Один із ударів Сил оборони України по тилах держави-агресорки РФ. Фото з відкритих джерел
Південь
Про конкретику на лінії фронту – де найскладніше, і де можна говорити принаймні з обережним оптимізмом? Яка ваша оцінка станом на сьогодні?
Коли ви анонсували нашу розмову, згадували про удари Сил оборони у глиб логістики противника. Ну, і очевидно, я з цього трошечки почну, тому що це взаємопов'язані речі. Як кажуть: "Бій виграє тактика, стратегію виграє логістика". Так от у росіян серйозні проблеми з логістикою на півдні. З одного боку, Сили оборони України продовжують перерізати ключову головну стратегічну артерію, яка пов'язує південь з тилом Росії — "Кримський" міст, я маю на увазі в широкому розумінні: Кримські мости, там залізничний і автомобільний, Кримська поромна переправа, перевезення вантажів військових із Новоросійська і Темрюка до Феодосії і до Севастополя, як єдине ціле. Ну, можливо, всередині ще є. Але, власне кажучи, все от у це входить. І те, як виносять цю логістику наші військові – свідченням тому є дефіцит бензину в Криму, навіть не для війська, а вже і для цивільних. Щоб обійти це, росіяни створили ще одну артерію — так звана "Тавріда-2". "Тавріда-1", нагадаю, це от траса, яку вони помпезно відкривали від Кримського мосту, від Керчі до Сімферополя, назвали її "Таврида". А "Тавридою-2" назвали обхідний маршрут довкола Азовського моря: Темрюк, Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Джанкой. Там намагалися вони розбудувати і залізницю, і автомобільні шляхи.
І мало того, що наші стратегічні сили, тобто СБУ, ГУР МО, Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем щільно на них налягли, але ураження цього маршруту переходить вже до лінійних задач. Генерал Білецький, командир 3-го корпусу, недарма привіт Маріуполю передавав. А 3-й корпус — це лінійне з'єднання, яке тримає оборону на своєму секторі. І коли Білецький говорить про те, що корпус бере під контроль логістику, це говорить про те, що друга артерія теж перерізана. Фактично, це вже такий конкретний "інфаркт міокарда" на півдні. І як результат ударів по логістиці, і не тільки, на південному напрямку маємо дещо кращу ситуацію. Я б погодився з деякими оцінками, що це можуть бути ознаки перелому ситуації на полі бою.
На сході ситуація дещо інша. Там нема таких артерій, які живлять російську армію. Так уже історично склалося, не можна перерізати одну трасу, і все. Є можливості обходу, і з цим справитись значно складніше. І в тому числі через це ворог на сході має більше успіхів. Ну, і це ж напрямок головного удару. Напрямок головного удару в них спрямований на північний захід Донеччини, а допоміжний — от на півдні, на Запорізькому напрямку.
.jpg)
Павло Лакійчук. Фото: ostro.org
Схід
Північний захід Донеччини залишається центром їхньої уваги.
За таймінгом вони не вкладаються в стратегічно-наступальну операцію літню, але певні успіхи мають. Це і Костянтинівка. Пам'ятаєте, якось ми говорили з вами місяці два-три тому, коли багато було розмов про оцей весняно-літній наступ російський, про те, що, якщо Путін, як і в минулі рази, якщо він не досягне своїх стратегічних цілей — охоплення, захоплення, розгрому нашого угруповання, то він подаватиме як "перемогу" захоплення, ну, як Бахмута чи Авдіївки — Костянтинівки цього разу. От Костянтинівка в дуже складному становищі, охоплена з трьох боків. Там дуже важкі бої тривають. Це не значить, що вона впаде ось-ось, але ситуація там дуже складна.
Другий напрямок, і навіть, напевно, ключовий напрямок — це вихідні позиції противника з Покровська-Мирнограда на північ, в бік Дружківки. Сказати про те, що Дружківський виступ, Добропільський виступ, він повторюється цього разу для окупантів — ні, не так. Сили оборони противника на цьому напрямку стримують, а це ключова от ділянка наступу росіян. Там теж ситуація дуже складна, що обумовлено, повторюсь, тим, що ворог може спиратись на захоплені де-факто Покровськ-Мирноград. Це південь. На півночі ворог намагається прорватись на Лиманському напрямку, в бік Слов'янська, але успіху немає.
