Українські далекобійні дрони-ракети. Ілюстративне фото: facebook/Minstrategprom
"75% — дуже високий показник"
13 квітня з нагоди Дня зброяра в МЗС України відкрилась оновлена експозиція українських оборонних розробок і міністр Андрій Сибіга заявив, що три чверті потреб Сил оборони України зараз покривається вітчизняною зброєю. Наскільки це можна вважати успіхом і що загалом зараз у нас відбувається в цій царині?
До цифри 75% потрібно ставитися не буквально, а в контексті виробництва готових виробів для забезпечення безпосередньо тактичної ланки фронту. Тобто всі розхідники, які використовують Сили безпеки і оборони – FPV-дрони, різні БпЛА, засоби РЕБ, легкоброньовані машини, снаряди, міни – ми дійсно намагаємося робити на власних потужностях. Але потрібно розуміти, що стовідсоткової незалежності (локалізації виробництва – ред.) немає фактично жодна країна. Тобто навіть країни НАТО з розвиненим військово-промисловим комплексом зазвичай локалізують свої виробництва на рівні 60-80%. Ті ж Сполучені Штати також близько 20% різних компонентів, видів озброєнь імпортують. Ізраїль на 20% повністю залежний від військової допомоги США. І навіть Південна Корея, яка вважається дуже потужним зброярним хабом, також має потребу в комплектувальних виробах, наприклад, для авіаційної електроніки на рівні 80%. Тобто 75% – дуже високий показник, який, попри нестабільність поставок, дає ефект у тих же deep strike і стійкості нашої лінії бойового зіткнення. Головне, що зробила Україна – ми налагодили стале виробництво виробів в умовах війни високої інтенсивності. Наша зброя є дуже конкурентною, бо вона є швидкою, простою в застосуванні і найголовніше – масовою і здатною до масштабування. І в цьому наша найбільша перевага. Україна однозначно в цьому зробила просто величезні кроки. Але потрібно розуміти, що це не означає, що ми повністю стали незалежними, на жаль. Це означає, що ми можемо робити власну зброю, знайшли шляхи для виробництва зброї і ми не покладаємося на наших партнерів, м'яко кажучи, як це було 4 роки тому. Тому це шалені темпи, шалений успіх, хто б що не говорив.
"Від Заходу нам передусім потрібні гроші і зброя"
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц наприкінці березня заявив, що не вважає необхідною поставку ракет Taurus Україні, бо Київ, мовляв, має власну далекобійну зброю, яку він сам робить і яка значно ефективніша. Наскільки цей аргумент є справедливим зараз і наскільки ми можемо компенсувати відсутність Taurus?
Якщо ми говоримо про технологічний аспект, то це дійсно так. Насправді від Заходу нам передусім потрібні гроші і зброя. І саме та дефіцитна зброя, якої нам дуже не вистачає. Наприклад, ракети РАС-3 до Patriot. Ми дійсно їх вишукуємо по світу, щоб мати можливість збивати російську балістику і аеробалістику, бо це дійсно наша "Ахіллесова п'ята" у протиповітряній обороні. А Taurus – високоточна зброя, яку ми навчилися застосовувати. Звісно, нам би однозначно знадобилися ці ракети, тому що в нашій війні не може бути достатньо зброї. Але це рішення політичне, хоча Мерц є великим другом України. Тобто, затримка в поставок цих ракет – питання, яке не те, що назріло, воно перезріло. Але ми навчилися викручуватися і ті ж наші ракети "Фламінго" показали високу ефективність. Хоча це крилата ракета, яку російська ППО теоретично здатна збивати, але ми її левову частку знищили і саме тому вона демонструє такий низький показник. Проте говорити, що в нас є своя зброя, тому нам не дадуть Taurus, м'яко кажучи, політично некоректно.
