Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Ті, хто працюють, сплачують пенсії тим, хто сьогодні на пенсії
Звідки беруться гроші на пенсії? Скільки працюючих людей потрібно, аби утримати одного пенсіонера? Із цими запитаннями ми звернулися до провідної експертки Інституту економічних досліджень Олександри Бетлій:
Основна частина доходів Пенсійного фонду – єдиний соціальний внесок. Це страховий внесок, який сплачується із заробітної плати кожної застрахованої особи. Наймані працівники сплачують 22% єдиного соціального внеску, більшість з яких йде на страхування пенсії. Це найбільше джерело фінансування. Друге джерело фінансування – трансфер із державного бюджету Пенсійному фонду, коли йому спрямовуються гроші на виплати пенсій, надбавок, підвищення до пенсії, спеціальних пенсій і покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду. Зараз дефіциту Пенсійного фонду немає, але треба враховувати, що ці надбавки є. І вони досить великі. В нас на цей рік планується бюджет Пенсійного фонду трохи більше трильйона гривень. До Пенсійного фонду трансфер з державного бюджету зараз за планом становить майже 240 млрд грн. Одна з причин великого трансферу з державного бюджету Пенсійному фонду – не тільки спеціальні пенсії, але також доплати до певних мінімальних рівнів розміру пенсії. Пенсія людини залежить від того, з якої зарплати особа сплачує внески впродовж свого життя в Пенсійний фонд і скільки років це тривало. Це все комбінується в формулу. І людина, яка сплачувала тривалий період часу пенсійні внески із вищої заробітної плати, буде мати більший розмір пенсії, ніж людина, яка сплачувала внески із маленької зарплати впродовж неповного періоду часу.
Доходи Пенсійного фонду залежать від того, скільки в Україні зареєстрованих працівників, які отримують високу заробітну плату або взагалі отримують заробітну плату і сплачують внески. Йде прямолінійна залежність: ті, хто працюють, сплачують пенсії тим, хто сьогодні на пенсії. А це приблизно 10,2 млн пенсіонерів. При цьому по кількості застрахованих осіб зараз це менше 10 млн людей. В нас невелика частина людей утримує більшу частину пенсіонерів. Серед застрахованих людей на спрощеній системі оподаткування є ті, які сплачують 22% тільки з мінімальної зарплати.
Олександра Бетлій. Авторка фото: Валерія Мезенцева
Іноземний досвід
Ті українці, яким довелося переїхати до країн Євросоюзу, зрозуміли, що гідна пенсія формується змолоду. Своїм досвідом з нами поділилися українки, які живуть в Австрії, Італії та Словенії. Альона Васюк з Італії розповідає:
З 2008 року я живу в Італії. Чоловік працює. Коли людина працює, вона буде мати пенсію, виплати, доплати. Для нас достатньо 20 років, щоб мати мінімальний прожитковий мінімум, коли можеш дозволити оплатити своє житло, харчування та виділити гроші на якусь поїздку.
Українці Ірина і Сергій 10 років тому переїхали з Криму до Словенії. Вони адаптувались, вивчили мову, працюють і розраховують на словенську пенсію:
Ми із Сергієм можемо розраховувати тільки на мінімальну пенсію, тому що ми в Словенії будемо працювати менше 40 років. Щоб людина отримала мінімальну пенсію, треба працювати не менше 15 років і бути у віці від 65 років. Якщо немає стажу 15 років, але вік уже 65 років, будете працювати доти, доки не досягнете 15 років трудового стажу.
300 євро на місяць – мінімальна пенсія. В України і Словенії немає договору про зарахування трудового стажу. В Україні в мене 20 років трудового стажу. І якби Словенія зарахувала, можна було б на щось розраховувати, а так тільки мінімальна пенсія.
Є соціальна пенсія, але вона теж близько 300 євро. На їжу буде достатньо, але сплачувати комунальні послуги, одягатися – ні. У них є пенсійна основа: максимальна і мінімальна. Мінімальна – 1200 євро, максимальна – 4700 євро. Від цієї основи рахується пенсія. Мінімальна пенсія – 29% від цієї пенсійної основи, а максимальна пенсія – 63%. Це залежить від зарплати, податків, які ви платили, від стажу роботи. Відкладання грошей – це в них у крові. Тут молодь, коли починає працювати, вже розуміє, що треба щось відкладати на пенсію, тому що пенсія буде маленька, а треба жити якось. І якщо люди працюють "в чорну", працедавець може отримати штраф до 5000 євро за одного робітника. Не йдіть працювати "в чорну", тому що не будете захищені. Якщо вам не дадуть зарплату, якщо ви отримаєте якусь травму на роботі, вам ніхто не зможе допомогти. Тут виплати зарплати готівкою – нонсенс. Такого не буває.
