Ілюстративний фотоколаж з відкритих джерел
Можливості змінити місце проведення тесту не передбачені
Отже, учасники НМТ-2026 вже отримали запрошення. І перше запитання, звісно ж: у якому вигляді вони надходять, як ними далі користуватися? І якщо вже на цьому етапі виникають якісь проблеми – щось не так у запрошенні, щось не вказано, є помилки в цифрах, датах чи місці проведення, – чи є шанс це виправити і як саме?
Ну, якщо це їхня помилка і справді щось не було вказано, то, звісно, шанс є. Але зазвичай або все вказано правильно, або ви самі щось зробили не так: не зареєструвалися чи припустилися помилки під час реєстрації. Я пам’ятаю, коли реєструвався сам, мені взагалі не приходили жодні підтвердження. Це було пов’язано з якимись технічними моментами – здається, через старий формат паспорта чи щось таке. Через це я не отримував логінів і паролів. Я звернувся до них на пошту, і мені надіслали всі дані для входу. Натомість якщо ви просто вказали не те місце проходження, а зараз перебуваєте в іншій країні, то змінити це вже неможливо. Тобто вам доведеться їхати туди, куди вас розподілили, або складати НМТ уже наступного року. Можливості змінити місце проведення не передбачено. Якщо говорити про час, то його ви теж не обираєте. НМТ проходить, по суті, більш ніж місяць, і в цей період ви приходите саме тоді, коли вам призначили. Ці дати публікуються лише в особистих кабінетах. Учасників закликають не розповсюджувати ні дату свого НМТ, ні місце проходження, аби уникнути ризиків обстрілів чи інших небезпек. Тому це конфіденційна інформація. Зазвичай тести проводяться, певно, будь-де, де є клас із комп’ютерами. Це можуть бути школи, можуть бути університети. Думаю, це і так усім зрозуміло й не є якоюсь конфіденційною інформацією. Але детальніше про це ніхто не розповідає.
Запрошення паперове і електронне
Запрошення потрібно роздрукувати чи достатньо електронного формату? І що тоді має бути з собою – телефон, якийсь інший гаджет? Як це все працює?
Краще, звісно, усе роздрукувати й мати також у телефоні. Це робиться хоча б із психологічних міркувань. Коли воно у вас є і так, і так – ви менше переживаєте. Інакше починаєте хвилюватися, що телефон розрядиться, вимкнеться, розіб’ється чи загубиться. Мільйон варіантів, які вам підкине тривожність. Тому найкраще – мати із собою роздруковане запрошення. Це не складно зробити. І, звісно, потрібно уважно вивчити перелік документів, які треба мати із собою: саме запрошення, документи, що посвідчують особу, а також сертифікат НМТ – його теж беремо із собою. Ну і, звісно, якісь базові речі: ручка, щоб робити нотатки в чернетках, вода, можливо, легкий перекус. Такі практичні дрібниці.
Якщо, наприклад, запрошення є обов’язковим, але дитина, яка прийшла складати НМТ, його загубила, забула або телефон вимкнувся, а паперову версію не роздрукували – чи можна десь іще знайти це запрошення? Чи це автоматично означає, що цього року вже скласти тест не вийде?
Ну, якщо у вас його із собою немає, то там немає якоїсь бази, де скажуть: "Та нічого, ми вас пропустимо". Ні. Ви маєте мати його із собою. Інакше вимоги не виконані, і вас не допускають цього року. Теоретично можна спробувати потрапити на додаткову сесію, але там є чіткий перелік причин, за яких це дозволяється. Має щось трапитися: хвороба або якась справді серйозна причина, через яку ви не змогли прийти на основну сесію. Якщо ж ви просто щось переплутали й не прийшли – навряд чи вам дадуть другий шанс. Це не передбачено регламентом. Усе робиться дуже чітко за правилами. Тому що варто робити? Саме через це я й кажу: потрібно мати резервні варіанти. І роздруковане запрошення, і електронне в телефоні. Зазвичай діти їдуть туди з батьками – у батьків теж є телефон. Можна взяти із собою павербанк. Одним словом, це робиться не тому, що обов’язково все це знадобиться. Не треба це демонізувати. Це більше для внутрішнього спокою – щоб ви розуміли: у мене все є, усе нормально.
