Ілюстративне архівне фото: facebook/ПвК "Захід" ПС ЗСУ
"Перше — детекція"
Президент Володимир Зеленський повідомив, що Україна ініціювала створення власної антибалістичної системи ППО у партнерстві з європейськими країнами і ставить за мету розробити її протягом року. Що це може бути за система і як вона діятиме?
Для початку нам треба зрозуміти, що таке балістична ракета? Це ракета, яка летить по балістичній траєкторії і наприкінці цієї траєкторії вона ще здатна маневрувати. Не сильно, але маневрує. Якщо взяти аеробалістичну ракету "Кинджал", то її швидкість на деяких ділянках траєкторії може бути 10 махів, але наприкінці все одно буде 3. Це означає, що коли ми будемо збивати цю ракету, то нам треба мати якийсь пристрій, який приблизно на такій самій швидкості дуже точно може підлетіти до ракети і зробити або кінетичний удар, або вибухнути поблизу і таким чином її знищити. І тут виникає маса різних проблем. Перше – детекція. Тобто треба якимось чином бачити, що на нас летить і якою траєкторією. Тут відповідь така: треба мати дуже гарний радар, який передасть інформацію про ціль на спеціальний комп'ютер, який розрахує траєкторію, і ця комп'ютеризована система сама ухвалить рішення, яким саме засобом збити цю ракету. Тут малоймовірно, що людина зможе ухвалювати рішення, настільки швидко це все відбувається. Приблизно так працює американська система Patriot або європейська SAMP/T. Є ще південнокорейські системи збиття, їхні власні розробки, але ті системи законтрактовані тільки Саудівською Аравію і поставок, наскільки я пам'ятаю, ще не було.
"Україна має досвід виробництва ракет"
Тобто Україні разом з європейськими партнерами зараз треба якось повторити цю систему. І найголовніше – масштабувати виробництво ракет, які будуть збивати ворожі цілі. В Європі є італійсько-французька система SAMP/T і зараз вони розробляють наступну версію SAMP/T NG. Україна має досвід виробництва ракет. Можемо згадати "Південмаш", КБ "ЛУЧ" і низку інших підприємств, які виробляли приблизно такі ж ракети. Але тепер постає питання, чи зможемо ми виробляти повністю цей комплекс чи бодай окремі його елементи? Мені здається, що Україна повинна інтегруватися в цю європейську систему і казати: "Ми будемо на себе брати, скажімо, виробництво ракет". І заявки на цю тему вже є. У нас є державне підприємство КБ "ЛУЧ", яке ще 17-го чи 18-го року показувало макет ракети "Корал". Це саме ракета для системи ЗРК великого радіусу дії з дальністю 120 км, можливо, навіть більше, яка теоретично здатна збивати балістичні ракети. Аналогічні заяви зараз робить керівництво компанії Fire Point – це виробники дронів, крилатих ракет "Фламінго". Вони говорять, що в них зараз ведеться розробка балістичної ракети FP7 і FP9. А ці твердопаливні двигуни для балістичних ракет, в принципі, ідентичні двигунам, які використовуються на реактивних системах ППО. Тобто, якщо у них є вже хоча б тестові зразки балістичних ракет, то це означає те, що вони як мінімум близькі до цього. Це великий крок до виробництва такого класу ракет. А от щодо термінів, коли кажуть про рік до впровадження, то тут у мене є великі сумніви. Чому? Тому що в ракет для систем ППО дуже довгий цикл виробництва. Там тільки виробництво однієї ракети триває близько року.
.jpg)
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
"Потрібні місяці, щоб зробити твердопаливний двигун для ракети"
Чому цей цикл такий довгий? Що тут найкритичніше, що так довго виробляється?
Є два компоненти, про які варто згадати. Перший момент – це твердопаливні двигуни. Цей процес дуже довгий. Потрібні місяці, щоб зробити твердопаливний двигун для ракети. Другий момент – проблема радарів. У застарілих системах це працювало так, що радар побачив ціль, ми запустили ракету і поки ракета летить до цілі, ми повинні цю ціль підсвічувати. А це величезна небезпека для радара. Бо, скажемо, з території Росії ракета летить приблизно 3-4 хвилини і весь цей час радар повинен працювати в активній фазі. Відповідно, ворог весь цей час буде бачити наш удар і в нього буде можливість по ньому вдарити. У системи Patriot є постійний режим, тобто він не випромінює нічого, він просто слухає, що відбувається в повітрі. А для того, щоб під час удару підсвічувати ціль, вони в кожну ракету всередину ставлять радар. Тобто ракета сама собі підсвічує ціль. Але це значно ускладнює кожну ракету і цикл виробництва збільшується саме через виробництво радарів, які стоять всередині ракет. Це найсучасніший підхід, який зараз є. Можливо, є якісь інші методи вирішення цієї проблеми, але вони мені невідомі.
