У Воронежі уражено завод із виробництва електроніки для російських ракет. Фото з відкритих джерел
"Війна буде не просто частково перенесена на їхню територію, а відбуватиметься на всій території Росії"
Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна збирається збільшити дальність застосування дронів до понад 3 тисяч км. Це меседж Москві, мовляв, не сховаєтеся, чи, можливо, ще комусь?
Тут декілька складових. Перша складова — безпосередньо сама Москва. Для того, щоб прокомунікувати, що жодне переміщення або ховання якихось засобів, літаків, тощо навіть в глибокому тилу буде під загрозою, адже українські далекобійні платформи зможуть дістати їх навіть там. І це означає, що Кремль має розуміти, що війна буде не просто частково перенесена на їхню територію, а відбуватиметься на всій території Росії. Друга важлива складова — це меседж безпосередньо до західних партнерів, які не передавали і поки що продовжують мати певний неофіційний мораторій на передачу Україні далекобійних засобів ураження, дальністю понад 300 км, в частині того, що Україна на сьогоднішній день фактично створює платформи, які здатні долати практично будь-яку відстань, діставати до будь-якої точки Росії. В тому числі з можливістю в майбутньому передачі тих чи інших засобів з більшим радіусом дії .
"НПЗ неможливо закопати під землю"
Росіяни вочевидь не сподівалися, що аж на таку відстань літатимуть українські дрони і так інтенсивно. Куди вони ховають свої важливі об'єкти і як намагаються їх захистити, зокрема, в Москві?
Тут теж кілька складових. По-перше, маємо констатувати, що фактично з весни цього року кількість запущених Україною безпілотних платформ вперше перевищила кількість систем, які використовувала Росія. По-друге, продовжує зростати не тільки кількість засобів, які Україна використовує, а й їхня якість, ефективність. Вони можуть проходити російську систему протиповітряної оборони. І ще одна важлива складова – все ж таки велику кількість цілей, наприклад, НПЗ практично неможливо ефективно захистити від ударів таких далекобійних платформ тими засобами, які має Росія. НПЗ неможливо закопати під землю, бо там величезні технологічні установки, які дуже складно якось прикрити чи чимось закрити. Навіть спроби росіян встановлювати сітки, тощо практично є безпорадними і абсолютно ніяк не допомагають відбивати чи захищатися від таких безпілотних платформ. З іншого боку, коли ми говоримо про військові, військово-промислові об'єкти, ті ж аеродроми стратегічної авіації, то маємо розуміти, що створити якийсь захищений ангар для одного літака Росія здатна, але для десятків літаків зробити це практично неможливо. Вони так чи інакше зберігатимуться на вулиці.
"Для ударів по Москві необхідно мати платформу з дальністю 1–1,2 тисячі км"
Коли ми говоримо про дальність ефективного ураження, наприклад, на 2 чи 3 тисячі км, то це ж абсолютно не факт, що цей дрон летить по прямій. Це означає, що до цієї дальності треба додавати ще криву, по якій він обходить ППО ворога тощо. Скільки тоді цей виріб здатний взагалі летіти і за рахунок чого?
Коли мова йде про максимальний радіус ураження, то зазвичай йдеться про так званий політ по прямій або з мінімальними відхиленнями. І якщо, наприклад, ми говоримо про Москву, про дальність 800 км, то для того, щоб завдати удар по території таких військово-промислових об'єктів, безпілотнику дійсно доводиться здійснювати достатньо складні маневри, змінювати маршрути для того, щоб обходити зони роботи російської ППО. І це, як правило, додатково збільшує дальність польоту на 20-30%. Тобто для ударів по Москві необхідно мати платформу з дальністю 1–1,2 тисячі км. Тому, коли ми говоримо про дальність роботи безпілотників до 3 тисяч км, тобто мова йде про те, що вони з високою ефективністю будуть вражати об'єкти по складній траєкторії на відстанях 2,2–2,5 тисячі км.
"Одна з задач всіх українських виробників — захистити свої розробки"
Відомо, що росіяни збирають уламки наших дронів. Вони можуть таким чином здобути якусь цінну для себе інформацію?
Уламки насправді збираються з обох сторін, і не тільки безпілотних платформ, а й ракет. Це потрібно для того, щоб проводити аналіз тих чи інших компонентів, їхню оцінку, розуміння технічного потенціалу та рівня розвитку певних технологій у відповідних країнах. Тут Росія не є чимось унікальним. І дійсно, вони намагаються вивчати те, що використовує Україна. Намагаються шукати якісь рішення, які можуть використати в своїх продуктах або навіть отримати якийсь доступ до програмного забезпечення. Тому одна з задач всіх українських виробників – захистити свої розробки, свою інтелектуальну власність, зробити неможливим отримання доступу до програмного забезпечення, до компонентної бази тощо.
Богдан Долінце. Фото: facebook/kmbs.ua
"Ураження таких центрів впливає достатньо суттєво"
Об'єктів, які вражаються дронами, на території РФ вже доволі багато, але деякі все ж окремо впадають в око. Наприклад, Центр космічного зв'язку "Дубна". Яке значення має ураження конкретно цього комплексу, якщо мислити не медійними, а воєнними категоріями?
