Ілюстративне фото з відкритих джерел
Надзвичайно резонансний законопроєкт №14005 Верховна Рада ухвалила 7 квітня 2026 року. Він викликав широке суспільне обговорення і отримав розголос у медіа. При цьому ЗМІ здебільшого писали, що відтепер борги стягуватимуться автоматично. Якщо звернутися до офіційної назви документа, то йдеться про внесення змін до законів щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію. Тобто передбачається, що завдяки цифровим інструментам процес стягнення боргів може бути автоматизований. Що саме передбачає цей законопроєкт і, зрештою, що зміниться або може змінитися в Україні після набуття ним чинності?
Ви слушно зауважили: цей законопроєкт викликав значний суспільний резонанс. Водночас, на мою особисту думку та на думку моїх колег, цей резонанс певною мірою є штучно створеним. Насправді законопроєкт містить положення, які певним чином змінюють систему примусового виконання рішень як для приватних, так і для державних виконавців. Водночас він не передбачає розширення заходів примусового впливу на населення. І це важливий момент. Тому із задоволенням поспілкуюся сьогодні на тему цього законопроєкту.
Справді, у медіа з’явилося чимало повідомлень щодо змісту цього законопроєкту – зокрема про те, що він нібито дозволяє автоматичне стягнення боргів. Також активно обговорюється питання житла: чи передбачає документ автоматичні обмеження щодо нього. Тож давайте розберемося, які саме норми запроваджує цей законопроєкт, і які новації він вносить у законодавство.
Почнімо з питання автоматичного стягнення боргів. Справді, ухвалений закон, який наразі передано на підпис президенту, вже у своїй назві містить згадку про цифровізацію окремих етапів виконавчого провадження. Водночас хочу наголосити: цей законопроєкт було ухвалено, зокрема, на виконання вимог наших європейських партнерів: він входить до плану Ukraine Facility. Однак жодної повної автоматизації процесу стягнення заборгованості він не передбачає. Насправді в Україні ще з 2017 року функціонує Єдиний реєстр боржників. І найбільший міф, який поширювався довкола цього законопроєкту після його ухвалення, полягав у тому, що нібито тепер людей автоматично вноситимуть до цього реєстру. Однак важливо розуміти: цей механізм діє вже багато років. І з 2017 року кожна фізична чи юридична особа, щодо якої відкрито виконавче провадження, автоматично вноситься до реєстру боржників після винесення відповідного процесуального документа виконавцем – приватним або державним. Станом на сьогодні цей порядок залишається незмінним. Тобто незалежно від суми стягнення – чи це штраф за адміністративне правопорушення (наприклад, порушення правил дорожнього руху або неправильне паркування), чи заборгованість за комунальні послуги, чи кредит – від невеликого до значного – у разі відкриття виконавчого провадження особа потрапляє до реєстру боржників. І з цього моменту накладаються певні обмеження, зокрема щодо розпорядження майном. Наприклад, особа не може самостійно продати автомобіль або відчужити нерухомість – продати чи подарувати її – доти, доки існують невиконані боргові зобов’язання. Після повного погашення заборгованості за виконавчим провадженням і виконання судового рішення провадження закривається, і людина знову може вільно розпоряджатися своїм майном.
Давайте уточнимо. Тобто про Єдиний реєстр боржників ідеться тоді, коли є судове рішення? І коли відкрито виконавче провадження, особа потрапляє до цього реєстру? Якщо, наприклад, зараз наші слухачі нас чують і хтось має невеликі борги за комунальні послуги, скажімо, кілька тисяч гривень, це ж не означає, що така людина вже є в реєстрі боржників, якщо щодо неї не було судового рішення чи провадження?
Ні, звісно, ні. Поки немає судового наказу або судового рішення, зокрема і щодо заборгованості за комунальні послуги, ніхто не може внести особу до реєстру боржників. Потрапити туди "просто так" неможливо, навіть за великого бажання.
Ви якраз розповідали про те, що ця система діє з 2017 року. Тобто якщо є судове рішення і відкрито виконавче провадження, особа автоматично потрапляє до Єдиного реєстру боржників, і відповідно обмежується можливість здійснювати певні дії з майном?