Олександр Кондратюк. Фото з відкритих джерел
Одне слово перевертає логіку завдання
І це, насправді, дуже важливо, бо нерви забирають багато балів. У середньому, я б сказав, 10–15 балів втрачає людина, яка не підготовлена саме до формату НМТ: не бачила цієї комп’ютерної програми, не проходила процедуру, хвилюється через перепустки й так далі. Що важливо зробити? Нормально пройти пробне НМТ. І тут є проблема: держава останніми роками не проводить пробного НМТ. Але проблема навіть глибша. Те, про що я кажу – що ви не бачили цієї перепустки чи самої процедури, – це ще мінус 10 балів. Але ще більше балів забирає те, що люди просто не бачили формату тестів, які будуть на реальному НМТ. Зараз у нас 355 тисяч людей складають тест. І, я думаю, із них 330 тисяч будуть шоковані, коли побачать реальні завдання. Здавалося б, і там, і там питають про одного й того самого історичного персонажа. І там, і там є завдання "знайдіть помилку в реченні". Але в реальному НМТ речення трохи довші, формулювання складніші. Наприклад, додають кілька слів, і порівняно з тим, що є в офіційних пробниках, в інтернеті чи в так званих "зливах", реальне НМТ – складніше. Наведу реальний приклад. Якщо подивитися на запитання ЗНО 2014 року, там усе просто: "У якому реченні допущено помилку? " або "У якому рядку в слові є помилка?". Це зрозумілі формулювання. А в тому, що зараз позиціонують як НМТ – навіть у пробних варіантах від офіційних інстанцій – можуть написати щось на кшталт: "У якому з рядків в одному зі слів…", але так перекрутити й інвертувати запитання, що ти сидиш і думаєш: "Що ви взагалі хочете?". Саме формулювання неприродне, не такою мовою, якою люди реально спілкуються. А в реальному НМТ можуть ще й наприкінці додати слово "окрім". Наприклад: "Правильно написані всі слова рядка, окрім…" І ти вже думаєш: я шукаю помилку чи рядок без помилки? А коли таких 120 завдань підряд, то це слово "окрім" наприкінці повністю перевертає логіку завдання. І я, доросла людина, якій легко дається навчання, яка вже має сформований мозок, освіту молекулярного біотехнолога, тобто більший бекграунд, ніж у підлітка, навіть я реально "плавив" мозок, розбираючись у цих формулюваннях. При цьому на кону в мене не стояло майбутнє, я був морально готовий і добре розумів, що це таке. А в підлітка після такого тесту в будь-якому разі болітиме голова. Тому дуже велика проблема саме з формулюваннями. До цього не готують. І офіційні інстанції, на жаль, не показують, якими будуть реальні тести. Тож проблема є і з пробним НМТ, і з проходженням самої процедури. Але ще більша проблема в тому, що люди часто взагалі не бачили справжніх тестів – не в межах процедури, а самих по собі.
Деякі завдання ультраважкі для сприйняття
Перш ніж ми продовжимо, хочу озвучити повідомлення від нашого слухача. Пан Василь пише: "Ми складали екзамени з четвертого класу, а випускних було сім, і якось про стреси не думалося – була просто відповідальність і відповідна підготовка до іспиту". Не знаю, можливо, пан Василь просто дуже стресостійкий. Я от, наприклад, упевнений, що частину свого гастриту нажив саме під час найрізноманітніших іспитів. Можливо, тут справді потрібна не лише інтелектуальна підготовка, не просто вивчити матеріал, а й певне психологічне налаштування?
