Ілюстративне фото: kyivcity.gov.ua
"Ці результати можна використовувати як своєрідний трафарет"
Аудит понад 200 українських шкіл, проведений торік Держслужбою якості освіти (ДСЯО), виявив низку проблем в системі освіти. Зокрема, зазначається, що понад 53% навчальних закладів потребують поліпшення безпекового та освітнього середовища. Що це означає на практиці і які саме проблеми є найпоширенішими?
Спершу, напевно, варто коротко сказати про те, як цей аудит відбувався в 2025 році. І дуже важливо пам'ятати, що всі ці інституційні аудити були позаплановими. Це означає, що цю вибірку не можна вважати репрезентативною. А отже, ми не можемо говорити, що результати інституційного аудиту в 25-му році відображають ситуацію загалом по системі. Це було б перебільшенням. Але ми вважаємо, що ці результати можна брати і використовувати як своєрідний трафарет. Можна накладати їх на конкретну громаду чи школу і через цю призму дивитися на ту проблематику, яка є в конкретній громаді чи школі. І, якщо дуже просто, співставляти, наскільки за тією чи іншою вимогою наша школа або громада відповідає зафіксованому в аудиті.
"Українські школи формальну вимогу наявності укриття забезпечили"
Щодо вашого питання. Тут, напевно, також треба говорити про кілька аспектів. Насправді так, аудити зафіксували, що у понад половині українських шкіл, які пройшли аудит, є певна проблематика з освітнім середовищем. Але важливо також сказати, що українські школи формальну вимогу наявності укриття забезпечили. Це треба зафіксувати і подякувати нашим школам. Але ми через призму аудиту намагаємося дивитися трохи глибше. Ми хочемо зрозуміти, як сама наявність сховища переходить у його дієвість. Тобто, чи насправді в цьому середовищі, в цьому укритті можна продовжувати навчання під час повітряної тривоги? Чи мають до нього доступ діти з особливими освітніми потребами? Чи забезпечено для цих діток розвивальне і мотивуюче середовище? І якщо ми подивимося трошки глибше, то ми можемо побачити, що найслабша насправді вимога всередині освітнього середовища – це саме інклюзивно-розвивальне і мотивуюче середовище. За нашими оцінками, понад 65% закладів освіти оцінені на рівні або низькому, або такому, що вимагає покращення. І лише 2% закладів оцінені на високому рівні. Зрозуміло, що інклюзія, ресурсні кімнати оснащені насправді тільки в 19% закладів освіти. Зрозуміло, що в 34% закладів освіти вони в принципі відсутні. Безбар'єрний доступ до будівлі в принципі забезпечений у 74% закладів освіти, але туалетні кімнати для дітей з особливими освітніми потребами наявні тільки у 32% закладів освіти. Хтось може подумати, що це знову розмова про якісь банальні прості речі, типу пандуси і туалети. Але насправді це не про технічні речі, насправді це про доступ. Це про те, чи має дитина можливість навчатися на рівні з усіма своїми ровесниками. Про те, чи дитина може на рівні з усіма отримати якісну освіту. Тому ми на це звертаємо особливу увагу.
"Мусимо шукати якийсь баланс"
Я нещодавно мала розмову з директором Харківської спеціалізованої музичної школи і він каже, що зараз навчальний процес у них надзвичайно важкий, тому що їх змушують вчитися тільки онлайн. Це неможливо в спеціалізованій музичній школі, але ситуація така. І від них вимагають мати ще протирадіаційне укриття. Що це за вимоги?
Коли ми говоримо про прифронтові регіони, то маємо розуміти, що підходи мають бути дуже диференційовані. Чи є на рівні держави вимоги, щоб було саме протирадіаційне укриття? Принаймні вимоги, які ставить Держслужба якості освіти, цього не передбачають. Але я можу зрозуміти керівника з Харківщини, бо за його рішеннями без перебільшення стоїть життя і здоров'я кожної дитини. І якщо вони виставляють якісь жорсткіші рамки, ніж передбачено чинним законодавством, то тут, мабуть, не варто їх засуджувати. Але з іншого боку, ми розуміємо, що в таких спеціалізованих школах справді складно працювати виключно в режимі онлайн, тому мусимо шукати якийсь баланс.
"Місць в укриттях вистачає в 3-х із 4-х шкіл. Але.. "
Справа в тім, що дітей туди відбирають з усієї України. Там інтернатна форма навчання, вони там живуть.
Власне, ми вже частково сказали, що формально укриття є. І це величезна заслуга громад і конкретних шкіл. Але звернімо увагу на таку банальну річ, як місткість укриттів. Для всіх учнів закладу освіти місць в укриттях вистачає в 3-х із 4-х шкіл. А якщо ми говоримо про те, чи має конкретне укриття умови для продовження освітнього процесу, то тільки 25%, тобто кожна четверта школа створила необхідні умови для продовження освітнього процесу в укритті під час повітряної тривоги. Тому тут я знову йшов би шляхом пошуку балансу. І якщо ми бачимо, що наше укриття непридатне для продовження освітнього процесу, але ми розуміємо, що в іншому форматі ми не можемо працювати, то я би йшов на домовленості з засновником, ставив би певні вимоги перед засновником, який зобов'язаний забезпечувати матеріально-технічну складову освітнього процесу і шукав би рішення в переговорах із засновником.
"Хто засновує школу, той і має нею опікуватись"
Хто все це має забезпечити, хто опікується цими укриттями – школи, громади, міністерства?