"Наша ППО — складна мозаїка, але вона показує високу ефективність"
Для захисту неба наша протиповітряна оборона використовує дуже багато різної зброї, як власної, так наданої партнерами. Яким сьогодні є це співвідношення і наскільки ми можемо знизити залежність від імпорту?
Якщо починати від більшого до меншого, то балістика і аеробалістика – це те, що ми потребуємо найбільше. Тут ми однозначно не знайдемо швидкого готового рішення. І президент Володимир Зеленський відверто про це говорив, коли закликав європейських партнерів, грубо кажучи, усією Європою працювати над тим, щоб створити свій аналог ракет РАС-3 і свій аналог Patriot. Тут однозначно потужностей України не вистачить, щоб у короткостроковій чи середньостроковій перспективі вийти на цей показник.
Щодо самої протиповітряної оборона. Наша ППО – це складна мозаїка, але вона показує високу ефективність. Якщо ми говоримо про крилаті цілі, то в нас є запаси для їх збиття. Більше того, Україна інтегрує західні ракети у свої ще радянські системи, які є на озброєнні. Якщо ми говоримо про наші дрони-перехоплювачі, то тут взагалі 96% дронів, які використовують Сили безпеки і оборони України, є українського виробництва. Тобто дрони-перехоплювачі – однозначно ледь не 100%. Ми також виробляємо власні засоби радіоелектронної боротьби і радіоелектронної розвідки. Так, багато в чому ми залежні від іноземних компонентів, від електроніки, зокрема, напівпровідників. Але поки що ми демонструємо високий темп виробництва. Крім того, ми намагаємося розвивати нашу армійську авіацію, яка зараз обладнується різною зброєю західного виробництва. І ми виготовляємо власні системи наведення. Тому підсумовуючи, наших спроможностей вистачає фактично на все, крім однієї сфери – балістика і аеробалістика. Комплектуючі, звісно, ми беремо в основному за кордоном, але навіть у цьому питанні Україна робить кроки до автономізації, зокрема, у виробництві роторних двигунів, які активно використовується в дронах та інших виробах.
.jpg)
Дмитро Жмайло. Фото: facebook/USCCentre
"Президентська бригада демонструє досить високу ефективність"
Цією всією зброєю ще треба вміти користуватися. Наприклад, окрема Президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького нині і на сході боронить нашу землю, і захищає небо над столицею. Наскільки універсальними є наші бійці, як швидко вони опановують зброю і наскільки це поширена практика? Чи тут спеціалізація більш вузька?
Спеціалізація є по конкретних кластерах – протиповітряна оборона, сухопутна компонента. Але в тій же Президентській бригаді, про яку ви згадали, підрозділи формується, наприклад, операторів дронів-перехоплювачів, тих же "Шахедів". Тобто з цим у нас стало краще. На початку використання цієї технології з цим була дуже важка історія, тому що на одну ціль потрібно було 2-3, а інколи 4 дрони-перехоплювачі, їм треба було працювати на критично великих висотах, бо росіяни намагалися піднімати "Шахеди" до 2-4 кілометрів. Тобто вони були дуже важкою ціллю. Але навчилися з цим працювати, навчилися це робити і, власне, Президентська бригада демонструє досить таки високу ефективність. Зрештою, росіяни знову були змушені запускати свої дрони на критично малих висотах – на рівні 50-100 метрів, і робота наших мобільних вогневих груп знову стала актуальною.
Це саме стосується зенітників. Зенітні підрозділи розгорнуті і в Президентській бригаді, вони безпосередньо захищають небо над Києвом та околицями. Працюють підрозділи бригади і на Південному Сході нашої держави. І якраз завдяки інтеграції сучасніших радарів, сучасніших прицілів ця робота для оператора стала простішою. Тому глобально не потрібно думати, що військо – це піхота, автомат і передова. Військо – це дуже і дуже складна система, яка вимагає саме підготовлених фахівців, кадрів і якраз рекрутинг до нашого війська дає таку можливість, бо людина потрапляє в обраний підрозділ. У ТЦК, звісно, приціл – поповнювати ті посади, які потребує найбільше українська армія. Але 80% цього механізму – це все-таки забезпечення роботи тилу і логістика. Вона є визначальною для виживання армії. Тому військова спеціалізація по окремих професіях все одно залишається критичною. І зараз підрозділи борються за спеціаліста, за кандидата, який готовий опановувати складні технологічні вакансії.
