Повітряна атака з боку Росії, ППО протидіє. Фото: AP/Evgeniy Maloletka
"В Україні ухвалюють рішення не споруди, а люди"
Росіяни вкотре погрожують ударами по "центрах ухвалення рішень". Президент Володимир Зеленський днями повідомив, що українська розвідка отримала документи щодо відповідних планів Росії і знає навіть перелік цих "центрів". Що це може бути за перелік, наскільки цього треба побоюватися, до чого готуватися, кому і який результат це може бодай гіпотетично принести?
Тут варто розрізняти два моменти. Символічні удари по адміністративних об'єктах, які до широкомасштабного вторгнення виконували роль приміщень, де перебували різні органи виконавчої, законодавчої влади, місцевого самоврядування – це один момент. Другий момент – що таке центр ухвалення рішень? Напевно, це перш за все люди за професійними ознаками, за посадовими обов'язками, які відповідають безпосередню за оборону України. І тут потрібно враховувати низку моментів, що за час широкомасштабного вторгнення, за час набагато гіршого стану справ, ніж зараз, у плані протиповітряної оборони, в плані авіації, в плані спроможностей противника, їм не вдалося ні дезорганізувати нас, ні знищити посадових осіб, які, власне, відповідальні за оборону і безпеку країни. Тому, коли ми говоримо про удари по "центрах ухвалення рішень" – це більше російська фантазія. Ну, припустимо, знищать вони амінспоруду (як це було у перший рік великої війни у Харкові та Миколаєві). І що? В Україні ухвалюють рішення не споруди, а люди. І обороною керують не споруди, а люди. Споруда може виконувати якесь номінальне призначення з метою укриття чи концентрації якогось обладнання для виконання конкретних завдань. В сучасних умовах це все в будь-якому випадку відбувається роззосереджено – як органи влади, так і органи військового управління. У нас же навіть військові штаби діють у межах лінії фронту, в прифронтових містах і ворогу не вдалося дезорганізувати там роботу, не кажучи про тилові райони. Україна здатна розосередити відповідні структури, є можливість використання об'єктів, здатних витримувати надпотужні удари, у нас є багато і сучасних споруд, і ще з пострадянських часів, функціонал яких передбачався навіть на момент ядерних ударів. Але для якогось символізму, звичайно, ворог може спробувати бити по адміністративних спорудах. До речі, в нас цивільний будинок, де живуть цивільні, так само є центром забезпечення життєдіяльності громадян, цивільних українців, як і військові об'єкти. Ми таке не дуже розділяємо, тому що в нас все-таки стоїть питання цілісного захисту України, як і протидія ударам противника по будь-яких забудовах, які використовуються українцями для своїх потреб. Тому тут така ситуація…
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
Погрози – путінська тактика
Для чого тоді ці погрози, навіщо їм це?
Вони і погрожують, і пробують бити. Скажу навіть більше, якщо б вони були спроможні на такі удари, як вони акцентують… Пам'ятаєте, у них колись модно було заявляти про "радіоактивний попіл", який всю територію держави вкриє. Правда, тоді вони говорили про Америку, зараз в них там більш теплі стосунки, але тим не менше… Зараз вони щодо нас це говорять. Завтра щось зміниться і вони самі себе будуть бомбити. Це у них нормально. У них взагалі, якщо вони не можуть бомбити, то вони просто підривають свої будинки (наприклад, у Москві). Це путінська тактика. Так, це однозначно потрібно сприймати всерйоз, але не для паніки, не для якоїсь істерики, а для того, щоб убезпечити себе і своїх близьких від потенційних ризиків чи ударів ворога. Ми, на жаль, кожен день переживаємо зараз удари, як по цивільній інфраструктурі, так і по житлових будинках.
