Ірина Констанкевич. Фото: facebook
Зустріч із президентом: "фокус на законодавчій роботі"
Це програма "Сьогодні. Інтерв'ю", і ми продовжуємо зустрічі із представниками різних депутатських фракцій та груп Верховної Ради. Сьогодні з нами на зв'язку членкиня депутатської групи партії "За Майбутнє", перша заступниця голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич. Про йшлося на недавній зустрічі президента України Володимира Зеленського із головами депутатських груп і фракцій?
Ця зустріч була дуже важливою для всіх депутатських груп і фракцій. Нашу депутатську групу представляв Ігор Палиця. Обговорювалися дуже важливі питання. Ключове, як на мене, це євроінтеграційні питання, зокрема питання нашої домашньої роботи в парламентській залі. Є дуже багато питань, які потребують вирішення і розгляду найближчим часом. З одного боку, ми маємо схвальну оцінку від наших міжнародних партнерів, що ми вкладаємося в графік. Проте будьмо реалістами, насправді є ще низка важливих законопроєктів, які чекають свого розгляду в комітетах. Фокус на законодавчій роботі був основним. Ми його почули і будемо працювати в цьому напрямі.
"Є момент відсутності належної комунікації між тими, хто вносить законопроєкт, і тими, хто ухвалює"
У чому причина провалів важливих голосувань?
Не всі євроінтеграційні законопроєкти чи ті, що сприяють обороноздатності є такого рівня і якості, щоб за них можна було голосувати. Тому тут питання не лише політичної відповідальності, а якості того документа, який потрібно ухвалювати. Це головна засторога щодо голосування. Такі законопроєкти у випадку голосування за них могли не покращити, а погіршити ситуацію. Народні депутати у своїй більшості готові голосувати за євроінтеграційні документи, якщо вони підготовлені урядом на належному рівні. Також є момент відсутності належної комунікації між тими, хто вносить законопроєкт, і тими, хто ухвалює. Зараз комунікація покращилася. Уряд присутній на комітетах. Є представники під час обговорень на підкомітетах, експертних групах. Ця комунікація зав’язана із Офісом Президента.
Поки що немає єдиної позиції стосовно оподаткування ФОПів
З якими законопроєктами партія "За майбутнє" не погоджується?
Партія "За майбутнє" налаштована голосувати за усі євроінтеграційні законопроєкти, якщо вони на користь українському народу і державі. Ми не підтримуємо законопроєкти, коли в них в останню ніч з’являються правки. Потрібно бути дуже уважним, щоб відстежувати усі ці деталі. Ми вважаємо, що потрібно змінювати правила митної і фіскальної політики, але разом з тим ми дуже обережно ставимося до питання погіршення ситуації пересічних українських громадян, особливо ФОПів. Тому для нас поки що немає єдиної позиції щодо оподаткування ФОПів. Це питання має бути збалансоване. Питання митної політики мало би вирішуватися перш за все. Бюджет є, він наповнюється. Проте, де ті гроші, ми не завжди чітко розуміємо.
"Потрібен розумний баланс, де в основі лежать інтереси української держави"
Чи не можуть такі тривалі дискусії підірвати довіру як народу так і міжнародних партнерів?
Є багато законопроєктів, які потребують термінового вирішення. І тут тривале обговорення не на користь. Проте є певні законопроєкти, які вносяться в парламент без належної комунікації, як з народними депутатами так і з міжнародними партнерами. І тут ми опиняємося на розтяжці. Нам потрібно ухвалювати рішення, які буде дуже проблемно виконувати для усього українського народу. Тому я за те, щоб ми глибоко пропрацьовували усі питання. Це особливо потрібно у час війни. Нам потрібно знайти розумний баланс, де в основі лежать інтереси української держави.
Зареєстрований законопроєкт щодо демографічної ситуації в Україні
У нас досі немає комплексної демографічної програми. На якому етапі цей процес?