Дивіться, коли пан Василь складав іспити, ймовірно, тоді не було смартфонів. Можливо, були звичайні телефони, а можливо, й їх не було – дзвонили на домашній або кричали через город, щоб покликати друга гуляти. Це були інші часи й інші іспити. Цей іспит, який є зараз, неможливо навіть порівняти з тим, що було раніше. Та навіть якщо порівняти його з НМТ чотирирічної давнини – це небо і земля. Наскільки він став важчим, важко передати, але я спробую. У мене є ціла порівняльна таблиця, де зіставлені різні формати іспитів. Але давайте навіть не брати те, що було колись. Уявіть саму суть. Раніше ви приходили й складали різні іспити в різних університетах. Десь краще, десь гірше, десь пощастило, десь – ні. Тоді велику роль відігравало те, наскільки активно ви подаєтеся всюди, ходите й складаєте іспити в різних місцях. І десь, зрештою, щастило – знаходилося місце. Оця локальність і незв’язаність системи давала певну частку випадковості: хто швидше рухається, хто більше встигне подати заяв і пройти випробувань. Зараз це абсолютно не працює. Крім того, навіть якщо взяти ЗНО, коли вже була загальна система вступу й значно менше випадковості, прибрали можливість "домовитися", прибрали хабарництво – і це, безумовно, плюс. НМТ і ЗНО в цьому сенсі стали хорошим способом мінімізувати корупцію. Але чим НМТ відрізняється від ЗНО? Передусім тим, що часу стало втричі менше. Уявіть собі: приблизно ті самі завдання, але якщо на ЗНО було 6–7 хвилин на одне завдання, то тут – близько двох хвилин. Крім того, усе складається в один день і за один раз. Наступний шанс – лише через рік. Комп’ютерна програма, яка може зависати. Доволі незручний, даруйте, інтерфейс. От зараз, якщо хтось бачить мене повністю на екрані – це одне. А тепер уявіть, що ви бачите лише частину тексту: треба постійно гортати вправо-вліво, вчитуватися в умову. Іноді ви читаєте її по п’ять хвилин, хоча на все завдання у вас дві. Деякі запитання, наприклад з української мови, настільки складно сформульовані, що складається враження, ніби треба мати PhD з філології, щоб просто зрозуміти, що від тебе хочуть. Вони ультраважкі саме для сприйняття. Реально потрібно мати дуже високий рівень невербального інтелекту, щоб швидко усвідомити формулювання. І це я ще не говорю про саму відповідь. Тепер питання ставлять не в стилі: "Коли Володимир Великий хрестив Русь?". Моє улюблене – це щось на кшталт: "Коли син чоловіка, зображеного на портреті, зробив те, чим він найбільш відомий в історії України?". Уже від одного формулювання голова починає боліти. А тепер уявіть 120 таких запитань підряд, коли вам 17 років, і на кону – ваше майбутнє.
Ілюстративний фотоколаж з відкритих джерел
"Усім доведеться прозріти"
Ви любите запитання цитувати. Але в мене виникає інше: ви зараз спеціально лякаєте?
Я хочу відкрити очі тим, хто їх досі закриває. Усім доведеться прозріти. Абсолютно всім. Просто хтось зробить це за рік, за два чи за три, хтось – за три тижні до НМТ, а хтось уже після отримання результатів, коли в паніці не знатиме, що робити далі. Тому навіть якщо до НМТ залишилося три тижні – краще знати правду зараз.
У мене, якщо чесно, склалося враження, що це трохи нагнітання. І стає страшно тим, хто молодий, у кого, як ви кажете, на кону майбутнє. Але водночас – що практично можна зробити? Що б ви порадили тим, хто складатиме НМТ, аби полегшити цей процес?
По-перше, хочу зауважити: це проблема багатьох людей – вони думають, що почути правду означає "нагнітати". Ні. Це просто базова реальність. І так, на НМТ вам теж буде страшно. І краще, щоб дитина почула це зараз, а не вже під час тесту, коли відкриє завдання й впаде в ступор від того, що її ніхто не підготував до реального формату. Бо тоді вона втратить ще більше балів просто через шок і страх. Саме тому я не уникаю правди, навіть якщо комусь від неї страшно. Краще зараз, ніж безпосередньо на НМТ. Як це можна спростити? Передусім – зменшити психологічний тиск. По-перше, дізнатися все заздалегідь. Я дуже закликаю: навіть якщо у вас НМТ уже за три тижні і після цієї розмови стало страшно – заглибтеся в тему зараз. Краще пережити цю годину тривоги сьогодні, ніж щоб ваша дитина впала в ступор на реальному тесті. По-друге, знайдіть реальні тести в інтернеті й проходьте якомога більше варіантів. Це потрібно хоча б для того, щоб екстрено налаштувати мозок на складні формулювання й сам формат запитань. Третє – зрозумійте саму процедуру й подумайте, як ви будете відпочивати під час тесту.