Саме так. Якщо людина перебуває в реєстрі боржників, державний реєстратор або нотаріус зобов’язані відмовити їй у вчиненні правочинів – наприклад, дарування чи купівлі-продажу майна. Але це діє лише до моменту погашення заборгованості. Якщо говорити в контексті цього законопроєкту, то одна з його новацій полягає в тому, що після сплати боргу людина буде виключатися з реєстру боржників автоматично – без додаткової участі приватного чи державного виконавця. Тобто якщо кошти надійшли на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, особу автоматично виключають із реєстру. І вона може без зволікань повернутися до розпорядження своїм майном, наприклад, продати його, якщо планувала. Раніше (і наразі це ще діє) процедура виглядала інакше: виконавець отримує оплату за судовим рішенням, після чого виносить процесуальний документ, наприклад, постанову про завершення виконавчого провадження. І лише після цього особу виключають із реєстру боржників. Новий законопроєкт передбачає, що чекати на винесення такого документа більше не потрібно: достатньо факту надходження коштів – і виключення відбувається автоматично. Тобто це, по суті, спрощення для громадян, особливо для тих, кому важливо швидко погасити заборгованість і терміново здійснити певні майнові операції. Водночас є важливе уточнення: ця норма стосується рішень на суму до 10 мінімальних заробітних плат: станом на сьогодні це приблизно до 86 тисяч гривень. Якщо ж сума заборгованості більша, можуть застосовуватися інші заходи примусового виконання, які після погашення боргу має окремо скасувати виконавець.
Оксана Русецька. Фото: facebook
Тобто якщо заборгованість перевищує 10 мінімальних заробітних плат, ця спрощена система виключення з реєстру вже не працюватиме?
Так, не працюватиме. У такому випадку всі необхідні процесуальні дії здійснюватиме безпосередньо виконавець.
А скільки часу зазвичай займають ці процедури?
Закон визначає чіткі строки, протягом яких виконавець має завершити виконавче провадження або, наприклад, зняти арешт із майна. Зокрема, зняття арешту відбувається не пізніше наступного дня з моменту, коли виконавцю стало відомо про відповідні обставини. Це може бути, скажімо, отримання судового рішення про зняття арешту або інші законні підстави. Тобто фактично це досить швидка процедура: не пізніше наступного дня після отримання відповідної інформації. Якщо ж ідеться про повне погашення заборгованості, то завершення виконавчого провадження відбувається в день такої оплати.
Тобто, по суті, і раніше цей процес не був надто тривалим – фактично в межах однієї доби можна було зняти арешт. Але тепер, якщо сума невелика – до 10 мінімальних заробітних плат, – це відбуватиметься миттєво, автоматично?
Саме так. У таких випадках система сама автоматично виключатиме особу з реєстру боржників.
Тобто я правильно розумію, що це прямо передбачено нормами цього законопроєкту?
Так, саме так це і передбачено.
Як ви вважаєте, президент підпише цей законопроєкт? Адже інколи трапляється, що глава держави не накладає вето, але й не підписує документ – і він може залишатися без руху тижнями чи навіть місяцями.
Це справді цікаве запитання. Втім, ми всі стежимо за соціальними мережами, де Офіс Президента та сам президент час від часу коментують ключові пріоритети. Напередодні ухвалення цього законопроєкту також були відповідні публікації, в яких зазначалося, що він входить до переліку десяти першочергових рішень, необхідних для ухвалення Верховною Радою. Про це висловлювався і сам президент, тому, ймовірно, законопроєкт буде підписаний.
Ви згадали, що цей документ важливий у контексті програми Ukraine Facility. Чому це має значення для європейської інтеграції України?
Насправді все, що стосується стягнення заборгованості, а також функціонування інституту приватних виконавців, традиційно входить до переліку вимог наших європейських партнерів. Чому це важливо? Тому що виконання судових рішень – це завершальна стадія судового процесу, фактично фінальна ланка правосуддя. Якщо ця система не працює належним чином, держава не може забезпечити повноцінне функціонування правової системи загалом. Відповідно, без ефективної системи виконання судових рішень Україні буде складно інтегруватися до європейського правового простору і, зрештою, стати повноправним членом Європейського Союзу. Більше того, без належної реформи системи примусового виконання рішень Україна не зможе повною мірою відповідати вимогам для вступу до ЄС. Але це, напевно, вже тема для окремої великої розмови. Адже питання, чому саме сфера примусового виконання рішень постійно перебуває у фокусі уваги наших європейських партнерів, є дуже широким. Одна з ключових причин полягає в тому, що сьогодні в Україні досить низький відсоток виконання судових рішень. І це показник, який необхідно суттєво покращувати.
Так, ми з вами якраз під час попередньої розмови, коли ви були в нашій студії кілька місяців тому, говорили про те, що в Україні вкрай низький рівень виконання судових рішень. Я точно не пригадую цифру, але, здається, йшлося про менше ніж третину. Повернімося до теми, яку ми ще не до кінця обговорили. Ми вже поговорили про автоматичне виключення з реєстру боржників. Але в медіа активно поширювалися заголовки про те, що нібито тепер автоматично накладатимуться обмеження, зокрема на користування майном чи здійснення певних юридичних дій. Як то кажуть, диму без вогню не буває – чи, можливо, у цьому випадку буває? Що насправді зміниться в контексті потрапляння людини до реєстру?
Насправді нічого не зміниться. Я вже на початку зазначала, що, на мою думку, цей суспільний резонанс значною мірою був штучно сформований. Ті заходи, які діяли раніше – арешт майна, внесення до реєстру боржників, арешт коштів, – продовжують діяти і зараз. У цій частині законодавство не зазнало змін. Натомість нововведення стосуються саме процедури виключення з реєстру боржників.
