Іванна Коберник. Фото: УНІАН
В Україні триває основна сесія Національного мультипредметного тесту. Нагадаю, цей формат вступного випробування для українських абітурієнтів вимушено запровадили у 2022 році на заміну ЗНО – зовнішньому незалежному оцінюванню. Але цьогорічне НМТ, окрім традиційних суперечок навколо обов'язкової математики, супроводжується й палкими дискусіями щодо безпеки українських школярів. Днями українське суспільство сколихнула ситуація, яка сталася на Одещині. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у своєму дописі повідомив про порушення під час проведення НМТ в одному з екзаменаційних центрів на Одещині. За його словами, через затяжну повітряну тривогу процедура тестування тривала понад 13 годин, а учасники скаржилися на відсутність базових умов, зокрема доступу до води та харчування. Яким є цьогорічне НМТ, і чи витримує освітня система виклики воєнного часу? Окрім згаданої ситуації, чи відрізняється цьогорічне тестування якимись фізичними або психологічними складнощами порівняно з попередніми роками? Я зараз говорю не про самі тести, адже на них щороку традиційно нарікають: кажуть, що вони складні й важкі не лише для дітей, а й подекуди для фахівців. Це зрозуміло. Але якщо говорити про саме проведення тестування, про ситуації, які виникають під час нього, що ви можете сказати?
Насамперед хочу зазначити, що ті проблеми, на яких ви акцентували увагу, зокрема безпековий фактор, існують починаючи з 2022 року. Тобто вони не з'явилися зараз – раніше було так само. Так само траплялися випадки, коли НМТ переривалося через повітряну тривогу. Більше того, минулого і позаминулого року були випадки, коли НМТ переривалося не лише через тривоги, а й через відключення електроенергії, які відбувалися по всій Україні. Зараз, як ви бачите, ми цього не маємо. Тому це ті труднощі, які нам створила країна-агресор. Треба правильно говорити про те, хто тут винний. Другий момент, на який я хотіла б звернути увагу: дітям, звісно, складніше, тому що вони ще один рік живуть в умовах постійного стресу та повномасштабної війни. Вони готуються до НМТ у складних обставинах, і, безумовно, це впливає на них. Але, знову ж таки, треба правильно називати винних у цій ситуації.
Давайте розбиратися, чия це, умовно кажучи, зона відповідальності? Якщо взяти випадок з Одесою, то Уповноважений Верховної Ради з прав людини заявив про провал системи. Чи погоджуєтеся ви з таким формулюванням? Адже, наприклад, Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) наголошує, що працює в надзвичайно складних умовах. Наскільки справедливо в такому разі покладати відповідальність саме на УЦОЯО?
Несправедливо. Вони працюють у дуже складних умовах, за вкрай обмежених людських і фінансових ресурсів. Водночас я не знаю, що саме пан Лубінець вкладав у слова "провал системи". Я можу з цим погодитися, але він чомусь зробив акцент на іншому. Провал системи полягає не в тому, що УЦОЯО не забезпечує всіх умов. Йому не належать екзаменаційні центри, в яких відбувається тестування. У нього немає ні власних приміщень, ні коштів для цього. Приміщення надає місцева влада. І є регіони, де місцева влада створила такі умови, що більшість тестувань відбувається в укриттях. Насамперед це східні та прифронтові області. Наприклад, за даними УЦОЯО, на Миколаївщині, Чернігівщині та Черкащині 90% вступників складають НМТ в укриттях. До речі, Чернігівщина і Черкащина не є прифронтовими регіонами. Давайте просто поговоримо цифрами. Якщо ми говоримо про Дніпропетровщину, Полтавщину, Запоріжжя, Харківщину та Сумщину, то там місцева влада забезпечує можливість проводити НМТ в укриттях для 100% вступників. На Рівненщині – майже для половини. На Київщині – у 70% випадків. А Одеська та Львівська області забезпечують проведення НМТ в укриттях лише для третини своїх вступників.