Як подолати паніку і втому
Є різні практичні лайфхаки. Наприклад, якщо ви відчуваєте, що мозок "плавиться", не треба себе добивати. Бо далі ви просто виснажитесь і вже не зможете нормально виконувати інші завдання. Практичний лайфхак номер один: якщо починає боліти голова або накриває стрес, закрийте очі й почніть повільно та глибоко дихати, задіюючи м’язи живота. Це дуже добре знімає напругу й допомагає повернутися в більш свіжий стан. Так само робіть і на перерві. Якщо бачите поруч людину, яка панікує, не спілкуйтеся з нею. Ви просто переймете цей стрес. Якщо ви інтроверт і відчуваєте, що вам краще помовчати – так і зробіть. Нехай мозок систематизує інформацію й трохи розслабиться. Якщо ж ви екстраверт і мовчання тільки посилює тривогу – тоді, навпаки, поговоріть із кимось. Крім того, не розраховуйте на списування. Я чув різні історії про те, що комусь нібито щастить, але ні я, ні мої колеги жодного разу не бачили, щоб хтось реально міг списати або щоб хтось порушував регламент. Найімовірніше, це просто спосіб самозаспокоєння, мовляв, "раптом десь пощастить". Але це не працює. Є реальний світ, і треба бути готовими до того, що списати там зазвичай неможливо. Зазвичай сидить суворий інструктор, який дуже уважно стежить за процесом. Комп’ютери часто розставлені так, що всіх добре видно. Ну добре, навіть якщо ви краєм ока підглянете до сусіда – де гарантія, що він сам знає правильну відповідь? Подивіться на статистику складання НМТ по країні – вона жахлива. Тому дуже велика ймовірність, що той хлопець чи дівчина поруч теж не знає, що саме натискає. Тому списування – точно не стратегія. Ще один важливий момент – особливо серйозно поставитися до четвертого предмета. Якщо ви обрали літературу, не думайте, що це щось легке. Те саме стосується фізики, хімії чи географії. Потрібно знайти максимально наближені до реальних тести й приділити цьому предмету особливу увагу. Його дуже часто недооцінюють. Ще один практичний момент: не пийте сильні заспокійливі перед НМТ. Якщо ви постійно приймаєте щось легке, наприклад ту ж ашваганду, це інше. Але от екстрені заспокійливі перед самим тестом – погана ідея. Ви будете як зомбі й просто не зможете нормально думати. І ще одне. Якщо відчуваєте, що вас уже зовсім "накриває", і ви не розумієте, що відбувається, краще втратити 10 хвилин, але привести голову до ладу. Вийдіть у вбиральню, потримайте руки під холодною водою, вмийтеся. Холод дуже добре "повертає" людину в реальність. Він допомагає зменшити рівень кортизолу – гормону стресу, який буквально заважає думати. Так, це може бути не дуже комфортно, але цей дискомфорт працює саме проти стресу. Після цього мозок знову починає нормально працювати. Але тут головне що? Бути готовим до того, з чим ви зіткнетеся. Якщо ви взагалі не бачили цих тестів і не розумієте формату, то жодна холодна вода вже не допоможе, бо проблема буде не тільки в стресі, а в тому, що ви просто не готові до таких формулювань.
Тести і наукова дискусія
Наш слухач пише, що, ймовірно, найбільше "проколів" на НМТ буде з питаннями з історії України. Аргумент такий: мовляв, сучасні історики самі не завжди узгоджуються між собою щодо ер, календарів, стилів, дат. І виникає запитання: наскільки взагалі запитання НМТ стосуються тих галузей знань або ділянок, де наукова дискусія вже завершена, і де можна спиратися на підручникові дати, цифри й формулювання як на однозначно правильні? І чи справді ці відповіді можна використовувати як базу для тестів?
Ну, кажуть, що минуле належить тому, хто володіє теперішнім, і що історію переписують, тому дискусії, мовляв, ніколи повністю не завершуються. Але все ж існує затверджений регламент і програма, за якою вважається, що є "правильна" версія історії для НМТ, і саме на неї спираються в тестах. Те саме, до речі, і з фізикою. Наприклад, є величина прискорення вільного падіння – наскільки збільшується швидкість падіння тіла, якщо його кинути? І тут одразу варіанти: 10, 9,8 чи 9,81. В університеті мені вже сказали: "Рахуй 10". У школі ми рахували 9,81. На ЗНО, здається, було 9,8. Три різні підходи. І при цьому в університеті навіть спрощували більше, ніж у школі. А потім у дитини не сходяться цифри, і починається паніка. Тому що з історією? Певні нюанси будуть. Але проблема не в "об’єктивній плутанині", а в тому, що потрібно чітко знати, що саме вимагає програма. І тут наш слухач фактично підводить до ще однієї проблеми.
