Пожежа на НПЗ у Туапсе після атаки безпілотників. Росія, квітень 2026 року. Фото: t.me/exilenova_plus
"Зруйнований просто вщент"
Україна масштабує удари по об'єктах російського ВПК. Днями, здається, вже вшосте українські дрони влучили в оборонне підприємство у Чебоксарах – столиці Чуваської Республіки РФ. Що там такого "смачненького" для них знайшлося?
Так, вшосте, але цього разу це був комбінований удар. Удар був завданий по головному корпусу заводу, який виробляє важливу високоточну продукцію, а саме навігаційні блоки та навігаційне обладнання, яке використовується в усіх типах російських ракет, і не лише ракет. Тобто цей завод забезпечує термінали, якими можна оперувати через їхню супутникову систему ГЛОНАСС. Удар був по головному корпусу, вчора з'явилися свіжі фотографії, де видно, що він реально зруйнований просто вщент. Плюс українські безпілотники додатково завдали удар по їхніх складських приміщеннях.
"Вся європейська частина Росії вже перебуває в зоні нашого ураження"
Наскільки ми можемо розширити мапу об'єктів на території РФ і масштабувати удари власною зброєю?
По-перше, важливо розуміти розміщення російських систем ППО – для того, щоб знати, де у них "білі плями", якими ми можемо скористатися для завдання ударів вглиб. А щодо розширення географії… Якщо б хтось сказав нам 4 роки тому, що ми будемо бити на 1500 км крилатою ракетою, то я б дуже здивувався. А сьогодні, в принципі, вся європейська частина Росії до Уралу, а це місця, де сконцентровано найбільше підприємств російського ВПК, вже перебуває в зоні нашого ураження. Тому основним питанням для нас зараз є максимальне збільшення кількості ударів, тобто нарощення виробництва з допомогою якого ми зможемо такі удари завдавати частіше. Плюс очікування української балістики. Кілька проєктів у нас є, і не лише компанії Fire Point, а й в КБ "Південне" теж є своя ракета. І якщо в нас з'явиться балістична ракета з дальністю, умовно, до тисячі кілометрів, то це вже в сукупності дасть нам можливість не лише частіше вражати, а й завдавати більшої шкоди тим підприємствам, по яких ми влучаємо.
"Росіяни почали бачити більше наслідків війни"
Наші попередні розмови показували, що російському народонаселенню на ті перші наші удари нібито було зовсім байдуже, а тут після цього комбінованого удару по Чебоксарах в мережі почало гуляти щось схоже на заклики до одноденного страйку. Щоб це означало, їм стало боляче? Як би ви оцінили соціологічний ефект цих обстрілів?
У них, по-перше, відбулося певне зрушення в їхньому суспільстві. Росіяни почали бачити більше наслідків війни серед поранених і загиблих у себе. Це поки не стосується Москви чи умовно Пітера, але це вже стосується російської глибинки, великих промислових міст, звідки ще Радянський Союз традиційно намагався нагрібати рядовий склад для свого війська. Вони уже з цим зіштовхнулись і це приносить їм дискомфорт. Тобто кинуті напризволяще ветерани їхньої СВО, які повернулися додому, починають чинити правопорушення, вбивства, насильство, багато інвалідів вони бачать на вулицях. А це вже має певний психологічний тиск і в публічному просторі починаються заклики до того, щоб бойкотувати мобілізацію. Наприклад, ще 2-2,5 роки тому для них було найвищим героїзмом піти на СВО, допомогти "звільняти" Україну і захищати Батьківщину від нацистів. Зараз уже багато хто з росіян пройшов горнило війни, побачили, що і сама ідея, за яку вони пішли воювати погана, і відношення дуже погане, забезпечення і подальша підтримка цих людей теж погані.
По-друге, після ударів по терміналах у Туапсе і по заводу в Чебоксарах ми побачили…, тут особливо Туапсе стало тригером, що зруйновано фактично було повністю життя людей, чорний дощ йшов з неба. Плюс сила цих ударів. Одне діло, коли це поодинокі удари, один-два безпілотники із невеликою бойовою частиною долетіли і вибухнули на заводі, а зовсім інша справа, коли за безпілотниками прилітає ще ракета з бойовою частиною 400-500 чи 900 кг і ти бачиш вибухи на одному з ключових підприємств, яке розташоване реально в місті. Це значний психологічний тиск.