Лише третина дітей на Одещині складала НМТ в укритті й могла не переривати тестування під час тривалих повітряних тривог. Нагадаю, ми говоримо про 8 червня, коли тривога справді тривала понад вісім годин сумарно, одна змінювала іншу. Тоді відбулася масштабна атака на південь України. У той день, знову ж таки за даними УЦОЯО, на Одещині складали НМТ понад тисяча дітей. Усім у кожному тимчасовому екзаменаційному центрі повідомили, що вони можуть у будь-який момент перервати тестування і піти на додаткову сесію. На цьому наголошували працівники всіх тимчасових екзаменаційних центрів. Проте лише близько 100 дітей – здається, УЦОЯО називав цифру 130 – скористалися цим правом. Ще приблизно 900 вступників вирішили чекати, щоб скласти НМТ саме того дня. І тут варто поставити собі запитання. Якщо керуватися логікою пана Лубінця, то цих дітей мали б просто відправити додому, закрити екзаменаційні центри й сказати: приходьте через місяць на додаткову сесію? Але фактично працівники тимчасових екзаменаційних центрів залишалися на місцях і провели на роботі по 13 годин за дуже невелику, відверто кажучи, смішну винагороду. На жаль, бюджет надзвичайно економно фінансує оплату праці співробітників таких центрів. Тому так, це безумовно складна ситуація. Я, звісно, хотіла б, щоб у кожному центрі була вода, перекус та інші необхідні умови. Але тоді давайте поговоримо про те, за які кошти і за чий рахунок це має бути забезпечено.
Ілюстративне фото з відкритих джерел
А чи можна це якось централізовано організувати? Для мене, наприклад, дивно чути, що на НМТ може не бути води. Я давно не був на НМТ, але це, вибачте, базова потреба. Як на мене, це стандарт для будь-якого роботодавця в Україні. Про школи мені складно говорити, але про університети можу, бо сам працював у системі вищої освіти, щоправда, вже пів року як ні. І тому мене дивує, що на НМТ немає можливості забезпечити людей хоча б водою чи якимось простим перекусом. У кожного організм працює по-різному. Особливо якщо ми говоримо про випадки, коли тестування тривало по 13 годин. Хіба до такого не можна підготуватися? Хоча б на централізованому рівні?
Як ви собі це уявляєте? Ви самі сказали, що не були останніми роками на НМТ. Очевидно, раніше ви складали ЗНО. І я впевнена, що приходили туди зі своєю водою. Так само і в університеті, де ви працювали, не було безкоштовної води для всіх у вільному доступі.
Університет, де я працював, якраз має безкоштовну воду у вільному доступі.
У приватному?
Так, у тому числі.
Чудово. Але ми зараз говоримо про державну й комунальну форми власності. Тут є певне наївне уявлення, що все можна вирішити одним рішенням. От ви кажете: "А чому б просто не зробити?". Я готова разом із вами очолити кампанію за збільшення фінансування Українського центру оцінювання якості освіти на наступний рік і піднімати це питання. Але давайте розуміти: це бюджетна установа, яка фінансується з державного бюджету. Спробуймо уявити, що наступного року їм закладуть більше коштів хоча б на воду. Для цього нам із вами доведеться щодня займатися цим питанням. Але я нагадаю, що зараз вони мають обмежене фінансування як на оплату праці людей, які розробляють і проводять тестування, так і на оплату праці інструкторів, які провели з дітьми ці довгі години в укриттях.
І ще раз нагадаю: була можливість скористатися правом перейти на додаткову сесію. Лише кожен десятий випускник на Одещині скористався цим правом, а дев’ять із десяти вирішили залишитися й складати тестування того дня. Це було їхнє рішення. Тому я ставлю зустрічне запитання: чи правильно було б сказати всім – ні, ми закриваємо центр НМТ, приходьте через місяць на додаткову сесію? Я вважаю, що ні. Чи були тут недоліки в організації процесу? Очевидно, були. Їх можна і потрібно обговорювати. Але, знову ж таки, вони значною мірою продиктовані обмеженими ресурсами. І про це треба пам’ятати. Я б більше уваги приділила тому, що зробила або не зробила місцева влада Одещини. Чому лише третина тимчасових екзаменаційних центрів була забезпечена можливістю проводити тестування в укриттях, зважаючи на складну безпекову ситуацію?
Чому, умовно кажучи, на Черкащині змогли забезпечити такі умови для 90% вступників, а на Київщині – для 70%? До речі, в самому Києві, наскільки мені відомо, приблизно 40% вступників складають НМТ в укриттях, а близько 60% – у наземних приміщеннях. Тому тут справді можна говорити про системний провал. Але він полягає не в тому, що є один конкретний винний. Він полягає в тому, що система не забезпечує повноцінної взаємодії між усіма учасниками процесу для створення належних умов. Натомість постійно шукають когось одного, кого можна призначити відповідальним, ніби це автоматично вирішить проблему. Але так це не працює. Це працює лише тоді, коли система усвідомлює, що нам надзвичайно важливо зберегти інститут і механізм НМТ як інструмент чесного, прозорого й безкорупційного доступу до вищої освіти.
