Пуск ракети FP-7. Стоп-кадр з відео Fire Point
"Кооперація між європейськими виробниками озброєння та українськими компаніями досить очевидна"
Протистояння російській балістиці — надскладне завдання. Варто згадати, що президент України Володимир Зеленський обговорив із президентом Франції Еманюелем Макроном посилення української протиповітряної оборони, антибалістичний захист та євроінтеграцію. Дедалі частіше ми чуємо про антибалістику в Європі. Зараз це лише якісь домовленості, політичні узгодження? На якому етапі ми перебуваємо? І взагалі, антибалістика без США — реальна у перспективі року-двох?
Загалом, такі розмови почали дедалі гучніше лунати в коридорах європейських столиць, після приходу нової американської адміністрації, яка вже другий рік очолює Білий дім і не дає можливості планувати безпекову політику у більш-менш зрозумілих та чітких рамках. Оскільки ми бачимо тенденцію відходу Сполучених Штатів від питань безпеки в Європі, то дедалі більше постає питання, яким саме чином можна захистити Європу від загроз з боку Ірану та Росії в першу чергу.
Якщо ми подивимося на архітектуру протиракетної оборони, яка існує сьогодні в Європі, то вона майже на 100% базується саме на американських рішеннях. Мова йде про комплекси, розміщені у Польщі та Румунії, а також системи THAAD, які також розгорнуті у Європі та Туреччині для захисту південного флангу країн НАТО. І тільки в 2024 році однією з перших країн, яка зробила крок у бік від залежності від американських технологій у питаннях протиракетної оборони, стала Німеччина. Вона підписала угоду з Ізраїлем на закупівлю комплексів "Arrow 3" і 2025 року вже отримала першу батарею, а цьогоріч очікується її повноцінне прийняття на озброєння та введення на бойове чергування. Якщо говорити про інші країни, то на сьогоднішній момент існує засіб SAMP/T або ж Mamba. Це спільна розробка консорціуму "Євросам ", куди входять компанії з Італії та Франції, і це єдиний європейський засіб, який на сьогодні має певні можливості щодо протиракетної оборони. Але в цьому питанні вони мають лише можливості перехоплення балістичних ракет малої та середньої дальності. І тут виходить на перше місце питання розбудови власних спроможностей, а не тільки питання серійного масштабування. Ми бачимо, що в тій же Німеччині відкрився завод з виробництва ракет до комплексів Patriot, але у версії РАС-3, що теж має можливості протиракетної боротьби, проте вони трохи незіставні, якщо говорити про найсучасніші модифікації, наприклад, PAC-3 MSE. Тож подібна кооперація між європейськими виробниками озброєння та українськими компаніями тут досить очевидна, оскільки як в Україні, так і в Європі усі бачать безпосередню загрозу від балістики і тих систем, які на озброєнні має РФ.
Українська FP-7.х — потенційна ракета-перехоплювач для антибалістичного проєкту "Фрея"
Поясність, будь ласка, ці розмови про спільний захист від балістичних загроз — це про розробку повністю нового комплексу з новими ракетами, тобто з нуля, спільно з Україною? Чи йдеться про можливу модернізацію вже існуючих комплексів? Як це потенційно може виглядати на практиці?
Якщо ми подивимося на тенденції, які на сьогоднішній момент існують, зокрема по проєкту "Фрея ", анонсованого нещодавно, то мова йде, скоріше, про інтеграцію вже наявних систем. Це стосується як ракети-перехоплювача, так і наземної інфраструктури, котра в собі налічує засоби виявлення, тобто радіолокаційні станції, і засоби керування боєм, які безпосередньо відповідальні за всі етапи бойової роботи подібного комплексу. Тобто — від моменту детекції до моменту перехоплення повітряної цілі. І тут ми бачимо, що українська компанія може запропонувати вже наявне своє рішення, а саме FP-7.х, і за допомогою європейських компаній інтегрувати, до прикладу, у вже наявні комплекси IRIS, де буде використовуватись українська ракета, а все інше —це компоненти європейського походження.
До речі, згадана FP-7.х — це якраз потенційна ракета-перехоплювач для цього антибалістичного проєкту. Поясніть, будь ласка, деталі цього проєкту "Фрея ". Чи правильно я розумію, що, наприклад, радари, підсвітки і наведення можуть взяти з якогось одного комплексу, пускова установка може бути розробкою компанії Fire Point, командний пункт — від системи протиповітряної оборони? Грубо кажучи, зберуть найкраще із різних засобів?