Окремо хочу згадати ще одне питання, яке активно обговорювалося в інформаційному просторі: мовляв, тепер "без суду і слідства" забиратимуть єдине житло. Під "єдиним житлом" мається на увазі єдиний об’єкт нерухомості, який перебуває у власності людини? У медіа, зокрема в соцмережах і деяких телеграм-каналах, поширювалися гучні заголовки про те, що таке житло нібито можуть відібрати.
Але це не відповідає дійсності. В українському законодавстві і раніше існувало обмеження: єдине житло громадянина не підлягає примусовій реалізації, якщо сума заборгованості менша ніж 20 мінімальних заробітних плат. Станом на сьогодні це приблизно 180 тисяч гривень. Новий законопроєкт, навпаки, підвищує цей поріг до 50 мінімальних заробітних плат. Тобто тепер звернення стягнення на єдине житло неможливе, якщо сума боргу менша приблизно ніж 432 тисячі гривень. Винятки, як і раніше, залишаються: наприклад, якщо йдеться про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або якщо майно було передано в заставу. Отже, якщо сума заборгованості за виконавчим документом, тобто за рішенням суду, менша ніж 50 мінімальних заробітних плат, реалізація єдиного житла є неможливою.
Тобто раніше було 20, а тепер 50?
Саме так: було 20, стало 50. Тобто межу, за якою можливе звернення стягнення на єдине житло, фактично підвищено.
Виходить, що накопичити борг у понад 400 тисяч гривень, скажімо, лише за комунальні послуги або штрафи за порушення правил дорожнього руху – це вже доволі складне завдання.
Саме так. Для цього справді потрібно докласти чимало "зусиль".
Рада приватних виконавців, яку ви очолюєте, брала участь у підготовці цього законопроєкту?
Так, цей законопроєкт пройшов досить тривалий шлях підготовки. Ми активно співпрацювали і з Міністерством юстиції, і з профільними парламентськими комітетами, і з народними депутатами, а також з іншими партнерами – профільними асоціаціями. Зокрема, до роботи були залучені Національна асоціація банків України, Нотаріальна палата України. Тобто фактично всі ключові стейкхолдери цієї сфери брали участь у підготовці та обговоренні законопроєкту. У результаті той варіант, який було винесено на голосування у Верховній Раді, загалом був погоджений усіма сторонами. Можна сказати, що вдалося досягти певного консенсусу.
А чи були дискусії?
Так, дискусії були, і доволі серйозні. Законопроєкт суттєво змінився від моменту реєстрації до ухвалення в першому читанні.
Що саме викликало найбільші суперечки і в кого?
Переважно це були внутрішні, професійні питання, пов’язані з процедурами виконавчого провадження. Зокрема, йшлося про механізми накладення обтяжень у державних реєстрах. Ці питання також зачіпали нотаріальну спільноту. Крім того, обговорювалися окремі внутрішні механізми роботи системи.
У нас є кілька запитань від слухачів: що буде, якщо виконавець або система "помилково" виключить боржника з реєстру? Слово "помилково" слухач узяв у лапки, тож, можливо, має на увазі потенційні зловживання. І ще одне питання: чи можуть обмежити виїзд за кордон через борг, і чи залежить це від суми?
Якщо дозволите, почну з другого запитання – щодо виїзду за кордон. Так, справді, в Україні вже багато років діє норма, за якою громадянина можуть тимчасово обмежити у праві виїзду за межі країни у разі наявності заборгованості. Але важливо: таке обмеження застосовується лише на підставі ухвали суду. Тобто виконавець звертається до суду, обґрунтовує, що боржник, наприклад, свідомо ухиляється від виконання судового рішення, а це, нагадаю, є обов’язком кожного громадянина. І вже суд ухвалює рішення про можливе обмеження виїзду. Є виняток – це заборгованість зі сплати аліментів. Якщо вона перевищує чотири місяці, державний виконавець має право самостійно винести постанову про тимчасову заборону виїзду за кордон. При цьому сума боргу як така не є визначальною. Ключове значення має саме факт ухилення від виконання зобов’язань. Щодо "помилкового" виключення з реєстру. Якщо це питання стосується можливих зловживань чи маніпуляцій, то варто зазначити: усі дії виконавця чітко фіксуються. Для вчинення будь-якої дії необхідно винести відповідний процесуальний документ. Тому я не вважаю, що такі ситуації можуть мати системний характер.
Які ще законодавчі зміни, на вашу думку, потрібні у цій сфері?
Насправді сфера виконавчого провадження потребує досить широкого реформування. Йдеться, зокрема, про вдосконалення механізмів примусового виконання рішень і розширення повноважень приватних виконавців. Це необхідно для того, щоб підвищити загальний відсоток виконання судових рішень в Україні.
