Ілюстративне фото: facebook/navy.mil.gov.ua
"Тоді й почалася тяганина за флот між двома країнами"
17 червня 1993 року було укладено Угоду про невідкладні заходи із формування ВМС України та Чорноморського флоту Росії, якою закріпили поділ флоту за формулою "50/50". Це один з етапів багаторічного процесу розподілу Чорноморського флоту. Нагадайте коротко на яких позиціях перебували тоді Україна та РФ? Чого вимагала зокрема Москва і що міг тоді зробити Київ?
По-перше, це було трохи раніше. 5 квітня 1992 року перший президент незалежної України Леонід Кравчук видав указ, який називався Про невідкладні заходи щодо створення Збройних сил України. Другий пункт документу стосувався формування українського морського флоту. Він був сформульований так: “сформувати Військово-морські сили України на базі сил Чорноморського флоту дислокованих на території України”. Але не сталося, тому що Москва відповіла на це указом президента Бориса Єльцина про перехід під юрисдикцію РФ Чорноморського флоту, який зобов'язав підняти на кораблях і суднах російський прапор. Тоді й почалася тяганина за флот між двома країнами. Невирішеність питання відображалась на настроях особового складу. Ба більше, командувач Чорноморського флоту почав репресії проти проукраїнськи налаштованих офіцерів і мічманів, яких звільняли, понижували в посадах тощо. Характерною реакцією на невизначеність питання розподілу Чорноморського флоту став вчинок екіпажу сторожового корабля СКР-112 під командуванням капітан-лейтенанта Сергія Настенка, який 21 липня 92-го року підняв прапор України і самовільно перейшов з бази в Донузлаві до Одеси, попри невдалу спробу командування тоді ще спільного Чорноморського флоту перехопити корабель силою.
"Питання розподілу ЧФ не вирішувалося через неконструктивну позицію Кремля"
За ним тоді ганялися, наскільки я пам'ятаю.
Так, ганялися, намагались якір скинути йому на палубу, щоб зачепити, троси кидали, щоб гвинти заплутати тощо. Але вони маневрували "на межі фолу", як то кажуть, вогню не відкривали. Між тим питання розподілу Чорноморського флоту не вирішувалося через неконструктивну позицію Кремля. Відверто кажучи, через небажання Єльцина, який намагався будь-якою ціною утримати флот і не дозволити Україні мати власний. Вони також зазіхали на український Севастополь. Прикладом цього була незаконна, провокаційна за своєю суттю Постанова Держдуми РФ від 9 липня 93-го року щодо статусу міста Севастополь, яка визначала належність цього міста Росії. І хоча Єльцин наклав вето на цей документ, треба віддати належне, його поява чітко вказала на реальні настрої московської верхівки. Водночас, вони на цьому заробляли, адже тривало обвальне списання командуванням флоту застарілих кораблів і суден, а також доволі нових, через відсутність фінансування. І чим довше не було вирішено питання з розподілом флоту, тим більше Росія отримували ще й гроші за це.
"Увесь російський військово-морський флот того часу перебував у жалюгідному стані"
Наскільки я пам'ятаю, з одного боку вони отримували за це гроші, а з іншого – "заливали" грішми сам Севастополь. Там же ж утримання офіцерів російського флоту було вищим, ніж українських.
Звісно, вищим. Але гроші вони брали якраз від цих продажів. Тобто вони на самоокупність пішли, тому що взагалі весь російський військово-морський флот того часу перебував у жалюгідному стані. Він припинив патрулювання на океанах. Всі ці ескадри повернулись на бази і стояли там. До речі, до розпаду колишнього Радянського Союзу Чорноморський флот відповідав за підтримання в бойовому стані п'ятої оперативної ескадри, так званої Середземноморської. Це було одне з ключових формувань, яке стежило за кораблями потенційного противника, а саме 6-м флотом Сполучених Штатів і флотами НАТО на цьому театрі. Це була потужна структура. І це пояснює, чому Москва так чіплялась за цей флот, крім того, що вона хотіла завадити Україні мати власні військово-морські сили.
"Україна отримала лише 18,3% кораблів колишнього ЧФ"
Це очевидно була одна з причин, чому в 2014 році на півострові одразу з'явились їхні "зелені чоловічки". Як виглядала ситуація станом на тоді і що змінилося після 2014-го? Як почувалася РФ на півострові зі своїм флотом, витіснивши український, і що змінювалося до 2022-го?
Передусім я б хотів сказати, що розподіл Чорноморського флоту, який зрештою відбувся, призвів до створення окремих Військово-морських сил України і Чорноморського флоту РФ. Але Україна отримала лише 18,3% кораблів колишнього Чорноморського флоту, тоді як 81,7% відійшло до Росії. Загалом Україна отримала 137 кораблів, Росія – 388. До того ж, це маловідомий факт, Україна фактично відступила на користь Росії 32% кращої частини флоту, зокрема, й крейсер "Москва". У 2014 році цей флот, який вже був боєздатний, мав певну кількість кораблів, підготовлений особовий склад, був заблокований. Через пряму зраду командування військово-морськими силами на чолі з командувачем та його заступниками, які втекли потім до Росії, кораблі не вийшли із Севастополя до Одеси, як було наказано з Києва, не розосередилися на інших базах, а були заблоковані росіянами біля причалів і поступово захоплені попри героїчний спротив. Особливо слід відзначити боротьбу біля озера Донузлав, де кораблі намагалися кілька разів вийти в море, де на них чекав крейсер "Москва" з іншими кораблями. Потім росіяни затопили кілька старих кораблів на фарватері і вихід з озера став неможливим. Там була боротьба окремих кораблів, але це вже нічого не вирішувало. Вийти в море вони вже не могли. В тому числі тральщики "Черкаси" і "Генічеськ".