Олеся Фрідум живе в Австрії понад 20 років, вона там навчалася і працює, вже має достатньо страхового стажу, та ще й відкладає на пенсію додатково, тож очікує на гідне життя після того, як припинить працювати:
Я працюю зараз, я службовець. Працювала більше в банках, а останні кілька років на державній залізниці Австрії. В мене досить відповідальна робота. Щодо пенсійного забезпечення в Австрії, то залежить все від освіти, від того, який соціальний рівень або статус має людина. Пенсіонерам, які працювали на роботах прибиральниками або в яких зарплати не було високої, тим достатньо важко. Оскільки тут накопичувальна система соціальна, то ти маєш працювати. Зараз в Австрії дуже активно діють приватні пенсії. Ти можеш в страховій компанії, так як ти підписуєш страховку, підписати приватну пенсію. В мене є такий контракт. Я знаю, що найближчі 20 років чи скільки ти там платиш, треба мінімальний строк виплатити їм. І тоді коли ти виходиш на пенсію, вони тобі одразу вже в договорі пишуть, яку суму гарантують. Але вони перераховують із врахуванням інфляції. Те, що ти зараз платиш, це не те, що в тебе буде через 20 років.
Леся Коваленко також уже довго живе в Австрії. Проте нині вона працює лише по пів дня. У хорошу пенсію (за австрійськими мірками) для її покоління не дуже вірить, втім розраховує отримувати не менше 1000 євро щомісяця:
Я сама з Києва, живу в Австрії вже 20 років. Працюю у великій австрійській компанії на часткову зайнятість, в мене маленькі діти. Працюю 20 годин на тиждень, і моя зарплата становить 2000 євро брутто. І з цього десь приблизно 20% іде на пенсійне забезпечення. Половину плачу я, половину – роботодавець. Якщо я буду працювати таким чином і надалі, то від цієї суми я буду отримувати приблизно половину. Але щоб отримувати повну пенсію, треба працювати 45 років. Мінімум треба працювати 15, а для повної пенсії 45. У кожного є окремий рахунок, він прозорий, я можу подивитися – там написано за кожен рік скільки було відраховано.
Є ще Betrips Pension – це та пенсія, яку додатково деякі фірми пропонують. Корпоративна пенсія. Я вношу внесок, сама обираю 100 євро чи 200. І компанія доплачує трошки більше. І в кінці потім я буду отримувати цю додаткову пенсію.
Підвищення пенсійного віку відповідає демографії в Україні
Чому у Європі та й у всьому світі пенсійний вік зростає? Пояснює провідна експертка Інституту економічних досліджень Олександра Бетлій:
Підвищення пенсійного віку відповідає стану демографії в Україні. В нас скорочується співвідношення людей, які працюють, до тих, які сьогодні на пенсії. Для нормального існування треба, щоби це співвідношення було хоча б 1 -2 до 1. Тоді можна говорити, що пенсійна система більш стійка. Поки що в Україні цього не відбувається. Через це виникають проблеми фінансові в ліквідності пенсійних систем. І через це ніби як намагаються підвищенням віку скоротити зобов'язання пенсійних фондів в системах різних країн, щоб оплачувати пенсію. Також старіє населення. Люди починають жити довше. В Україні підвищували вік виходу на пенсію для жінок через те, що жінки в Україні на пенсії жили довше, ніж в інших країнах. Очікувана тривалість життя в час, коли жінка виходила на пенсію, був значно більший, ніж в європейських країнах. Так само в інших країнах збільшується пенсійний вік. В багатьох європейських країнах він становить 65 років для чоловіків і жінок. Саме з розрахунку того, що людина буде жити на пенсії в середньому 20 років. Але багато хто готовий працювати і після 60-65 років.
