Ілюстративне фото: facebook/operationalcommandwest
"Треба дивитись на все тверезо"
Президент Володимир Зеленський провів Ставку, на якій детально проаналізували потенційні загрози наступу з боку Білорусі та розглянули наявні розвіддані про ворожі плани на Чернігівсько-Київському напрямку. Чи є зараз у ворога можливості, щоб відкрити новий фронт? Це реальні загрози чи це більше психологічна атака?
По-перше, ми прекрасно розуміємо, що Лукашенко – диктатор і союзник Росії. І тепер треба оцінювати, наскільки серйозні і реальні ці загрози. У нас дуже багато хто полюбляє взяти карту, лінійку, щось виміряти і сказати: "От, від кордону Білорусі до Києва 140 км". І далі починаються якісь панічні настрої. Треба дивитись на все тверезо. По-перше, на цій ділянці, що дуже близько до Києва, є дві річки. І кордон там з одного боку проходить східніше по річці Дніпро. А на другій ділянці, яка йде більше на захід, він проходить вздовж річки Прип'ять, трішки північніше. У перекладі на військову мову це означає, що якщо на цій найближчій ділянці буде якийсь наступ, то це буде форсування річок. А форсування річок – дуже складна з військової точки зору задача, пов'язана з великими втратами тощо. Наприклад, ворог у нас стоїть на березі річки Дніпру поблизу Херсона і неможе там пройти вже понад 3 роки. На Півночі, крім цих двох річок, є ще величезна кількість озер, маленьких річок, боліт і дуже мало доріг. Тобто для того, що перемістити значну кількість військових, "грунтовка" не підійде. Їм треба йти по великих дорогах, бо їм треба підвозити постачання, боєприпаси тощо. І всі ці дороги заміновані, на них побудовані інженерні укріплення і вони безпосередньо на самому кордоні перекопані і підірвані. Тобто просто так взяти і зайти – не вийде. І вздовж всієї лінії кордону побудовані доволі серйозні укріплення.
"На Чернігівщині організовувати оборону набагато простіше"
Але ворог все одно має можливості. Він може наступати на цих ділянках фронту. Питання полягатиме лише в тому, наскільки успішний буде цей наступ і наскільки глибоко, і це дуже теоретично, вони зможуть зайти на територію України. Наприклад, давайте згадаємо наступ ворога на мою рідну Сумщину. Вона відрізняється від Чернігівської області, але при масованому наступі 23-24-го року росіяни змогли заглибитись на Сумщині на 5-6 км. На деяких ділянках вони пройшли до 10 км, але все одно це дуже мало. І на Сумщині ситуація докорінним чином відрізняється від Чернігівщини. Сумщина – це переважно поля. На Чернігівщині організовувати оборону набагато простіше.
"Це банальне сковування сил"
Володимир Зеленський говорить, що Росія має 5 сценаріїв розширення війни через Північ України. Розуміємо, що йти в лоб і прямо атакувати для них фізично складно і набагато більше ризиків. Які тоді ще можуть бути можливості, якими гіпотетично може скористатися ворог на цьому відтинку?
Скоріш за все тут не буде такого прямого наступу чи якогось значного скупчення військ і техніки. Це просто безглуздо робити з їхньої точки зору, хоча недооцінювати Герасимова все ж не треба. А от інший сценарій – абсолютно реальний. Я маю на увазі, просто скупчення військ. Вони заведуть туди умовно 50-60 тисяч і ми не зможемо не реагувати на цю ситуацію. Нам доведеться з якоїсь іншої ділянки фронту перекинути туди війська. Тобто це банальне сковуваня сил. Вони будуть просто стояти, ми теж стоятимемо, а в цей момент на інших ділянках фронту можуть відбуватися активні бойові дії.
Бомбардування прикордонних територій – це вони, на жаль, можуть зробити. На тій же Сумщині всі населені пункти на відстані, здається, 6-7 км відселені. Вони відселені саме тому, що Росія системно просто бомбить ці села без будь-якої мети. Роблять так звану "буферну зону". І таку ж історію вони можуть повторити на прикордонних територіях Чернігівщини тільки для того, щоб Україна на це все реагувала. Вивозила людей, застосовувала поліцію, техніку, виконувала якісь заходи оборони тощо.
Третій сценарій – це робота диверсійними групами. Тобто вони переходять кордон. Ми ж розуміємо, що там дуже складний кордон, там ліси, болота і десь знайти якусь шпаринку вони теоретично зможуть. І ми знов-таки не зможемо на це не реагувати. А це означає, що ми з інших ділянок фронту перекинемо туди додаткові сили, підсилимо підрозділи, які там перебувають, і це буде значне відволікання військ.
Ще один сценарій – захід противника на якісь ділянки відносно невеликим підрозділом. Я не хочу казати, що це буде дзеркальна ситуація, як на Курщині, тому що тут це нереально зробити. На Курщині принципова відмінність була в тому, що ворог геть не готувався і ми зайшли на їхню територію просто як "ніж у масло". Тут ворогу так зайти не вийде, тому що ми готуємося. Тобто там побудовані укріплення і стоять підрозділи з серйозним озброєнням і гарно підготовленими людьми. Але щось на кшталт такого проникнення можливе. Тобто вони можуть перекинути туди пару тисяч людей, почнуть бойові дії на кордоні з Україною і нам знову доведеться на це все якимось чином реагувати. І ми розуміємо, яким у цей момент буде інформаційне тло, мовляв, "із Білорусі йде наступ", бо вони захочуть спричинити якусь паніку в Києві чи в інших містах України.