"Цей досвід однозначно буде поширюватися"
Безліч операцій на полі бою зараз виконують різні безпілотники, наземні роботизовані комплекси (НРК). Як далеко в цьому напрямку ми можемо піти, і чи можливий завдяки цьому перелом у війні проти Росії?
Перелом у війні з Росією можливий лише в тому питанні, чия система буде стійкішою. Тобто чиє суспільство буде стійкішим, чиї державні структури будуть стійкішими (виробництво зброї, мобілізація тощо) і як функціонуватимуть ці системи. Тут навіть на другий план уже відходить питання, а в кого більше зброї чи танків. Але дійсно в української армії, в командування є завдання щодо зменшення піхотинців безпосередньо на передньому краї. На жаль, взагалі відмовитися від піхотинців станом на зараз не можна, але зменшувати їхню кількість завдяки НРК, дронам, завдяки постійному моніторингу "кіл-зони" – це те, над чим працюють наші військові. Крім того, зараз "кілзона" на деяких ділянках фронту складає 15-20 км, і планується її розширення на 30-40 км. Якщо говорити дуже спрощено, то логіка тут наступна. Зараз левова частка особового складу противника знищується якраз у "кілзонах" на підступах до наших оборонних позицій, тому потрібно цей шлях робити ще довшим, що росіяни просто не доходили до нашої лінії оборони. Тому цей досвід однозначно буде поширюватися. Головне – вийти на масове виробництво.
"Росія в технологічному плані зараз повністю залежна від Китаю"
На яку техніку, розробки нині роблять акцент росіяни? Чи завжди вони знаходять і в яких країнах необхідні комплектувальні для створення певної зброї? Що взагалі відомо про їхні можливості?
Усе, що їм не вистачає – все забезпечує Китай. Більше того, Китай стає менше працювати як хаб для обходу санкцій проти росіян, а пропонує саме свої китайські комплектуючі. Говорить, що більше не може контрабандними шляхами доставляти, наприклад, тайванську електроніку або зі Штатів, Швейцарії, Німеччини. Сили оборони України вже неодноразово презентували усі ці вироби, які опиняються в російській зброї, попри дію санкцій. Тому Росія в технологічному плані зараз повністю залежна від Китаю. Сильна сторона росіян – саме у масштабах. Вони намагаються знаходити найефективніші для себе вироби, наприклад, "Ланцети", "Орлани", стандартизовані FPV, і масштабують їх. Вони різної якості, на це скаржаться навіть російські Z-блогери, пропагандисти і військові, але їх багато. Тобто ефективність уже відходить на другий план.
"Глобально ми виходимо на необхідні темпи виробництва"
Наш військово-промисловий комплекс дифузійний. Ми маємо сотні дрібних виробників, які постійно конкурують між собою, знаходять більш технологічні рішення і потім найкращі з них масштабуються. І коли щось змінюється на фронті чи падає ефективність попередніх засобів, то так само сотні виробників знову починають конкурувати, щоб запропонувати кращий виріб. Бо тепер же ж кожна бригада, завдяки реформам, які відбулися, має мінімум до 30 млн грн, щоб самостійно закуповувати всі необхідні розхідники: РЕБи, дрони тощо. А в нас сотні бригад воюють проти російської агресії. І повторюсь, у 26-му році ми побачили багато зреламів – і в паритеті, і в далекобійних ударах, а це означає, що глобально і сумарно ми виходимо на необхідні темпи виробництва.
