Катаріна Матернова. Фото: facebook/Katarina Mathernova
"29 квітня, тобто через три дні після вибуху, я була в Києві"
Ваше високосте, кілька днів тому Україна згадувала трагічну подію – сорок років тому сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Важливо, що комуністичний режим тривалий час замовчував інформацію про аварію та применшував її вплив, внаслідок чого загинули або стали інвалідами тисячі людей.
Саме так.
Несподівано, але ви в ці дні також були в Києві. Розкажіть вашу історію.
Справді, це було 40 років тому, коли багато хто з вас ще не народилися. Я була молодою студенткою за обміном і перебувала в Єревані, у Вірменії, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Я мала летіти назад до Праги. Я не пам’ятаю точно маршрут, але рейс було скасовано, і нас перенаправили через Київ. Так, 29 квітня, тобто через три дні після вибуху, я була в Києві. Я провела в аеропорту лише близько двох годин. Не було жодних ознак того, що щось сталося. Ніхто не знав, що атомна електростанція вибухнула. Люди просто ходили навколо. Ми навіть виходили на вулицю, щоб вийти з літака і сісти на інший.
Потім я прилетіла до Праги. В аеропорту чоловік за стійкою запитав мене: "Ви прилетіли з Києва?" Я відповіла: "Так". Він запитав: "Що там відбувається?" Я сказала: "А що має відбуватися?" Він відповів: "Ви не чули? Там вибухнула атомна електростанція".
Я залишилася в Празі на один день перед тим, як повернутися до Братислави, бо там навчався мій брат, і я поїхала до нього. Він обійняв мене так міцно, як ніколи в житті, і сказав: "Треба негайно подзвонити мамі", бо вона три дні й ночі слухала "Голос Америки" і "Радіо Свобода", хвилюючись за мене. Вона не знала, в якій частині тодішнього Радянського Союзу я перебуваю, але знала, що Київ є в моєму маршруті, тому дуже переймалася.
На щастя, мені пощастило — я провела в Києві лише кілька годин і не зазнала впливу. Але якби я не встигла на цей короткий пересадковий рейс, мені сказали в Єревані, що наступний виліт буде лише через п’ять днів, після першотравневого параду. Якби це сталося, моє життя могло б скластися зовсім інакше.
Отже, я є живим свідченням того, що комуністична влада брехала і приховувала правду.
40 років потому
Це вражаюча і сильна історія. Пані Посол, але 40 років потому ви відвідали цей об’єкт у Чорнобилі.
Так, цієї неділі, 26 квітня.
Катаріна Матернова на Чорнобильській АЕС 26 квітня 2026 року. Фото: facebook/Katarina Mathernova
Що ви там побачили?
Це був мій перший візит до Чорнобиля, безпосередньо на сам об’єкт. Нас провели під укриття, яке було серйозно пошкоджене російським дроном у лютому минулого року і яке накриває радянський саркофаг, збудований після аварії 40 років тому, щоб стримувати радіацію.
Ми також побували в самій диспетчерській четвертого реактора — саме там було ухвалено рішення, яке призвело до катастрофи. Це було дуже цікаво, але водночас і страшно. Усе виглядає так, ніби час там зупинився. Я навіть сфотографувала телефон на стіні, який стоїть там уже 40 років — такий, де не натискають кнопки, а набирають номер диском. Це був дуже сильний і водночас дуже стриманий за настроєм досвід.
.jpg)
Фото: facebook/Katarina Mathernova
Важливо, що це не тільки історія далеких часів, пов’язана з комуністичним радянським режимом. Під час цієї війни росіяни знову атакують станцію, наражаючи людей на небезпеку.
Так, справді. Передусім, вони окупували Чорнобиль у лютому 2022 року і поводилися так, ніби там немає радіації — почали рити окопи тощо.
Але ще більш тривожним є пошкодження від дрона у лютому 2025 року. Адже захисне укриття, яке було збудоване, було одним із найвидатніших інженерних проєктів у цивільному будівництві. Це було масштабне зусилля міжнародної спільноти, щоб стримувати радіацію протягом ста років.
І тепер російський дрон пошкодив конструкцію, і її доведеться ремонтувати, що буде дуже дорого коштувати.
Ваша Високосте, користуючись нагодою звернутися до вас, хочу попросити вас прокоментувати останні заяви щодо шляху України до Європейського Союзу. Я маю на увазі нещодавні заяви про те, що Україна не зможе вступити до Європейського Союзу в прискореному порядку у 2027 чи навіть у 2028 році. Адже раніше йшлося про те, що країни ЄС і Брюссель шукають способи змінити процедуру вступу і зробити її швидшою.
Я думаю, що спроби знайти способи прискорити процес і зробити його ефективнішим залишаються на столі. Очевидно, що 2027 рік не є реалістичною датою. Але водночас є чітке прагнення скористатися імпульсом, який з’явився після нещодавніх виборів в Угорщині, щоб відкрити переговорні кластери. І ми працюємо з українською владою над пришвидшенням деяких реформ.
Не варто надто зосереджуватися на численних заявах і дискусіях. Розширення ЄС завжди є складним процесом. Кожна хвиля розширення є складною. Тому, на мою думку, головне — зберігати темп реформ і не відхилятися від обраного курсу.