.jpg)
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
"Для Росії втягнути Лукашенка в війну — абсолютно логічно. Але.."
А загалом цей момент використання Білорусі в перебігу війни логічний, Росія рано чи пізно мала дійти до цього етапу? Плюс вони зараз ще починають смикати емоційно і психологічно впливати на країни Балтії. Для чого їм ця постійна напруга, яку вони підтримують?
З військової точки зору це абсолютно логічний і правильний крок. Ми ж прекрасно розуміємо, що Лукашенко – це союзник Росії. Так, свої війська він ще не відправляв, цього ми поки що не бачили, але ми бачили постачання військового озброєння. Наприклад, танковий тепловізійний приціл "Сосна-У" виробляється в Білорусі. Він стоїть у російських танках Т-72. І таких прикладів дуже багато. Білорусь працює на російську оборонку і жодного сумніву тут немає. І якщо забути ситуацію 22-го року, коли вони з їхньої території заходили, то поки що такого застосування території Білорусі не було. Після того Лукашенко зрозумів, що відбувається і намагається зробити так, щоб його не втягнули. Але з військової точки зору, якщо у ворога буде можливість атакувати нас з півночі, то це означає, що наш фронт довжиною 1200 км розтягнеться на 2 тис. або навіть 2,5 тис. км. А кількість людей у нас обмежена. Нам навіть зараз важко утримувати фронт, бо бракує людей. Тому для Росії втягнути Лукашенка в цю війну – абсолютно логічно. Але поки що бачимо, що Лукашенко пручається і робить усе, щоб цього не сталося.
"Це абсолютно реальний сценарій"
Чому росіяни провокують країни Балтії і НАТО? Навіщо їм створювати напругу там, що вони в результаті від неї отримують?
Все дуже просто. По-перше, вже були ситуації на кордоні Білорусі і Польщі. Пам'ятаємо, як вони перекидали нелегальних мігрантів через кордон у бік Польщі і таким чином піднімали напруженість. Зараз буде інший сценарій. Уявімо собі теоретичну ситуацію, що з боку Білорусі починають залітати "Шахеди" на Литву чи Латвію. Це означає, що це країна НАТО і європейці з допомоги Україні перемикаються на допомогу своєму союзнику (Латвії, Литві чи Польщі). Тобто потік всієї допомоги піде туди, а не в Україну. Це абсолютно реальний сценарій. І якщо він спрацює, то для нас це дуже негативна ситуація буде.
"Трамп не зможе відірвати Лукашенка від Росії"
Президент США Дональд Трампа прагне відірвати Росію від Китаю, а тепер ще й хоче відірвати Мінськ від Москви. Принаймні в частині зняття санкцій з різних установ Білорусі ця тенденція простежується. Що це може означати для США, як в цьому випадку реагувати нам і що зрештою отримує Білорусь?
Якби вдалося відірвати Лукашенка від Росії, то це для нас був би величезний плюс. Це для нас був би безпечний північний кордон. Якби ми були впевнені в цій ситуації, то ми могли б свої війська з Півночі перевести, скажімо, на Донбас. Але це дуже фантастичний сценарій, це нереальний сценарій. Чому? Тому що для того, щоб це сталося, в Білорусі має бути демократичний режим. Поки що це все нереально. Я не знаю, чому Трамп вважає, що він може відірвати Лукашенка від Росії. Він це не зможе зробити. Тому що для Лукашенка, як і для будь-якого диктатора, мета №1 – це утримати свою владу будь-якими методами, з будь-якими жертвами серед цивільного населення і так далі. Тому я думаю, що це мало реалістичний сценарій. Це якась забаганка Трампа, але на мій погляд, вона абсолютно не реальна.
"Ми готові дружити, але в обмін на конкретні кроки з їхнього боку"
Bloomberg пише, що адміністрація Трампа просуває ідею зближення України та Білорусі, а також просить Київ переконати в цьому європейські країни. Як нам бути у цій ситуації?
Україна зараз стала доволі помітним гравцем на міжнародній арені. Що ми повинні робити в цій ситуації? Зі Сполученими Штатами, навіть попри те, що вони не дають нам зараз значної економічної, військової допомоги, ми все одно повинні співпрацювати. Ми повинні казати: "Добре, ми готові дружити з Білоруссю, але в обмін на…" Тобто ми, скажімо, знімаємо якісь санкції, але Лукашенко в цей момент, наприклад, допускає українських військових фахівців, які можуть провести інспекцію будь-яких військових об'єктів і впевнитись, що там немає російських військ. Плюс Лукашенко повністю припиняє військове співробітництво з Росією. А зараз ми бачили, що на північному кордоні відбуваються їхні військові навчання з ядерною зброєю. Тобто так, ми можемо сказати, що ми готові дружити з нашим північним сусідом, але в обмін на конкретні кроки з їхнього боку.
