Зруйнований аварією 4-й блок Чорнобильської АЕС. Фото: ЦДКФФА України ім. Пшеничного
Як сталася аварія на ЧАЕС? Що ми можемо на сьогодні вже точно сказати?
Людвиг Литвинський: Там було кілька ключових помилок:
1. помилка проєктування – із самого початку такого типу енергоблоки були спроєктовані із суттєвими помилками;
2. помилка диспетчерів, бо керувати атомною станцією не можна доручати невігласам;
3. помилка оперативного персоналу.
Всі ці випадки розбиралися, починаючи одразу після аварії і навіть розбираються досі, оскільки за результатами цієї події була спланована низка заходів із підвищення безпеки. Всі наші зараз діючі енергоблоки отримали суттєві модернізації внаслідок того, що були враховані помилки щодо Чорнобильської атомної електростанції.
Такого масштабу катастрофа вже неможлива принципово. Але це не скасовує того, що може статися внаслідок тих дій, які росіяни творять на майданчику Запорізької АЕС і інших майданчиках наших станцій.
Проєкт діючих атомних станцій не розрахований на влучання ракет безпосередньо в реакторне відділення. Якщо ми не маємо справу з таким варіантом, що є на Запорізькій АЕС, де вистояні блоки стоять вже майже чотири роки у стані холодного зупину досить довго, то небезпека суттєвого забруднення довкілля значна.
Говорячи про четвертий енергоблок і його стан зараз і вплив на екологію: яку маєте інформацію з цього приводу?
Порівняно з тим, що відбулося 40 років тому, вже нічого поганішого не може відбутися в жодному випадку.
Чи зараз випадає переосмислювати підходи до енергетичної системи і відмовлятися від атомної енергетики на користь інших технологій?
Це абсолютно не реалістично. Альтернативи атомній енергетиці, на жаль, на сьогодні людство не має. Може воно виникне найближчим часом. Або нам треба відмовлятися від того обсягу енергії, який ми отримуємо і яке використовує в цілому все людство. Або все ж таки розвиватися. Жодна із технологій, яку використовує людство, не є абсолютно безпечною. Справа лише в тому, який рівень запобігання аваріям ви досягли на тому чи іншому об'єкті.
Людвиг Литвинський. Скриншот з відео
Коли ми говоримо про Чорнобильську катастрофу і її осмислення, в який спосіб тут найбільш доречно до неї підходити?
Андрій Когут: Коли ми аналізуємо аварію на Чорнобильській атомній електростанції, ми цілком можемо говорити про цю аварію, як таку, яка була невідворотною, про відповідальність комуністичного режиму, комуністичної верхівки за те, що все, що відбувалося від початку будівництва Чорнобильської атомної електростанції, напередодні аварії, запрограмувало, на жаль, ту катастрофу, яка трапилася. Це не був неочікуваний випадок. І питання було в тому, коли трапиться техногенна катастрофа на атомних електростанціях Радянського Союзу саме такого масштабу. І, на жаль, це трапилося на Чорнобильській атомній електростанції.
Перша реакція була приховати інформацію про те, що сталося, а вже тоді спробувати зрозуміти, чи це була диверсія, чи якась дія когось із ворожих країн. І тільки в останній момент прийшли до того, що потрібно це все ліквідувати. Приховування інформації про аварію та її наслідки було пов'язано з тим, що для Радянського Союзу сама атомна енергетика і її галузь були важливим елементом геополітичного впливу, збереження престижу та іміджу економічних інтересів Радянського Союзу. Будь-яке оприлюднення інформації, що могло б дискредитувати радянську атомну енергетику і соціалістичну економіку та науку, яка вважалася і подавалася Радянським Союзом, як набагато краща і вище розвинута, ніж американська, могло підважити імідж Радянського Союзу на міжнародному рівні. Все робилося, щоби приховати це з метою збереження геополітичного статусу-кво. Важливим елементом і потребою було зберегти внутрішню стабільність, запобігти дестабілізації та паніці, зберегти те, що громадяни Радянського Союзу будуть далі вірити, що все відбувається в країні більш-менш стабільно, як воно відбувалося і раніше, що жодних змін не відбулося і можна далі займатися своїми справами, а не думати про якісь політичні питання, які виникли після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. І перші масштабні мітинги були якраз спровоковані аварією на ЧАЕС. І КДБ, і компартія намагалися приховати системні помилки і недбалості, які були допущені при будівництві конструкції Чорнобильської атомної електростанції, говорячи про сам процес розробки реакторів, про недоліки цих реакторів, які були відомі і КДБ, і комуністичній верхівці. І, звичайно, КДБ і компартія розглядали загрозу з поширення інформації про аварію на Чорнобильській АЕС, як один із елементів, який може вплинути і бути використаний різними закордонними націоналістичними центрами для підважування легітимності радянської влади.