Такі центри використовуються для координації та управління космічними апаратами. І, на жаль, Росія має цілу групу космічних апаратів у космосі. Це і розвідувальні супутники, і супутники-ретранслятори, і супутники систем навігації типу ГЛОНАСС, які активно використовуються російськими безпілотними платформами. В тому числі це супутники для побудови так званої російської альтернативи Starlink – системи "Рассвет". І це один із низки центрів, який безпосередньо здійснює управління, налаштування, керування та контроль за угрупованнями російських супутників. Ураження таких центрів впливає достатньо суттєво. З одного боку супутникові угруповання є достатньо автономними, можуть тривалий час працювати самостійно, але в разі відсутності зв'язку з землею або інформації, наприклад, щодо коригувань по координатах тощо, ефективність і якість їхньої роботи падає. І якщо ми говоримо, наприклад, про систему ГЛОНАСС, то це може призвести до зростання похибки, причому достатньо суттєвої. А це може впливати на переривання та можливість координації роботи тих самих супутників, що є російською альтернативою Starlink. І якщо таке ураження по центру відбувається, наприклад, перед виведенням супутників на орбіту, то може трапитися, що частина супутників фізично відпрацює нештатно або взагалі не відпрацює і просто впаде на землю, згорить в атмосфері.
"Українська розвідка теж працює"
Росіяни часто фіксують, що в один і той самий об'єкт з певною тривалістю в часі прилітає знову і знову. Це означає, що вони не готуються чи тут щось інше? Як можна проаналізувати те, що все одно прилітає?
По-перше, українська розвідка теж працює і перевіряє ефективність ураження. Тому повторні удари можуть бути пов'язані з тим, що ураження, наприклад, не відбулося саме тієї системи чи приміщення, що планувалися. Це може відбуватися також тому, що ворог відновив ті чи інші потужності, тому здійснюється повторне ураження, щоб вивести їх з ладу. По-друге, програмування безпілотних платформ, визначення цілей, маршрутів відбувається ще до їхнього запуску на землі. І для того, щоб гарантувати або підвищити ефективність такого ураження може здійснюватися одночасно запуск двох, трьох і більше платформ, які мають однакові цілі в своїх координатах. Тобто якщо навіть частина цих безпілотників буде перехоплена, то інші гарантовано вразять ціль.
"Ключова задача для України — побудова багаторівневої ефективної системи ППО"
Робота російської ППО іноді справляє навіть комічний ефект. Ми ж бачили, як їхня ракета влупила у власний же НПЗ, намагаючись збивати наші дрони. Звісно, недооцінювати ворога – неправильно, але чому вони зараз такі безпорадні? Їхні системи протиповітряної і протиракетної оборони не встигають за технологіями?
Росія також не стоїть на місці і досить активно створює сучасні безпілотні платформи в промислових масштабах. Ми ж бачимо, що тисячі безпілотників щомісяця запускаються. По-друге, вони так само регулярно модернізуються, це стосується електроніки, бойових частин тощо. І маємо розуміти, що ворог також достатньо активно здатний здійснювати масовані запуски. Йдеться про сотні одиниць платформ, які вони одночасно запускали. А це для нас суттєвий виклик у протидії ворожій системі. Тому ключова задача для України — це побудова багаторівневої ефективної системи ППО для того, щоб гарантувати, що більша частина ворожих цілей буде знищена чи перехоплена. Плюс потрібна підготовка та адаптація до тих змін, які фактично впроваджуються в їхніх продуктах.
Інша важлива складова — поява нових технологій, наприклад, Starlink. Він сьогодні недоступний для Росії, а це призводить до того, що ворог починає будувати власні платформи. Зараз він намагається побудувати власну систему "Рассвет". Як тільки вона зможе працювати ефективно, ворог одразу ж почне впроваджувати її в свої безпілотні системи. Тому нам необхідно вже аналізувати, шукати слабкі місця цих систем і працювати над тим, щоб ворогу не вдалося їх створити або почати використовувати.
"Значна частина українських безпілотників успішно досягає своїх цілей"
Як швидко росіяни нині можуть виробляти комплекси ППО, яких типів і наскільки на це все впливають наші далекобійні удари?
Російська система ППО насправді є однією з найщільніших у світі. І це пов'язано з кількістю платформ, які Росія має. Тобто загалом йдеться про понад тисячу одиниць комплексів ППО, з яких щонайменше половина – це комплекси типу С-300, С-400, які призначені для виявлення та перехоплення дозвукових, а в деяких модифікаціях надзвукових повітряних цілей. Але ці комплекси побудовані все-таки на базі радянських платформ, тобто йдеться про ще радянський комплекс С-200 та ранні модифікації С-300. Тому вони мають всі ті недоліки, які мали радянські системи. Тобто вони не є високоефективними проти малорозмірних повільних цілей, якими є ударні безпілотники. Більшість із цих платформ російські системи ППО просто не бачать.
Друга важлива складова – побудова Росією комплексів саме для протидії безпілотникам, такі як "Панцир" або модифіковані версії радарів до комплексів С-400, С-500. Їхня кількість є незначною. Виміряється лише кількома сотнями одиниць, тому це не дозволяє Росії ефективно закрити всю свою територію. Ми ж бачимо, що захист більш-менш існує лише навколо декількох міст, тобто це Москва та Санкт-Петербург. Решта міст практично незахищені проти таких викликів. І друга сторона – це так звана "буферна зона" шириною 50-60 км вздовж лінії фронту та кордонів з Росією, де так само є певне скупчення їхніх комплексів ППО, які все-таки можуть виявляти і протидіяти українським безпілотним платформам. У внутрішньому повітряному просторі Росія має обмежені спроможності по їхньому виявленню і часто залучає армійську авіацію – гелікоптери та літаки. Їх, на жаль, ворог теж має велику кількість і використовує для виявлення та перехоплення українських безплідних платформ. Але навіть попри це, ми бачимо, що значна частина українських безпілотників успішно досягає своїх цілей.