Що означає рівний доступ в умовах війни? Те, що кожен вступник має однакову програму підготовки, може готуватися за нею і складати той самий тест – незалежно від того, чи приїхав він із прифронтового населеного пункту на Херсонщині, з прикордонного села на Чернігівщині чи закінчив школу на Печерських пагорбах у Києві. З погляду змісту тестування й вимог до знань вони перебувають у рівних умовах. Щодо безпекових умов ситуація, звісно, різна, тому що різною є й безпекова ситуація в регіонах України. Але це вже не залежить від Українського центру оцінювання якості освіти.
А щодо вашого відступу про збільшення бюджету на НМТ – я готовий допомагати навіть на громадських засадах. Тож, будь ласка, якщо це дозволить щось покращити будь-де і будь-коли, я готовий долучатися.
Ви знаєте, якщо можна, я тут наведу одне порівняння. Воно мені не дуже подобається, і я навіть боюся його використовувати, але, на жаль, воно постійно спливає в мене в голові, коли я думаю про цю ситуацію. Ті звинувачення, які зараз лунають на адресу УЦОЯО, нагадують мені звинувачення піхотинців у тому, що вони не втримали певну ділянку фронту. Я не люблю порівнювати тилове життя з фронтовим. Вважаю, що це зовсім різні речі, і ставлюся до таких аналогій дуже обережно. Але ця асоціація все одно постійно виникає. Ніхто не говорить про бюджет УЦОЯО. Ніхто не говорить про кількість людей, які там працюють. Ніхто не говорить про обсяг завдань, які вони мають виконувати за наявного фінансування. Натомість зараз усі камені летять саме в їхній бік. І це, на мою думку, абсолютно несправедливо. Ба більше, це не допомагає вирішити головне питання – як зберегти рівний доступ до освіти й забезпечити максимально якісні умови для проведення цього надзвичайно важливого тесту.
Ваша думка зрозуміла. Мені теж здається, що в цьому є раціональне зерно, особливо коли про це говорять люди, які добре знають систему освіти зсередини. Як ви вважаєте, те, що відбувається зараз навколо НМТ – регулярні проблеми, скандали, від технічних труднощів до конфліктів у соціальних мережах і звинувачень на адресу посадовців, – наскільки це впливає на довіру суспільства до системи оцінювання? Чи не ризикуємо ми опинитися в ситуації, коли НМТ почнуть сприймати як нечесний інструмент вступу?
Я не бачу ознак того, що НМТ починають сприймати саме як нечесний інструмент вступу. Насправді він однаковий для всіх. Інше питання, що зараз розгортається інший скандал. Там репутаційно намагаються знищити директорку УЦОЯО Тетяну Вакуленко через історію з конкретною вступницею. І виглядає це так, ніби були люди, які розраховували "вирішити питання": були депутати, готові втрутитися, були спроби особисто поговорити з директоркою УЦОЯО. Але коли з’ясувалося, що "вирішити питання" не можна, почалася репутаційна атака. Тому я більше боюся не того, що ці скандали дискредитують конкретних посадовців. Я боюся, що вони підірвуть довіру до самого НМТ і дадуть шанс підняти голову тим силам, які хочуть повернути вступ "по дзвінку", за особистими домовленостями чи за якимись іншими критеріями, що не будуть однаковими для всіх. Ця небезпека справді існує. Саме тому нам дуже важливо пам’ятати: НМТ – це плата суспільства за десятиліття корупції під час вступу до закладів вищої освіти. Я пам’ятаю, як на початку 2000-х запроваджували зовнішнє незалежне оцінювання. У селі на Тернопільщині, звідки родом мій батько, тоді вперше за багато років двоє дітей вступили до київських університетів. До того вони навіть не намагалися цього робити, тому що вважали це неможливим. Тому зберегти НМТ надзвичайно важливо.
КОНТЕКСТ
В інтернеті розповсюдили аудіозапис, на якому очільниця Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО) Тетяна Вакуленко буцімто лає дівчину, яка намагалася подати заяву на складання НМТ. Посадовиця заявила, що фрагмент розмови "свідомо сфабрикували", щоб зруйнувати її репутацію. Про це Вакуленко повідомила на своїй Facebook-сторінці.
Водночас про вступницю наразі нічого не відомо, ані вона, ані її представники офіційно не коментували інцидент. Тим часом Вакуленко підтримали у Міносвіти та профільному комітеті Верховної Ради, зазначає Суспільне.