"Росіяни зараз мають лише 14 середніх кораблів"
Станом на 2026 рік склад Чорноморського флоту, який вважав себе монополістом нашої частини Чорного моря, суттєво змінився. По-перше, з початком відкритої агресії він зазнав втрат. Це ракетний крейсер "Москва", це 4 великих десантних кораблі, не рахуючи пошкоджених. Бо пошкоджений корабель не боєздатний, він не може бути використаний за призначенням. Зараз росіяни мають лише близько 14 середніх кораблів – 3 фрегати, 7 десантних кораблів і 2 підводних човни. Я не рахую кораблі, які перебувають за межами Чорного моря, тому що формально тут ще можна додати один фрегат – "Адмірал Григорович" і два підводних човни, які тимчасово перебувають у складі Балтійського флоту. Так сталося, що Туреччина закрила протоки і повернутись вони не можуть. Як і не можуть вийти з Чорного моря решта кораблів, які тут є. Їм доводиться ховатись у Новоросійську. Є ще у них 23 малих кораблі, тральщики тощо.
Володимир Заблоцький. Скриншот із відео
"Розблокування Ормузької протоки не буде повноцінним до її розмінування"
Закритий Босфор – це ж проблема для росіян і для нас, тому що ті кораблі, які передають нам наші західні партнери, залишаються в акваторіях десь на Заході, наскільки я розумію. Чи є шанси, що вони потраплять в Чорне море до завершення чи заморозки гарячої фази російсько-української війни?
Якщо нічого не станеться і Туреччина відкриє протоки, то шанс буде. А якщо війна триватиме, то протоки будуть закриті. Але це не означає, що ці сили не корисні нам і не можуть бути використані. Я хотів би нагадати, що однією з домовленостей вчорашньої зустрічі "Великої сімки" у Франції є можливе відрядження частини кораблів українського флоту, який базується зараз у Великій Британії, до Перської затоки в рамках так званої протимінної коаліції. Це великий шанс для українського флоту, який зараз не може бути корисним на Чорному морі через відомі причини, а там наші тральщики потрібні. Таких кораблів обмаль. Це буде фінансуватись відповідними структурами, не Україною. І це шанс на просування нашого авторитету, наших Збройних сил, нашого флоту за кордон, не лише в Чорному морі. Це дуже важливо в сучасних умовах, бо зростає авторитет України. Це отримання фінансування з арабських країн, які, до речі, вже допомагають нам ракетами для Patriot в обмін на антидронові технології. І до цього слід додати ще й військово-морський фактор. Адже, розблокування Ормузької протоки не буде повноцінним до її розмінування. І не лише Ормузької, а й всієї Перської затоки, тому що іранці ставили міни, сучасні підводні загородження навіть всередині Перської затоки. Це факт і боротися з ними може не кожний флот, і не кожна нація здатна зараз направити свої кораблі. До речі, Польща не направляє свої кораблі чомусь. А ми свої кораблі готові направити.
"Україна — морська держава двох морів"
Арбітражний трибунал у Гаазі виніс рішення у справі України проти РФ щодо порушення Росією Конвенції з морського права. Обидва МЗС (України й Росії) назвали це для себе перемогою, хоча там доволі декларативне визнання того, хто має рацію чи не має, хто винен чи ні. І на цьому все. Як ви особисто розцінюєте це рішення?
Я його розцінюю як половинчасте. Нам було б краще, якби трибунал визнав правоту нашу, як воно є насправді. А така половинчастість грає на користь агресора. Але я думаю, що слухання будуть продовжені, це не остаточне рішення. Ми не погодимося з цим цілком, тому що Україна — це морська держава двох морів. А там порушено не лише право, не лише підтримані претензії фактично Росії на Азовське море цілком. Це ж ніяк. Хоча формально воно мало статус спільного моря. Це доволі дивний статус, але маємо те, що маємо. І судді в Гаазі керувалися саме цією обставиною. А якби Україна скасувала цей статус свого часу, то тоді, можливо, висновок був би інший.
"Дрони — не флот"
Чи можна сказати, що майбутнє флоту за дронами, за набагато меншими бортами, які, можливо, і не потребуватимуть ані великих екіпажів, ані великих калібрів? Чи справді йдуть в минуле велетенські корабельні гармати?
Не можу погодитись з цим, тому що дрони — це не флот. Це зброя. Це як торпеда, снаряд, літак, як засіб доставки вибухівки. Ви не можете такий флот використати, наприклад, для боротьби з піратством десь далеко в Аравійському морі, тому що вони туди не дійдуть. Навіть катери, так званий москітний флот, не доприве туди. Усе це має рацію в конкретних ситуаціях.