В нас досить багато людей отримують заробітну плату в конверті частково або повністю. Від цього страждають доходи Пенсійного фонду. Це означає, що в Пенсійного фонду немає грошей виплачувати вищі пенсії. Щоб збільшити пенсії сьогодні, треба, щоб зростала кількість працюючих людей застрахованих, які платять внесок не з мінімального розміру зарплати, а повноцінно, чесно отримують її. Нам треба збільшити кількість людей, які сплачують внески. І треба деінтеграція заробітних плат, тому що це теж буде означати вищі доходи в Пенсійний фонд. За окремими розрахунками уряду в нас сьогодні близько трьох мільйонів українців працюють в неформальному секторі і не отримують зарплату взагалі. В результаті не сплачують єдиний соціальний внесок. Якщо людина не виходить на пенсію і продовжує працювати, вона буде сплачувати далі єдиний соціальний внесок, це буде триваліший період його сплати. Людина буде отримувати вищу пенсію, ніж інші, які сплачували або з низької зарплати, або неповний період часу. В нас зараз 2,8 мільйона пенсіонерів продовжують працювати.
Варіант залишитись без пенсії через 20 років не влаштовує нікого. Навіть тих, хто легковажно кидається цією фразою, виправдовуючи порушення трудового законодавства. Треба щось міняти. Що саме – розповідає провідний спеціаліст із питань глобальної практики соціального захисту та зайнятості Світового банку Роберт Паласіос:
Чи ми уникли кризи старіння? Тимчасово в країнах-членах Організації економічного співробітництва та розвитку завдяки параметричним реформам, змінам віку виходу на пенсію, ставок, внесків чи правил нарахування – так, ми її відтермінували. Але в довгостроковій перспективі незрозуміло, як країни із цим впораються. Співвідношення людей працездатного віку до людей похилого віку в Європі впродовж наступних 20 років зміниться з трьох до одного до, приблизно, двох до одного. А в старіших за віком країнах Східної Європи, наприклад, Україні, ситуація ще складніша. Зокрема через велику частку "тіньової" зайнятості. У результаті виходить майже один платник внесків на одного пенсіонера. У такій ситуації в дуже тривалій перспективі доведеться визнати, що частиною розв’язання проблеми може стати міграція. Країнам доведеться звикати, що люди приїжджатимуть із бідніших країн, де населення зростає. Також у деяких країнах – не так у Східній Європі, як в інших регіонах – потрібно підвищувати участь жінок на ринку праці. Це особливо актуально для частини країн Азії. Але загалом наразі немає однозначного рішення, як країни впораються з дуже різким зростанням того, що ми називаємо "коефіцієнтом демографічного навантаження", коли на одного пенсіонера припадає все менше працюючих людей. Можливо деякі країни підуть шляхом, яким свого часу пішла Грузія у 2009 році: вони вирішили, що між двома цілями – накопичувати на пенсію і підтримувати достатній рівень пенсійних доходів та захищати літніх людей від бідності доведеться обрати пріоритет. І вони обрали друге: захист людей похилого віку від бідності.
Це не кінець життя, а його новий активний етап
Чому нова реальність старшого віку – це не кінець життя, а його новий активний етап, пояснює провідна експертка Інституту економічних досліджень Олександра Бетлій:
Те, що точно треба робити в Україні – навчання впродовж життя і питання освіти для дорослих. Ринок праці, технології і все інше змінюється, щоби люди старшого віку продовжували працювати після 60 років. Іноді їм треба будуть інші навички, навчання-перенавчання. І ці системи навчання треба набудовувати. Призвичаюватися треба всім в Україні, що навчання впродовж життя є правильним і корисним. І тоді ми будемо більш активні на ринку праці. З огляду на те, що пенсія залежить від заробітної плати, то щоб була гідна або висока пенсія, потрібно гарно заробляти. В Україні не в усіх сферах є така можливість. Тому треба свої заощадження робити. Зараз українці пішли інвестувати в державні цінні папери, щоб заощаджувати і заробляти собі на майбутнє. Пенсія, яку пропонує держава, треба сприймати, як мінімальний мінімум, який держава буде забезпечувати, щоб люди не потерпали від дуже низьких доходів. Але якщо хтось хоче вищу пенсію або гарно пожити на пенсії, треба турбуватися про своє майбутнє, відкладати і заощаджувати.
----------------------
Матеріал підготовлено за підтримки Ради Європи. Погляди, виражені в цьому матеріалі, належать його авторам і не обов’язково відображають офіційну політику Ради Європи.
