі місця, і про зростання зарплат, і про пенсії. Солідарна система себе віджила, вона не спроможна забезпечити нас пенсійними і соціальними виплатами. Держава має дбати про тих, хто не може про себе подбати. Держава може дати базову пенсію, мінімальний рівень для виживання. 10% своїх невеликих статків треба витрачати, інвестуючи в майбутнє. Окрім пенсійних фондів можна інвестувати в спільне інвестування в нерухомість, франшизи, в більш активний бізнес, державні цінні папери, ОВДП, які дають доволі непогану дохідність, яка може бути і 15, і більше відсотків річних. Інвестувати можна і в купівлю валюти. Якщо прогнозується девальвація гривні до рівня в середньому 43-45 грн за долар, а дохідність гривневих ОВДП 15%, а інфляція доларова буде близько 3%, то виявляється, що все одно в гривні інвестувати вигідніше в ОВДП. Тим більше, що держава гарантує їх.
Андрій Длігач. Фото: facebook
"Не забувайте накопичувати"
Як спрогнозувати свою майбутню пенсію і регулювати її розмір? Рекомендації дає Голова комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова:
Ви можете прийти обрахувати пенсію по-вашому наявному стажу. Ви побачите, що потрібно додатково до солідарної пенсії робити. Тому порада – накопичуйте в різний спосіб і диверсифікуйтесь: це банківські депозити, страхування життя, під подушку покласти долари або євро. Це все інвестиції. Не забувайте накопичувати. Зробіть собі це за правило. Якщо ви зовсім бідна людина – 2-3%, 5 – це вже забагато відкладати. Якщо середній клас – накопичуйте 5-10%. Якщо багатший – відкладайте більше.
Ст. 13 Європейської соціальної хартії передбачає принцип субсидіарності. Відповідальність за власний добробут несе сама особа та її сім’я. І тільки якщо вони не спроможні забезпечити базові потреби, допомога може надходити від місцевої влади або громадянського суспільства (наприклад, благодійних організацій). А якщо і ці ресурси виявляються недостатніми, держава зобов’язана втрутитися та надати належну соціальну та медичну допомогу.
Держава має гарантувати право на допомогу, але реалізує його у випадках, коли нижчі рівні підтримки не спрацювали. Такий підхід відповідає принципу субсидіарності, не скасовуючи при цьому обов’язку держави забезпечити кожному гідний рівень життя.
— — — —
Матеріал підготовлено за підтримки Ради Європи. Погляди, виражені в цьому матеріалі, належать його авторам і не обов’язково відображають офіційну політику Ради Європи.