Усе залежить від того, хто є засновником. Власне, хто засновує школу, той і має нею опікуватися. В Україні абсолютна більшість шкіл – комунальні заклади освіти, відповідно їхніми засновниками є громади. Отже, громада і має опікуватися матеріально-технічним забезпеченням, в тому числі наявністю і облаштованістю укриттів. Зрозуміло, що держава не залишає громади сам на сам з цією проблемою. Були і є відповідні субвенції з державного бюджету, але тут без лідерства конкретного директора конкретного закладу освіти, без лідерства керівника громади не обійдеться.
Іван Юрійчук. Фото: facebook/SQEua
"У 2026 році ми повертаємося до проведення планових інституційних аудитів"
Як ви визначали навчальні заклади для аудиту і які укриття вам зустрічалися частіше – новозбудовані чи відремонтовані старі?
У 2025 році всі 233 аудити, які ми провели, були позаплановими. Тобто це фактично не ми вибирали заклади освіти, а це заклади або їхні засновники самі ухвалювати таке рішення – пройти інституційний аудит. 131 аудит ми провели за заявами керівників шкіл і 102 аудити – за ініціативою засновників. Це відбулося в 64 громадах. У 2026 році ми повертаємося до проведення планових інституційних аудитів. Ми отримали такий дозвіл від Кабінету Міністрів. Відповідно в цьому році вже буде більш репрезентативна вибірка, тобто туди потраплять різні школи.
"Ми оцінюємо, наскільки укриття придатне для навчання"
А які саме параметри враховувалися для того, аби зрозуміти, що укриття надійне? Наприклад, глибина укриття, наявність вентиляції, опалення враховувалась?
Очевидно, що будь-яке приміщення не може називатися укриттям, якщо воно не відповідає певним вимогам. Але треба розуміти, що різні аспекти функціональності укриття оцінюють різні державні органи. Ми відповідаємо за оцінку з точки зору здійснення освітнього процесу. Ми оцінюємо, наскільки це укриття придатне для навчання. Ті питання, які ви озвучили: глибина, наявність вентиляції, опалення тощо – це функція Державної служби з надзвичайних ситуацій. Вони перевіряють, наскільки це приміщення відповідає вимогам і може бути укриттям, і видають відповідний документ. Ми ж зі свого боку оцінюємо, наскільки укриття придане для навчання. Звісно, ми також запитуємо, чи ДСНС визнає це приміщення укриттям. І якщо так, то тоді ми вже його оцінюємо з позиції здійснення освітнього процесу.
"Інституційний аудит — це і про розвиток"
Хто має виправляти порушення, які ви знаходити в результаті такого аудиту?
Тут потрібно розуміти, що інституційний аудит – це не тільки про порушення, це і про розвиток. Я би сказав, що це, напевно, первинна функція інституційного аудиту – зробити висновки про діяльність школи і дати рекомендації, як цю діяльність можна поліпшити. Звичайно, під час аудиту ми не можемо не звертати увагу на порушення законодавства, якщо вони є. Але все залежить від того, на якому рівні ці порушення. І тут треба говорити, напевно, не про конкретного винного, а про коректний розподіл відповідальності. Наприклад, якщо ми бачимо порушення, які пов'язані з дотриманням законодавства в частині освітнього процесу, то очевидно, що тут відповідальність несе школа і директор. І він повинен ці порушення усунути в певні строки, як правило, до року. Якщо ж ми говоримо про порушення в частині інфраструктури, скажімо, те ж укриття чи доступність будівель не відповідає вимогам, то очевидно, що це функція засновника, громади. І за усунення цих порушень несе відповідальність засновник. Але насправді аудит є досить системним інструментом. І ми в ході цих заходів часом фіксуємо якісь речі, які можуть потребувати, наприклад, підтримки професійного розвитку педагогів. Скажімо, поліпшення їхніх навичок в частині компетентнісного підходу до навчання, формувального оцінювання чи якихось інших аспектів, які неможливо вирішити ані на рівні школи, ані на рівні громади. Тоді ми з відповідними листами звертаємося до міністерства і пропонуємо врегулювати ці питання. Тобто тут все залежить від проблематики. І відповідно до цього ми вже скеровуємо свої рекомендації до того, хто може найкраще вирішити це питання.
"Коли є хороші ідеї, то кошти під них знаходяться"
Як школи, їхні засновники вирішують проблему дефіциту місць в укриттях? У деяких закладах діти позмінно навчаються. Які ви ще бачите шляхи?
Ви дуже цікаве питання порушили. Ми дуже часто бачимо, що вирішення не всіх проблем потребує додаткових грошей. Так, можна було б сказати: "У шкільному сховищі не вистачає місця для навчання всіх дітей. Гаразд, давайте будемо будувати нове сховище. А якщо на нове немає грошей, то будемо вчитися онлайн". Але ж багато з цих проблем — це про управлінські процеси. Коли директор підходить до вирішення питання не з формальної позиції – "відповідає чи не відповідає", а з позиції – "я хочу вирішити цю проблему", тоді насправді можна зробити дуже багато цікавих речей. Теж навчання в кілька змін чи якісь інші управлінські рішення можуть радикально змінити якість освітнього процесу. І ми насправді це бачимо в багатьох громадах і школах. Результати аудиту стали каталізатором до ухвалення таких рішень. Наш досвід також показує, що як тільки з'являються ефективні рішення, то відразу з'являються організації, на кшталт ЮНІСЕФ, Світового банку, які готові на ці ефективні рішення дати ресурс. І ми бачимо випадки, коли залучається благодійна допомога, додаткове бюджетне фінансування. Тобто ми розуміємо, що коли є хороші ідеї, то кошти під них знаходяться. Тому один з головних, напевно, висновків інституційних аудитів 2025-го року – нам потрібно працювати над посиленням управлінської спроможності директорського корпусу.