Шкільна програма і НМТ – як червоний колір і яблуко
Я цього року взимку витратив приблизно 15 годин, аналізуючи й порівнюючи програму НМТ і шкільну програму. Спеціально це зробив, щоб можна було пояснити простими словами. Це як порівнювати червоний колір і яблуко. От ви можете пояснити, в чому різниця між червоним кольором і яблуком? Можна, звісно. Але це речі з різних категорій. Зазвичай не порівнюють настільки різне: порівнюють, скажімо, яблуко і грушу, або червоний і зелений. А червоний колір і яблуко – це зовсім різні системи: одне про сприйняття кольору, інше про об’єкт, який можна відчути на смак і дотик. Порівняння виходить дуже умовне. Так само й із програмами. Формально і там, і там є інтеграли, і там, і там є трикутники. Якщо подивитися поверхнево, можна знайти до 90% схожості. Але ключова проблема в акцентах. У шкільній програмі все більше зміщується в бік компетентностей: уміти пояснити, показати на графіку, сформулювати визначення, розв’язати задачу. А в НМТ це часто не є головним. Там потрібен чіткий результат: конкретні формулювання, конкретні теореми, конкретні типи задач і способи розв’язання – фактично структурований набір знань у дуже чіткому форматі. І виходить, що розрив не стільки в змісті, скільки в тому, як цей зміст подається і що саме від вас очікують на тесті.
На списування просто не вистачить часу
Ще є питання щодо практичної частини, а саме щодо цього списування. Наскільки суворими є покарання за те, що дитина списує, або, скажімо, пронесла гаджет, або попросилася до вбиральні? І чи можна взагалі під час НМТ виходити, наприклад, у вбиральню і там, можливо, якось скористатися телефоном?
Звісно. Одну важливу річ я спочатку закінчу щодо програм, щоб пояснити саму суть. Дуже важливо подивитися на програми НМТ і звірити: чи те, що ви вчили, збігається з тим, що там є. Якщо ні, треба будувати містки. Я вже казав: там багато схожого, тому ці містки можна вибудувати. Те, що я вчив, буде запитуватися ось у такому форматі. Це важливий лайфхак. Обов’язково подивіться офіційні програми НМТ і перевірте, чи знайомі ви з усіма темами, і спробуйте зіставити те, що ви вчили, з тим, що там запитується. Якщо говорити про списування, теоретично списати або скористатися телефоном можна. Можна навіть придумати схеми – наприклад, два телефони: один одразу ховається, інший використовується, можна комусь подзвонити, наприклад репетитору. Але на практиці це дуже складно. У вас просто немає часу. Дається, по суті, дві години, потім перерва і ще дві години. Завдання настільки обмежені в часі, що якщо ви навіть вийдете на 15 хвилин щось уточнювати – ви просто не встигнете. Потрібно не просто передати запитання, а ще й зрозуміти його суть, бо вони об’ємні й складні. Записати їх неможливо, а пам’ятати все теж непросто. Теоретично можна спробувати використовувати штучний інтелект: вийти, щось запитати в чаті GPT. Але знову ж таки: як ви це сформулюєте і як швидко отримаєте відповідь у такій ситуації? Тобто, щоб списати хоча б 10% тесту, треба бути майже віртуозом. І це або питання неймовірного везіння, або те, на що точно не варто розраховувати. Моя порада – не розраховувати. Якщо вас спіймають, ви просто втрачаєте рік і йдете складати наступного разу.
Готуватися треба за рік, за два, за три
Ось тут слухачка ще пише, що зберегла в дитини всі чернетки з попередніх тестувань і намагається дуже обережно висловитися про тих, хто складає ці запитання. І, по суті, запитує: чи це спеціально зроблено, щоб "завалити", щоб нагнітати стрес, щоб замаскувати освітні втрати, які вже неможливо компенсувати складними формулюваннями? Мовляв, "щоб що це все?".
Я регулярно відповідаю на такі речі, тому що коли люди це читають у наших матеріалах, вони часто починають усвідомлювати ситуацію. І добре, якщо це відбувається завчасно – тоді є час підготуватися. І, як показує практика, це справді допомагає. Тобто це можливо. Просто це треба дізнатися за рік, за два, за три, а не за дві години до НМТ або вже після нього. Тоді все проходиться значно спокійніше. Чому це зробили? Я не буду говорити про якусь "зраду" чи про те, що це зроблено спеціально. Я так не думаю. Мені здається, що тут інша проблема: люди, які це розробляють, затверджують і впроваджують, часто дивляться на процес із дуже різних, вузьких кутів. Хтось дивиться зі сторони інструменту і думає: "Я зроблю хороші, інтуїтивні тести, бо для мене це зрозуміло". Але інтуїтивність для професора і інтуїтивність для пересічного учня – це зовсім різні речі. І виходить ситуація, коли тест створюється на рівні одного розуміння, а проходити його має зовсім інша аудиторія з іншим досвідом і сприйняттям.
