Фото: Facebook-сторінка Олександра Положинського
Я людина, яка намагається жити логічно, хоч інколи мої вчинки видаються іншим людям абсурдними – але для мене вони мають свою внутрішню логіку
… Многая літа, літа, многая літа! Многая літа, літа, многая літа! Сашко, привіт! Вітаємо тебе!
Дякую! Як гарно ви заспівали! Ще й на голоси розклали! Я не сумнівався, що Аня вміє співати, а от Денис…
Денис у нас сумнівна персона, так (всі сміються). Ми дуже втішені і щасливі, що ти народився, що ти є, що ми можемо з тобою поспілкуватися зараз. Бо ти один із найулюбленіших наших артистів, яким ми пишаємося і вважаємо прикладом культурного діяча, який завжди розумів, що ніякої політики поза культурою і культури поза політикою не існує. Що громадянська позиція і творчість переплітаються і, зрештою, є чинником національної безпеки. Так що дякуємо тобі за те, що ти така унікальна особистість!
Дякую вам на добрім слові. Мені, звісно, трошки ніяковіво… але приємно!
Слухай, а яка твоя перша думка була цього ранку? Тобі ж 54 сьогодні?
Так, 54. А перша думка – ще можна поспати, чи вже треба вставати? (сміється).
І тут ми такі о 9-й: бери слухавку!
Ну що ви, я ж давно прокинувся. По-перше, я ж все-таки військовослужбовець. Брехати не буду: сьогодні на честь мого дня народження дали дозвіл на службу не з'являтися, але на зв'язку маю бути постійно, бо все може змінитися в будь-який момент.
Що дала тобі чи забрала з твого життя служба? От типу поспати інколи хочеться довше? Чи навпаки: ця дисципліна, ранні підйоми додали чогось важливого?
Ну тут же головна проблема не в тому, що є дисципліна, організація, більш впорядковане життя і так далі. Тут проблема в тому, що я ж все життя був сам собі господар, сам ухвалював рішення, сам вирішував, що я хочу, що не хочу. А тут цього всього немає. Що керівник сказав, що начальство вирішило, те ти, як військовослужбовець, мусиш виконувати. Оце мене, мабуть, найбільш в моральному плані гнітить, але я усвідомлюю, що це війна, що це необхідність, що я маю бути максимально корисним, наскільки можу. Якщо я зараз корисний у війську, то я тут є.
Але ти розумієш, з кожним роком все важче і важче дається усвідомлення того, що ти не можеш сам собі вирішувати, як тобі там чинити в той чи інший момент, в тій чи іншій ситуації. Оце для мене, як для людини, яка любить цілковиту особисту свободу, дуже важкий момент. Але разом з тим приємно, що зараз я в підрозділі, де мені дають можливість трошечки займатися творчістю більше, ніж раніше. Ось сьогодні в мене буде святковий концерт, присвячений моєму дню народження.
Для мене важливий фактор – що люди, які очолюють наш підрозділ, розуміють, що я корисний не тільки тим, що роблю безпосередньо в межах своїх службових обов'язків, але і поза ним. І що я не є власністю нашого підрозділу. Що не тільки для своїх я маю щось робити корисне, потрібне, приємне і так далі. Всі розуміють, що і за межами підрозділу я теж можу бути корисним і важливим. І для мене це дуже важливий фактор моєї служби.
Олександре, якби 25-річний Положинський з Тартаком на старті міг побачити себе сьогодні, у цій точці часу, що б його здивувало найбільше у тобі нинішньому?
Та ясно, що я таки став військовим. Бо в дитинстві одна із версій того, ким я маю бути, була військова кар'єра. Я навіть спробував, пішов навчатися у військовий інтернат. Але під впливом різних факторів вирішив, що ні, таки військовий з мене не вийде. Потім ще ж були інші – не те що прям спроби, а, скажімо так, промацування ситуації. З 2014 року я ж багато спілкувався з військовими і неодноразово вів бесіди з ними на тему, чи було би для них корисним, якби я приєднався до них в якості військовослужбовця. І тоді мені всі казали: ми тебе любимо, цінуємо, поважаємо, але те, що ти робиш як співак, як людина, яка пише пісні, яка їздить із концертами до військових, для нас зараз вдається набагато важливішим. Я для себе цю позицію прийняв і був впевнений, що ким-ким, а військовим я точно не стану.
Хоча в мене доволі тривалий час було таке внутрішнє відчуття, що я буду переживати ще велику війну разом з усім нашим народом і що братиму участь в цій війні, як військовослужбовець. У мене було це відчуття, але таким відчуттям ти ж не віриш. Це виглядає нелогічно. Я взагалі людина, яка намагається жити логічно, хоч інколи мої вчинки видаються іншим людям абсурдними, але для мене вони мають свою внутрішню логіку. А це відчуття було таке підсвідоме, що це важко описати словами.
Коротше кажучи, я якимось дуже прихованим відчуттям жив, але був впевнений, що це просто якась мара, що це самонавіювання. І я думав, що військовим не стану. Таки став – і вже п'ятий рік.
Ми тобі дуже вдячні за твою позицію. Будь, будь ласка, нам щасливий, здоровий, на многая літа, твори, витворяй і надихай всіх нас.
Я буду намагатись.
Ми в тебе віримо! Нагадаємо, що Олександр Положинський, який з нами зараз на зв'язку, сьогодні збирає друзів на birthday session. Ну і не тільки друзів! Якщо ви вважаєте себе другом цього прекрасного чоловіка - завітайте.
На сьогодні на цей birthday session вже просто немає квитків. Хіба хтось здасть в останній момент, але зараз вже квитків немає, наскільки я знаю ситуацію. Тому не запрошую людей, щоб не було незручно. А 31-го травня буде додатковий концерт в Докері на Багатирській у Києві – це неділя, якщо є бажання. Ну і, в принципі, це буде дуже схожий на сьогоднішній концерт, але трошечки все таки програма буде іншою.
Я вирішив, що якусь частину пісень треба поміняти в програмі, бо я знаю, що деякі люди будуть на обох концертах, то щоб їм не було занадто нудно.
Ой, твої пісні можна слухати і на повторі, і через день, і через два!
Добре, добре, це я намагався видатися скромним (сміється).
Дякуємо тобі, ще раз обіймаємо – і до нових нагод на Радіо Промінь!