Це дуже складне, але вкрай важливе питання. Український парламент нинішнього скликання десь готовий був до розгляду цих питань. У нашому комітеті проводилися відповідні експертні слухання. Ми маємо кілька важливих соціологій. Ми беремо до уваги напрацювання наших українських вчених. Ми свідомі того, що чекає Україну, якщо ми не будемо докорінно змінювати ситуацію. Є зареєстрований законопроєкт щодо демографічної ситуації в Україні. Його ініціатором є Микола Княжицький. Ми частково його розглядали на комітеті і вважаємо, що є від чого відштовхуватися і є з чим працювати. Головний, на мою думку, фактор зміни цієї ситуації – це людський капітал. Це необхідність вкладати кошти у розвиток людського капіталу. Це народжуваність, молоді сім’ї, повернення українців, які перебувають за кордоном. Для них ключовим фактором є питання безпеки, житла та працевлаштування. Ми не маємо ілюзій щодо того комплексу проблем, які потрібно вирішувати. Для цього потрібна політична воля і достатнє фінансування.
І, продовжуючи розмову, хочеться зосередитися знову ж таки на демографічній кризі, кризі трудових ресурсів, про яку ми вже почали говорити, про відсутність демографічної політики. І ви наголосили, зокрема, на необхідності вирішення безпекових питань. Водночас чи здатний сьогодні законодавець дійсно окреслити все наявне коло проблем і ефективно їх вирішувати, чи принаймні прокладати шляхи до вирішення цих проблем? Про вирішення демографічних проблем хотіли би продовжити розмову, проблем на ринку робочої сили. Чи здатний законодавець сьогодні повною мірою окреслити, так би мовити, дорожню карту вирішення цієї проблеми?
Насправді вже перші кроки в цьому напрямку було зроблено. Очевидно, знаєте про те, що було збільшено виплати при народженні дитини. Ось вони, якщо я не помиляюся, з 1 січня 2026 року набули чинності. Тобто молодим родинам обсяг фінансування — він зріс. Але, правда, я зауважу, що знову ж таки, спілкуючись з молодими мамами, вони кажуть про те, що цих коштів недостатньо з огляду на те, якою є інфляція. Але виплати ці уже здійснюються, і є розуміння того, що матеріально, фінансово треба молоді родини підтримувати, і держава тут має бути присутня постійно.
Які ще важливі кроки було зроблено? Зокрема, в питанні розбудови нашого ринку праці. І тут якраз Міністерство освіти тісно співпрацює із Міністерством економіки, і сфокусували свою увагу на професійній, так би мовити, орієнтації молоді. І минулого року ми ухвалили закон про профтехосвіту. І на виконання цього закону, до речі, уже і підготовлені підзаконні акти Міністерством освіти і науки, відкриваються відповідні профільні центри, передбачено додаткове фінансування саме для того, щоб не лише молодь могла отримувати кваліфікацію (тобто поруч із освітою — кваліфікацію), але щоб дорослі могли здобувати додатковий фах відповідно до потреб ринку праці. Це відповідаючи на ваше питання, як нам вирішувати економічні проблеми і гострий дефіцит кадрів у нашій економіці.
До речі, зауважу, що ми маємо розуміння, що нам треба зараз готувати уже законопроєкт про освіту дорослих, тому що тих кваліфікацій, які ми маємо зараз, нам недостатньо для того, щоб заповнити усі вакансії на ринку праці. І, наскільки мені відомо, профільний комітет з науки і освіти якраз в найближчій перспективі буде активно працювати і над цією темою. Тому питання демографії — воно тісно переплітається і з соціальними питаннями, з економічними питаннями, з освітніми питаннями. І роботи вистачає, але голови комітетів і самі комітети свідомі цієї роботи. Я думаю, що ми над цим будемо працювати і нинішнього року, і в наступні найближчі питання, щоб вони були закриті, так би мовити, для періоду от післявоєнної відбудови України.
