Фото: з архіву adm:t і REMEZ
Хочеться, щоб під час прослуховування пісні вимальовувалась якась картинка – а не напряму в лоб
Хлопці, привіт! Дякуємо, що завітали до нашої студії! Дуже раді вас бачити.
Олександр Ремез: Привіт!
Андрій Дмитренко: Дякую за запрошення!
Пропонуємо продовжити розмову, яку ми розпочали кілька тижнів під час спілкування онлайн з приводу презентації вашої спільної пісні "швидкоплин". Андрію, таке непросте запитання. Ти за фахом юрист…
Андрій Дмитренко: Так.
І тривалий час, принаймні, раніше займався (чи може, й досі займаєшся) юридичним оформленням, в тому числі поранених і загиблих воїнів. Як ти справлявся з таким емоційним навантаженням?
Андрій Дмитренко: Ми поки служили ми з Сашком в одному батальйоні, то я якраз займав посаду помічника командира батальйона з правової роботи. І в тому числі, мій функціонал включав оформлення фактів загибелі, зникнення безвісти й поранення бійців. Я частково виконував обов'язки офіцера групи цивільно-військового співробітництва. І в тому числі напряму комунікував із родичами загиблих, зниклих безвісті побратимів. Саме головне тут – це просто мати внутрішню емпатію.
Анна Заклецька: Я от надмірний емпат. І навіть зараз я тебе слухаю, і мені буквально фізично стає боляче. Що ти робиш, щоби ця емпатія зрештою, не випалювала до депресивних станів? Бо це дуже складна робота…
Андрій Дмитренко: Робота складна, я навіть не буду сперечатись. Але саме головне – все одно через себе це пропускати. З одного боку, якщо повністю віддатись, повністю зануритись в це, можна потім дуже довго ходити до фахівців, різних спеціалістів. З іншого боку, я не та людина, яка буде робити щось виключно формальне, для відписки. Тому тут, як і у всьому, має бути баланс.
Сашко, після поранення на Луганщині, під час реабілітації ти придбав гітару, так? І припускаємо, вже трохи по-новому підійшов до творчості, до написання пісень. Чи помиляємось?
Олександр Ремез: Так, я дав собі дозвіл, можна сказати, співати не тільки про ретро-тачки чи якісь такі штуки танцювальні. А просто про те, що було на душі тоді. Тобто, переосмислення певне відбулось. Я намагався це зробити і до цього, але десь підсвідомо не міг дозволити собі. Думав – ні, ну маємо ж естетики своєї притримуватися!
Денис Денисенко: Я пам'ятаю, до речі, нашу розмову одну. Ми з тобою спілкувалися в контексті твоєї життєвої філософії, і зрозуміли, що ми на одній хвилі в плані дотичності до стоїцизму.
Олександр Ремез: Ну, принаймні, я читаю, так.
Тобто, це не змінилося? Так само близько для тебе?
Олександр Ремез: Так, але зараз я раніше почав вставати на роботу, і тому нема коли про це думати. Поки не читаю. Але воно в рюкзаку є.
Ти зараз працюєш в підрозділі безпілотних систем. Ти все ще виступаєш так само з Культурним десантом перед бійцями? Чи цього вже немає?
Олександр Ремез: Ні, немає. Та й у нас і не було би часу. Я з Культурними силами розійшовся, продовжую службу в іншому місці. І моя творчість тепер – моя творчість, за яку я сам несу повну відповідальність.
Андрію, ти завжди дуже по-філософськи, дипломатично, але засуджував використання так званої "байрактарщини" у творчості. Зараз щось змінилось? Чи ти все таки вважаєш, що не треба нести цей фольклорний прошарок у творчість? Що це просто кон'юнктурщина?
Андрій Дмитренко: Так, у мене на рахунок цього думка не змінилась. Але з іншого боку… Тобто, можливо я насправді в своїй бульбашці живу, – але зараз я майже вже не чую "байрактарних" пісень.
Ти просто Радіо Промінь слухаєш, а у нас тут це фільтрується найкращим чином.
Андрій Дмитренко: Можливо. Але так, моє ставлення не змінилось. Бо про будь-яку тему, про будь-що можна написати абсолютно різними способами. Я просто люблю, щоб під час прослуховування вимальовувалась якась картинка, якийсь образ. Тобто, напряму в лоб – це не моє.
Тільки-но в ефірі пролунала пісня "Сакс на Саксаганського" від REMEZ & SESTRA BLYZNYUCHKA – вона ж Даша Ремез, вона ж дружина Саші. Ви, мабуть, з нею пишете без кінця-краю? Як ти обираєш: оцю пісню випустимо, а цю притримаємо?
Олександр Ремез: Насправді, ні! Теоретично воно так мало би бути (сміється). Але… Тут, мабуть, більш таке психологічне питання, яке зараз за 5 хвилин ми не розкриємо (сміється).
Добре! Андрію, як тобі вдається поєднувати творчість з високим військовим чином? Чи є якісь можливості – може, все знаєш – виступати, чи плануються, можливо, концерти?
Андрій Дмитренко: Щодо виступів, то в мене теж поки що нічого не змінилось: я не планую виступати до моменту демобілізації. Новий матеріал я робив виключно в студійному вигляді – саме як для релізу, і виступати з цим не готовий. Психологічно, з одного боку. З іншого – ми з гуртом не мали репетицій з листопада 2021 року. Плюс барабанщик наш Сашко також служить. Тому так. Я єдиний зробив виняток – зіграв дві пісні на вечора пам’яті Максима Кривцова ("Далі"). Але виключно через те, що це була така подія, і дві пісні я написав на його слова. Це і все. А так, до демобілізації виступати не планую. Заразом буде час, можливо, накопичити ще купу матеріалу. Бо навряд чи швидко буде демобілізація (сміється).
Щодо того, чи вдається творити. Я для себе під час служби знайшов нову схему, скажімо так, генерування релізів: не відкладати в папку з демками і як тільки вже якась форма є, я дописую слова і одразу шукаю можливості десь це записати – не в Києві, навіть віддалено. Наприклад, вокал для нашої пісні "швидкоплин" я записав, коли був у відрядженні на Сході. Знайшов дуже класного мужика – Олега Скрипникова, дуже дякую йому. І в місті Павлоград ми записали. Виїхав якраз на Нову пошту забрати пакунки для себе й для побратимів, і заразом записав вокал для пісні "швидкоплин" (сміється).
Ти бачиш – як названа пісня, так все і швидесенько вийшло… Друзі, ну і наостанок. По-перше, величезна вам подяка за те, що ви є, за вашу позицію, за вашу службу і дружбу, за ваші пісні. І – будь ласка, зверніться до слухачів Радіо Промінь з тим, що нам найважливіше зараз почути.
Андрій Дмитренко: В першу чергу, дякую всім слухачам Радіо Промінь. Для мене це була моя перша радіостанція, яку я чув – у нас було радіо на стіні на кухні, і кожен ранок починався з нього. Тому, в першу чергу, продовжуйте далі слухати Радіо Промінь, відкривайте для себе нову україську музику, підтримуйте стару українську музику (сміється) – будь-яку українську музику, бо це наша культура.
Олександр Ремез: А що мені ще додати до цього? Харчуйтесь нормально (всі сміються), не їжте усякого поганого багато – і це стосується також і музики.
Дякуємо! Звісно, ми є тим, що ми їмо – в усіх сенсах. Фантастичні позитивні емоції на завершення цього ранку завдяки нашим гостям – adm:t та REMEZ! Бажаємо вам беспечного хорошого дня і – до нових нагод у студії Радіо Промінь!