І це справді виглядає на сьогоднішній момент саме таким чином. Якщо дати трохи контексту, то ми можемо згадати, як ще у 2023 році постало питання компенсування зразків ще радянських систем, в першу чергу, ракет-перехоплювачів, які на сьогодні досі є на озброєнні ЗСУ. Усе це було зведено до так званого проєкту FrankenSAM. І на сьогоднішній момент ми бачимо, що дійсно плоди цього проєкту захищають наш повітряний простір. Мова йде, до прикладу, про комплекси "Бук ", "Оса ", які стали базою для інтеграції ракет західного походження. Йдеться про ракети, до прикладу, RIM-7. І тоді ж у 2022-23 роках на рівні експертів висувалися думки, що можна також у рамках цього проєкту реалізувати серійне виробництво ракет до радянських комплексів С-300. Йдеться про ракети 5В55. Але, скоріше за все, політична кон'юнктура не дозволила довести це до логічного кінця. І тут ми бачимо, що подібна тема виникає з новими акцентами, оскільки дійсно комплексів С-300 у нас залишилася певна кількість, але дістати боєкомплект до них станом на 2026-й рік, окрім як у Росії, більше немає де. І тут виникає ідея, що ми можемо поновити виробництво подібних ракет, заручившись підтримкою як технологічною, так і фінансовою від європейських компаній, інтегрувати сучасніші рішення, якщо ми кажемо про ракету-перехоплювач, і в поєднанні з компетенціями та можливостями партнерів інтегрувати її в європейські пускові системи. А також здійснити координацію роботи між станцією виявлення, станцією супроводження цілей і безпосередньо ракетами.
Цей проєкт "Фрея " — скільки часу займе від формування ідеї до практичної реалізації? Вочевидь це роки, хоча ми чогось просто не знаємо.
Я би тут у порівняння ставив історію із системами FrankenSAM, де від початку певних публічних обговорень про ймовірність подібних систем до того, як ми їх побачили безпосередньо на полі бою, прикриваючи наш повітряний простір, пройшло трохи менше двох років. І скоріше за все, самі процеси відбувалися значно швидше. Тож, порівнюючи з виробництвом українського КАБу і з комплексами FrankenSAM, ми можемо говорити про місяці, а не роки.
Вадим Кушніков. Фото: Суспільне Запоріжжя
"За програмою PURL Україна отримує від 20 до 30 ракет-перехоплювачів до комплексів Patriot, це справді є недостатнім"
А що відомо взагалі про виробництво зараз ракет до Patriot і про наші можливості збивати балістику? Вочевидь, росіяни розуміють, що зараз склався дефіцит не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Що стосується балістичних загроз з боку росіян, то можемо брати трохи ширший часовий проміжок для порівняння та аналізу. Ми бачимо, що в січні цього року росіяни використали більше сотні своїх балістичних ракет різного типу. Акцент на те, що в нас є досить відчутні проблеми з постачанням ракет-перехоплювачів до комплексів Patriot, і був основним аргументом, що вони інтенсифікували подібне використання даного типу озброєння. Але також слід зважати, що українські безпосередні прямі дії на зменшення потенціалу ворога щодо виробництва своїх ударних засобів також мали місце у лютому, коли було завдано удару по Воткінському заводу в РФ, що відповідальний за серійне виробництво подібної номенклатури озброєння. І далі ми бачили, що темпи використання росіянами балістики дещо спали, але не дісталися позначки "нуль ".
Якщо ми подивимося на темпи виробництва і темпи постачання, то президент зазначив, що на сьогоднішній момент у рамках програми PURL Україна отримує від 20 до 30 ракет-перехоплювачів до комплексів Patriot, це справді є недостатнім для того, щоб на всі 100% забезпечити потребу наших Сил оборони у цих надважливих засобах. (PURL (Prioritized Ukraine Requirements List) – це започаткована США та НАТО ініціатива, спрямована на забезпечення України критично важливим озброєнням через фінансування членами та партнерами Альянсу постачання озброєння та обладнання американського виробництва. Механізм дозволяє країнам фінансувати закупівлю такого озброєння відповідно до пріоритетного списку потреб, визначеного Україною та погодженого з США та НАТО – ред.).
Але з іншого боку, ми так само бачимо, що на початку цього року між Пентагоном та корпорацією RTX була укладена рамкова угода про збільшення темпів серійного виробництва з метою вийти на показники 2000 одиниць ракет-перехоплювачів версії PAC-3 до 2029 року. Так само ми бачили угоду про постачання ракет-перехоплювачів PAC-2, які виробляються на сьогодні у Німеччині, але це теж горизонт планування до кінця цього року — початку 2027-го. І безпосередньо ми бачимо європейські комплекси SAMP/T, які були предметом угоди наприкінці 2025 року, коли було досягнуто домовленостей про постачання 8 таких комплексів найновішої модифікації з ракетами-перехоплювачами ASTER до України. Перший такий комплекс вже був поставлений Україні. Це теж є певним посиленням українських спроможностей щодо протиракетної оборони.
(SAMP/T – комплекс ПРО, здатний вражати аеродинамічні цілі на відстані до 50 км. Штатна РЛС комплексу має глибину огляду в 60 км, проте ця відстань може бути збільшена до 120 км у поєднанні з літаками ДРЛВ (AWACS). Це перша європейська система, здатна працювати в режимі протиракетної оборони, уражаючи балістичні цілі на відстанях до 25 км. Одна пускова установка містить до 8 зенітних керованих ракет Aster 30, які, за потреби, можуть бути випущені одним залпом тривалістю 10 секунд – ред.)
Читайте також: Виробництво українських КАБів може швидко масштабуватися — Кушніков