Андрій Когут. Фото: Укрінформ/Володимир Тарасов
Що нам відомо про стан справ Прип'яті і про те, як влада ставилася до міст по забезпеченню і контролю?
Влада намагалася сконструювати ідеальний соціалістичний простір для тих, хто населяв Прип'ять і хто їхав туди працювати. Це було дуже привабливо, тому що там можна було отримати одразу дуже швидко житло, там були високі зарплати, було хороше матеріальне забезпечення. Це було місто-супутник Чорнобильської атомної електростанції. Атомна енергетика була у фокусі радянського режиму, тут було створено мінізаповідник, щоб життя відповідало тим декларованим гаслам побудови розвинутого соціалізму. І це виглядало порівняно з навколишніми містечками, селами набагато краще. Туди люди їхали. Але всі, хто приїжджали, потрапляли під щільніший ковпак органів КДБ, ніж це було в інших населених пунктах. Все місто – близько 10 000 осіб – перебувало під наглядом Чорнобильського районного відділу КДБ.
Чорнобильська аварія стала початком кінця Радянського Союзу. Історики погоджуються, що діяв такий собі негласний пакт між мешканцями Радянського Союзу та комуністичною верхівкою, що ви нас не чіпаєте і не проводите масових політичних репресій, даєте можливість влаштувати свій побут, як ми зможемо, а ми не будемо проти вас виступати. І ця система існувала в такому своєрідному балансі. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції показала всю крихкість та слабкість комуністичного режиму, що всі ці декларовані гасла, які всі знали і не вірили в них, що це все буфонада, що вони не тільки не дотримуються, а їхнє недотримання прямо безпосередньо впливає на здоров'я і життя кожного, хто живе в Радянському Союзі. І комуністична верхівка не здатна убезпечити навіть якісь банальні безпекові моменти, пов'язані з життям людей і дітей того періоду. І це стало початком кінця, коли всі побачили, що цей колос насправді стоїть на глиняних ногах і починає завалюватися. Всі ці масові екологічні протести, які розпочалися внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції – це якраз був той момент, коли переважна більшість мешканців і Радянської України, і Радянського Союзу зрозуміла, що комуністична верхівка не здатна виконувати ту роль, на яку вона сама себе призначила. Це був початок кінця Радянського Союзу.
Чи може зараз пересічний громадянин пошукати якусь інформацію, якщо є така потреба, в архівах?
Так, це можливо. Архів Служби безпеки спільно з Українським інститутом національної пам'яті та Інститутом історії України видали два томи документів під назвою "Чорнобильське досьє КДБ". Це вибірка документів, які описують все, що відбувалося в Чорнобильській атомній електростанції із моменту початку її будівництва і до 1991 року. Це ті аварії, які траплялися до аварії 1986 року. Це і сама аварія 1986 року, і побудова саркофагу, і кампанії з дезінформації, які організовували КДБ, щоб приховати інформацію про аварію та її наслідки на Чорнобильській атомній електростанції. Те, що думало і говорило українське суспільство про аварію, як воно оцінювало її наслідки, як суспільство намагалося діяти, щоби змусити комуністичний режим щось зробити для їхньої безпеки. Ці книги опубліковані, їх можна знайти онлайн і ознайомитися з ними за допомогою інтернету. Наклади вже вичерпані, але вони є доступні в мережі онлайн, їх можна знайти і з ними працювати. Ця інформація, яку ми використовували при публікації цих двох книг, доступна в архіві Служби безпеки. До нас можна звернутися через електронну пошту і ми надішлемо оцифровані матеріали. Ці документи відкриті, з ними можна працювати.
Як поводилися російські війська, коли захопили ЧАЕС в 2022 році?
Росія продовжує використовувати атомну енергетику, як інструмент політичного впливу в світі. Для Росії людські життя не варті нічого.