"Наші Сили оборони нас захищають на передовій і ми маємо все зробити, щоб захищати Україну і себе тут, зсередини"
Про так званий інформаційний фронт також хочеться поговорити з вами, пані Ірино, оскільки ви і комітет відповідний представляєте. І очевидно, що (візьму на себе сміливість стверджувати) ледь не щохвилини боротьба в інформаційному просторі триває. І ми навчилися, звісно, боротися з російськими наративами, але ворога теж не можна недооцінювати. Зрозуміло, там вливаються і великі гроші, і там є досвід роботи з населенням, вкиданням ІПСО і багато іншого. Але разом із тим, як державі комунікувати з народом, з населенням, з людьми чесно, відкрито, не применшуючи, не приховуючи проблем, за, наприклад, тим, що це, мовляв, боротьба з пропагандою?
Це дуже складне питання. І, ви знаєте, воно має дуже багато вимірів свого тлумачення. Тому що, з одного боку, ми говоримо, як має держава комунікувати, і ми бачимо, що, власне, ті інституції, які відповідають за ось таку комунікацію, намагаються в час війни робити все можливе і неможливе. Я, до речі, хотіла би відзначити, на мою думку, високопрофесійну роботу наших мовників усіх українських. Вони продемонстрували не просто стійкість у час війни, а надстійкість. І з перших днів війни — і Суспільне, і Українське Радіо — ось це такий, знаєте, режим роботи у неможливих умовах, але з високою якістю.
Але разом з тим є ще одна важлива проблема, інший, так би мовити, аспект — це чи готові українці критично сприймати ту інформацію, яку вони отримують не з офіційних джерел, а ту, яку вони зустрічають і отримують ну так достатньо агресивно в соцмережах? Я, можна сказати, що часто буваю у соцмережах і подекуди я просто, ну, шокована тим, як реагують українці на коментарі ботів. А ці боти – ми розуміємо, хто за ними стоїть. Я не маю жодних ілюзій, що усі ці ботоферми проплачені Росією, яка зацікавлена у тому, щоб розколоти українське суспільство. Вони, власне, в своїй стратегії і передбачали, що у них буде кілька фронтів і, зокрема, спроба внутрішнього розколу українського суспільства через таку ось інформаційну війну — вона має бути.
Так ось, я би наголосила, що нам потрібно зробити величезну роботу щодо поінформування і формування в українців критичного мислення, критичного сприйняття того, що вони отримують з неофіційних джерел. Для мене це є велика проблема, ми неодноразово це обговорювали у нас в комітетах, ми обговорювали з відповідними профільними інституціями про те, що таку роботу треба починати, зі школи однозначно, і пояснювати школярам, пояснювати дітям, як критично сприймати те, що вони отримують зовні, як перевіряти отриману інформацію, зіставляючи з офіційними джерелами. Тому що Росія не тільки спрямовує великі кошти на цю війну зсередини, вона робить великі ставки. І якщо наші Сили оборони, наші Збройні сили нас захищають ось на передовій, то ми маємо все зробити, щоб захищати Україну і себе тут, зсередини самотужки. Ну ось треба зробити надзусилля і працювати ще й в цьому плані усім українцям.
Загалом нам потрібно більше спілкуватися, обговорювати, дискутувати ці питання, бути відкритим до міжнародних партнерів, і забезпечувати інформаційну відкритість. Це складні питання, вони не вирішувалися в попередні десятиліття. Так склалося, що уся відповідальність лежить на нас, і ми свідомі цієї відповідальності, працюємо. І думаю, що треба пробувати через культуру, через мистецтво, через освіту, через науку, але от в такій м'якій формі ці питання вирішувати. Але в основі, як ви правильно зауважуєте, має лежати національний інтерес, і пояснювати, що ми завжди захищаємо свою українську державу, яка виборювалася і в 20 столітті, і в 21-му. Тому це один шлях, одна історія: ми захищаємо свою державність і свою державу.