Реакція їхньої влади, яка спирається більше на силовий блок, бо там при владі переважно колишні або нинішні представники ФСБ, і вони поки що на це все відповідають введенням максимально жорстких інформаційних обмежень. Вони просто обмежують доступ до інформації, щоб регіон, в якому відбулася така українська атака, максимально інформаційно ізолювати від інших, щоб ця інформація не поширювалась. І такі приклади є. Наприклад, люди в Ростові зовсім не розуміли, що відбувається в Туапсе.
.jpg)
Андрій Крамаров / facebook
"Параду техніки не буде"
9 травня в Москві відзначатимуть "День побєдобєсія". Це одна з найголовніших ідеологем, довкола якої вони ще намагаються тримати ментальну єдність сучасної Росії. А тут раптом треба не пропагандистським угаром покривати території, а інформаційно відділяти їх одна від одної. Чи не зірве це їхню ідеологічну акцію цього року?
Воно вже зірвана тим, що параду техніки не буде. Вперше з 1980 року на Красній площі не буде танків. Це теж впливає. Особливо, якщо подивитися їхній парад, який вони проводили, здається, в 2020 році, коли там була задіяна максимально велика кількість техніки і всього іншого. А зараз це все просто демілітаризовано в Україні. У жодному разі не виключаю провокації, коли у них йтиме марш їхнього "безсмертного полку", де 80% людей несе фотографії тих, до кого вони в житті відношення не мають. Але тут питання в тому, яким буде ставлення до цього параду в тих містах і на тих територіях, де відбулися успішні атаки по НПЗ і оборонних заводах. Мені здається, що в момент, коли ти бачиш, як над тобою літають ракети і безпілотники, ходити маршем по центральній площі, м'яко кажучи, не дуже хочеться. Тому вони зараз знову намагаються в інформаційному просторі превентивно атакувати. Наприклад, вчора їхнє Міністерство закордонних справ вийшло з якимось абсолютно недолугим закликом до іноземних посольств у Києві, щоб були вивезені всі працівники і представники цих посольств. Вони ніби намагаються під час цього параду провести якісь ядерні навчання, знов свій "Орєшнік" дістали. Тобто вони інформаційно протидіють. Причому це вже не спроби залякати. Це реально прояв страху, тому що є розуміння того, що по Москві під час цього параду може прилетіти, скільки б вони туди не намагалися стягнути засобів ППО. Ми, на жаль, знаємо на власному гіркому досвіді, що навіть перехоплена ракета чи безпілотник може впасти і завдати, на жаль, дуже багато шкоди.
"Зробити велику дірку в Кремлівській стіні в ніч на 9 травня було б непогано"
Як ви особисто вважаєте, чи варто було б 9 травня якийсь "подарунок" закинути на Красну площу?
Я чесно скажу, як би там не було, але ми дуже сильно відрізняємося від нашого ворога. Хоча український народ дуже змучений, в ньому все ще продовжує жити і жевріти певна мораль і цінності. Тобто завдати удару по Красній площі в період, коли там ходитимуть люди, що можуть стати жертвами, – це буде знецінення наших принципів і методів ведення війни, яких ми притримувались 4 роки. Таким чином ми навпаки собі погано зробимо. Але скажу чесно, якщо в ніч з 8 на 9 травня, наприклад, спробувати зробити велику дірку в Кремлівській стіні, яка просто унеможливить проведення цього параду, то це було б непогано.
"Єдиний спосіб реальної протидії російському ВПК – завдання ударів по ключових виробництвах"
Щодо ракетних спроможностей Росії. Наскільки вони здатні зараз зберігати темп виробництва і чого очікувати далі?
Поки що вони зберігають темп щодо виробництва, на жаль. У контексті виробництва крилатих і балістичних ракет Росією санкційна політика Заходу показала себе, напевно, найменш ефективною, оскільки не обрізала її спроможні закуповувати необхідні елементи, які використовуються в ракетному виробництві. Плюс їй допомагає Китай. Так, він не може замінити настільки якісно обладнання і технології, але тим не менш це дозволяє зберігати певні темпи. Причому зараз вектор їхнього розвитку і виробництва ракет переведено з крилатих на балістичні. На той же "Кинджал", "Іскандер-М", які в пріоритеті перед крилатими ракетами, типу "Калібр" або Х-101. Другий аспект – подальше накопичення великої кількості "Шахедів", спроби їхньої модернізації, вдосконалення і комбінації цих ударів. На даний момент єдиний спосіб реальної протидії російському ВПК – це завдання ударів по ключових виробництвах, які ще не повністю, але потроху пригальмовують.
